Рішення

від 08.08.2019 по справі 922/1864/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1864/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, ідентифікаційний код 38632417) про стягнення 345371,27 грн. та розірвання договору за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Паламаренко Т.І. згідно ордеру серії ЗР №57113 від 29.01.2019;

відповідача - Поліщука О.А. згідно статуту та рішення загальних зборів від 02.11.2018;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "СУМИХІМПРОМ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" 200000,00 грн. авансу, 100400,00 грн. пені, 28000,00 грн. штрафу та 16971,27 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема посилається на те, що він за договором поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014 згідно платіжного доручення №6945 від 12.07.2018 здійснив 50% оплати за товар в сумі 200000,00 грн., проте відповідач товар не поставив, вимогу про повернення сплаченої за товар суми в розмірі 200000,00 грн. не задовольнив, у зв`язку з чим позивачем було нараховано 100400,00 грн. пені, 28000,00 грн. штрафу та 16971,27 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1864/19. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "16" липня 2019 р. об 11:40.

В підготовчому засіданні 16.07.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 16.07.2019 про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про направлення копії позовної заяви на його адресу, про задоволення клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2019 о 12:30.

18.07.2019р. відповідачем у справі через канцелярію господарського суду Харківської області надійшло клопотання про витребування доказів за вх.№17395, в якому відповідач просить витребувати у позивача: оригінал листа №27/29-05 від 21.08.2018р. підписаного головним прибористом ПАТ "СУМИХІМПРОМ" - Гривковим Н.М. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає проте, що вказаний доказ знаходиться у позивача, який відмовляється його надати відповідачу.

18.07.2019 до господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№17396, в якому відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що в процесі виконання відповідачем умов договору йому стало відомо, що заводом виробником більш не випускається витратомір за номером 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 (SITRANS FCS400), про що відповідач повідомив позивача електронною поштою у вигляді листа від 30.07.2018р. вих.№1/МК, де зазначалося про відсутність вказаного витратоміру та запропоновано поставити витратомір: 7МЕ4633-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 (SITRANS FCS), вказаний лист відповідач вважає пропозицією щодо зміни умов договору, а саме щодо заміни товару, яку позивач розглянув та надіслав письмове підтвердження (лист позивача №27/29-05 від 21.08.2018р.) щодо готовності прийняття товару, отже на думку відповідача сторонами змінено умови щодо предмета, місця та строків виконання умов договору. Також, відповідач зазначив, що позивач не виконав умов договору щодо перерахування доплати за товар у розмірі 50% від суми договору, про що відповідач повідомляв позивача у листі №281 від 07.12.2018. До відзиву на позовну заяву відповідачем надані докази відправлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача. Вказаний відзив на позовну заяву наданий відповідачем у строк встановлений судом, а отже прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи.

23.07.2019 позивачем у справі надано через канцелярію господарського суду Харківської області відповідь на відзив за вх.№17829, в якій позивач зазначив, що із позицією відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву не погоджується, оскільки 21.08.2019р. позивач ніякого листа на адресу відповідача не направляв, в підтвердження вказаного позивачем надано копію витягу з Журналу вихідної кореспонденції за 21.08.2018р. , отже позивач жодних дій щодо погодження про зміну умов договору не вчиняв та жодним документом не підтверджується готовності на прийняття іншого товару, ніж то визначено умовами договору. Також, позивач зазначив, що за умовами договору, а саме п.8.4.-8.5. всі зміни до договору вносяться за домовленістю сторін у та оформлюються додатковою угодою до договору, проте жодних додаткових угод між позивачем та відповідачем не укладалось, отже ніяких змін договору сторонами не вносилось. Щодо порушення позивачем умов договору щодо перерахування доплати у розмірі 200 000,00 грн. позивач зазначив, що у п.5 додатку №11 до договору сторони погодили, що для поставки товару відповідачем необхідно здійснити оплату 50 % від суми договору, а саме 200 000,00 грн., як це й зробив позивач, поставка товару не залежить від здійснення оплати 50% залишку суми договору за товар. До відповіді на відзив на позовну заяву позивачем надані докази відправлення відповіді на відзив на позовну заяву на адресу відповідача. Вказана відповідь на відзив на позовну заяву надана позивачем у строк встановлений судом, а отже прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

26.07.2019р. відповідачем у справі через канцелярію господарського суду Харківської області надано заяву за вх.№18139, в якій відповідач просить відкласти судове засідання, у зв`язку із знаходженням представника відповідача у службовому відрядженні.

В підготовчому засіданні 30.07.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 30.07.2019 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та про відкладення підготовчого засідання на 05 серпня 2019 року о 10:00.

02.08.2019р. до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" про участь у судовому засіданні, що призначене судом на 05.08.2019 о 12:30 в режимі відеоконференції (вх. №18598), в якому він просив провести вказане судове засідання по даній справі в режимі відеоконференції та доручити її проведення Господарському суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2019 клопотання позивача Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" про участь у судовому засіданні, що призначене судом на 05.08.2019 о 10:00 в режимі відеоконференції (вх. №18598) задоволено. Судове засідання у справі №922/1864/19, призначене на 05.08.2019 року о 10 год. 00 хв., проведено в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечено проведення судового засідання у даній справі, призначене на 05.08.2019 року о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.

Судове засідання 05.08.2019 в режимі відеоконференції не здійснювався, оскільки представник позивача з`явився до господарського суду Харківської області.

05.08.2019р. до господарського суду Харківської області надійшло клопотання відповідача про витребування доказів та про виклик свідка за вх.№18642, в якому відповідач просив витребувати всі оригінали документів поданих позивачем до суду, оскільки у відповідача є сумніви в достовірності підпису комерційного директора ТОВ "СУМИХІМПРОМ" ОСОБА_1 у додатку №11 до договору №27/К21-04/14. Також, відповідач просив викликати у судове засідання свідка: головного прибориста ПАТ "СУМИХІМПРОМ" ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні 05.08.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 05.08.2019 про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка; про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.08.2019р. о 15:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.04.2018 між ПАТ СУМИХІМПРОМ (Покупець за договором, далі по тексту - позивач) та ТОВ ІТЕУ (Постачальник за договором, далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки №27/К21-04/14 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець, зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору обладнання КВП і А, електротехнічну продукцію, пневматичні і гідравлічні пристрої, (далі по тексту - Товар) згідно додатків, що є невід`ємними частинами цього Договору.

П.1.2. Договору, зазначено, що додатки до Договору оформлюються на кожну партію Товару, підписуються уповноваженими представниками Сторін, скріплюються печатками Сторін та є невід`ємними частинами Договору.

В додатках до Договору зазначається:

- Найменування Товару, номенклатура, асортимент.

- Кількість Товару.

- Вимоги щодо якості Товару із зазначенням номерів ТУУ, ДСТУ, ГОСТ, індекси.

- Стандарти, сертифікати якості виробників.

- Ціна за одиницю Товару.

- Вартість партії Товару, що постачається.

- Умови постачання партії Товару із зазначенням відповідного базису постачання згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

- Строк постачання партії Товару.

- Строк та порядок усунення недоліків, та або заміни дефектного Товару.

- Яким транспортом здійснюється постачання партії Товару.

- Місце постачання партії Товару.

- Умови та строки оплати.

- Інші умови в разі необхідності.

У п.8.1. договору сторони визначили, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п.8.2. договору, строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2019р., а в частині платіжних зобов`язань - до повного їх виконання.

08.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаток №11 до Договору про поставку товару, в якому сторони погодили поставку наступного товару: витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 у кількості 1 штуки загальною вартістю 400000,00 грн.

Згідно п.5 укладеного Додатку №11 передбачено, що термін постачання товару здійснюється протягом 56 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати, у розмірі 50% вартості товару (партії товару).

Так, 12.07.2018 позивач на виконання умов п.5 додатку №11 здійснив 50% оплати Товару у розмірі 200000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6945 від 12.07.2018 та не заперечується відповідачем у справі.

Отже, відповідач мав поставити товар не пізніше 06.09.2018.

Проте, позивач зазначає, що на момент звернення до суду із даним позовом - 12.06.2019 поставка товару: витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 у кількості 1 штуки відповідачем на виконання умов договору та додатку №11 не здійснена, що не заперечується й відповідачем у справі.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що 23.01.2019 надіслав на адресу відповідача вимогу, про здійснення поставки товару відповідно до умов договору (Додатку №11) та у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача нараховані штрафні санкції.

Позивач зазначив, що 04.02.2019 від відповідача отримано лист №48 від 31.01.2019, в якому останній повідомляє про те, що товар згідно укладеного Додатку №11 (витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67) відповідач поставити не може, а також не погоджується з нарахованими штрафними санкціями.

Відповідно до п. 8.6. договору, покупець має право розірвати цей договір шляхом односторонньої відмови від нього. Одностороння відмова виражається у письмовій формі в адресованому на ім`я постачальника листі. Лист має бути направлений на адресу постачальника з описом вкладення та повідомлення про вручення. Термін, з якого договір вважається розірваним зазначається у листі та не може бути раніше ніж через 3 (три) дні після отримання постачальником такого листа, при цьому покупець повинен оплатити постачальнику товар згідно підписаним додаткам до цього договору перед розірванням цього договору.

Позивач зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору прийняв рішення про розірвання договору, що укладений між позивачем та відповідачем, про що направив на адресу відповідача лист за вих. №15-1217 про розірвання вищевказаного Договору, а також просив повернути сплачені позивачем кошти, а саме 50% оплати вартості товару визначеної додатком №11 від 08.06.2018 у розмірі 200000,00 грн.

Проте, вищевказаний лист позивача із повідомленням про розірвання договору повернуто відділенням ПАТ "Укрпошта" із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а саме щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 200000,00 грн., пені у розмірі 100400,00 грн., що нарахована позивачем за період з 07.09.2018р. по 15.05.2019р. та штрафу у розмірі 28 000,00 грн. згідно п. 6.2. договору, а також інфляційних втрат у розмірі 16971,27 грн. нарахованих позивачем згідно п.6.3. договору за період з 07.09.2018р. по 15.05.2019р. Також, у зв`язку із поверненням від відповідача листа про розірвання договору, порушення відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, що укладений між позивачем та відповідачем в судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає що сторони погодили зміни умов договору щодо предмету договору, про що відповідач направив позивачу пропозицію електронної поштою, а позивач прийняв пропозицію щодо зміни умов договору, про що направив відповідачу лист, а отже сторонами погоджено зміна умов щодо предмета, місця, строків виконання по договору. Також, відповідач зазначив, що позивачем здійснено оплату товару у розмірі 200000,00 грн., що становить 50% від суми договору, що є порушенням умов договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки згідно якого та в силу ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, суд звертає увагу, що виникнення у покупця права на односторонню відмову від договору не залежить від ступеню проведення ним передоплати, а залежить від інших обставин, як-от, відмова продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Щодо твердження відповідача про те, що сторони змінили умови договору щодо предмета, місця, строків виконання цього договору, а саме погодження з боку позивача, що викладено у листі №27/29 від 21.08.2018 на зміну товару витратоміра №7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 (SITRANS FCS400) на витратомір №7МЕ4633-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 (SITRANS FCS), що викладені у відзиві на позов суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Журналу вихідної кореспонденції Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" лист, про який зазначає відповідач у відзиві, позивачем не надсилався відповідачу. Крім того, позивач заперечує проти внесення змін до умов договору поставки щодо заміни товару та наявності будь-яких листів якими було погоджено заміну товару на інший ніж той, що визначений в договорі, та за який позивачем здійснено попередню оплату відповідно до умов договору поставки. Отже, матеріали справи погодження на заміну товару, про яке зазначає відповідач не містять.

Крім того, суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 8.4. договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п.8.5. договору, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі, або у чинному в Україні законодавстві.

Таким чином, сторони погодили умови внесення змін до договору шляхом укладення письмової додаткової угоди, проте матеріали справи не містять додаткової угоди, укладеної між сторонами та внесення будь-яких змін до договору після укладення додатку №11 від 08.06.2018р., а отже заперечення відповідача про зміну умов договору суд вважає безпідставними.

Як встановлено вище судом, позивачем перераховано відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 200000,00 грн., проте відповідач товар визначений додатком №11 не поставив. Прострочення виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару виникло з 07.09.2018р.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в розмірі 200 000 грн., проте не передав товар у строк встановлений в договорі поставки, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати товару в розмірі 200 000 грн. правомірна та обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 28000,00 грн. та пеню у розмірі 100 400,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" засновником вказаного товариства є Міністерство промислової політики України. Розмір внеску до статутного фонду: 434686966,50 грн.

Відповідно до п.6.2. договору, сторони погодили, що в разі порушення строків постачання товару (партії Товару) по Договору Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленого в строк Товару (партії Товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості не поставленого в строк Товару (партії Товару) згідно ст.231 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та має право вимагати від відповідача штрафні санкції за порушення відповідачем зобов`язання.

Отже, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України та п.6.2. договору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір штрафу у розмірі 28000,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає задоволенню.

Щодо суми пені заявленої позивачем до стягнення суд зазначає про наступне.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, що виникло з 07.09.2018р. припиняється 07.03.2019.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача був зроблений без врахування ч.6 ст. 232 ГК України, а саме визначив період нарахування, що є більшим ніж 6 місяців.

Суд здійснивши перерахування пені встановив, що її розмір становить 72800,00 грн., а тому в цій частині стягнення пені позов підлягає задоволенню.

Врешті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 27 600,00 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Розглянувши заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в сумі 16971,27 грн. суд встановив наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування суми інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16 971,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить розірвати договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ".

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №15-1217 про розірвання Договору в порядку п. 8.6. договору, а також просив повернути сплачені позивачем кошти, а саме 50% оплати вартості товару визначеної додатком №11 від 08.06.2018 у розмірі 200000,00 грн. У листі позивач зазначив, що договір поставки, укладений між сторонами є розірваним з 29.04.2019.

Проте вищевказаний лист позивача повернуто на адресу позивача відділенням ПАТ "Укрпошти" із відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищенаведене та те, що при розгляді справи судом встановлено та відповідачем не спростовано порушення відповідачем умов договору, зокрема відмова відповідача поставити товар, передбачений умовами договору, суд вважає позовну вимогу позивача про розірвання договору поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ" обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 7101,57 грн. сплачений позивачем при поданні даного позову до суду, що складається з судового збору за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1921,00 грн. та судового збору у розмірі 5180,57 грн., слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 414,00 грн., а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6687,57 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково у розмірі 317 771,27 грн.

2. Розірвати договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, ідентифікаційний код 38632417) та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, ідентифікаційний код 38632417) на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) суму попередньої оплати у розмірі 200 000,00 грн., пеню у розмірі 72 800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 971,27 грн. та штраф у розмірі 28 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 27 600,00 грн. - у задоволенні позову відмовити.

5. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 7101,57 грн. покласти пропорційно на сторони, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 414,00 грн., а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6687,57 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, ідентифікаційний код 38632417) на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) судовий збір у розмірі 6687,57 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "СУМИХІМПРОМ" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, ідентифікаційний код 38632417).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова