Ухвала

від 13.01.2020 по справі 913/186/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

13.01.2020 Справа № 913/186/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Янтарь" (вх.№3047 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 29.07.2019 у справі № 913/186/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Косенко Т.В., повне рішення складено 08.08.2019)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

до Селянського (фермерського) господарства "Янтарь", с. Роздольне, Старобільський район, Луганська область,

про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.07.2019 позов задоволено повністю.

Зобов`язано Селянське (фермерське) господарство "Янтарь" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 41,4 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області за межами населеного пункту (для розширення фермерського господарства), що надана в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 2170200006, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40 від 21.11.1994, шляхом повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Зобов`язано Селянське (фермерське) господарство "Янтарь" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 10,12 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області за межами населеного пункту (для розширення фермерського господарства), що надана в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 2170200020, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102 від 02.07.1996, шляхом повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Янтарь" на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області судовий збір у сумі 3842,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

01.11.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10311), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки надавались у постійне користування ОСОБА_3 як громадянину, а не селянському (фермерському) господарству "Янтарь" як юридичній особі. Крім того, як зазначає позивач, ці земельні ділянки не належали ОСОБА_3. , як члену вищевказаного фермерського господарства на праві приватної власності. А відтак, вони не входять до складу майна цього фермерського господарства та не можуть використовуватись після смерті ОСОБА_3 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаних земельних ділянок припинились зі смертю належного користувача. Право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При підготовці справи до розгляду, колегією суддів встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 прийнято до розгляду справу № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства Берізка до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, за касаційною скаргою СФГ Берізка на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року.

Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішення питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6 - 2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №922/989/18, яка переглядається у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду, є подібними до правовідносин у цій справі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин, керуючись статтями 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Зупинити провадження у справі №913/186/19 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Янтарь" (вх.№3047 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 29.07.2019, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18 (провадження №12-205гс19) та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/989/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель