Рішення

від 30.07.2019 по справі 520/3588/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 липня 2019 р. справа № 520/3588/19 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Колмакова В.В.,

представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агро-АВ" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 34468116) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-АВ" з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 15.03.2019 № 00000311412, № 00000321412, №00000331412.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем перевірку проведено та оформлено із численними порушеннями вимог податкового законодавства, висновки перевірки гуртуються на припущеннях, що не лише не підтверджені доказами, але суперечать ним, усі оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за відсутності як фактичних, так і правових підстав, із порушеннями порядку їх складення, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агро-АВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Добралюкс» (податковий номер 40452402) за січень, лютий 2017 року, ТОВ «Візейр» (податковий номер 40992884) за березень, квітень 2017 року, ТОВ «Нікос Опт» (податковий номер 41237549) за травень 2017 року, ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» (податковий номер 41209857) за лютий, березень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Щодо взаємовідносин ПП «Агро АВ» протягом січня травня 2017 року, лютого, березня 2018 року з контрагентами: ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» кількість працюючих неможливо встановити у зв`язку з відсутністю звітності щодо трудових ресурсів. Згідно з базами даних ГУ ДФС у Харківській області податкові декларації з ПДВ не подано до ДПІ протягом тривалого часу, що свідчить про відсутність господарської діяльності підприємству. До перевірки не надано жодної товарно-транспортної накладної. Придбання товарів, реалізованих на адресу ПП «Агро-АВ» з моменту реєстрації платником ПДВ не встановлено. ТОВ «Добралюкс» не здійснювало ввезення будь-яких товарів на митну територію України. Наявна інформація щодо ухвал про досудові розслідування у кримінальних провадженнях. Також представником відповідача зазначено, що по товарам, реалізованим на адресу позивача, спостерігається обрив ланцюга постачання, тобто неможливо встановити походження товару та виробника зазначеної продукції. На підставі викладеного контролюючим органом зроблені висновки щодо неправомірності визначення суми податкових зобов`язань ПП «Агро АВ», оскільки вбачається неможливість реалізації на адресу контрагентів товарів, нібито придбаних у ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач», при цьому здійснено реалізацію товарів невідомого походження.

У зв`язку із зазначеним, ознайомившись з доводами та аргументами ПП «Агро-АВ», покладеними в обґрунтування позовних вимог, представник відповідача вважає їх безпідставними та помилковими, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню повністю.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що замість предметного, по суті, заперечення проти наведених у позовній заяві аргументів відповідач у обґрунтування нереальності господарських операцій продовжує апелювати до певної інформації, отриманої ним з ухвал, постановлених у межах окремих кримінальних проваджень.

З цього приводу представник позивача зауважив, що усталена практика Верховного Суду (яка у тому числі використовується Харківським окружним адміністративним судом) виходить з того, що сам факт порушення кримінального провадження або надання у його межах окремих свідчень не є підтвердженням відсутності реального здійснення господарських операцій. Стосовно посилання відповідача на вирок Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2018 по справі № 640/16347/18, окрім вказаного вище, представник позивача зазначає, що вирок ухвалено не за ст. 205 Кримінального кодексу (КК) України, якою передбачена відповідальність за фіктивне підприємництво, а за ч. 2 ст. 2051 КК України, якою передбачена відповідальність за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 802/1853/16-а, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Також представник позивача зазначив, що в згаданому вироку не зазначено, що ним встановлено непричетність директора ТОВ «Добралюкс» до здійснення господарської діяльності. Як було зазначено вище, виходячи з фабули та предмету доказування за ст. 2051 КК України, це питання навіть не розглядалось.

У відповіді на відзив зазначено, що позивач не надавав до перевірки товарно-транспортних документів, оскільки не виступав стороною договору перевезення вантажів автомобільним транспортом, а перевірці підлягали операції поставки. Позивач також зазначив, що операції, оподаткування яких підлягає дослідженню, є операціями поставки, а не перевезення. Поставка товарів підтверджена належним доказами первинним документами, дослідженим під час проведення перевірки, копії яких додані до позовної заяви.

Позивач вказує, що наданий відповідачем відзив на позовну заяву не відповідає положенням ст.ст. 72, 73, 77, 162 КАС України. Відзив не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. У відзиві навіть не вказано, що відповідач хоч із чимось не погоджується, а єдиною нормою права, на яку посилається відповідач у відзиві, є ст. 48 Закон України «Про автомобільний транспорт», яка не має жодного відношення до регулювання господарських операцій, з приводу яких наявний спір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19 березня 2019 року Приватне підприємство «Агро-АВ» (надалі ПП «Агро-АВ», позивач) отримало поштою податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (надалі ГУ ДФС у Харківській області, відповідач): від 15.03.2019 № 00000311412 (форми «Р»), яким відповідачем визначено позивачеві податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 17 664 грн. та штраф у розмірі 8 832 грн., що разом становить 26 496 грн; від 15.03.2019 № 00000321412 (форми «Р1»), яким відповідачем зменшено позивачеві податкові зобов`язання з податку на додану вартість за січень-травень 2017 року, лютий-березень 2018 року на загальну суму 107 225 грн., а також зменшено податковий кредит з податку на додану вартість за ті самі податкові періоди на загальну суму 124 444 грн; від 15.03.2019 № 00000331412 (форми «В4»), у якому відповідачем зазначено про завищення задекларованого позивачем у податковій декларації за січень 2017 від`ємного значення податку на додану вартість на 3 714 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення складені ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки від 19.02.2019 № 505/20-40-14-12-09/34468116 про результати документальної позапланової перевірки ПП «Агро-АВ» (код ЄДРПОУ 34468116) з питань взаємовідносин з ТОВ «Добралюкс» (код ЄДРПОУ 40452402) за січень, лютий 2017 року, ТОВ «Візейр» (код ЄДРПОУ 40992884) за березень, квітень 2017 року, ТОВ «Нікос Опт» (код ЄДРПОУ 41237549) за травень 2017 року, ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» (код ЄДРПОУ 41209857) за лютий, березень 2018 року (далі за текстом «Акт перевірки»).

Не погодившись із висновками, викладеним у Акті перевірки, 01.03.2019 позивач на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу (ПК) України подав відповідачеві заперечення на Акт перевірки.

Листом від 13.03.2019 № 11993/10/20-40-14-12-15 відповідач відмовив позивачеві у перегляді висновків перевірки та направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.03.2019 № 00000311412, № 00000321412, № 00000331412.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Судом встановлено, що придбання ПП «Агро-АВ» товарів у ТОВ «Добралюкс» (код ЄДРПОУ 40452402) товарів у період, який підлягав перевірці, було здійснено на підставі рахунків ТОВ «Добралюкс»: від 20.01.2017 № 2001, від 23.01.2017 № 2301, від 27.01.2017 № 2701, від 03.02.2017 № 0302, від 08.02.2017 № 0802, від 09.02.2017 № 0902. Поставка товарів підтверджена видатковими накладними: від 20.01.2017 № 2001, від 23.01.2017 № 2301, від 27.01.2017 № 2701, від 03.02.2017 № 0302, від 08.02.2017 № 0802, від 09.02.2017 № 0902. Оплата була здійснена позивачем платіжним дорученнями: від 10.02.2017 № 90, від 14.02.2017 № 97, від 14.02.2017 № 98, від 16.02.2017 № 102, від 01.03.2017 № 131, від 20.03.2017 № 170, від 27.03.2017 № 193, від 06.04.2017 № 212, від 10.04.2017 № 217, від 11.04.2017 № 223. Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 20.01.2017 № 148, від 23.01.2017 № 149, від 27.01.2017 № 200, від 03.02.2017 № 29, від 08.02.2017 № 33, від 09.02.2017 № 40. Зауважень щодо сплати ТОВ «Добралюкс» до бюджету сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Поставка ПП «Агро-АВ» товарів, придбаних у ТОВ «Добралюкс», була здійснена наступним покупцям: Комунальне підприємство «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119), Товариство з обмеженою відповідальністю «Д ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38116375), Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «ОХОЧЕ» (код ЄДРПОУ 00852973), Державне підприємство «Дослідне господарство «ГОНТАРІВКА» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 01203834), Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКОЛІВСЬКІ НАДРА» (код ЄДРПОУ 34086384), Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ОРДАНА» (код ЄДРПОУ 25610260), Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 08208941), Приватна промислово-торговельна фірма «ЮСІ» (код ЄДРПОУ 21178268), Сільськогосподарський виробничий кооператив «ДРУЖБА» (код ЄДРПОУ 00707337), Приватне акціонерне товариство «Південспецатоменергомонтаж» (код ЄДРПОУ 04827073), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КРАСНЯНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 03738539), Дочірнє підприємство «СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ АВТОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Публічного акціонерного товариства «ЛУГАНСЬКБУДТРАНС» (код ЄДРПОУ 01236259), Приватне акціонерне товариство «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16365» (код ЄДРПОУ 03118943), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 07799207), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКУЧАЄВСЬКІ ЧЕРНОЗЕМИ» (код ЄДРПОУ 39421968), Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 37876792), Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРБОН-ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 39394882), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКОН» (код ЄДРПОУ 30655285), Державне підприємство «ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА» (код ЄДРПОУ 14315629), Приватне акціонерне товариство «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» (код ЄДРПОУ 01270285), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (код ЄДРПОУ 32276472), Товариство з обмеженою відповідальністю Технологічна група «ЕКІПАЖ» (код ЄДРПОУ 21191464).

Поставку здійснено на підставі рахунків: від 05.01.2017 № 16, від 11.01.2017 № 33, від 11.01.2017 № 35, від 11.01.2017 № 37, від 11.01.2017 № 39, від 11.01.2017 № 40, від 11.01.2017 № 41, від 11.01.2017 № 42, від 11.01.2017 № 43, від 11.01.2017 № 46, від 19.01.2017 № 67, від 20.01.2017 № 69, від 20.01.2017 № 70, від 23.01.2017 № 78, від 26.01.2017 № 87, від 30.01.2017 № 105, від 30.01.2017 № 106, від 31.01.2017 № 114, від 31.01.2017 № 118, від 31.01.2017 № 119, від 31.01.2017 № 120, від 31.01.2017 № 121, від 31.01.2017 № 122, від 31.01.2017 № 123, від 01.02.2017 № 129, від 01.02.2017 № 132, від 01.02.2017 № 133, від 01.02.2017 № 135, від 02.02.2017 № 137, від 06.02.2017 № 156, від 07.02.2017 № 159, від 07.02.2017 № 162, від 07.02.2017 № 163, від 08.02.2017 № 179, від 09.02.2017 № 186, від 09.02.2017 № 188, від 15.02.2017 № 210, від 15.02.2017 № 211, від 20.02.2017 № 229, від 28.02.2017 № 260, від 28.02.2017 № 264, від 28.02.2017 № 265, від 03.03.2017 № 294, від 15.03.2017 № 335, від 06.04.2017 № 432, від 25.04.2017 № 489, від 05.05.2017 № 521, від 10.05.2017 № 527, від 23.05.2017 № 607, від 01.06.2017 № 643, від 03.07.2017 № 798, від 19.07.2017 № 870, від 19.07.2017 № 872, від 26.07.2017 № 899, від 08.08.2017 № 936, від 17.08.2017 № 964, від 26.12.2017 № 1394.

Поставка підтверджена видатковими накладними: від 20.01.2017 № 42, від 20.01.2017 № 43, від 20.01.2017 № 44, від 20.01.2017 № 45, від 23.01.2017 № 48, від 23.01.2017 № 49, від 23.01.2017 № 50, від 24.01.2017 № 52, від 24.01.2017 № 53, від 26.01.2017 № 57, від 27.01.2017 № 60, від 27.01.2017 № 62, від 27.01.2017 № 63, від 27.01.2017 № 66, від 31.01.2017 № 72, від 01.02.2017 № 78, від 02.02.2017 № 80, від 03.02.2017 № 87, від 03.02.2017 № 96, від 03.02.2017 № 97, від 03.02.2017 № 98, від 07.02.2017 № 107, від 07.02.2017 № 108, від 08.02.2017 № 112, від 09.02.2017 № 115, від 09.02.2017 № 116, від 09.02.2017 № 117, від 09.02.2017 № 118, від 09.02.2017 № 119, від 10.02.2017 № 120, від 13.02.2017 № 126, від 13.02.2017 № 128, від 14.02.2017 № 130, від 16.02.2017 № 149, від 20.02.2017 № 161, від 20.02.2017 № 163, від 20.02.2017 № 164, від 21.02.2017 № 171, від 28.02.2017 № 204, від 06.03.2017 № 212, від 09.03.2017 № 217, від 15.03.2017 № 244, від 16.03.2017 № 248, від 10.04.2017 № 325, від 28.04.2017 № 385, від 10.05.2017 № 408, від 11.05.2017 № 410, від 16.05.2017 № 421, від 26.05.2017 № 470, від 06.06.2017 № 500, від 04.07.2017 № 624, від 20.07.2017 № 667, від 27.07.2017 № 691, від 09.08.2017 № 717, від 18.08.2017 № 739, від 22.08.2017 № 748, від 27.12.2017 № 1042.

Оплата здійснена вказаним вище покупцями платіжним дорученнями: від 18.01.2017 № 436, від 18.01.2017 № 437, від 19.01.2017 № 570, від 19.01.2017 № 569, від 20.01.2017 № 647, від 20.01.2017 № 646, від 23.01.2017 № 178, від 20.01.2017 № 4012, від 20.01.2017 № 4156, від 24.01.2017 № 190, від 23.01.2017 № 717, від 23.01.2017 № 716, від 23.01.2017 № 71, від 27.01.2017 № 252, від 09.02.2017 № 4234, від 31.01.2017 № 4054, від 01.02.2017 № 26, від 06.03.2017 № 760, від 15.03.2017 № 923, від 16.03.2017 № 1202, від 06.04.2017 № 1236, від 26.04.2017 № 528, від 23.05.2017 № 4755, від 15.05.2017 № 4643, від 10.05.2017 № 1559, від 11.05.2017 № 153, від 03.07.2017 № 2264, від 06.11.2017 № 8001, від 26.07.2017 № 229, від 11.08.2017 № 509, від 29.08.2017 № 637, від 22.08.2017 № 953, від 16.02.2017 № 265, від 02.06.2017 № 149, від 28.02.2017 № 681, від 16.02.2017 № 267, від 22.02.2017 № 107, від 21.02.2017 № 4177, від 16.02.2017 № 268, від 10.03.2017 № 109, від 26.12.2017 № 2159, від 02.02.2017 № 4074, від 07.02.2017 № 36, від 01.02.2017 № 320, від 02.02.2017 № 328, від 16.02.2017 № 1245, від 08.02.2017 № 421, від 01.02.2017 № 1293, від 02.02.2017 № 1352, від 02.02.2017 № 1351, від 03.02.2017 № 1438, від 01.02.2017 № 1292, від 08.02.2017 № 20198, від 01.02.2017 № 9414, від 10.02.2017 № 454, від 09.02.2017 № 206.

Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача або на складі покупця транспортом постачальника. Договорів перевезення товарів з третіми особами не укладалось.

За результатами здійснених господарських операцій подальшої реалізації товарів позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 18.01.2017 № 41, від 18.01.2017 № 42, від 19.01.2017 № 46, від 19.01.2017 № 47, від 20.01.2017 № 49, від 20.01.2017 № 50, від 20.01.2017 № 51, від 20.01.2017 № 53, від 23.01.2017 № 54, від 23.01.2017 № 56, від 23.01.2017 № 57, від 23.01.2017 № 58, від 24.01.2017 № 62, від 27.01.2017 № 67, від 31.01.2017 № 72, від 31.01.2017 № 74, від 01.02.2017 № 8, від 01.02.2017 № 9, від 01.02.2017 № 10, від 01.02.2017 № 11, від 02.02.2017 № 13, від 02.02.2017 № 14, від 02.02.2017 № 15, від 02.02.2017 № 16, від 02.02.2017 № 17, від 03.02.2017 № 18, від 03.02.2017 № 23, від 07.02.2017 № 28, від 07.02.2017 № 29, від 08.02.2017 № 35, від 08.02.2017 № 38, від 09.02.2017 № 42, від 10.02.2017 № 44, від 16.02.2017 № 64, від 16.02.2017 № 66, від 16.02.2017 № 67, від 16.02.2017 № 69, від 21.02.2017 № 88, від 28.02.2017 № 115, від 06.03.2017 № 8, від 06.03.2017 № 12, від 15.03.2017 № 38, від 16.03.2017 № 41, від 06.04.2017 № 16, від 27.04.2017 № 79, від 10.05.2017 № 8, від 11.05.2017 № 10, від 15.05.2017 № 28, від 23.05.2017 № 63, від 02.06.2017 № 2, від 03.07.2017 № 1, від 20.07.2017 № 48, від 26.07.2017 № 68, від 09.08.2017 № 19, від 18.08.2017 № 38, від 22.08.2017 № 45, від 26.12.2017 № 62. Зауважень щодо сплати ТОВ «Добралюкс» сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Придбання ПП «Агро-АВ» товарів у ТОВ «Візейр» (код ЄДРПОУ 40992884) товарів у період, який підлягав перевірці, було здійснено на підставі рахунків ТОВ «Візейр»: від 01.03.2017 № 0103, від 09.03.2017 № 0903, від 10.03.2017 № 1003, від 14.03.2017 № 1403, від 20.03.2017 № 2003, від 03.04.2017 № 0304, від 07.04.2017 № 0704. Поставка товарів підтверджена видатковими накладними: від 01.03.2017 № 0103, від 09.03.2017 № 0903, від 10.03.2017 № 1003, від 14.03.2017 № 1403, від 20.03.2017 № 2003, від 03.04.2017 № 0304, від 07.04.2017 № 0704. Оплата була здійснена позивачем у готівковій формі згідно видаткових касових ордерів: від 19.05.2017 № 126, від 22.05.2017 № 127, від 23.05.2017 № 129, від 24.05.2017 № 130, від 25.05.2017 № 133, від 26.05.2017 № 134, від 29.05.2017 № 135, від 30.05.2017 № 137, від 01.06.2017 № 139, від 02.06.2017 № 140, від 06.06.2017 № 142, від 07.06.2017 № 143, від 08.06.2017 № 144, від 09.06.2017 № 146, від 12.06.2017 № 147, від 13.06.2017 № 149, від 14.06.2017 № 150, від 15.06.2017 № 152, від 16.06.2017 № 155, від 19.06.2017 № 157, від 20.06.2017 № 158, від 21.06.2017 № 161, від 22.06.2017 № 163, від 23.06.2017 № 164, від 26.06.2017 № 165, від 27.06.2017 № 167, від 29.06.2017 № 169, від 30.06.2017 № 169, від 03.07.2017 № 171, від 04.07.2017 № 172, від 05.07.2017 № 175, від 06.07.2017 № 176. За наявною у позивача інформацією, вказані грошові кошти були оприбутковані, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 19.05.2017 № 14, від 22.05.2017 № 15, від 23.05.2017 № 16, від 24.05.2017 № 17, від 25.05.2017 № 18, від 26.05.2017 № 19, від 29.05.2017 № 20, від 30.05.2017 № 21, від 01.06.2017 № 22, від 02.06.2017 № 23, від 06.06.2017 № 24, від 07.06.2017 № 25, від 08.06.2017 № 26, від 09.06.2017 № 27, від 12.06.2017 № 28, від 13.06.2017 № 29, від 14.06.2017 № 30, від 15.06.2017 № 31, від 16.06.2017 № 32, від 19.06.2017 № 33, від 20.06.2017 № 34, від 21.06.2017 № 35, від 22.06.2017 № 36, від 23.06.2017 № 37, від 26.06.2017 № 38, від 27.06.2017 № 39, від 29.06.2017 № 40, ордерів від 30.06.2017 № 41, від 03.07.2017 № 42, від 04.07.2017 № 43, від 05.07.2017 № 44, від 06.07.2017 № 45. Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 01.03.2017 № 2 (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і якісних показників від 01.03.2017 № 50 до податкової накладної від 01.03.2017 № 2), від 09.03.2017 № 16, від 10.03.2017 № 17, від 14.03.2017 № 29, від 20.03.2017 № 156, від 03.04.2017 № 56, від 07.04.2017 № 58. Зауважень щодо сплати ТОВ «Візейр» до бюджету сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Поставка ПП «Агро-АВ» товарів, придбаних у ТОВ «Візейр», здійснена наступним покупцям: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (код ЄДРПОУ 32276472), Товариство з обмеженою відповідальністю «Д ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38116375), Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 37876792), Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «ОХОЧЕ» (код ЄДРПОУ 00852973), Комунальне підприємство «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКОН» (код ЄДРПОУ 30655285), Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-ЗАПЧАСТИНА» (код ЄДРПОУ 37971431), Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ОРДАНА» (код ЄДРПОУ 25610260), Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 07799207), Дочірнє підприємство «СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ АВТОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Публічного акціонерного товариства «ЛУГАНСЬКБУДТРАНС» (код ЄДРПОУ 01236259), Державне підприємство «ЗАВОД ІМЕНІ В.О. МАЛИШЕВА» (код ЄДРПОУ 14315629).

Поставку здійснено на підставі рахунків: від 11.01.2017 № 50, від 06.02.2017 № 150, від 13.02.2017 № 198, від 20.02.2017 № 230, від 24.02.2017 № 253, від 27.02.2017 № 258, від 28.02.2017 № 265, від 02.03.2017 № 273, від 02.03.2017 № 274, від 03.03.2017 № 279, від 03.03.2017 № 287, від 03.03.2017 № 288, від 03.03.2017 № 289, від 03.03.2017 № 290, від 03.03.2017 № 291, від 03.03.2017 № 292, від 03.03.2017 № 294, від 06.03.2017 № 299, від 06.03.2017 № 300, від 06.03.2017 № 301, від 06.03.2017 № 302, від 09.03.2017 № 307, від 10.03.2017 № 314, від 10.03.2017 № 315, від 10.03.2017 № 316, від 10.03.2017 № 317, від 10.03.2017 № 321, від 13.03.2017 № 324, від 13.03.2017 № 326, від 14.03.2017 № 330, від 14.03.2017 № 331, від 14.03.2017 № 332, від 15.03.2017 № 335, від 16.03.2017 № 340, від 16.03.2017 № 341, від 16.03.2017 № 342, від 20.03.2017 № 349, від 20.03.2017 № 354, від 28.03.2017 № 387, від 03.04.2017 № 403, від 03.04.2017 № 413, від 05.04.2017 № 422, від 05.04.2017 № 424, від 05.04.2017 № 426, від 05.04.2017 № 428, від 05.04.2017 № 429, від 06.04.2017 № 430, від 06.04.2017 № 432, від 06.04.2017 № 433, від 11.04.2017 № 445, від 11.04.2017 № 448, від 12.04.2017 № 450.

Поставка підтверджена видатковими накладними: від 01.03.2017 № 205, від 03.03.2017 № 209, від 06.03.2017 № 212, від 07.03.2017 № 216, від 09.03.2017 № 217, від 09.03.2017 № 218, від 09.03.2017 № 219, від 09.03.2017 № 220, від 13.03.2017 № 224, від 13.03.2017 № 225, від 13.03.2017 № 226, від 13.03.2017 № 227, від 13.03.2017 № 228, від 13.03.2017 № 229, від 13.03.2017 № 230, від 13.03.2017 № 231, від 13.03.2017 № 232, від 13.03.2017 № 233, від 14.03.2017 № 236, від 15.03.2017 № 242, від 15.03.2017 № 243, від 15.03.2017 № 244, від 16.03.2017 № 246, від 16.03.2017 № 249, від 20.03.2017 № 252, від 20.03.2017 № 255, від 21.03.2017 № 256, від 21.03.2017 № 257, від 21.03.2017 № 259, від 21.03.2017 № 260, від 23.03.2017 № 262, від 23.03.2017 № 263, від 23.03.2017 № 264, від 23.03.2017 № 265, від 03.04.2017 № 296, від 03.04.2017 № 297, від 05.04.2017 № 302, від 05.04.2017 № 304, від 05.04.2017 № 307, від 06.04.2017 № 318, від 06.04.2017 № 319, від 07.04.2017 № 320, від 10.04.2017 № 325, від 10.04.2017 № 326, від 11.04.2017 № 331, від 12.04.2017 № 332, від 13.04.2017 № 333, від 13.04.2017 № 334, від 13.04.2017 № 335, від 13.04.2017 № 336, від 13.04.2017 № 337, від 13.04.2017 № 339.

Оплата здійснена вказаним вище покупцями платіжним дорученнями: від 27.02.2017 № 127, від 02.03.2017 № 724, від 10.03.2017 № 109, від 06.03.2017 № 4241, від 06.03.2017 № 760, від 06.03.2017 № 763, від 07.03.2017 № 4249, від 07.03.2017 № 3370, від 07.03.2017 № 3369, від 09.03.2017 № 3454, від 09.03.2017 № 3452, від 03.03.2017 № 4234, від 09.03.2017 № 3476, від 09.03.2017 № 3477, від 09.03.2017 № 3474, від 09.03.2017 № 3478, від 09.03.2017 № 3475, від 09.03.2017 № 3473, від 13.03.2017 № 4278, від 14.03.2017 № 904, від 15.03.2017 № 915, від 15.03.2017 № 923, від 24.03.2017 № 93, від 16.03.2017 № 941, від 20.03.2017 № 3512, від 20.03.2017 № 1204, від 21.03.2017 № 1205, від 20.03.2017 № 4320, від 20.03.2017 № 4322, від 17.03.2017 № 963, від 20.03.2017 № 3613, від 20.03.2017 № 3614, від 20.03.2017 № 3605, від 20.03.2017 № 3603, від 05.04.2017 № 716, від 25.04.2017 № 259, від 11.04.2017 № 184, від 24.03.2017 № 440, від 29.03.2017 № 502, від 06.04.2017 № 1223, від 06.04.2017 № 120, від 01.02.2017 № 9417, від 06.04.2017 № 1236, від 06.04.2017 № 1232, від 11.04.2017 № 1274, від 26.04.2017 № 3407, від 19.04.2017 № 202, від 13.04.2017 № 4506, від 06.04.2017 № 4599, від 06.04.2017 № 4600, від 07.04.2017 № 4794, від 10.04.2017 № 4895.

Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача або на складі покупця транспортом постачальника. Договорів перевезення товарів з третіми особами не укладалось.

За результатами здійснених господарських операцій позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 01.02.2017 № 7, від 27.02.2017 № 108, від 02.03.2017 № 1, від 03.03.2017 № 7, від 06.03.2017 № 8, від 06.03.2017 № 10, від 06.03.2017 № 11, від 06.03.2017 № 12, від 07.03.2017 № 16, від 07.03.2017 № 17, від 07.03.2017 № 18, від 09.03.2017 № 19, від 09.03.2017 № 20, від 09.03.2017 № 21, від 09.03.2017 № 22, від 09.03.2017 № 23, від 09.03.2017 № 24, від 09.03.2017 № 25, від 09.03.2017 № 26, від 13.03.2017 № 31, від 14.03.2017 № 34, від 15.03.2017 № 37, від 15.03.2017 № 38, від 16.03.2017 № 40, від 16.03.2017 № 42, від 17.03.2017 № 43, від 20.03.2017 № 45, від 20.03.2017 № 48, від 20.03.2017 № 50, від 20.03.2017 № 51, від 20.03.2017 № 52, від 20.03.2017 № 53, від 20.03.2017 № 54, від 20.03.2017 № 55, від 21.03.2017 № 57, від 24.03.2017 № 73, від 29.03.2017 № 88, від 03.04.2017 № 1, від 03.04.2017 № 2, від 05.04.2017 № 5, від 06.04.2017 № 11, від 06.04.2017 № 13, від 06.04.2017 № 14, від 06.04.2017 № 15, від 06.04.2017 № 16, від 06.04.2017 № 17, від 07.04.2017 № 20, від 10.04.2017 № 22, від 11.04.2017 № 28, від 12.04.2017 № 31, від 13.04.2017 № 32, від 13.04.2017 № 35. Зауважень щодо сплати ТОВ «Візейр» сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Придбання ПП «Агро-АВ» товарів у ТОВ «Нікос Опт» (код ЄДРПОУ 41237549) товарів у період, який підлягав перевірці, здійснено на підставі рахунку від 16.05.2017 № 1605. Поставка товарів підтверджена видатковою накладною від 16.05.2017 № 1605. Оплата була здійснена позивачем у готівковій формі згідно видаткових касових ордерів від 22.11.2017 № 235, від 23.11.2017 № 236, від 27.11.2017 № 238, від 28.11.2017 № 239, від 29.11.2017 № 241, від 30.11.2017 № 242. За наявною у позивача інформацією, вказані грошові кошти були оприбутковані, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 22.11.2017 № 43, від 23.11.2017 № 44, від 27.11.2017 № 47, від 28.11.2017 № 48, від 29.11.2017 № 49, від 30.11.2017 № 50. Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.05.2017 № 20. Зауважень щодо сплати ТОВ «Нікос Опт» до бюджету сум податку на додану вартість, зазначених у вказаній податковій накладній, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Поставка ПП «Агро-АВ» товарів, придбаних у ТОВ «Нікос Опт», здійснена наступним покупцям: Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «ОХОЧЕ» (код ЄДРПОУ 00852973), Товариство з обмеженою відповідальністю Технологічна група «ЕКІПАЖ» (код ЄДРПОУ 21191464), Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 08208941), Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЦТВО ПОСИЛЕНОЇ ТЕХНІКИ» (код ЄДРПОУ 37547090), Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 40458582), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (код ЄДРПОУ 32276472), Державне підприємство «ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА» (код ЄДРПОУ 14310299), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015), Товариство з обмеженою відповідальністю «Д ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38116375), Приватне акціонерне товариство «Південспецатоменергомонтаж» (код ЄДРПОУ 04827073).

Поставку здійснено на підставі рахунків: від 06.04.2017 № 436, від 17.05.2017 № 441, від 26.04.2017 № 503, від 22.05.2017 № 600, від 22.05.2017 № 601, від 22.05.2017 № 604, від 24.05.2017 № 621, від 15.06.2017 № 724, від 30.06.2017 № 796, від 30.08.2017 № 828, від 09.10.2017 № 1133, від 12.10.2017 № 1149, від 18.10.2017 № 1167, від 31.01.2018 № 100, від 10.10.2018 № 978.

Поставка підтверджена видатковими накладними: від 22.05.2017 № 339, від 23.05.2017 № 463, від 26.05.2017 № 471, від 29.05.2017 № 482, від 30.05.2017 № 484, від 01.06.2017 № 487, від 01.06.2017 № 489, від 03.09.2017 № 592, від 29.06.2017 № 613, від 30.06.2017 № 621, від 13.10.2017 № 863, від 20.10.2017 № 874, від 20.10.2017 № 878, від 02.02.2018 № 79, від 18.10.2018 № 730.

Оплата здійснена вказаним вище покупцями платіжним дорученнями: від 23.05.2017 № 4694, від 25.05.2017 № 844, від 13.05.2017 № 655, від 29.05.2017 № 714, від 31.05.2017 № 4736, від 30.05.2017 № 4724, від 21.05.2017 № 2377, від 16.06.2017 № 37, від 21.07.2017 № 1811, від 26.09.2017 № 3905, від 18.10.2017 № 1369, від 19.10.2017 № 5611, від 13.10.2017 № 3583, від 19.02.2018 № 2619, від 17.10.2018 № 9471.

Поставка товарів здійснювалась постачальником на складі позивача або на складі покупця транспортом постачальника. Договорів перевезення товарів з третіми особами не укладалось.

За результатами здійснених господарських операцій позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 15.05.2017 № 23, від 21.05.2017 № 46, від 23.05.2017 № 64, від 25.05.2017 № 72, від 30.05.2017 № 94, від 31.05.2017 № 97, від 30.05.2017 № 92, від 16.06.2017 № 65, від 30.06.2017 № 118, від 03.09.2017 № 1, від 13.10.2017 № 45, від 19.10.2017 № 57, від 19.10.2017 № 58, від 02.02.2018 № 2, від 17.10.2018 № 46. Зауважень щодо сплати ТОВ «Нікос Опт» сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Придбання ПП «Агро-АВ» товарів у ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» (код ЄДРПОУ 41209857) товарів у період, який підлягав перевірці, здійснено на підставі рахунків: від 05.02.2018 № 0502, від 06.02.2018 № 0602, від 01.03.2018 № 0103, від 05.03.2018 № 0503. Поставка товарів підтверджена видатковими накладними: від 05.02.2018 № 0502, від 06.02.2018 № 0602, від 01.03.2018 № 0103, від 05.03.2018 № 0503.

Оплата здійснена позивачем платіжним дорученнями: від 05.03.2018 № 240, від 05.03.2018 № 241, від 06.03.2018 № 243, від 07.03.2018 № 246, від 07.03.2018 № 248, від 02.04.2018 № 289, від 03.04.2018 № 293, від 05.04.2018 № 303.

Поставка товарів здійснювалась постачальником на склад позивача.

За результатами здійснених господарських операцій постачальником складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 05.02.2018 № 2, від 06.02.2018 № 5, від 01.03.2018 № 1, від 05.03.2018 № 3. Зауважень щодо сплати ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» до бюджету сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Поставка ПП «Агро-АВ» товарів, придбаних у ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач», здійснена наступним покупцям: Комунальне підприємство «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119), Товариство з обмеженою відповідальністю «Д ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38116375), Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ПОЖМАШИНА» (код ЄДРПОУ 33742637).

Поставку здійснено на підставі рахунків: від 01.02.2018 № 103, від 01.02.2018 № 104, від 01.02.2018 № 106, від 01.02.2018 № 108, від 01.02.2018 № 109, від 01.02.2018 № 110, від 01.02.2018 № 111, від 01.02.2018 № 112, від 01.02.2018 № 113, від 01.02.2018 № 114, від 01.02.2018 № 115, від 01.02.2018 № 116, від 06.02.2018 № 128, від 07.02.2018 № 130, від 08.02.2018 № 134, від 28.02.2018 № 189, від 28.02.2018 № 190, від 02.03.2018 № 197, від 02.03.2018 № 198, від 02.03.2018 № 199, від 02.03.2018 № 200, від 02.03.2018 № 201, від 02.03.2018 № 202, від 05.03.2018 № 209.

Поставка підтверджена видатковими накладними: від 07.02.2018 № 87, від 07.02.2018 № 88, від 07.02.2018 № 89, від 07.02.2018 № 90, від 07.02.2018 № 91, від 07.02.2018 № 92, від 07.02.2018 № 93, від 07.02.2018 № 95, від 07.02.2018 № 96, від 08.02.2018 № 97, від 08.02.2018 № 98, від 09.02.2018 № 104, від 09.02.2018 № 106, від 09.02.2018 № 107, від 09.02.2018 № 108, від 01.03.2018 № 154, від 02.03.2018 № 156, від 05.03.2018 № 157, від 12.03.2018 № 164, від 12.03.2018 № 165, від 12.03.2018 № 166, від 12.03.2018 № 167, від 12.03.2018 № 168, від 12.03.2018 № 169.

Оплата здійснена вказаним вище покупцями платіжним дорученнями: від 02.02.2018 № 1644, від 02.02.2018 № 1643, від 05.02.2018 № 1688, від 06.02.2018 № 1735, від 05.02.2018 № 1682, від 05.02.2018 № 1681, від 06.02.2018 № 1734, від 07.02.2018 № 5378, від 08.02.2018 № 5404, від 07.02.2018 № 1794, від 07.02.2018 № 1793, від 08.02.2018 № 1928, від 09.02.2018 № 1997, від 09.02.2018 № 1996, від 09.02.2018 № 5419, від 01.03.2018 № 5728, платіжне доручення від 06.03.2018 № 5551, від 03.03.2018 № 3683, від 03.03.2018 № 3684, від 03.03.2018 № 3685, від 05.03.2018 № 3722, від 05.03.2018 № 3721, від 05.03.2018 № 3720, від 05.03.2018 № 5807

Поставка товарів здійснювалась постачальником на склад позивача або на склад покупця транспортом постачальника. Договорів перевезення товарів з третіми особами не укладалось.

За результатами здійснених господарських операцій позивачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 02.02.2018 № 7, від 02.02.2018 № 8, від 05.02.2018 № 10, від 05.02.2018 № 11, від 05.02.2018 № 12, від 06.02.2018 № 16, від 06.02.2018 № 17, від 07.02.2018 № 18, від 07.02.2018 № 19, від 07.02.2018 № 20, від 07.02.2018 № 21, від 08.02.2018 № 24, від 09.02.2018 № 27, від 09.02.2018 № 28, від 09.02.2018 № 30, від 01.03.2018 № 1, від 02.03.2018 № 3, від 03.03.2018 № 4, від 03.03.2018 № 5, від 03.03.2018 № 6, від 05.03.2018 № 7, від 05.03.2018 № 8, від 05.03.2018 № 9, від 05.03.2018 № 10. Зауважень щодо сплати ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних, відповідачем ані під час перевірки, а ні під час судового розгляду не висувалось.

Позивачем надано пояснення, що практика ділового обороту, якщо йдеться про просту поставку товарів без особливих умов, для спрощення та пришвидшення документообігу, часто передбачає відсутність укладення договору поставки у паперовому вигляді як окремого документа. Після погодження номенклатури, цін та інших умов постачальник надавав покупцеві рахунок на оплату вартості партії товару. При поставці сторонами оформлювалась видаткова накладна на відповідну партію. Оплата за партію товару здійснювалась покупцем до або після (залежно від попередніх усних домовленостей) поставки партії товару на підставі згаданого рахунку. Поставка товарів постачальником, їх прийняття та оплата покупцем підтверджують як укладення договору поставки, тобто погодження усіх його істотних умов, так і його повне виконання.

У зазначених періодах позивач придбавав у вказаних контрагентів на підставі рахунків, копії, яких додані до позовної заяви, запасні частини та комплектуючі до автомобільної техніки з метою подальшого продажу. Судом встановлено, що торгівля автозапчастинами та супутніми товарами є основним видом діяльності позивача.

Позивачем надано письмові пояснення, в яких вказано, що придбання товарів здійснювалось на складі позивача. Доставка товарів здійснювалась силами постачальників. Переважно, виходячи з характеру товарів та місця розташування позивача, доставка товарів, звичайно, здійснювалась автомобільним транспортом. При цьому, позивачеві невідомо, чи належав цей транспорт постачальникам, чи був ними залучений (на підставі договорів оренди, перевезення, фрахтування тощо). У окремих випадках позивач навіть не бачив транспортних засобів, адже іноді товар надавався вже розвантаженим біля приміщення позивача. Позивач не укладав із ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» договорів перевезення чи інших аналогічних. Ані вказані суб`єкти господарюванні не надавали позивачеві послуг з перевезення автомобільним (та, взагалі, будь-яким) транспортом, а ні позивач не надавав цим особам таких послуг. Оскільки позивач не виступав учасником транспортного процесу у зв`язку з придбанням товарів у ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр», ТОВ «Нікос Опт», ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач» та не брав участі у складенні товарно-транспортних накладних, такі документи до перевірки не надавались.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу (ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ж до ч.ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, вказаними договорами передбачаються зовсім різні права та обов`язки сторін, а їх виконання підтверджується різними документами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №808/2140/13-а: не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу про непідтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Судом встановлено, що позивач має у власності вантажний автомобіль ЗАЗ-110557 (Таврія-Пікап) д.н. НОМЕР_3 , а у штаті водія-експедитора ОСОБА_1 . Позивач у письмових поясненнях зазначив, що частина товарів була поставлена позивачем на склади покупців. Суд вважає аргументованою правову позицію позивача стосовно того, що використання власного автомобільного транспорту для переміщення товарів до місця їх поставки не є наданням послуг з перевезення, є перевезенням позивачем товарів для власних потреб і відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, не потребує оформлення товарно-транспортних накладних. Правочинів щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач із суб`єктами господарювання, яким поставляв товари, не укладав і у таких випадках.

Виходячи зі змісту правовідносин, у межах яких складаються товарно-транспортні накладні, вони не є належним доказом на підтвердження або спростування факту поставки (купівлі-продажу). Про це неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 11.09.2018 по справі № 815/6105/17, від 11.09.2018 по справі № 820/477/18, від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, від 21.03.2018 по справі №808/2140/13-а тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Оскільки придбання та оплата позивачем товарів призвели до змін у структурі активів, зобов`язань та капіталу позивача, підстави стверджувати, що господарські операції не відбулись, відсутні.

У якості одного з аргументів на користь нереальності господарських операцій у Акті перевірки відповідач зазначає, що у 2018 році анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр» та ТОВ «Нікос Опт».

Суд зазначає, що будь-який зв`язок між фактом реєстрації постачальника чи покупця платником податку на додану вартість та фактом поставки товарів відсутній. Реєстрація платника податків у якості платника податку на додану вартість ані підтверджує, а ні спростовує факт переходу права власності на товар. Як зазначено вище, поставка товару підтверджується первинним документами, а не статусом сторін як платників податку на додану вартість.

Крім того, як зазначив сам відповідача у Акті перевірки, усі податкові накладні за операціями, які були предметом перевірки, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. На момент реєстрації контрагентами позивача податкових накладних ці суб`єкти господарювання мали статус платників податку на додану вартість, адже за відсутності такого статусу реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути здійснена. Слід зауважити, що алгоритми запровадженої ще у 2015 році системи електронного адміністрування податку на додану вартість не дозволяють зареєструвати податкові накладні до зарахування сум податку до бюджету. Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані суми податку у складі податкового кредиту позивача на момент поставки товарів були сплачені до бюджету.

Щодо тверджень відповідача стосовно неподання податкової звітності ТОВ «Добралюкс», ТОВ «Візейр» та ТОВ «Нікос Опт» за окремі періоди, суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує факт поставки товарів або іншої господарської операції із поданням податкових декларацій з податку на додану вартість чи будь-якої іншої податкової звітності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкові декларації повинні бути складені на підставі здійснених господарських операцій, але господарські операції здійснюються незалежно від декларування платниками податків. Податкова декларація не є документом, який складається у процесі здійснення господарської операції і тим більше не підтверджує її здійснення, як відсутність декларації не спростовує факт господарської операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами позивача контролюючому органу податкової звітності при реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, є неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 року у справі № 820/13380/13-а, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 24.04.2018 у справі № 813/8500/13.

У п. 71 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

У п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» (заява № 803/02) Європейський суд з прав людини з питання індивідуалізації відповідальності зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів у постачальників цих товарів необхідних матеріальних та трудових ресурсів, суд зазначає, що відповідачем не наведено критеріїв, за якими він визначав, який саме обсяг трудових та матеріальних ресурсів є мінімально необхідним для здійснення операцій, які були предметом перевірки. Відповідачем не зазначено, яким положеннями законодавства ці критерії передбачені, та чи існують такі об`єктивні критерії взагалі.

Крім того у Акті перевірки відповідач зазначає, що «кількість працюючих неможливо встановити у зв`язку з відсутністю звітності щодо трудових ресурсів».

Так, до суду не надано доказів, які підтверджують вказані доводи, а тому твердження відповідача про недостатність трудових ресурсів є нічим не обґрунтованими. До аналогічного висновку суд приходить також стосовно тверджень відповідача щодо матеріальних ресурсів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Оскільки усі операції, які були предметом перевірки, були фактично здійснені, що підтверджується належним доказами, доданим до позовної заяви, у суду відсутні підстави вважати, що матеріальних та трудових ресурсів їх учасників було не достатньо.

У Акті перевірки відповідач зазначає, що ним було здійснено аналіз руху товарів ТОВ «Нікос Опт`та ТОВ «Сталь-Техно-Стройпостач», за результатом якого спостерігається обрив ланцюга постачання, тобто неможливо встановити походження товару та виробника зазначеної продукції. При цьому, як зазначає відповідач, такий аналіз ним було здійснено виключно на підставі Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд зазначає, що податкова накладна не є первинним документом, який підтверджує поставку товарів. Та обставина, що відповідач (на підставі єдиного джерела Єдиного реєстру податкових накладних) не зміг встановити походження товарів, жодним чином не свідчить про відсутність таких товарів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкову накладну складає лише особа, яка зареєстрована як платник податку. Отже, наприклад, у випадку придбання товару у особи, яка не є платником податку на додану вартість з тих чи інших причин, інформація про таку операцію у Єдиному реєстрі податкових накладних буде відсутня, хоча сама поставка фактично відбудеться. Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача стосовно ланцюгів постачання та відповідно, неможливість однозначно стверджувати про вірність результатів, отриманих за результатами такої діяльності.

Суд звертає увагу, що у контексті питання про реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів обставини придбання контрагентами позивача товарів, які у подальшому були поставлені позивачеві, не мають істотного значення, навіть якщо при придбанні товарів контрагенти позивача допустили порушення. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (наприклад, у постанові від 12.06.2018 по справі № 826/16272/13-а), порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У Акті перевірки зазначено, що відповідач досліджував первинні документи за господарськими операціями, які були предметом перевірки. Жодних зауважень щодо форми або змісту первинних документів, у Акті перевірки відповідачем не наведено. При цьому, висновок відповідача про фактичне нездійснення господарських операцій, відображених у первинних документах, ґрунтується виключно на підставі податкової інформації.

У постанові від 20.03.2018 по справі № 804/939/16 Верховним Судом зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного суду від 24.04.2018 № 806/4408/13-а.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України в Україні діє презумпція невинуватості, тобто особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто, преюдиціальне значення мають лише вирок суду і лише щодо певних обставин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 826/6280/13-а, за відсутності доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновок щодо індивідуальності відповідальності (навіть у випадку встановлення належним чином порушень з боку контрагентів платника податків) підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі згаданими вище рішеннями Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» (заява № 803/02), від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що факт здійснення господарських операцій підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, аргументи відповідача таких висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Податкові зобов`язання та податковий кредит з податку на додану вартість за операціями, які підлягали перевірці, були нараховані позивачем у зв`язку зі здійсненням таких операцій, як це передбачено ст.ст. 187, 198 ПК України, у дати, які визначені цими ж статтями ПК України.

Усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, що були предметом перевірки, були надані посадовим особам відповідача, які її проводили. Порушень форми та/або змісту цих документів під час перевірки не було встановлено. До перевірки також були надані платіжні документи щодо виконання зобов`язань з оплати за товари, поставлені у супроводі вказаних первинних документів. Зауважень щодо платіжних документів у Акті перевірки також не наведено. Податкові накладні за всіма операціями, що підлягали перевірці були належним чином складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що у Акті перевірки зазначає сам відповідач.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини накладання органами державної влади на особу додаткових зобов`язань зі сплати податку становить втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пп. 50-51 рішення в справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.07.2016 по справі № 826/17629/15 наголосив на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до положень КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Судовим розглядом встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

У зв`язку з тим, що відсутній об`єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.03.2019 № 00000311412, № 00000321412, № 00000331412 є неправомірним та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд вважає достатнім врахувати вищевикладені аргументи сторін для прийняття вмотивовано рішення, а тому не оцінює позицію позивача щодо неприйняття як доказу акту перевірки в межах даного предмету спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства "Агро-АВ" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 34468116) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 15.03.2019 № 00000311412, № 00000321412, №00000331412.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь Приватного підприємства "Агро-АВ" (вул. Киргизька, буд. 19, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 34468116) судовий збір у сумі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 07 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов