Рішення

від 29.07.2019 по справі 913/186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 липня 2019 року Справа № 913/186/19

Провадження №19/913/186/19

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до Селянського (фермерського) господарства «ЯНТАРЬ» (с. Роздольне, Старобільський район, Луганська область, 92736)

про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Скорута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 Т.В ОСОБА_2 , головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність № 31-12-0.61-24/62-19 від 04.02.2019;

від відповідача - представник не прибув

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства Янтарь про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 41,4 га та площею 10,12 га, які розташовані на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області за межами населеного пункту (для розширення фермерського господарства), що надані в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії ЛГ № 2170200006 та серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 , які зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40 від 21.11.1994 та за № 102 від 02.07.1996, шляхом повернення до земель державної власності (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 27.05.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішеннями виконкому Старобільської районної Ради народних депутатів Старобільського району Луганської області ОСОБА_3 передано в постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 41,4 га та 10,12 га із земель запасу Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області для ведення сільського господарства. Після цього, ОСОБА_3 та члени його родини використовували ці землі для ведення фермерського господарства й утворили Фермерське господарство Янтарь . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було здійснено перевірку зазначених земельних ділянок за результатами якої встановлено факт використання земельних ділянок площею 41,4 га та 10,12 га Селянським (фермерським) господарством Янтарь без оформлення речових прав на земельні ділянки. Оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини й припиняється зі смертю особи, якій належало це право, то заявник просить Селянське (фермерське) господарство Янтарь звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначивши її в підготовче засідання на 14.05.2019.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 14.05.2019 та 28.05.2019 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладався на 28.05.2019 та на 11.06.2019 відповідно.

Ухвалою від 11.06.2019 Господарським судом Луганської області за письмовим клопотанням позивача було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 15.07.2019, та розгляд справи відкладено на 02.07.2019, після цього на 08.07.2019.

Ухвалою від 08.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

15.07.2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення б/н від 08.07.2019 з додатками, в яких він зазначив, що земельні ділянки були видані ОСОБА_3 для створення і розширення селянського (фермерського) господарства площею 41,4 га та 10,12 га із земель запасу Веселівської ради Старобільського району Луганської області. Після цього ОСОБА_3 та члени його родини створили селянське (фермерське) господарство Янтарь , ОСОБА_3 рішенням б/н від 03.02.2003 передав земельні ділянки, надані йому в постійне користування для створення і ведення селянського (фермерського) господарства в постійний обробіток селянському (фермерському) господарству Янтарь . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, члени селянського (фермерського) господарства Янтарь обрали нового голову ОСОБА_4 , господарство пройшло перереєстрацію та продовжило працювати.

Письмові пояснення розглянуті та долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Рішеннями виконавчого комітету Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району Луганської області від 17.08.1994 № 28/8 та від 23.06.1995 № 222/1 громадянину ОСОБА_3 надано у постійне користування земельні ділянки площами 41,4 га та 10,12 га, які розташовані на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаних рішень ОСОБА_3 отримав Державні акти на право постійного користування землею серії ЛГ № 2170200006 та серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 , які зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40 від 21.11.1994 та за № 102 від 02.07.1996 відповідно.

Старобільською районною державною адміністрацією 19.03.1993 було зареєстроване селянське (фермерське) господарство Янтарь , головою якого став ОСОБА_3 .

За інформацією, наданою Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 09.02.2018 № 536/17.28-08, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується інформацією від 01.02.2018 № 55 Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, про що 02.06.2014 складено актовий запис про смерть № 06 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.04.2019 керівником СФГ Янтарь та головою господарства є ОСОБА_4 .

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було здійснено перевірку у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, спірних земельних ділянок площами 41,4 га та 10,12 га, які розташовані на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, за результатами якої встановлено факт використання земельних ділянок селянським (фермерським) господарством Янтарь без оформлення речових прав на земельні ділянки, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 77-ДК/109/АП/09/01/-19 від 07.06.2019 та № 77-ДК/108/АП/09/01/-19 від 07.06.2019 (а.с.119-124).

З вищенаведених актів та письмових пояснень голови СФГ Янтарь Трофименко Н.І ОСОБА_2 , вбачається, що СФГ Янтарь продовжує утримувати та без відповідних на то підстав використовувати земельні ділянки площами 41,4 га та 10,12 га для вирощування сільськогосподарських культур.

З урахуванням підпункту г пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012, спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

В даному випадку розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Слід зазначити, що з 29.07.2003 набрав чинності Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

За приписами статті 1 цього Закону «Про фермерське господарство» , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» , відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною 3 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

В частині 1 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено вичерпний перелік земель, які входять до складу земель фермерського господарства. Зокрема, землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В даному випадку, спірні земельні ділянки надавались у постійне користування ОСОБА_3 як громадянину, а не Селянському (фермерському) господарству Янтарь як юридичній особі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ці земельні ділянки не належали ОСОБА_3 , як члену вищевказаного фермерського господарства, на праві приватної власності. А відтак вони не входять до складу майна цього фермерського господарства та не можуть використовуватись після смерті ОСОБА_3 , адже будь які права приватних осіб щодо вказаних земельних ділянок припинились зі смертю належного користувача.

Стаття 24 ЦК України закріплює поняття фізичної особи - це людина як учасник цивільних відносин. Згідно статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, законом встановлено те, що зі смертю людини цивільна правоздатність, тобто можливість людини (громадянина) мати права і нести обов`язки в сфері дії цивільного права, припиняється.

Право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право (аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 25.04.2018 у справі №399/374/16-ц та від 22.03.2018 у справі №552/3951/17).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 2 статтею 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Таким чином, зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права постійного користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Крім того, згідно з ч. 3. ст. 407 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

В той же час, за змістом ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Державні акти на право постійного користування землею серії ЛГ № 2170200006 та серії ЛГ НОМЕР_4 НОМЕР_2 , що були видані на ім`я ОСОБА_3 підтверджують лише його право як громадянина України на постійне користування спірними земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства.

Право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано. Чинним Законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної чи комунальної власності.

Крім того, за життя, ні ОСОБА_3 як фізична особа, ні Селянське (фермерське) господарство Янтарь , як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірні земельні ділянки в порядку, передбаченому статті 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірними земельними ділянками відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України.

За вимогами статті 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (ст.1225 ЦК України).

Між власником (розпорядником) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області) та головою Селянського (фермерського) господарства Янтарь не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_3 мав право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту.

Єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі, зокрема, Селянському (фермерському) господарству Янтарь є наявність правовстановлюючих документів.

Однак документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано, крім того відповідач повідомив, що правовстановлюючі документи знаходяться в процесі розробки, чим підтвердив факт незаконного володіння спірними земельними ділянками на даний час. За таких підстав, у Селянського (фермерського) господарства Янтарь відсутнє право користуватись спірними земельними ділянками, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача.

Відповідно до постанови КМУ "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" від 14.01.2015 №15 Держгеокадастр має право виконувати, зокрема, функцію розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності. Тому, позивач є повноправним державним органом, який контролює використання земель державної форми власності для сільськогосподарських потреб. положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3842 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства «Янтарь» задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Янтарь» (с. Роздольне, Старобільський район, Луганська область, 92736, ідентифікаційний код 21846818) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 41,4 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області за межами населеного пункту (для розширення фермерського господарства), що надана в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ НОМЕР_4 НОМЕР_5 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40 від 21.11.1994, шляхом повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Янтарь» (с. Роздольне, Старобільський район, Луганська область, 92736, ідентифікаційний код 21846818) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 10,12 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області за межами населеного пункту (для розширення фермерського господарства), що надана в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ НОМЕР_4 НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102 від 02.07.1996, шляхом повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Янтарь» (с. Роздольне, Старобільський район, Луганська область, 92736, ідентифікаційний код 21846818) на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244) судовий збір у сумі 3842 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.08.2019.

Суддя Т.В. Косенко