Постанова

від 06.08.2019 по справі 826/10014/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10014/18 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника відповідачів: - Зайкіної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень № 705289/36337156 і №7416/36337156/2, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Технобудснаб звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень № 705289/36337156 і №7416/36337156/2, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №705289/36337156 від 17.05.2018 року та рішення комісії Державної фіскальної служби України, з питань розгляду скарг №7416/36337156/2 від 29.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії з реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №12 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 17.05.2018 року №705289/36337156 про відмову в реєстрації податкової накладної та комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 29.05.2018 року №7416/36337156/2 прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2017 року між ТОВ Технобудснаб (як виконавцем) і ТОВ Інжинірингова мостова компанія (як підрядником) був укладений договір підряду №0027/ПВ-2017. За умовами п.п. 1.1, 4.2, 5.1, 6.1 - 6.3 цього договору підрядник доручає та оплачує, а виконавець зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил , засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки, підіймальних механізмів, у відповідності до умов даного договору, проектної документації та чинних державних будівельних норм і правил виконати роботи з влаштування елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці від естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха, на об`єкті замовника (КП Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва ). При цьому, під роботами у межах цього договору розуміється по влаштуванню елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці від естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха на будівництві Подільсько-Воскресенського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві. За даним договором роботи виконуються в обсягах визначених проектною документацією. Остаточний обсяг робіт визначається згідно з актами приймання передачі виконаних будівельних робіт. Підрядник забезпечує за потреби виконавця матеріалами (в кількості згідно норм витрат, для виконання робіт відповідно до умов цього договору, також підрядник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості наданих послуг (виконаних робіт) проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правил. Здавання виконаних робіт виконавцем та їх приймання підрядником здійснюється щомісячно, відповідно до діючих норм і правил, із складанням акта огляду прихованих робіт (при необхідності), акту використання машин і механізмів, акту використання товарно-матеріальних цінностей (супутні акти), шляхом підписання сторонами щомісячних актів здавання-приймання виконаних робіт та супутніх актів. Розрахунки за цим договором проводяться у безготівковій формі. Підрядник здійснює щомісячні розрахунки за виконані виконавцем роботи на підставі документів, вказаних у пп. 6.4.1 п. 6.4 даного договору, з урахуванням отриманого від замовника бюджетного фінансування, впродовж 10 банківських днів від дня належного оформлення сторонами зазначених в п. 5.1 даного договору документів. При цьому, підрядник на свій розсуд має право надати виконавцю аванс на виконання робіт у процентному відношенні вартості відповідного етапу робіт.

26.04.2018 року ТОВ Технобудснаб виставило ТОВ Інжинірингова мостова компанія в рамках договору №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017 року рахунок-фактуру №51 на оплату продукції металеві конструкції зв`язків в обсязі 18,993 тон на суму 1 329 509,93 грн. (в т.ч. ПДВ - 221 584,99 грн.).

Того ж дня ТОВ Інжинірингова мостова компанія сплатило частково за вказаним рахунком-фактурою безготівкові кошти у сумі 429 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 500 грн.), про що свідчить наявні у справі роздруківки електронної виписки банку з розрахункового рахунку ТОВ Технобудснаб за період з 26.04.2018 р. по 27.04.2018 р., платіжного доручення ТОВ Інжинірингова мостова компанія №591 від 26.04.2018 року.

26.04.2018 року ТОВ Технобудснаб виписало на адресу покупця (ТОВ Інжинірингова мостова компанія ) податкову накладну за №12 на суму 429 000 грн. (в т.ч. ПДВ 71 500 грн.) з номенклатурою послуг: металеві конструкції зв`язків сцинковані , код згідно з ДКПП (Державний класифікатор продукції та послуг) - 25.61.11 - 30.00 Нанесення металевих покривів зануренням у металеві розплави (методом гальванізації цинком або занурення в олово) , в обсязі 6,1285717 тон, значення коду товару згідно з УКТ ЗЕД - не заповнено.

За наслідками надіслання зазначеної податкової накладної до ДФС України засобами електронного зв`язку з метою здійснення реєстрації такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - Реєстр), 08.05.2018 року ТОВ Технобудснаб отримало електронну квитанцію про те, що: документ прийнято, проте реєстрацію такого зупинено. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №12 від 26.04.2018 року відповідачем 1 зазначено наступну: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критерії ризиковості платника податку . Одночасно платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

ТОВ Технобудснаб було направлено до ДФС України електронне повідомлення за №12 від 14.05.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрацію якої/го зупинено, разом з поясненнями (пояснювальна записка №2 до ПН №12). Зокрема, позивач навів пояснення наступного змісту: ТОВ Технобудснаб виконує різних будівельних та монтажних робіт на будівництві Подільсько-Воскресенського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві за договором підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017 р. Замовником робіт виступає ТОВ Інжинірингова мостова компанія . Для виконання даних робіт ТОВ Технобудснаб має відповідну ліцензію та штат працівників у кількості 26 осіб. Крім того, ТОВ Технобудснаб з метою виконання договором підряду закуповує будівельні матеріали у різних підприємств відповідно до рахунків-фактур та/або договорів (зокрема: у ТОВ САВВАТС , ТОВ Тім Метал , ТОВ Метекс-2000 , ТОВ ПСК Профіль та ін.). Після отримання продукції, ТОВ Технобудснаб передає її на ПрАТ Завод Фрегат на оцинкування для підготовки встановлення на об`єкт за договором підряду. Після виконання таких робіт ТОВ Технобудснаб здійснює монтаж конструкцій на об`єкті відповідно до договору підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017 р., після чого ТОВ Технобудснаб і ТОВ Інжинірингова мостова компанія підписують акт виконаних робіт. В даному випадку, 26.04.2018 року ТОВ Технобудснаб отримало від ТОВ Інжинірингова мостова компанія часткову оплату рахунку-фактури №51 від 26.04.2018 р. за договором підряду №0027/ПВ-2017 від 02.10.2017 на закупівлю будівельних матеріалів. Часткова оплата підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою. 27.04.2018 р. ТОВ Технобудснаб оплатило придбання у третіх осіб (постачальників) товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки. Наразі товарно-матеріальні цінностей ще не отримані. Податкова накладна №12 від 26.04.2018 року була виписана за правилом першої події (надходження коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ Інжинірингова мостова компанія ).

Як стверджує позивач разом із цим повідомленням від 14.05.2018 року контролюючому органу також були надіслані сканкопії первинних та інших документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в т.ч.: договору з додатком до нього, рахунків на оплату, платіжних доручень, банківських виписок та ін.

17.05.2018 року комісія Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняла рішення №705289/36337156 про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 26.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. В якості підстави для прийняття такого рішення зазначено наступне: ненадання платником податків копій документів - розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків .

Не погоджуючись із законністю такого рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, платник (позивач) подав на адресу комісії ДФС України з питань розгляду скарг скаргу (вих. №12 від 18.05.2018 р.) на рішення від 17.05.2018 р. №705289/36337156, разом з копіями документів.

29.05.2018 року Комісія ДФС України прийняла рішення за №7416/36337156/2, яким відмовила у задоволенні скарги позивача, та відповідно у реєстрації податкової накладної. Позивач зазначив, що про таке рішення відповідача 1 він дізнався у своєму особистому кабінеті платника податку, на підтвердження чого надав відповідний скрін-шот.

Під час розгляду справи, в суді першої інставнції, відповідач 1 не надав суду копію рішення від 29.05.2018 року №7416/36337156/2 але, водночас, обставину прийняття такого рішення, його чинність не спростував.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пп."а", "б" п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України). Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3. ст.74 Податкового кодексу України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пп.201.16.1 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Так, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

Водночас, у квитанції, фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано у Квитанції № 1 конкретного виду критерію та не визначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 .

Відповідно до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних містить в собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у1,5 разів більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, подані на реєстрацію в Реєстрі.

Визначення фіскальним органом у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів наказу № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567:

- критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, у Квитанції фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом №567 (п.1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у п."в" пп.201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (ПН/РК). Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп.201.16.3. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до пп.201.16.2. Податкового кодексу України.

У даному випадку відповідачами не було спростовано жодними документальними доказами те, що позивач надав разом з повідомленням та скаргою копії документів - платіжне доручення свого контрагента-покупця та виписку банку зі свого особового рахунку за період отримання коштів від покупця в якості передоплати, а також платіжні доручення на оплату товарів та робіт третіх осіб-постачальників (ТОВ САВВАТС , ТОВ Тім Метал , ТОВ Метекс-2000 , ПрАТ Завод Фрегат ). Тобто, розрахункові документи та банківські виписки, що підтверджують обставину, що стала підставою для виписки зупиненої податкової накладної, були надані відповідачам, але ними безпідставно не враховані.

Окремо, в тексті свого відзиву на позов та в апеляційній скарзі, представник Головного управління ДФС у м. Києві посилався на обставину не надання позивачем таких документів як проектно-кошторисної документації, графіку виконання робіт, що передбачені договором підряду.

Дані доводи ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до норми ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не може брати до увагу з тієї причини, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення від 17.05.2018 року №705289/36337156 про відмову у реєстрації податкової накладної. Крім того, зазначені документи не являються тими первинними документами, що засвідчують обставини надання послуг (виконання робіт) або оплату товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, як вбачається з тексту оскаржуваних рішень, останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, у оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної позивача.

У свою чергу, абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 р. № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до пп."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Комісії ДФС України не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

У той же час, аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Варто також наголосити, що питання правомірності формування позивачем показника податкових зобов`язань по податку на додану вартість за період виписки податкової накладної №12 від 26.04.2018 року було предметом дослідження в межах окремої документальної планової виїзної перевірки.

За результатами проведення такої перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено довідку від 03.08.2018 року №523/26-15-14-01-05/36337156 Про результати Товариства з обмеженою відповідальністю Технобудснаб , код 36337156 з питань формування податкових зобов`язань та податкового кредиту за період з 01.11.2016 року по 30.06.2018 року . Так, в ході проведеної документальної перевірки встановлено, що на формування відображених у ряд. 1 податкових декларацій операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів показників за перевіряємий період у загальній сумі ПДВ 13 790 633 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з виконання робіт по влаштуванню елементів проїзної частини Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на дільниці естакади на Трухановому острові до естакади в урочище Горбачиха та продажу будівельних матеріалів. За наслідками проведеної перевірки відображеного показника за період з 01.11.2016 р. по 30.06.2018 р. в сумі 13 790 633 грн. на підставі таких документів: регістрів синтетичного обліку (оборотно-сальдових відомостей), договорів, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, виписок банку, податкових накладних, реєстрів та ін., - не було встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ Технобудснаб показників. Аналогічно перевіркою не встановлено заниження або завищення ТОВ Технобудснаб показників задекларованого податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 17.05.2018 року №705289/36337156 про відмову в реєстрації податкової накладної та комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 29.05.2018 року №7416/36337156/2 є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абз.3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Так, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії і у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, відповідно.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, варто звернути увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 р. № 1246 (Порядок № 1246), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю Технобудснаб податкову накладну № 12 від 26.04.2018 року датою її подання, а саме - 08.05.2018 року, адже це є належний спосіб захисту порушеного права позивача.

Аналогічні висновки викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року справа № 822/1817/18.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 06 серпня 2019 року.