Рішення

від 29.07.2019 по справі 914/423/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019 справа № 914/423/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Корольчук О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом : Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області,

до відповідача : Міського комунального підприємства Яворіввода , м. Яворів Львівської області,

про стягнення 445511,45 грн.

За участі представників:

від позивача - Переходень О.О. - юрист,

від відповідача - Воловецька О.Б. - адвокат.

Суть спору: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району), м. Яворів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства Яворіввода , м. Яворів, 445511,45 грн. заборгованості за транспортування питної згідно договору № 7 від 10.11.2016 р. та судового збору.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що 10 листопада 2016 року між ним та відповідачем укладено договір № 7 Про транспортування питної води . Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу на умовах, визначених договором, послуги з транспортування питної води до споживачів через свою систему питного водопостачання. Відповідач, всупереч умовам п. 4.1. договору надані йому послуги не оплатив.

Позивач направляв відповідачу листи та рахунки на оплату послуг з транспортування води, які просив оплатити. Однак, оплати відповідачем здійснено не було.

Претензію позивача №81 відповідач не визнав в частині формування змісту претензії та заборгованості.

Між сторонами у справі укладено договір сервітуту №5 від 10.11.2016 року з метою забезпечення безперебійного водопостачання мешканцям міста АДРЕСА_1 , які проживають по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 ). За цим договором позивач надав відповідачу право обмеженого строкового безоплатного користування спорудою: водонасосною станцією другого підйому, інвентарний №423, загальною площею 145 кв. м, яка розташована на території в/м № 53, яка розташована за адресою: Львівська обл АДРЕСА_4 , м АДРЕСА_1 , вул. АДРЕСА_3 .

Позивач також посилається як на підставу своїх позовних вимог на приписи ст. ст. 509, 525, 526, 599, 612 Цивільного Кодексу України.

Стислий виклад заперечень відповідача, викладених у відзиві від 26 квітня 2019 р. за № 93 (а.с. 111-114).

Відповідач вважає позовні вимоги незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Позивач не є власником мереж водопостачання (водопровід зовнішній 1968 року - протяжністю 45,1км) військового містечка №53 по АДРЕСА_5 І АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , ці мережі не перебувають на балансі позивача. Державний акт на право користування землею, долучений позивачем, підтверджує право користування землею, а не право власності на водну мережу. У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на який позивач посилається, як на підтвердження свого права власності на водну мережу, інформація про право власності відсутня. Довідка про те, що мережі водопостачання перебувають на балансі Яворівської КЕЧ (району) не є документом, що підтверджує право власності на мережі.

Відповідач вважає, що Позивач не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували той факт, що саме Яворівська КЕЧ (району) є власником мережі, що була предметом договору транспортування питної води.

Відповідач не заперечує, що 04.11.2016р. звертався до позивача з листом № 123 щодо укладення договору транспортування питної води. Однак, вказує, що на момент звернення, йому не було відомо про те, хто є власником водної мережі військового містечка № 53 АДРЕСА_3 м. Яворів Львівської області. З листа за № 833 від 07.03.2019 року Щодо прийняття у господарське відання мереж водопостачання Яворівської міської ради вбачається, що мережі водопостачання 53-го військового містечка належать Міністерству оборони України, а не Яворівській КЕЧ (району).

Відповідач вважає, що у Яворівської КЕЧ району відсутні підстави для пред`явлення вимоги про стягнення з нього заборгованості за договором, оскільки позивач не є уповноваженим власником майна (мережі водопостачання), і розпоряджався майном, яке йому не належить, без згоди власника - Міністерства оборони України.

Відповідач звертає увагу суду на помилки позивача, допущені у його рахунках, недотримання формальностей щодо оформлення цих рахунків, актів здачі-приймання робіт (наприклад, зазначення сторін Договору як Виконавця і Замовника , тоді як сторонами у договору визначено Оператора й Замовника ), відсутність доказів на повноваження представника, який з сторони позивача підписав акти виконаних робіт.

Відповідачем 07 червня 2019 р. подано ще один відзив за номером 126 (а.с. 150-158), у якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рахунок № 52 від 17.07.2018 р. та акт надання послуг № 52 він не отримував. Відповідач має зауваження щодо змісту згаданого акту та зазначеної у ньому суми.

Відповідач стверджує, що у актах наданих послуг позивачем не зазначено будь-яких ідентифікуючих ознак приладу обліку відповідача, за допомогою якого встановлювався об`єм води, котру транспортував позивач.

Відповідач стверджує, що з актів наданих послуг позивача не може встановити, за допомогою якого конкретно приладу обліку вимірювалася кількість наданих йому послуг, та встановити достовірність зазначених в акті показників лічильника.

Відповідач вважає, що облік кількості наданих позивачем послуг можливо встановити лише на підставі засобів обліку холодної води по кожному споживачу - фізичній особі, які є жителями військового містечка № 53.

Відповідач стверджує, що позивач не здійснював помісячний облік переданої йому води, а хаотично та безсистемно виставляв нічим не обґрунтовані рахунки та складав без його відома акти приймання-передачі наданих послуг.

На думку відповідача, в зв`язку з ненаданням позивачем з 11.11.2017 р. по грудень 2018 р. жодних належним чином обґрунтованих розрахунків суми оплати за договором, законні підстави для здійснення оплати згідно відповідних актів приймання-передачі відсутні.

Відповідач описує хронологію подій з здійснення та узаконення будівництва зовнішньої мережі водопостачання та безоплатного прийняття у комунальну власність мереж водопостачання. Відповідач вважає, що у період дії договору фактично змінилася балансова належність системи питного водопостачання військового містечка № 53 м. Яворова, з огляду на що мали бути внесені зміни у договір та складені відповідні акти балансової належності мереж транспортування питної води, де чітко зазначено, які водопроводи, за транспортування якими питної води здійснюється оплата, належать Відповідачу.

Відповідач посилається на те, що позивач ухилявся від проведення спільної з ним звірки показів лічильника СТВ-80 № 023040 та фіксування показів цього лічильника.

У письмових поясненнях від 23.07.2019 р. відповідач також зазначає, що він спільно з позивачем показів лічильника не знімав, Журналу показників лічильника не створював, лічильник води СТВ-80 № 023040 у зв`язку із технічним станом демонтований 02 квітня 2018 р.

Стислий виклад відповіді на відзив позивача (а.с. 203).

Позивач вказує, що згідно з інвентаризаційним описом необоротних активів від 29 листопада 2018 р., затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 572 від 17.06.2015 р., та технічної характеристики водо-каналізаційного господарства за 2018 р., водо-каналізаційна мережа перебуває у його віданні.

Долучені відповідачем до матеріалів справи докази на підтвердження передачі мережі у комунальну власність свідчать, що до такої передачі мережа перебувала у власності Міністерства оборони України в особі Яворівської КЕЧ (району).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2019 р. залишено без руху позовну заяву Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2019 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 914/423/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовчі судові засідання у справі відкладались та строк підготовчого провадження продовжувався з підстав, наведених у наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача № 127 від 07.06.2019 р. про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 17.07.2019 р. та про визнання доказів недопустимими від 17.07.2019 р.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.07.2019 р. оголошувалась перерва до 29.07.2019 р.

Мотивувальна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 10.11.2016 р. укладено Договір № 7 транспортування питної води (а. с. 17-22). Відповідно до пунктів 2.1., 2.3., 2.4., 7.1., 7.2. цього Договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги транспортування питної води до споживачів через систему питного водопостачання позивача (далі - Послуги) на умовах, визначених у Договорі, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг. Приймання-передача питної води, документальне оформлення та подання звітності позивачу здійснюються відповідно до показників приладів комерційного обліку. Відповідач зобов`язувався подавати питну воду в точках входу та/або приймати питну воду у точках виходу, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі. Сторони дійшли згоди, що вартість Послуг за договором становить 2 грн. 81 коп. за 1 куб. м води і може бути змінена лише за взаємною згодою Сторін. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 Договору, обов`язкові для Сторін з моменту підписання Договору. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами Договору.

Укладений сторонами Договір № 7 містить також пункти 9.1., 9.2., 9.3., 9.4. такого змісту: 9.1. Послуги, які надаються за цим Договором оформлюються Оператором (позивачем) і Замовником (відповідачем) актами наданих послуг.

9.2. Представники Сторін до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику (відповідачу) два примірники акта наданих послуг транспортування за місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора (позивача).

9.3. Сторони протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути іншій стороні один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника (відповідача), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.

9.4. Оператор (позивач) і Замовник (відповідач) зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється Сторонами актом звірки.

Позивач 26.10.2018 р. надіслав відповідачу претензію № 81 за вихідним номером 2312 (а. с. 25-27), в якій просив оплатити йому 377152,36 грн. заборгованості за транспортування питної води, що виникла станом на 19 жовтня 2018 р. на підставі Договору № 7, укладеного між сторонами у справі 10.11.2016 р.

Відповідач у відповіді на цю претензію, яка датована 22.11.2018 р. (а. с. 28), повідомив позивача, що відсутність підписаних обома сторонами актів наданих послуг свідчить про відсутність факту належного надання послуг та отримання цих послуг у встановленому порядку. Відповідач також послався на необхідність встановити наявність у позивача повноважень на вчинення правочинів з управління майном, щодо якого адресована претензія та просив надати йому документи, які підтверджують, що саме позивач є власником або уповноваженою особою на управління системою питного водопостачання та мережами, якими транспортується питна вода мешканцям житлових будинків по вул. Івана АДРЕСА_3 .

Відповідач суму, зазначену у претензії № 81, позивачу не сплатив.

Позивач надавав відповідачу разом з листами № 1518 від 18 липня 2018 р., № 2253 від 19 жовтня 2018 р. № 2310 від 25 жовтня 2018 р., № 2608 від 22.11.2018 р. та № 2815 від 21.12.2018 р. рахунки на оплату послуг, акти здачі-прийому робіт, підписані позивачем, та акти про кількість наданих послуг з транспортування питної води. Факт надіслання таких документів відповідачу підтверджується відповідними відмітками відповідача на листі № 1518, фіскальними чеками Львівської дирекції ПАТ Укрпошта та листом самого відповідача за № 140 від 29.10.2018 р. (а. с. 29-51). Однак, зазначені рахунки відповідачем не оплачено, акти здачі-прийому робіт не підписано. У листі № 140 від 29.10.2018 р. (а .с. 38) відповідач посилається на необгрунтованість рахунків та виявляє бажання змінити умови договору № 7 у зв`язку із зміною правовідносин між сторонами.

За таких обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 445511,45 грн. заборгованості за надані ним послуги з транспортування питної води протягом листопада 2017 р. - грудня 2018 р.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо належного виконання взятих ними на себе зобов`язань за договором про надання послуг з транспортування питної води, у тому числі й щодо оплати наданих послуг виконавцем.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Факт існування між сторонами у справі договірних відносин щодо надання позивачем послуг з транспортування відповідачу питної води та укладення відповідного договору підтверджується наявним у матеріалах справи Договором № 7 транспортування питної води від 10.11.2016 р. (а. с. 17-22).

У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані докази дострокового розірвання цього договору, внесення у нього змін та доповнень, чи визнання його недійсним у встановленому законом порядку станом на день вирішення справи судом.

Та обставина, що сторони на підставі Договору № 7 погодили транспортування питної води позивачем у водопровідну мережу військового містечка № 53, будинки якого розташовані по АДРЕСА_3 , і їм обидвом достеменно було відомо, куди має транспортуватись питна вода, підтверджується відповіддю від 22.11.2018 р. відповідача на претензію № 81 (а .с. 28), листом позивача № 1518 від 18 липня 2018 р. (а. с. 29), актами, складеними позивачем, про кількість наданих послуг з транспортування питної води (32, 37, 45, 51), листом позивача № 629 від 29 березня 2019 р. (а. с. 99), листом відповідача № 93 від 20.07.2018 р. (а. с. 102), переліком військового майна (мереж водопостачання), долученим до листа Виконавчого комітету Яворівської міської ради № 833 (а. с. 122-124), відзивом № 126 від 07 червня 2019 р. (а. с. 153-154), у яких йдеться саме про це військове містечко.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що звертався до позивача з листом за № 123 від 04.11.2016 р. про укладення договору транспортування питної води водною мережею військового містечка № 53 по вул. І. Хрестителя в м. Яворів (а. с. 112).

Фактичне надання позивачем відповідачу послуг з транспортування питної води підтверджується Довідкою від 20.06.2018 р. за № 08-35/37-з Західного офісу Держаудислужби (а. с. 164-165), у якій зазначено про встановлену у ході перевірки різницю між об`ємом води, поданої у водопровідну мережу військового містечка, та об`ємом води, відпущеної відповідачем мешканцям в/м 53 (а. с. 165, на звороті). Довідка № 08-35/37-з складена за результатами зустрічної звірки у Міському комунальному підприємстві Яворіввода з метою документального і фактичного підтвердження об`ємів наданих послуг по водопостачанню житлових будинків за адресою: м. Яворів, вул. Івана АДРЕСА_3 для з`ясування реальності та повноти відображення операцій та розрахунків по водовідведенню в обліку Будинкоуправління № 1 за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2018 р.

У цій довідці також йдеться про передачу позивачем відповідачу на підставі наказу Міністерства оборони України від 23.05.2017 р. № 285 з листопада 2017 р. послуг з водопостачання мешканцям житлових будинків по вул АДРЕСА_3 . Однак, такі твердження Західного офісу Держаудислужби не відповідають дійсності та спростовуються змістом Наказу № 285 від 23.05.2017 р. Згаданий Наказ № 285 від 23.05.2017 р. (шлях електронного доступу http://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/285_nm_2017.pdf) стосується організації вилучення з балансу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) військового майна та його безоплатної передачі в комунальну власність територіальної громади згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади міста Яворів Львівської області (додаток до наказу), складу комісії та проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (квартири та/або нежитлові приміщення).

Суд дійшов висновку, що у відповідача до 22 березня 2019 р. не було у наявності необхідного обладнання для забезпечення можливості та здійснення транспортування питної води до військового містечка № 53 у м. Яворів. Таке обладнання з`явилось у відповідача лише після його передачі позивачем 22 березня 2019 р. Тому, до цієї календарної дати відповідач не мав фізичної, об`єктивної та легальної можливості здійснювати самостійно транспортування питної води мешканцям військового містечка № 53 у м. Яворів. Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Водонапірна станція ІІ - підйому № 423, підземні мережі водопостачання військового містечка № 53 по вулиці Івана Хрестителя, 53, у м. Яворів передані позивачем відповідачу лише 22 березня 2019, що підтверджується Актом приймання-передачі військового майна, який затверджено рішенням Яворівської міської ради Львівської області № 179 від 22 березня 2019 р. (а. с. 130-132, 206).

Відповідач посилався на можливість постачання води питної у військове містечко № 53 м. Яворова за допомогою зовнішньої мережі водопостачання мікрорайону містечка № 53 м. Яворова, яка була готова до експлуатації у грудні 2017 р. На підтвердження таких доводів відповідачем подано Актом готовності об`єкта до експлуатації, який датований груднем 2017 р. (без зазначення конкретної календарної дати грудня 2017 р.). Однак, відповідно до приписів частин 2, 5, 8 та статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в редакції, яка діяла станом на грудень 2017 р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Підключення закінченого будівництвом об`єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б підтверджували реєстрацію декларації про готовність вищезгаданого об`єкта (зовнішніх мереж водопостачання) до експлуатації або видачі сертифіката щодо цього об`єкта.

З згаданого акта готовності об`єкта до експлуатації вбачається, що він стосується водопроводу довжиною 649,5 м, який складається з труб водопровідних та лічильника холодної води. Однак, однієї лише підземної мережі водопостачання, яка складається лише з труб водонапірних та лічильника води (а. с. 174), недостатньо для здійснення функцій з транспортування води. Для цього необхідною є ще й наявність водонапірного та іншого інженерного обладнання.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б свідчили, що функції з транспортування питної води до військового містечка на його замовлення здійснювались до 22 березня 2019 р. іншим, ніж позивач, господарюючим суб`єктом.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних за договором № 7 робіт. Однак, такі акти та рахунки на оплату послуг надсилались позивачем відповідачу, що підтверджується відповідними відмітками відповідача на листі № 1518 (а. с. 29), фіскальними чеками Львівської дирекції ПАТ Укрпошта (а. с. 33, 39-42, 46-47).

Відповідач, всупереч вимогам п. 9.3. Договору № 7, письмової мотивованої відмови від підписання актів не надав.

З урахуванням усього наведеного та перелічених вище доказів, суд дійшов висновку про існування стверджуваної позивачем обставини про фактичне надання відповідачу послуг з транспортування питної води.

Що стосується об`єму наданих позивачем відповідачу послуг з транспортування питної води та їх вартості, то вартість транспортування 1 куб. м води визначена сторонами у п. 7.1. договору та становить 2,81 грн. Об`єм води, послуги з транспортування якого надано відповідачем, визначено на підставі показів лічильника № 023040 відповідача.

Відповідач просив суд не брати до уваги журнал показників лічильника МКП Яворіввода (а. с. 108-109) в силу приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України, оскільки такий доказ не надсилався відповідачу. Проте представник відповідача знайомився з матеріалами справи до того, як суд розпочав розгляд справи по суті, а саме 09.07.2019 р. Вказане підтверджується відповідною відміткою адвоката позивача на його заяві (а. с. 227). Наявність у відповідача лічильника водяного СТВ-80 № 023040 підтверджується Довідкою № 08-35/37-з від 20.06.2018 р. (а. с. 165, на звороті), у якій йдеться про інформування самим відповідачем організації, яка здійснювала перевірку, про те, що загальний обсяг поданої води в водопровідну мережу в/м № 53 з 08.11.2017 р. по 01.04.2018 р., згідно з показами цього лічильника, становив 55242 м куб. Наявність згаданого лічильника визнається відповідачем у його поясненнях від 23.07.2019 р. № 147, на підтвердження існування лічильника та викладених у поясненні обставин відповідач долучив до пояснень Акт від 02.04.2018 р. Таким чином, лічильник води СТВ-80 № 023040 існував у період з 2017 р. по 2018 р. та відповідачу не могли не бути відомими його покази.

Оригінал журналу показників лічильника МКП Яворіввода оглянуто та досліджено у судовому засіданні з розгляду справи по суті. Враховуючи наведене, суд в силу приписів ч. 9 ст. 80 ГПК України не може не взяти до цей журнал в частині зазначених у них показів лічильника СТВ-80 № 023040.

Відповідач відомостей про реальні показники лічильника СТВ-80 № 023040 суду не надав, хоча мав можливість ці покази подати суду, так як він подавав їх при проведенні перевірки Західному офісу Держаудислужби, про що зазначено у його Довідці (а. с. 165). Об`єм води, яку за даними позивача, ним транспортовано у військове містечко, відповідач не спростував, лише заперечив факт надання послуг відповідачем як таких.

З урахуванням наведених обставин та доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що існування факту надання позивачем відповідачу за період з 11.11.2017 р. по червень 2018 р. послуг з транспортування 95042 м куб. питної води є більш вірогідним, ніж доводи позивача про ненадання таких послуг позивачем за цей період взагалі.

Вимогу позивача від 26 жовтня 2018 р. за № 2312, названу претензією № 81 (а. с. 25-27), про сплату 377152,36 грн. заборгованості, яка виникла станом на 19 жовтня 2018 р., відповідач залишив без виконання, зазначеної у ній суми не оплатив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 267068,02 грн. вартості послуг з транспортування з 11.11.2017 по червень 2018 р. 95042 м куб. питної води на підставі Договору № 7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки Журнал показників лічильників МКП Яворіввода містить взаємовиключні відомості щодо показів лічильника води № 023040 за червень 2018 р. - березень 2019 р. Так, покази за червень 2018 р. становлять 97821 м куб. води, за липень 2018 р. - 6323 м куб. води і далі з наростаючим підсумком до березня 2019 р., в якому зафіксовано показ лічильника 92316 м. куб води. Причин обґрунтованості та правомірності таких показів лічильника позивачем не наведено, як і не надано доказів на їх обґрунтування. Докази того, що такі покази лічильника при нормальній його роботі та відсутності втручання у його роботу з метою зменшення показників обліку, є нормальними, можливими та допустимими, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані. За відсутності таких доказів, суд не може взяти до уваги показники лічильника за липень 2018 р. - березень 2019 р. при обчисленні кількості та вартості послуг з транспортування питної води. Такі покази є сумнівними, оскільки викликають сумніви у їх достовірності та можливості реального відображення справним приладом обліку таких обсягів поданої води. Тому обсяг наданих позивачем послуг з транспортування питної води відповідачу за період з липня 2018 р. по грудень 2018 р. на день вирішення справи судом не підтверджується належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами, які наявні у справі.

Крім цього, позивач не звертався до відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ГПК України з вимогою виконати зобов`язання з оплати наданих послуг за період з 19 жовтня 2018 р. по грудень 2018 р. У претензії від 26.10.2018 р. (а. с. 26) така вимога відсутня. За таких обставин, відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання з оплати таких послуг.

Суд не бере до уваги копії Паспорту на лічильник води (а. с. 103) та Акту від 08 листопада 2017 р. (а. с. 104), які подано позивачем, оскільки судом встановлено, що оригінали цих письмових доказів у позивача відсутні, ним не вчинялись та відповідачу копії таких доказів не надсилались (ч. 9 ст. 80 ГПК України).

Суд не бере до уваги з підстав, встановлених ст. 80 ГПК України, й Акт від 02.04.2018 р., оскільки він поданий з порушенням строків на подання доказів та його копія не надсилалась позивачу.

З огляду на усе викладене вище, суд не бере до уваги заперечень відповідача стосовно того, що позивач не є власником мережі водопостачання або особою, яка уповноважена власником такої мережі, розпоряджатись цією мережею та транспортувати за її допомогою питну воду для інших споживачів, а також доводи про неналежне оформлення позивачем актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків на оплату наданих послуг та їх неотримання відповідачем. Такі доводи відповідача не спростовують факт надання позивачем відповідачу послуг на підставі Договору № 7. Заперечення не беруться судом до уваги також з тих підстав, що спір у справі не стосується визнання права власності, чи будь-яких інших майнових прав на мережу водопостачання, а також стягнення плати за користування мережами. Спір у справі виник між сторонами щодо не оплати відповідачем наданих йому позивачем на підставі Договору послуг з транспортування питної води.

Доводи відповідача про те, що позивач не мав майнових прав на мережу водопостачання, якою за Договором № 7 зобов`язувався транспортувати питну воду, спростовуються змістом Наказу № 285 від 23.05.2017 р. з додатком (шлях електронного доступу http://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/285_nm_2017.pdf ), а також Актом приймання-передачі військового майна, який затверджено рішенням Яворівської міської ради Львівської області № 179 від 22 березня 2019 р. (а. с. 130-132, 206).

Норми права, які застосовував суд при вирішенні справи, та мотиви їх застосування.

З огляду на характер спірних правовідносин між сторонами у справі, суд керувався при прийнятті рішення у справі нормами ст. ст. 526, 530, 612, 629, 901, 902, 903, 907 ЦК України. Відповідно до цих правових норм, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковий для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За наведених вище обставин. У суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854) до Міського комунального підприємства ЯВОРІВВОДА (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Пасічна, 1,ЄДРПОУ 13824412) задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства ЯВОРІВВОДА (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Пасічна, 1,ЄДРПОУ 13824412) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854) 267068,02 грн. заборгованості за транспортування питної води та 4006,02 грн. судового збору.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідний суд протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2019 р.

Суддя Бортник О.Ю.