Рішення

від 25.03.2019 по справі 902/6/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2019 р. Cправа №902/6/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засіданні Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Центр "Автоекспо", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика", м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 724569,87 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

представники сторін:

позивача: Пономаренко М.М., діє на підставі ордера серії КВ №065658 від 25.02.2019; Рязановський Д.Л. - керівник;

відповідача: адвокат Лишак І.В. (договір про надання правової допомоги від 15.03.2019)

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 02.01.2019 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Центр "Автоекспо" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 724569,87 грн згідно договору купівлі-продажу №ТСЦ/8/П від 21.02.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов даного правочину ним поставлено відповідачу автобуси МАЗ-231062 в кількості двох штук, вартістю 8588861,67 грн, в т.ч. ПДВ по ставці 20%, що становить 1431476,95 грн. Разом з тим, відповідач не в повній мірі виконав зобов`язання щодо оплати їх вартості, борг останнього становить 724569,87 грн.

За вказаним позовом ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі №902/6/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

25.03.2019 від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо пред`явленого позову, в яких останній зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки визначений п.5.2 додатку №1 до Договору строк оплати не настав, так як позивачем не надано належним чином зареєстровану податкову накладну.

Ухвалою суду від 26.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019.

З метою забезпечення сторонам можливості реалізувати надані Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на подання доказів та пояснень під час судового засідання, 18.03.2019, судом оголошено перерву до 25.03.2019.

На визначену судом дату (25.03.2019) з`явилися представники обох сторін. Під час судового засідання 25.03.2019 суд оголосив про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, у зв`язку із чим перейшов до судових дебатів. Під час судових дебатів позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. Закінчивши судові дебати, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та оголосив час повернення з нарадчої кімнати.

На оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду представники сторін не з`явилися.

Розглянувши матеріали господарської справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Центр "Автоекспо" (далі по тексту також - Контрагент, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" в особі філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" (далі по тексту також - МХП, відповідач) укладено договір №ТСЦ/8/П.

Згідно предмета вказаного Договору: Контрагент зобов`язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку №2 до Договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є:

Додаток №1 - умови, застосовані до усіх договорів, що укладаються з МХП, які обов`язкові до виконання сторонами договору (п.1.2.1. Договору);

Додаток №2, який визначає предмет договору та його характеристики, вимоги до Товару та поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати товару (п.1.2.2. Договору);

Додаток №3 - специфікація/специфікації, що містять найменування (вид товару), вартість, кількість, одиницю виміру, термін, умови та місце поставки та ін.(п.1.2.3. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, порядок та умови оплати товару зазначено в додатках до договору. Ціна на товар зазначається в кожному додатку № 3 та видаткових накладних на кожну партію поставки окремо.

Пунктом 5.2 Додатку №1 до Договору визначено: "Сторони Договору домовилися та погодили, що МХП безвідклично та безумовно уповноважено Контрагентом здійснювати оплату за вже поставлений товар /надані послуги, тут та надалі в розумінні Податкового кодексу України у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до отримання МХП податкової накладної (податкових накладних) з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її складання та реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої контрагентом особи та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з даними, що відповідають фактично поставленому товару/наданим послугам. МХП здійснює оплату суми, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів, з моменту виконання Контрагентом відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України (надалі по тексту ПКУ) та цим пунктом Договору, при умові виконання Контрагентом всіх обов`язків щодо передання усіх документів, передбачених Договором. Зазначений пункт Договору сторони застосовують незалежно від умов оплати, передбачених Додатками до цього Договору, і має перевагу перед будь-якими іншими умовами оплати товару/послуг."

Разом з тим, в подальшому між сторонами підписано Додаток №2 до Договору, п.4 якого передбачені наступні умови оплати: "МХП здійснює оплату по договору з урахуванням положень додатку №1 до Договору. Частикова передоплата: в розмірі 50% від вартості товару, казаної у додатку № 3 до даного Договору, протягом 7 банківських днів з дати підписання відповідного додатку №3 до договору, а 50% від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 10 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, акту прийому передачі та надання всіх супровідних документів, необхідних для реєстрації транспортного засобу в сервісних центрах МВС України."

В п.1 додатку №3 до Договору сторони визначили обов`язок контрагента поставити дві одиниці автобусів МАЗ 231062, Білорусь (далі по тексту - товар), загальною вартістю 8694838,49 грн в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №364 від 20.08.2018 на суму 4241442,43 грн в т.ч. ПДВ, №393 від 05.09.2018 на суму 4347419,24 грн в т.ч. ПДВ та відповідними Актами приймання передачі транспортного засобу: від 21.08.2018 та від 05.09.2018.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 7846291,8 грн (а.с.22-38), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 724569,87 грн.

Отже, з матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що позивачем на виконання умов договору було поставлено визначений в додатку №3 товар, а відповідачем, в свою чергу, поставлений товар було оплачено не в повному обсязі, що й зумовило звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав.

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як слідує із змісту укладеного сторонами договору №ТСЦ/8/П від 21.02.2018, останній за своїм змістом є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що у нього відсутній обов`язок перед позивачем стосовно сплати заявленої до стягнення у даній справі суми основного боргу, в зв`язку із невиконанням останнім взятих на себе зобов`язань, визначених у пункті 5.2 Додатку №1 договору (з огляду на ненадання належним чином зареєстрованої податкової накладної).

Так, зі змісту п.5.2 додатку №1 до Договору, на який посилається відповідач у своїх запереченнях, випливає обов`язок продавця здійснити оплату протягом 5 банківських днів: "...з моменту виконання контрагентом відповідних зобов`язань... ".

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що контрагент зобов`язання стосовно оформлення та подання податкової накладної на реєстрацію виконав, що підтверджується безпосередньо податковою накладною №12042018 (а.с.60-62).

Частинами 1, 3, 4 статті 652 ЦК України визначено: "Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору . До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів."

Зі змісту Договору поставки випливає, що він укладений між двома господарюючими суб`єктами (є двостороннім), при цьому податковий орган його стороною не значиться, в зв`язку з цим дії чи бездіяльність останнього не можуть впливати на обсяг зобов`язань сторін згідно укладеного між ними правочину, в т.ч. щодо оплати вартості товару.

Аналізуючи зміст пункту 4 Додатку №2 до Договору, суд дійшов до висновку, що порядок розрахунку по оплаті товару сторонами змінений та викладений в новій редакції, а тому при визначенні строку оплати підлягає застосуванню саме п.4 Додатку №2 до Договору.

Роблячи даний висновок, суд, поміж іншого, керувався ст.2 ГПК України, згідно якої: "Завданням господарського судочинства є справедливе... вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності ... . Суд ... зобов`язаний керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ."

Таким чином, відповідно до п.4 Додатку № 2 до Договору у відповідача виникли зобов`язання по остаточному розрахунку за отриманий товар до 20.09.2018 (включно).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже суд, на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо вартості та обсягу поставлених товарів за договором, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про стягнення суми основного боргу у розмір 724569,87 грн.

Також під час розгляду справи розглянута заява позивача №0305 від 05.03.2019 про розподіл судових витрат, а саме: стягнення з відповідача витрат на оплату судового збору в розмірі 10868,55 грн; витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розмірі 626,42 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.

В зв`язку із задоволенням позову, за правилами ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Розглядаючи питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в розмірі 626,42 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Виходячи зі змісту поданої заяви та приєднаних до неї документів, до понесених судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій позивач включає:

- витрати на відправку поштової кореспонденції (позовної заяви з додатками) відповідачу близько 42,00 грн;

- витрати на відправку поштової кореспонденції (позовної заяви з додатками) на адресу суду близько 26,50 грн;

- оплата послуг таксі до залізничного вокзалу м.Києва - 125,00 грн;

- вартість проїзду поїздом з м.Києва у м.Вінницю - 232,91 грн;

- вартість проїзду маршрутним таксі з м.Вінниця до м.Києва - 200 грн.

Наведені витрати не віднесені до переліку судових витрат, визначених в пунктах 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, втім аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 такої частини, суд дійшов висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов`язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Відтак, понесені позивачем транспортні витрати та витрати на відправку кореспонденції є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з викладеним, не є обґрунтованим включення позивачем до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, компенсації оплати послуг таксі до залізничного вокзалу м.Києва - 125,00 грн, оскільки останнім не доведено необхідність та обов`язковість їх здійснення для розгляду справи, а також не підтверджено, що дані витрати взагалі були понесені.

Тоді як, відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, зокрема копії фіскальних чеків, посадкового документа від 22.02.2019 та корінця квитанції від 26.02.2019 (а.с. 79-82), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат, які пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 501,41 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну допомогу в розмірі 40000,00 грн судом встановлено наступне.

29.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Автоекспо" (далі по тексту також - замовник) та ФОП Пономаренко Миколою Миколайовичем (далі по тексту також - виконавець) укладено договір №ЮП-18 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт (далі по тексту - Договір № ЮП-18).

При цьому, 03.12.2018 між вказаними сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору №ЮП-18, відповідно до п.1 якої сторони прийшли до згоди, що замовник додатково замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги замовнику щодо стягнення із боржника - ТОВ "Вінницька птахофабрика" заборгованості по Договору купівлі-продажу № ТСЦ/8/П від 21.02.2018.

В рамках цього виконавець зобов`язується:

- провести претензійно-позовну роботу та підготувати позовну заяву - провести претензійно-позовну роботу та підготувати позовну заяву до суду;

суду;- підготувати копії документів до позовної заяви;

- подати позовну заяву;

- приймати участь у судових засіданнях з предмету позову;

- здійснити всі інші дії необхідні при розгляді справи в суді першої інстанції, а також при позитивному рішенні в суді першої інстанції підготувати документи щодо виконання рішення суду та здійснити їх супровід.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що вартість послуг Виконавця з виконання зобов`язань зазначених в п.1 цієї додаткової угоди становить 40000,00 грн (розрахунок в Додатку №1 до цієї Додаткової угоди).

Оплата послуг здійснюється Замовником протягом 5 днів з моменту підготовки Виконавцем та направлення ним до суду позовної заяви разом з документами, але не пізніше 29.12.2018. З урахуванням заборгованостей за раніше надані послуги до перерахування в грудні 2018 року сума оплати становить 80000,00 грн (п.3 додаткової угоди).

На виконання умов додаткової угоди позивачем перераховано на рахунок ФОП Пономаренко М.М. 80000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №312 від 21.12.2018.

В подальшому, 31.12.2018 між сторонами підписано Акт №12, з пункту 4 якого слідує, що сторони погодили, що виконавцем надані замовнику послуги, передбачені додаткової угодою №2 від 02.12.2018, зокрема щодо стягнення із боржника - ТОВ "Вінницька птахофабрика" заборгованості по договору купівлі-продажу № ТСЦ/8/П від 21.02.2018.

Розглядаючи заяву по суті суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2502 від 16.03.2006 (а.с.72-73) Пономаренко Микола Миколайович має право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, ордер серії КВ №065658 від 25.02.2019 (а.с.71) підтверджує участь останнього в процесі розгляду справи, як адвоката.

Таким чином, понесені позивачем витрати, у зв`язку із залученням Пономаренка Миколи Миколайовича до участі у розгляді справи, підпадає під правове регулювання ст.126 ГПК України.

Разом з тим, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, суд враховує наступне.

Як зазначалось раніше, сторонами погоджено вартість послуг виконавця з виконання зобов`язань в розмірі 40000 грн. При цьому, як слідує з умов додаткової угоди, вказана сума також включає винагороду виконавця за надання правової допомоги, в т.ч. здійснити всі інші дії необхідні при розгляді справи в суді першої інстанції, а також при позитивному рішенні в суді першої інстанції підготувати документи щодо виконання рішення суду та здійснити їх супровід.

Разом з тим, в наданому розрахунку вартості послуг не включено вартість послуги щодо забезпечення виконання рішення суду.

Зазначений вид послуг не є судовими витратами в розумінні ст.123 ГПК України, оскільки визначені дії, в розумінні ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюються під час виконавчого провадження.

Таким чином, викладена суперечність та відсутність прейскуранта на окремі види робіт та послуг ставить під сумнів зазначену в Акті вартість наданих послуг та свідчить про бажання позивача відшкодувати майбутні можливі витрати щодо стадії виконавчого провадження.

Також слід зазначити, що в розрахунок вартості послуг включено витрати пов`язані із супроводом справи (оплата послуг таксі, міського та залізничного транспорту, проживання в готелях, поштові витрати, комісійні та інші витрати, інші непередбачені витрати).

Разом з тим, в порушення приписів п.2 ч.2 ст.126 ГПК України позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесення вищезазначених витрат.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній в додатковій постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Таким чином, враховуючи встановлені розбіжності між розрахунком вартості послуг та змістом додаткової угоди №2 щодо вартості послуг, визначених в п.1 додаткової угоди, суд констатує про відсутність об`єктивної можливості пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Пономаренко М.М. та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене та з урахуванням критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат у розмірі 30000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (вул.Слобода, 141, м.Ладижин, Вінницька область, 24320, код ЄДРПОУ 35878908) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Сервісний Центр "Автоекспо" (вул.Павла Усенка, 8, м.Київ, 02105, код ЄДРПОУ 41697537) суму заборгованості в розмірі 724569,87 грн; відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 10868,55 грн; відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн; відшкодування витрат, пов`язаних із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, у розмірі 501,41 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04 квітня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Павла Усенка, 8, м.Київ, 02105);

3 - відповідачу (вул.Слобода, 141, м.Ладижин, Вінницька область, 24320)