Постанова

від 07.08.2019 по справі 813/1195/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №813/1195/18

адміністративне провадження №К/9901/16615/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1195/18

за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Сокальської районної ради Львівської області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, прийняте суддею Гулкевич І. З.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гуляка В. В., суддів -Ільчишин Н. В., Коваля Р. Й.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 29 березня 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 , позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Сокальської районної ради Львівської області (далі - Рада, відповідач-1), голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М. М. (далі - Голова ради, відповідач-2), в якому просила:

1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Ради від 22 грудня 2017 року № 444 Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради ;

1.2. визнати протиправним і скасувати розпорядження Голови ради від 27 грудня 2017 року № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису ;

1.3. визнати протиправним і скасувати розпорядження Голови ради від 27 лютого 2018 року № 12-к Про звільнення ОСОБА_3 ;

1.4. поновити позивача на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Ради з 01 березня 2018 року;

1.5. стягнути з Ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Відповідачі позовних вимог не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з дотриманням процедури звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_3 з 14 травня 2002 року по 01 березня 2017 року працювала в Раді на посаді радника з юридичних питань, а з 01 березня 2017 року переведена на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради.

4. Рішенням ХХV сесії VII скликання Ради № 444 від 22 грудня 2017 року Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради затверджено з 01 березня 2018 року нову структуру виконавчого апарату Сокальської районної ради Львівської області (згідно додатку) (далі - Рішення № 444).

5. Рішенням № 444 установлено, що з 01 березня 2018 року втратило чинність рішення Сокальської районної ради № 297 від 11 квітня 2017 року Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради і скорочено посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради.

6. 27 грудня 2017 року Розпорядженням голови Сокальської районної ради Львівської області № 126 Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису внесено з 01 березня 2018 року зміни до штатного розпису виконавчого апарату Ради, а саме:

6.1. виведено зі штатного розпису (скорочено) посаду головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу районної ради;

6.2. введено до штатного розпису посаду водія автотранспортних засобів фінансово-господарського відділу районної ради.

6.3. новий штатний розпис виконавчого апарату Ради (згідно додатку), введено в дію з 01 березня 2018 року.

7. 28 грудня 2017 року позивача повідомлено про звільнення з посади з 01 березня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано на переведення посаду водія автотранспортних засобів.

8. 26 лютого 2018 року ОСОБА_3 подала Голові ради заяву, у якій відмовилася від переведення на запропоновану посаду водія.

9. Розпорядженням Голови ради від 27 лютого 2018 року № 12-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради з 01 березня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників.

10. На утриманні ОСОБА_3 перебуває неповнолітній син ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05 квітня 2006 року розірвано шлюб.

11. Між керівництвом Сокальської районної ради в особі голови районної ради та трудовим колективом в особі профорганізатора укладено Колективний договір між керівництвом Сокальської районної ради Львівської області та трудовим колективом виконавчого апарату Сокальської районної ради на 2017 - 2020 роки , зареєстрований розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 19 липня 2017 року № 275 (далі - Колективний договір).

12. Відповідно до пункту 2 розділу III Колективного договору адміністрація зобов`язується не звільняти працівників з ініціативи адміністрації без достатніх підстав і попереднього погодження з профспілковим комітетом.

13. Позивач не є членом первинної профспілкової організації.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. 23 січня 2019 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.

14.1. Визнано протиправним і скасовано рішення Сокальської районної ради Львівської області Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради від 22 грудня 2017 року № 444 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області.

14.2. Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису від 27 грудня 2017 року № 126 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області.

14.3. Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради Про звільнення ОСОБА_3 від 27 лютого 2018 року № 12-к.

14.4. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01 березня 2018 року.

14.5. Стягнуто з Сокальської районної ради Львівської області (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Шептицького, 26; ЄДРПОУ 25545203) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 131 (тридцять вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 52 коп.

14.6. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 60 коп. допущено до негайного виконання.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не дотримано вимог, визначених положеннями статей 42, 49-2 КЗпП України, які надають переважне право залишення на роботі особам, в сім`ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком, а також зобов`язують роботодавця одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові іншу рівнозначну кваліфікаційному та освітньому рівню роботу на тому самому підприємстві.

ІV. Касаційне оскарження

16. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 12 червня 2019 року відповідач-1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та залишити позовну заяву без розгляду в частині визнання протиправним і скасування розпорядження голови Сокальської районної раді Про звільнення ОСОБА_3 від 27 січня 2018 року № 12-к, в частині решти позовних вимог ухвалити нове рішення про відмову у позові.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-1 зазначає, що позов подано із пропуском строку звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, визначеного частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги у цій частині без надання їм належного мотивування.

18. За доводами відповідача-1 висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі не відповідають обставинам справи, а апеляційний суд взагалі не надав оцінки таким доводам апеляційної скарги.

19. Крім того, відповідач-1 зазначає, що неврахування переважного права позивача щодо залишення на роботі не може бути підставою для визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта - рішення Сокальської районної ради Львівської області Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради від 22 грудня 2017 року № 444.

20. 15 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/1195/18.

21. 18 липня 2019 року справа № 813/1195/18 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

22. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі -КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

26. За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. За частиною другою статті 72 КАС України визначені частиною першою цієї статті дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази.

28. Відповідно до статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

29. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

30. Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

31. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

32. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

33. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

34. Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

34.1. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

35. Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

36. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

37. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

38. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

39. Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

40. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

41. Частиною четвертою статті 9 КАС України установлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

42. У контексті цієї справи Верховний Суд зазначає, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

43. У разі скорочення чисельності працівників обов`язком роботодавця є, окрім іншого, за два місяці повідомити про таке скорочення і запропонувати вакансії, на які можна було б перевести працівників (з їхньої згоди), посади яких підлягають скороченню. Водночас коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з цих працівників має переважне право на залишення на роботі.

44. Підставою для задоволення позову у цій справі суди визначили саме недотримання відповідачами вимог щодо врахування переважного права позивача на роботі.

45. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

46. Власник уважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

47. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

48. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

49. У запереченнях на позов, так само як і в апеляційній скарзі, відповідач-1 зазначав, що посаду, яку обіймала позивач було скорочено, їй було запропоновано іншу посаду, від якої вона відмовилася, переважне ж право надається особам на підставі статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності і праці з іншими працівниками, які також підлягають скороченню.

50. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили виключно з наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, при цьому не з`ясовували питань щодо того чи існували вакантні посади, які повинні були бути запропонованими позивачу з метою переведення.

51. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано перед якими саме особами позивач мала переважне право на залишення на роботі і чи мали такі особи рівні умови продуктивності праці і кваліфікацію як передумову застосування гарантій, визначених статтею 42 КЗпП України.

52. Суди попередніх інстанцій констатували, що позивач є особою в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, при цьому матеріали справи не містять жодних письмових доказів на підтвердження цього факту.

53. Суд апеляційної інстанції, так само як суд першої інстанції, обмежився лише констатацією відсутності пропуску позивачем строку звернення до суду при цьому із тексту судових рішень не зрозуміло з чого виходили суди дійшовши таких висновків.

54. Скасовуючи рішення Сокальської районної ради Львівської області Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради від 22 грудня 2017 року № 444 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, суди попередніх інстанцій не врахували, що визначення структури виконавчого апарату ради, його чисельності є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, тому скасування цього нормативно-правового акта можливе лише у разі недотримання порядку його прийняття.

55. Під час здійснення нового судового розгляду судам слід перевірити чи було дотримано позивачем строк звернення до суду, чи було запропоновано позивачу всі наявні вакантні посади, у разі якщо вони існували, чи мала позивач переважне право на залишення на роботі та перед якими особами, чи мали такі особи рівні умови продуктивності праці і кваліфікацію у порівнянні з позивачем.

56. Отже, у цій справі судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

VIІ. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сокальської районної ради Львівської області - задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 813/1195/18 - скасувати.

3. Адміністративну справу № 813/1195/18 за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної ради Львівської області, голови Сокальської районної ради Львівської області Паська Миколи Миколайовича про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська