Ухвала

від 15.02.2021 по справі 320/2947/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 15.02.2021 Справа № 320/2947/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №11-кп/807/451/21 Головуючий в1-йінстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 320/2947/19Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Колегіясуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ Запорізькогоапеляційного судуу складі суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

1) 28 березня 2018 рокувироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації за ч.3 ст. 229.1 ККРФ, з застосуванням ст. 64 КК РФ, ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1, 69 ч.3 КК РФ, досеми років шести місяців позбавлення волі без штрафу та інших утримань з доходу, без обмеження волі, без позбавлення права займати відповідні посади або займатися відповідною діяльністю, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,

за участю прокурора ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,

за апеляційної скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2019 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з істотним порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки допущено неповноту судового розгляду. Просить скасувати ухвалу суду, прийняти нову ухвалу та пом`якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу засудженого, прокурора, який просив судове рішення залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Ухвалою Мелітопольськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 14травня 2019року клопотанняМіністерства юстиціїУкраїни,відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,про приведенняу відповідністьіз законодавствомУкраїни вирокуБєлгородського районногосуду Бєлгородськоїобласті РосійськоїФедерації від28березня 2018року задоволено.Приведено увідповідність іззаконодавством Українивирок Бєлгородськогорайонного судуБєлгородської областівід 28березня 2018року,за якимгромадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за ч. 3 ст. 229.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання: за ч. 3 ст. 229.1ККРФ, з застосуванням ст. 64 КК РФ строком 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 3ст. 69 ККРФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 2ст. 307 КК України, до 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2ст. 305 КК України, з застосуваннямст. 69 КК України, до 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

У відповідностідо положеньч.1ст.70КК України,за сукупністюзлочинів шляхомчасткового складанняпризначених покараньостаточно визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до відбуття покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 28 березня 2018 року. Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Зараховано в строк відбуття покарання час затримання ОСОБА_6 та знаходження під вартою з 28 жовтня 2017 року по 27 березня 2018 року.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Вироком Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 229.1, ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання: за ч. 3 ст. 229.1ККРФ, з застосуванням ст. 64 КК РФ строком 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 3ст. 69 ККРФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

15 квітня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.05.2019 клопотання Міністерства юстиції України задоволено та приведено вирок Бєлгородського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 28 березня 2018 року у відповідність із законодавством України. Визначено, що відповідальність за злочини, за які ОСОБА_6 при продовженні відбування покарання на території України, передбачена ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 2 ст.305 КК України.

Визначено ОСОБА_6 до відбуттяза ч.3ст.15,ч.2ст.307КК України,до 5(п`яти)років 6(шести)місяців позбавленняволі безконфіскації майна;за ч.2ст.305КК України,з застосуваннямст.69КК України,до 6(шести)років позбавленняволі безконфіскації майна.У відповідностідо положеньч.1ст.70КК України,за сукупністюзлочинів шляхомчасткового складанняпризначених покараньостаточно визначено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до відбуття покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 28 березня 2018 року. Зараховано в строк відбуття покарання час затримання ОСОБА_6 та знаходження під вартою з 28 жовтня 2017 року по 27 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 404КПК України ухвалаМелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.05.2019 року щодо ОСОБА_6 колегією суддів переглядається в межах апеляційної скарги. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги відповідно до вимог ч.2 ст. 404КПК України колегія суддів не вбачає.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги засудженим ОСОБА_6 порушене питання про пом`якшення призначеного йому покарання, у зв`язку із неврахуванням судом першої інстанції даних, які характеризують його особу, обставин, які пом`якшують покарання. Призначене йому покарання вважає надмірно суворим, у зв`язку із чим просить його пом`якшити.

Між тим, такі вимоги засудженого не ґрунтуються на вимогах закону.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 було засуджено судом Російської Федерації, а українським судом приводився вирок Російської Федерації у відповідність до законодавства України. Правові підстави визнання та виконання вироків іноземних держав урегульовані Главою 46 КПК України. У відповідності із положеннями цієї Глави КПК України національні суди при приведенні вироку іноземної держави у відповідність до законодавства України не дублюють призначення покарання, що вимагало би застосування положень закону, із яким законодавець пов`язує призначення покарання, а саме положень ст. 65 КК України, не вирішує питання про винність особи, належність та допустимість доказів. За змістом зазначеної Глави, судом вирішується питання про те, чи є діяння за яке особу засуджено вироком іноземної держави злочином за законодавством України, чи підлягає вона кримінальній відповідальності за цей злочин за законодавством України, приводить у відповідність до санкції статей Особливої частини КК України, під які підпадає діяння особи за законодавством України, покарання, призначене вироком іноземної держави. Наведене дає підстави стверджувати те, що національні суди, приводячи вирок іноземної держави у відповідність до законодавства України питання про призначення покарання в сенсі розуміння ст. ст. 50, 65КК України не вирішують, зазначені положення як матеріального, так і процесуального права не застосовують. Наведене указує на необґрунтованість апеляційних вимог засудженого ОСОБА_6 та необхідність відмови у їх задоволенні.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду.

Колегія суддів не робить інших висновків щодо ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.05.2019 року, окрім розв`язання тих питань, що порушені у апеляційній скарзі зважаючи на те, що умови за яких вирок щодо ОСОБА_6 був приведений у відповідність до законодавства України, стали підставою для його видачі Україні.

Підстав для скасування ухвали Мелітопольського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті від14.05.2019року щодо ОСОБА_6 колегія суддів не знаходить, у зв`язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 407, 419, 610 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2019 року відносно засудженого ОСОБА_6 , без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: