Постанова

від 06.08.2019 по справі 916/2470/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

помічник судді - Вівдюк М.М. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

за участю представників:

позивача- Асташенкової О. І.,

відповідача- Сопільняка В. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 (суддя

Петров В. С.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 (Разюк В. П. - головуючий, судді - Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Одеської міської ради

до 1) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,

2) Юридичного департаменту Одеської міської ради,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013"

про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Одеська міська рада (далі - міськрада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю міськради, Юридичного департаменту міськради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Енігма 2013" (далі - ТОВ "Енігма 2013") про:

- скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійсненої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області 24.12.2014 за № ОД 142143580226;

- визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 07.04.2015, серії НОМЕР_1 , виданого ТОВ "Енігма 2013" реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на нежитлове приміщення площею 13 м 2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної Катерини Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.04.2015, індексний номер 20569184;

- скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Енігма 2013" на нежитлове приміщення площею 13 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ТОВ "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 13 м 2 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь міськради шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Енігма 2013" отримало у власність нежитлове приміщення площею 13 м 2 як внесок у статутний капітал від фізичної особи - ОСОБА_2 , який у свою чергу отримав зазначене майно у власність за договором дарування від ОСОБА_3 , право власності якої на зазначене майно виникло на підставі наразі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 № 916/2470/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із порушення принципу мирного володіння майном, оскільки право власності ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 та ТОВ "Енігма 2013" виникло на законних підставах і на момент його оформлення за кожною з цих осіб не існувало жодних обставин та підстав для відмови цим особам у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014, на яке посилається міськрада, було скасовано 24.03.2015, тобто вже після виникнення права власності.

5. Крім того, суди зазначили, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим оскаржувана у справі декларація будь-яких прав або охоронюваних законних інтересів міськради не порушує, а скасування реєстрації такої декларації не матиме будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації декларації та отримання свідоцтва на право власності на її підставі виключає можливість визнання спірного об`єкта нерухомого майна самочинним, з огляду на його узаконення.

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 916/2470/18, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставами для скасування рішень скаржник вважає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень статей 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 18, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

8. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на органи державного архітектурно-будівельного контролю покладено повноваження виключно щодо перевірки повноти даних, зазначених у декларації, а не їх достовірності. Однак аналіз відомостей, наведених в оспорюваній декларації, свідчить, що вони мають недостовірний характер. Декларацію подано та оформлено із порушенням установлених вимог, що виключає наявність правових підстав для її реєстрації уповноваженим органом владних повноважень.

9. Також заявник стверджує, що суди не надали належної оцінки факту скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 у справі № 522/20145/14-ц, на підставі якого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 07.04.2015 ТОВ "Енігма 2013" видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення площею 13 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Скасування зазначеного рішення вказує на те, що свідоцтво про право власності має бути визнано недійсним, як і рішення державного реєстратора та реєстрацію права власності на це майно, водночас це не призведе до втручання у мирне володіння ТОВ "Енігма 2013" майном.

10. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мають вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ "Енігма 2013" і на здійснення відповідних дій щодо реалізації права володіння спірним майном.

11. Скаржник наголошує, що жодних рішень міськрада у відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно надання ТОВ "Енігма 2013" у власність чи у користування земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості, не приймала. Зазначене нежитлове приміщення є об`єктом самочинного будівництва.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Енігма 2013" стверджує про безпідставність доводів міськради і просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 916/2470/18 залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 06.11.2014 заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/20148/14-ц за ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлове приміщення площею 13 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1

14. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області 18.12.2014 зареєстрував подану ОСОБА_3 декларацію

№ ОД 082143520654 про початок виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення без зміни геометричних параметрів за адресою: АДРЕСА_1

15. 24.12.2014 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області на ім`я ОСОБА_3 зареєстрував Декларацію

№ ОД 142143580226 про готовність об`єкта, а саме нежитлового приміщення площею 13 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до експлуатації.

16. 16.01.2015 ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 у справі № 522/20145/14-ц зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення, площею 13 м 2 , розташоване за адресою:

АДРЕСА_1. 17 . У подальшому, 17.02.2015 між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір дарування нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 13 м 2 . Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каназірською Т. П. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на зазначене майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 8751944.

18. Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Енігма 2013" від 10.03.2015, оформленим протоколом № 4, включено ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Енігма 2013" із вкладом до статутного капіталу товариства об`єктів нерухомості, в тому числі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13 м 2 .

19. На виконання рішення загальних зборів засновників ТОВ "Енігма 2013" 10.03.2015 ОСОБА_2 за актом приймання-передачі № 1 передав, а товариство прийняло як внесок до статутного капіталу зазначене нежитлове приміщення.

20. 19.03.2015 право власності на це майно зареєстровано за ТОВ "Енігма 2013".

21. 23.03.2015 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/20145/14-ц задоволено заяву міськради про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 за позовом ОСОБА_3 до міськради про визнання права власності та скасовано зазначене рішення, справу призначено до судового розгляду.

22. У подальшому ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.03.2015 позов ОСОБА_3 до міськради про визнання права власності залишено без розгляду.

23. 07.04.2015 реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції видала ТОВ "Енігма 2013" свідоцтво серії НОМЕР_2 № 714780 про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 13 м 2, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1. 24 . Того ж дня державний реєстратор реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачна К. М. зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2015, індексний номер 36048216, за ТОВ "Енігма 2013" право власності на це нерухоме майно.

25. Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів міськради у листі від 01.06.2015 № 0113/2358 повідомило Одеській міській раді про те, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014 у справі № 522/20145/14-ц скасовано, у зв`язку з чим просило міськраду звернутись із позовом до суду про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 зареєстрованого на підставі вищезазначеного скасованого заочного рішення суду, що стало підставою для звернення з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

27. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

28. У частині 5 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

29. За змістом статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

30. В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття 36 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 зазначеного Закону).

31. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (далі - Положення), інспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

32. Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Державної архітектурної-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

33. Відповідно до частин 1, 4 та 6 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

34. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

35. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

36. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (частина 5 статті 39 Закону).

37. Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

38. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

39. Відповідно до пункту 10 цієї постанови у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно із цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

40. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

41. Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

42. Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи Державної архітектурно-будівельної інспекції України діяли як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, у зв`язку з чим доводи скаржника у цій частині не отримали свого підтвердження, водночас висновки судів є правильними та обґрунтованими.

43. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". За змістом принципу, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

44. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

45. З іншого боку, потреба виправити допущену у минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

46. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

47. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

48. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

49. Виникненню права власності у ОСОБА_3 , а у подальшому у ОСОБА_2 і ТОВ "Енігма 2013", виходячи із національної системи регулювання підстав і порядку набуття такого права на новостворене нерухоме майно, слугувала та передувала активна участь у такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт. Отже, оскільки право власності на нежитлове приміщення ТОВ "Енігма 2013" набуло у результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, відповідальність за такі процедури не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18).

50. Стосовно доводів скаржника, наведених у пункті 9 цієї постанови, варто зазначити таке.

51. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певних прав та обов`язків, тобто не є правочином.

52. Свідоцтво видається на підтвердження наявності права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, у наведеному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою видано документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а тому свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, якого вже немає (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 916/641/18 та від 10.04.2018 та від 10.04.2018 у справі № 927/849/17)

53. Міськрада оскаржує свідоцтво на право власності ТОВ "Енігма 2013", водночас правові підстави набуття ним права власності (зокрема акт приймання-передачі, рішення загальних зборів) не скасовано, а тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає.

54. Крім цього, частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

55. Право власності ТОВ "Енігма 2013" на спірний об`єкт становить "майно", на яке поширюється дія положень статті 1 Першого протоколу.

56. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

57. В рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

58. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди у процесі здійснення правосуддя.

59. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

60. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, вважатиметься порушенням статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

61. З питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

62. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ТОВ "Енігма 2013" отримало оскаржуване у справі нерухоме майно як внесок у статутний капітал від ОСОБА_2 , який в свою чергу отримав його на підставі договору дарування від первісного власника цього майна - ОСОБА_3

63. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на оскаржуване нерухоме майно 16.01.2015, ОСОБА_2 отримав зазначене майно у власність 17.02.2015, а ТОВ "Енігма 2013" зареєструвало за собою право власності 19.03.2015, тобто оформлення права власності кожної із осіб відбулося ще до скасування заочного рішення суду від 06.11.2014 у справі № 522/20148/14-ц.

64. На підставі скасованого у подальшому заочного рішення суду від 06.11.2014 у справі № 522/20148/14-ц право власності виникло лише у ОСОБА_3 , натомість право власності ОСОБА_2 виникло на підставі належно оформленого правочину - договору дарування, ТОВ "Енігма 2013" - на підставі рішення загальних зборів засновників товариства про включення ОСОБА_2 до складу засновників, оформленого протоколом від 19.03.2015 № 4, і внесення ОСОБА_2 належного йому на праві власності спірного нерухомого майна до статутного капіталу на підставі акта приймання-передачі № 1 із наступною реєстрацією цього правочину в державному реєстрі.

65. Право власності ТОВ "Енігма 2013" на спірний об`єкт виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, яка охоплювала реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, а також подальшої державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості ще за однією особою.

66. Тобто, у момент оформлення права власності за зазначеними особами не було жодних обставин і підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2014, на яке посилається Одеська міська рада, було скасовано тільки 24.03.2015, тобто після виникнення права власності.

67. Суди у справі № 916/2470/18 належним чином перевірили відповідність втручання у мирне володіння майном вимогам статті 1 Першого протоколу. Зокрема, встановлено наявність майна у розумінні положень Конвенції, факт втручання у право заявника мирно володіти майном, підстави виправданості втручання, взято до уваги презумпцію правомірності набуття права власності та відсутність у матеріалах справи будь-яких належних і допустимих доказів незаконності набуття ТОВ "Енігма 2013" права власності на спірне майно.

68. На підставі викладеного суди правомірно зазначили, що право власності ТОВ "Енігма 2013" виникло на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги міськради щодо скасування права власності за своїми наслідками становлять втручання у право ТОВ "Енігма 2013" на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому задоволенню не підлягають.

69. Доводи скаржника стосовно того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ "Енігма 2013" та на здійснення відповідних дій щодо реалізації права володіння спірним майном, не можуть бути оцінені Верховним Судом, адже не були підставою позову і не розглядалися судами першої і апеляційної інстанцій.

70. Стосовно аргументів скаржника про те. що зазначене нежитлове приміщення є об`єктом самочинного будівництва, Верховний Суд наголошує на такому.

71. Зі змісту положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 убачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю із додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих і будівельних робіт.

72. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які перебувають у процесі будівництва. Винятком із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися і збудованого об`єкта.

73. Разом із тим після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного з огляду на його узаконення. Отже, не може визнаватися законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а).

74. Із наведеного вбачається правомірність висновків судів стосовно того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим оскаржувана у справі декларація будь-яких прав або охоронюваних законних інтересів позивача не порушує, а скасування реєстрації такої декларації не матиме будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на її підставі виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного з огляду на його узаконення.

75. Таким чином, колегія суддів не встановила порушень норм матеріального і процесуального права під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи № 916/2470/18, тому рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019, правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

76. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

79. З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, а тому підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 916/2470/18 немає.

80. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства, оскаржені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

81. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 916/2470/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ