Рішення

від 31.07.2019 по справі 320/2947/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року № 320/2947/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0007911412, згідно з яким позивачу зменшено показник від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 128 333,00 грн.

В основу визначення податкових зобов`язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки, зроблені за результатами перевірки позивача, про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Податковий орган стверджував, що господарські операції з придбання товару не мали реального характеру, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно і правильно визначив податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Агротрейд ЮГ" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання підприємством та його контрагентом господарських операцій, про наявність взаємопов`язаності підприємства та його контрагента, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності підприємства, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність закону вчинених господарських операцій. Також, позивач наголосив, що він не повинен нести відповідальність за будь-які дії контрагента та третіх осіб, оскільки згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв`язку з чим порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил введення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту. Просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.07.2019.

11 липня 2019 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" є юридичною особою, що зареєстрована 27.02.2017 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільському управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Баришівський район), зареєстроване як платник податку на додану вартість 10.01.2018.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10); купівля та продаж власного нерухомого майна (код КВЕД 68.10); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20, основний); управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код КВЕД 68.32); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (код КВЕД 74.90).

У березні 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Баришівського, Бориспільського, Броварського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького, Яготинського районів, міст Березань, Бориспіль, Бровари, Переяслав-Хмельницький, Славутич управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, інспектором податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_1 Наталією ОСОБА_2 , відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 14.02.2019 №289, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агротрейд ЮГ" за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (акт перевірки від 01.03.2019 № 152/10-36-14-12/41177181).

За результатами перевірки посадова особа контролюючого органу дійшла висновку про порушення позивачем пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 на суму 128333,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" при заповненні додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року включено до складу податкового кредиту рядка 10.1 колонки Б Декларації "Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою, що надають право формування податкового кредиту" суми по взаємовідносинах із ТОВ "Агродрейд ЮГ" у розмірі ПДВ 128333,00 грн.

У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Агродрейд ЮГ", наслідки яких мали вплив на показник податкового кредиту, що взяв участь у визначенні від`ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування, ґрунтуються на податковій інформації, що свідчить про фіктивний характер діяльності контрагента позивача, зокрема:

- наявність порушеного кримінального провадження відносно ряду підприємств, в тому числі ТОВ "Агродрейд ЮГ" та ТОВ "Зерноленд групп" за фактом того, що на території Донецької та Луганської області здійснюють свою протиправну діяльність ряд фіктивних та транзитних підприємств, учасників Міжрегіональної схеми конвертаційного центру. Суть протиправної схеми полягає у формуванні податкового кредиту великих торгово-промислових груп підприємств, які мають власну мережу збуту товарів за готівкові кошти без відображення у податковій звітності. Зазначені підприємства формують податковий кредит транзитним фіктивним підприємствам конвертаційного центру, відображаючи відомості про купівлю товарів/послуг. В подальшому зазначені підприємства підмінюють номенклатуру товарів/послуг формують податковий кредит та транспортують його через декілька підконтрольних транзитних підприємств для клієнтів вигодонабувачів протиправної схеми. При цьому, дані ризикові підприємства мають ознаки фіктивності, зареєстровані за адресами масової реєстрації на яких не знаходяться, керівниками та засновниками є особи, які мешкають в інших регіонах;

- неможливість відстеження походження товарів, робіт і послуг у ланцюгу їх постачання до позивача.

Таким чином, на думку відповідача, контрагент позивача - ТОВ "Агродрейд ЮГ" не мав реальної можливості для здійснення господарських операцій з надання послуг та поставки товарів.

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в акті перевірки від 01.03.2019 № 152/10-36-14-12/41177181, Товариством з обмеженою відповідальністю "Т. МЕТЕР УКРАЇНА", у відповідності до вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, 11.03.2019 було подано до Головного управління ДФС у Київській області заперечення.

Листом від 20.03.2019 №10063/10/20-36-14-12 Головне управління ДФС у Київській області заперечення ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" залишило без задоволення, а висновок акту позапланової виїзної перевірки від 01.03.2019 № 152/10-36-14-12/41177181 - без змін.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0007911412, згідно з яким позивачу зменшено показник від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 128333,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.05.2019 №24861/6/99-99-11-04-02-25, яким податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ "Агродрейд ЮГ" за господарською операцією, яка не мала реального характеру (є фіктивною).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування факту фіктивності господарської операції, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

З`ясовуючи зміст спірних правовідносин, судом встановлено, що на формування показника податкового кредиту у розмірі 3030760,00 грн. мали вплив фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Агротрейд ЮГ" за наслідками яких до податкового кредиту було віднесено суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів робіт і послуг, постачальником яких був ТОВ "Агротрейд ЮГ" у розмірі 128333,00 грн.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Агротрейд ЮГ", податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

20 серпня 2018 року між ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" (покупець) та ТОВ "Агротрейд ЮГ" (постачальник) був укладений договір поставки за №0020, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця: суміш піщану (в подальшому "Продукція"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено, що асортимент, кількість, умови, строки та місце поставки продукції визначаються в узгоджених сторонами замовленнях, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна продукції встановлюється сторонами в специфікаціях до даного договору, які є невід`ємною його частиною (пункт 4.1).

Пунктами 4.4, 4.5 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника; оплата за продукції здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 3х днів з моменту підписання договору.

На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" та ТОВ "Агротрейд ЮГ" уклали додаткову угоду №1 до договору №0020 від 20.08.2018, в якій сторони визначили кількість та вартість продукції (суміші піщаної).

Так, відповідно до умов вказаного договору та додаткової угоди ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" придбало у ТОВ "Агротрейд ЮГ" суміші піщаної у кількості 7000 тонн на загальну суму 770 000,00 грн. з ПДВ., що підтверджується, також, рахунком - фактурою від 20.08.2018 б/н.

На виконання взятих на себе обов`язків за Договором ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" 20.08.2018, 22.08.2018 та 27.08.2018 здійснило попередню оплату замовленого товару на загальну суму 770000,00 грн. згідно платіжних доручень від 20.08.2018 №816 на суму 110000,00 грн., від 22.08.2018 №826 на суму 110000,00 грн., від 27.08.2018 №839 на суму 550000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Судом встановлено, що ТОВ "Агротрейд ЮГ" поставило позивачу товар, а саме, суміш піщана у кількості 7000 тонн загальною вартістю 770000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №0020-01 від 21.08.2018, № 0020-02 від 22.08.2018, №0020-03 від 27.08.2018.

Транспортування товару здійснювалось шляхом залучення автомобільних перевізників: ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Будтрансгруп", ТОВ "Голд Драгон" та ТОВ "Трубіжводексплуатація", що підтверджуються товарно-транспортними накладними від 21.08.2018 б/н, від 21.08.2018 б/н, від 22.08.2018 б/н, від 22.08.2018 б/н, від 23.08.2018 б/н, від 23.08.2018 б/н, від 24.08.2018 б/н, від 25.08.2018 б/н, від 25.08.2018 б/н, від 26.08.2018 б/н, від 27.08.2018 б/н (ФОП ОСОБА_3 ), від 24.08.2018 б/н, від 26.08.2018 б/н, від 26.08.2018 б/н, від 24.08.2018 б/н (ТОВ "Будтрансгруп"), від 23.08.2018 №1, від 24.08.2018 №2, від 25.08.2018 №3 (ТОВ "Голд Драгон"), від 21.08.2018 №1808-21, від 22.08.2018 №1808-22, від 23.08.2018 №1808-23 (ТОВ "Трубіжводексплуатація").

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Агротрейд ЮГ" три податкові накладні (від 21.08.2018 №66 на суму 110000,00 грн., у тому числі ПДВ 18333,33 грн.; від 22.08.2018 №67 на суму 110000,00 грн., у тому числі ПДВ 18333,33 грн.; від 27.08.2018 №68 на суму 550000,00 грн., у тому числі ПДВ 91666,67 грн.) на загальну суму 770000,00 грн., у тому числі ПДВ - 128333,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2018 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період.

Як убачається з матеріалів справи, 04.07.2018 між ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" (Замовник) та ТОВ "Голд Драгон" (Підрядник) укладено договір підряду №04/07/18, відповідно до умов якого сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, підрядник бере на себе зобов`язання за завданням замовника на власний ризик, власними та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим договором строк комплекс робіт із будівництва: влаштування фундаментів та цокольних залізобетонних плит; земляні роботи; влаштування залізобетонної плити підлоги на об`єкті замовника "Нове будівництво складу" по вул. Київський шлях, 78, смт. Баришівка, Київська область, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, будівельний майданчик, всі необхідні дозвільні документи, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти від підрядника та оплатити виконані роботи.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" було реалізовано (передано у власність) для подальшого використання ТОВ "Голд Драгон" матеріали, зокрема, суміш піщану у кількості 7000 тонн, що підтверджується актом №2 про прийняття - передачі матеріалів до договору підряду №04/07/18.

Факт виконання ТОВ "Голд Драгон" зазначених у договорі підряду №04/07/18 робіт, підтверджується актом №3 приймання виконаних робіт за жовтень 2018 року, загальним журналом робіт №1, фотокартками, копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки та у своєму відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані вище первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Агротрейд ЮГ" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного контрагента позивача було скасоване чи визнане недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмовий відзив на позовну заяву відповідача не містять жодних посилань на наявність дефектів у правовому статусі контрагента ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА", як-то відсутність ТОВ "Агротрейд ЮГ" за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "Агротрейд ЮГ" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначених правочинів.

В Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ "Агротрейд ЮГ" від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Агротрейд ЮГ" суміші піщаної.

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів, як ТОВ "Агротрейд ЮГ" так і його контрагента ТОВ "Зерноленд груп"; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ "Агротрейд ЮГ" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів стосовно відсутності у контрагента контрагента позивача таких ресурсів.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки суміші піщаної, її оприбуткування, засвідченого наведеними документами і поясненнями.

Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків, щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію наведену в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", з якої не підтверджено походження матеріалів (суміші піщаної) у контрагента контрагента позивача.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України", оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації БД "Єдиний реєстр податкових накладних", а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки суміші піщаної до ТОВ "Агротрейд ЮГ" не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв`язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагенту позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаному підприємстві та його зв`язку із виконанням зобов`язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час, будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ "Агротрейд ЮГ", податковий орган не надав.

Отже, інформація, яка наведена в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у контрагента "Агротрейд ЮГ" для здійснення фінансово-господарської діяльності, внаслідок чого податковий орган вирішив про нереальність первинного постачання та як наслідок нереальність отримання суміші піщаної позивачем, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірної господарської операції між позивачем та ТОВ "Агротрейд ЮГ". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "Агротрейд ЮГ", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваному ними підприємству.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "Агротрейд ЮГ" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірної суми податкової вигоди.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі посилання податкового органу на інформацію, що ТОВ "Агротрейд ЮГ" та його контрагент є учасниками кримінальних проваджень, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що стверджуючи в Акті перевірки про фіктивність ТОВ "Агротрейд ЮГ" внаслідок вжиття органами досудового розслідування до вказаної юридичної особи та його контрагента заходів кримінально-процесуального характеру, контролюючий орган будь-яких доказів, здобутих у рамках такого кримінального провадження, не досліджував.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ "Агротрейд ЮГ" у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Верховний Суд у низці своїх постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 08.11.2018 у справі № 826/15028/17).

Суд констатує, що будь-якої інформації щодо кримінального провадження, яке за змістом Акта перевірки стосувалось ТОВ "Агротрейд ЮГ", відповідач суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов`язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагента позивача замість сторони у справі - суб`єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності саме - ТОВ "Агротрейд ЮГ".

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання спірного договору, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а отже суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по вказаній господарській операції.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірної операції позивачем надано до суду копії договору та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентом, а також докази використання придбаного товару, за результатами дослідження яких підтверджено факт здійснення господарської операції, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за свого контрагента та тим більше його контрагента.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ТОВ "Т. МЕТЕР УКРАЇНА" та ТОВ "Агротрейд ЮГ", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "Агротрейд ЮГ" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції із ТОВ "Агротрейд ЮГ".

Таким чином суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарської операції між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "Агротрейд ЮГ" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198 та пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0007911412.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних контрагентів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22 березня 2019 року № 0007911412.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Т.МЕТЕР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41177181) сплачений судовий збір у розмірі 1924 (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн. 99 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.