Рішення

від 08.08.2019 по справі 910/7319/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2019Справа № 910/7319/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Транс"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про поновлення коштів на особовому рахунку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Антей Транс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання внести зміни до особового рахунка ТОВ "Антей Транс", відкритого на підставі договору № 10029/ЛЗ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів в сумі 10 249, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 прийнято справу № 910/7319/19 до провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.07.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунка не містить механізму примусового виконання рішення, тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача.

Крім того, 01.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник відповідача подав клопотання про застосування строку позовної давності.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 10.07.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 14 лютого 2018 року укладено договір № 10029/ЛЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях.

За умовами пункту 2.3.3 - 2.3.4 договору №10029/ЛЗ-2018 від 14.02.2018 відповідач зобов`язався відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника № 5732760, присвоїти позивачу код вантажовідправника/вантажоодержувача 5445. Вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв`язку - в паперовому вигляді.

Положеннями пункту 2.1.6 договору №10029/ЛЗ-2018 від 14.02.2018 передбачено, що позивач зобов`язався оплачувати відповідачу послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

У листопаді 2018 року філією Центр транспортної логістики акціонерного товариства "Українська залізниця" зі станції Чорноморськ-Порт Одеської залізниці на станцію Микулинці-Струсів Львівської залізниці за залізничними накладними № 42112243 та № 42107425 здійснювалося відправлення порожніх власних вагонів.

Після прибуття вагонів на станцію Микулинці-Струсів Львівської залізниці, вагони № 95541587 та № 95634374 подано під навантаження на під`їзну колію ТОВ Комбікормтрейд , що підтверджується пам`яткою про подавання вагонів № 140 (вантажовласником яких є позивач).

В подальшому, 01 грудня 2018 року відповідачем оформлено пам`ятку про забирання вагонів № 95541587 та № 95634374 (місце забирання ТОВ Комбікормтрейд ).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 01.12.2018 нараховано та списано з особового рахунку позивача грошові кошти в загальному розмірі 10 249, 20 грн. за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу і пробіг вагонів, що підтверджується відомостями № 01120051, № 01120052 за 01.12.2018, № 30110050 за 30.11.2018 та накопичувальною карткою № 01120248 від 01.12.2018. Означені документи сформовано працівниками відповідача через автоматизовану систему/Клієнт УЗ.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що 01.12.2018 накопичувальна картка форми ФДУ-92 № 01120248 (за пробіг вагонів) надіслана на узгодження вантажовідправнику - позивачу через автоматизовану систему/Клієнт УЗ, про що повідомлено працівника в телефонному режимі. Однак означена накопичувальна картка в автоматизованому режимі не підтверджена позивачем та в подальшому набула статусу прострочена . В подальшому, для підтвердження накопичувальної картки на станції Микулинці-Струсів складено акт загальної форми ГУ-23 від 02.12.2018 № 1504 про неявку представника позивача для підпису документа.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять та суду не надано акту загальної форми ГУ-23 від 02.12.2018 № 1504 та доказів, що підтверджують обставини набуття накопичувальної картки статусу прострочена . Крім того, матеріали справи не містять та суду не надано належних доказів, що підтверджують повідомлення позивача для участі у складанні накопичувальної картки.

Відповідно до пункту 1.3 договору № 10029/ЛЗ-2018 надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Згідно пункту 2.3.5 договору № 10029/ЛЗ-2018 відповідач зобов`язаний складати документи, передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів.

Таким чином, відсутність належного повідомлення позивача про формування накопичувальної картки та відсутність підпису останнього на означеному документі свідчить про безпідставність списання з рахунку позивача грошових коштів в розмірі 10 249, 20 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України Про залізничний транспорт розрахунки відправників та одержувачів вантажу з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Стаття 119 Статуту залізниць України передбачає, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів.

Доказів, що підтверджують відмову від замовлених спеціальних вагонів суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Згідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Зі змісту наявних в матеріалах документів вбачається, що відповідачем, щодо вагонів № 95541587 та і 95634374 складено пам`ятку про подавання вагонів № 140 та пам`ятку про забирання вагонів № 137, на підставі яких в подальшому сформовано відомість плати за користування вагонами № 01120051, відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу та відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 01120052 від 01.12.2018.

Вищезазначені пам`ятки про подавання/забирання вагонів не містять підписів відповідальних осіб станції та позивача, а лише відображають інформацію про працівників залізниці.

Згідно пункту 4 Розділу II Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів во забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію. У повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією де пізніше ніж за дві години до їх подавання.

Відповідно до пункту 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів на кожного платника розрахунковий підрозділ складає перелік документів, які включені до розрахунку за звітну добу щодо відправлення, видачі вантажів і додаткових зборів. Перелік після прийняття вантажу до перевезення (або видачі) надається платнику через залізничну станцію в порядку, встановленому договором, та залишається в справах розрахункового підрозділу. Сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши зміст долучених до позовної заяви відомостей, судом встановлено, що означені документи складені з порушенням встановленого порядку та відповідно не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами.

Суд зазначає, що неправомірність списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 10 249, 20 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовано, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

При цьому, приписами частини першої статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною п`ятою статті 315 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Враховуючи предмет та підставу позову, судом встановлено, що в даному випадку з дати складання відповідачем накопичувальної картки та відомостей про списання грошових коштів починається перебіг строку позовної давності.

Отже, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову спливає 02.06.2019, оскільки згідно положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Поряд з цим, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Транс" надіслано до суду 03.06.2019, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.

За приписами частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день позовної давності за заявленими вимогами у даній справі (02.06.2019) був вихідним днем, а тому за приписами частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 03.06.2019.

Відтак, даний позов заявлено в межах позовної давності, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

З приводу твердження відповідача, наведеного у письмовому відзиві щодо неналежного способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Позові вимоги ТОВ Антей Транс зводяться фактично до визнання за ним права на грошові кошти, неправомірно списані відповідачем з рахунку позивача, відкритого на виконання умов договору № 10029/ЛЗ-2018 від 14.02.2018.

Положеннями пункту 4.10 договору № 10029/ЛЗ-2018 від 14.02.2018 передбачено, що у разі виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягуваної суми перераховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти.

З огляду на наведене, вбачається, що умовами договору встановлено обов`язок відповідача вносити відповідні зміни до особового рахунку позивача у випадку неправильного відображення використання коштів на рахунку.

Позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів. При цьому, суд оцінює обраний спосіб захисту з позиції його ефективності - можливості забезпечити відновлення порушеного права.

Спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача поновити кошти на особовому рахунку відповідає змісту порушеного права, за захистом якого ТОВ Антей Транс звернулось до суду з позовом.

Окрім іншого, у письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, у зв`язку з чим у останнього не виникло грошове зобов`язання щодо їх повернення.

Як свідчать матеріали справи, 03.06.2019 позивач надіслав на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками. Означене розцінюється судом як пред`явлення до АТ "Українська залізниця" претензії.

В матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів, що підтверджують відхилення чи задоволення залізницею вимог позивача.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються.

Що стосується твердження відповідача, викладеного у письмовому відзиві щодо списання з особового рахунку ТОВ "Антей Транс" податку на додану вартість, слід врахувати, що податкова накладна-це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Накопичувальна картка та відомості плати за користування вагонами не є підтвердженням вчинення господарської операції, відтак посилання відповідача суд визнає необґрунтованими.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність списання з рахунку позивача грошових коштів в розмірі 10 249, 20 грн., то саме ця сума має бути повернена позивачу на його рахунок.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Транс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення коштів на особовому рахунку задовольнити повністю.

2. Зобов`язати акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунка товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Транс" (18028, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Чайковського, 49/1, ідентифікаційний код 37715429), відкритого на підставі договору № 10029/ЛЗ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів в сумі 10 249 (десять тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 20 коп.

3. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Транс" (18028, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Чайковського, 49/1, ідентифікаційний код 37715429) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк