Постанова

від 31.07.2019 по справі 640/443/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/443/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАЛЕТА УА до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ПАЛЕТА УА звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило суд: визнати бездіяльність Державної фіскальної служби України у зв`язку з ненаданням відповіді у визначений законом строк; скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації на подану скаргу ТОВ ПАЛЕТА УА від 16 листопада 2018 року вх. №3627/6С, відповідно до норм пункту 56.23.4 Податкового кодексу України і визнати подану скаргу повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку на відповідь.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, подало апеляційну скаргу, у якій, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ ПАЛЕТА УА в порушення вимог Порядку № 17 від 21 лютого 2018 року подано скаргу неналежним чином, а саме в паперовому вигляді. Тобто, на переконання скаржника, вказані обставини свідчать про те, що відсутні підстави для визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України у зв`язку із не наданням відповіді на скаргу платника, оскільки скарга подана не належним чином та не в належному вигляді, а отже не підлягає розгляду.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ ПАЛЕТА УА та ТОВ Трипільський пакувальний комбінат укладено договір № 559-С від 01 жовтня 2018 року на поставку піддонів дерев`яних.

З метою виробництва зазначеної продукції ТОВ ПАЛЕТА УА придбано та виконано:

- пиломатеріали обрізні у ДП Вищедубіщанське лісове господарство згідно договору поставки №260 від 01 жовтня 2018 року;

- транспортування пиломатеріалів від лісового господарства до виробництва позивача, та транспортування готової продукції піддонів дерев`яних до покупця - проводилось транспортними компаніями: ТОВ Арм-Транс на підставі договору №02/10 від 01 жовтня 2018 року, ТОВ Сузір`я на підставі договору №24/01 від 01 жовтня 2018 року, ТОВ Транс Форте на підставі договору №01/10 від 01 жовтня 2018 року;

- закупівля цвяхів.

Дерев`яні піддони відвантажені на адресу ТОВ Трипільський пакувальний комбінат , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Оплату вартості поставленої продукції здійснено покупцем у жовтні-листопаді 2018 року.

Позивачем виписано та направлено на реєстрацію податкові накладні №19 від 08 жовтня 2018 року, №20 від 09 жовтня 2018 року, №24 від 10 жовтня 2018 року, №24 від 11 жовтня 2018 року, №30 від 12 жовтня 2018 року, №32 від 13 жовтня 2018 року, №36 від 15 жовтня 2018 року.

Згідно з квитанціями до відповідних податкових накладних, за результатами обробки вищезазначених податкових накладних реєстрацію зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам п. 1.6. Критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Згідно повідомлень позивачем сформовано та направлено відповідачу пояснення з відповідними підтверджуючими документами, але комісією Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 08 листопада 2018 року прийнято рішення № 982279/42403734, № 982280/42403734, № 982285/42403734, № 982284/42403734, № 982276/42403734, № 982283/42403734, № 982281/42403734 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Позивач 16 листопада 2018 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України на вищевказані рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, Державною фіскальною службою України не розглянуто дану скаргу та не надано відповідь у строк, визначений пп. 56.23.3 п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду даної справи, Державною фіскальною службою України не надано доказів для підтвердження факту розгляду скарги позивача від 16 листопада 2018 року та доказів її направлення на адресу позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Кодексу Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №117 від 21 лютого 2018 року.

В пункті 14 Порядку зазначено, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою КМУ №117 від 21 лютого 2018 року передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 15 даного Порядку).

Відповідно до п.п. 18, 19 цього Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів, які складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до п.п. 4 п. 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункти 20 і 21 даного Порядку).

Згідно з п.п 27 Порядку № 117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не заявлялась позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08 листопада 2018 року відповідно прийнятих рішень № 982279/42403734, № 982280/42403734, № 982285/42403734, № 982284/42403734, № 982276/42403734, № 982283/42403734, № 982281/42403734 комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (комісії регіонального рівня), а подано скаргу до комісії Державної фіскальної служби центрального рівня в порядку адміністративного оскарження.

Відповідно до п. 12 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ №117 від 21 лютого 2018 року, встановлено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених п.п. 56.23 ст. 56 Кодексу.

Так, п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей.

Пунктом 56.23.1 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 56.23.2 ст. 56 Податкового кодексу України скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 56.23.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.

Пунктом 56.23.4 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10 - денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

На підставі вище зазначеного та положено п.п. 56.23.3, 56.23.4, п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке надсилається платнику податку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 16 листопада 2018 року подано скаргу до Державної фіскальної служби України на рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Строк розгляду даної скарги, згідно зазначеної вище норми Податкового кодексу України, становить 10 днів з дня отримання скарги, тобто останнім днем розгляду скарги відповідачем є 26 листопада 2018 року.

Відповідно до п.п. 56.23.4, п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України відповідач - Державна фіскальна служба України повинен був направити рішення по скарзі позивачу протягом 10 днів з дня прийняття рішення, а саме з 26 листопада 2018 року.

На момент розгляду даної справи, Державною фіскальною службою України не надано доказів в підтвердження факту розгляду скарги позивача від 16 листопада 2018 року та доказів її направлення на адресу позивача.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при вчиненні бездіяльності щодо не розгляду скарги позивача у встановлений законодавством строк відповідачем порушено загальні принципи податкового законодавства. Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України у зв`язку з ненаданням відповіді у визначений законом строк підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації на подану скаргу ТОВ ПАЛЕТА УА від 16 листопада 2018 року вх. №3627/6С, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно норми пункту 56.23.4 статті 56 Податкового кодексу України чітко визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку, - підстав для встановлення судом скарги, поданої 16 листопада 2018 року повністю задоволеною, суд не вбачає.

Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначена вище вимога є необґрунтованою, оскільки жодного рішення на подану скаргу ТОВ ПАЛЕТА УА від 16 листопада 2018 року вх.№3627/6С, Державною фіскальною службою України не приймалось.

У зв`язку з чим, власне, позивач і просив визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання відповіді на подану скаргу у визначений законом строк, а тому не можливо скасувати рішення, яке не приймалось.

Таким чином, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2019 року.