Постанова

від 12.11.2019 по справі 922/1864/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 922/1864/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Шевцов П.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2987 від 25.07.19; ордер на надання правової допомоги Серія ПТ №161638 від 16.08.19

відповідача - Поліщук О.А. заступник директора (керівника)

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків (вх. № 2791 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 (повний текст складено 09.08.2019, суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/1864/19

за позовом Публічного акціонерного товариства СУМИХІМПРОМ , м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків

про стягнення 345 371,27 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 позов задоволено частково у розмірі 317 771,27 грн.

Розірвано договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" суму попередньої оплати у розмірі 200 000,00 грн., пеню у розмірі 72 800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 971,27 грн. та штраф у розмірі 28 000,00 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 27 600,00 грн. - у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 7101,57 грн. вирішено покласти пропорційно на сторони, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 414,00 грн., а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 6687,57 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" судовий збір у розмірі 6687,57 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "СУМИХІМПРОМ" відмовити у повному обсязі, судові витрати відповідач просить покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення позивачем умов договору щодо зобов`язання сплатити відповідачу залишок у розмірі 50% вартості товару впродовж 3-х банківських днів після отримання письмового повідомлення про готовність товару до відправки, яке, за твердженням відповідача було направлено позивачу листом вих. № 281 від 07.12.2018. Відповідач вважає, що позивач до моменту розірвання договору повинен оплатити відповідачу товар згідно підписаного додатку до договору, після чого відповідач повинен здійснити поставку товару. Таким чином, на думку відповідача, згідно умов договору позивач зобов`язаний перерахувати доплату у розмірі 50% від вартості товару, після чого вимагати від відповідача сплатити пеню та штрафні санкції. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив, що лист № 15-1217 від 10.04.2019 передбачає розірвання договору, оскільки зміст листа не містить інформації про розірвання договору, а сама наявність в матеріалах справи даного листа не є фактичним підтвердженням того, що позивач скористався правом розірвання договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 у справі № 922/1864/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 залишено без руху, оскільки апелянт не надав до суду належних доказів сплати судового збору, та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

27.09.2019 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків надійшла заява, в якій апелянт просив долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 2246 від 25.09.2019 про сплату судового збору в розмірі 10031,36 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19. Встановлено позивачу строк, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 року у справі № 922/1864/19.

16.10.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає наведені відповідачем доводи такими, що не відповідають дійсності, посилаючись зокрема на те, що п. 5 додатку № 11 визначено термін постачання товару протягом 56 календарних днів після здійснення позивачем попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару, отже умови додатку п. 5 не ставлять в залежність поставку товару від здійснення позивачем доплати 50% вартості товару. Позивач також зазначає, що лсит № 281 від 07.12.2018, на який посилається відповідач, не може бути документом, який би змінював умови договору (додатку № 11), котрий на ПАТ СУМИХІМПРОМ не надходив, крім того, жодної додаткової угоди на зміну умов договору чи умов поставки до додатку № 11 не підписувались сторонами.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019, у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. у справі № 922/1864/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 призначено справу до розгляду на 31.10.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства СУМИХІМПРОМ , м. Суми (вх. 10107 від 25.10.2019) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 922/1864/19 відмовлено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 розгляд справи відкладено, оскільки відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а відомості щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання в матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні 12.11.2019 сторони підтвердили свої позиції у справі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.04.2018 між ПАТ СУМИХІМПРОМ (покупець за договором, позивач) та ТОВ ІТЕУ (постачальник за договором, відповідач) укладено договір поставки №27/К21-04/14 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець, зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору обладнання КВП і А, електротехнічну продукцію, пневматичні і гідравлічні пристроїзгідно додатків, що є невід`ємними частинами цього договору.

08.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №11 до договору про поставку товару, в якому сторони погодили поставку наступного товару: витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 у кількості 1 штуки загальною вартістю 400000,00 грн.

Згідно п.5 укладеного додатку №11 передбачено, що термін постачання товару здійснюється протягом 56 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати, у розмірі 50% вартості товару (партії товару).

Так, 12.07.2018 позивач на виконання умов п.5 додатку №11 здійснив 50% оплати товару у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6945 від 12.07.2018 та не заперечується відповідачем у справі.

Отже, відповідач мав поставити товар не пізніше 06.09.2018.

Проте, позивач зазначає, що на момент звернення до суду із даним позовом - 12.06.2019 поставка товару: витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 у кількості 1 штуки відповідачем на виконання умов договору та додатку №11 не здійснена, що не заперечується й відповідачем у справі.

Як зазначає позивач, 23.01.2019 на адресу відповідача надіслано вимогу, про здійснення поставки товару відповідно до умов договору (додатку №11) та у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги позивач вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача нараховані штрафні санкції.

Позивач посилається на те, що 04.02.2019 від відповідача отримано лист №48 від 31.01.2019, в якому останній повідомляє про те, що товар згідно укладеного додатку №11 (витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67) відповідач поставити не може, а також не погоджується з нарахованими штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору прийняв рішення про розірвання договору відповідно до п. 8.6. договору, про що направив на адресу відповідача лист за вих. №15-1217 про розірвання вищевказаного договору, а також просив повернути сплачені позивачем кошти, а саме 50% оплати вартості товару визначеної додатком №11 від 08.06.2018 у розмірі 200000,00 грн.

Проте, вищевказаний лист позивача із повідомленням про розірвання договору повернуто відділенням ПАТ "Укрпошта" із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 200000,00 грн., пені у розмірі 100400,00 грн., що нарахована позивачем за період з 07.09.2018 по 15.05.2019 та штрафу у розмірі 28 000,00 грн. згідно п. 6.2. договору, а також інфляційних втрат у розмірі 16971,27 грн. нарахованих позивачем згідно п.6.3. договору за період з 07.09.2018 по 15.05.2019. Також, у зв`язку із поверненням від відповідача листа про розірвання договору, порушення відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014 в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем умов договору, оскільки відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в розмірі 200 000 грн., проте не передав товар у строк встановлений в договорі поставки, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача. Прострочення виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару виникло з 07.09.2018. Приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд першої інстанції визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 200000,00 грн., штрафу у розмірі 28000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 16971,27 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з цим, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача був зроблений без врахування ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме визначив період нарахування, що є більшим ніж 6 місяців. Суд здійснивши перерахування пені встановив, що її розмір становить 72800,00 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволені.

Враховуючи те, що при розгляді справи судом встановлено та відповідачем не спростовано порушення останнім умов договору, зокрема відмова відповідача поставити товар, передбачений умовами договору, суд першої інстанції вважав позовну вимогу позивача про розірвання договору поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014 обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи в суді позовні вимоги не визнає, вважає що сторони погодили зміни умов договору щодо предмету договору, про що відповідач направив позивачу пропозицію електронної поштою, а позивач прийняв пропозицію щодо зміни умов договору, про що направив відповідачу лист, а отже сторонами погоджено зміна умов щодо предмета, місця, строків виконання по договору.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на порушенні позивачем умов договору щодо зобов`язання сплатити відповідачу залишок у розмірі 50% вартості товару впродовж 3-х банківських днів після отримання письмового повідомлення про готовність товару до відправки, яке, за твердженням відповідача було направлено позивачу листом вих. № 281 від 07.12.2018. Відповідач вважає, що позивач до моменту розірвання договору повинен оплатити відповідачу товар згідно підписаного додатку до договору, після чого відповідач повинен здійснити поставку товару. Таким чином, на думку відповідача, згідно умов договору позивач зобов`язаний перерахувати доплату у розмірі 50% від вартості товару, після чого вимагати від відповідача сплатити пеню та штрафні санкції.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, між сторонами у справі виникли спірні правовідносини за договором поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності до ч. І ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець, зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору обладнання КВП і А, електротехнічну продукцію, пневматичні і гідравлічні пристрої, (далі по тексту - Товар) згідно додатків, що є невід`ємними частинами цього договору.

П.1.2. договору, визначено, що додатки до договору оформлюються на кожну партію товару, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами договору.

У п.8.1. договору сторони передбачили, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п.8.2. договору, строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2019, а в частині платіжних зобов`язань - до повного їх виконання.

08.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №11 до договору про поставку товару, в якому сторони погодили поставку наступного товару: витратомір 7МЕ4613-4КА11-1GA3-ZA02+B11+E11+F02+L67 у кількості 1 штуки загальною вартістю 400000,00 грн.

Згідно п.5 укладеного додатку №11 передбачено, що термін постачання товару здійснюється протягом 56 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати, у розмірі 50% вартості товару (партії товару).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2018 позивач на виконання умов п.5 додатку № 11 здійснив 50% оплати товару у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6945 від 12.07.2018 та не заперечується відповідачем у справі. Отже, відповідач мав поставити товар не пізніше 06.09.2018.

Обставини справи свідчать про те, що 23.01.2019 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про здійснення поставки товару відповідно до умов договору (додатку № 11) та у 7 денний строк від дня пред`явлення даної вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок позивача нараховані штрафні санкції.

Відповідачем надіслано позивачу лист № 48 від 31.01.2019 про те, що товар згідно додатку № 11 до договору він поставити не може, а також посилається на те, що ПАТ СУМИХІМПРОМ було повідомлено 07.12.2018 щодо готовності до відвантаження продукції після доплати в розмірі 200000,00 грн. даний лист також містить посилання щодо необхідності ПАТ СУМИХІМПРОМ сплатити остаточну суму за договором поставки № 27/К21-04/14 від 18.04.2014 у розмірі 200000,00 грн.

Стосовно твердження відповідача про те, що сторони змінили умови договору щодо предмета, місця, строків виконання цього договору, а саме погодження з боку позивача, що викладено у листі №27/29 від 21.08.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Журналу вихідної кореспонденції Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" лист, про який зазначає відповідач у відзиві, позивачем не надсилався відповідачу. Крім того, позивач заперечує проти внесення змін до умов договору поставки щодо заміни товару та наявності будь-яких листів якими було погоджено заміну товару на інший ніж той, що визначений в договорі, та за який позивачем здійснено попередню оплату відповідно до умов договору поставки. Отже, матеріали справи погодження на заміну товару, про яке зазначає відповідач не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що п. 8.4. договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п. 8.5. договору, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі, або у чинному в Україні законодавстві.

Таким чином, сторони погодили умови внесення змін до договору шляхом укладення письмової додаткової угоди, проте матеріали справи не містять додаткової угоди, укладеної між сторонами та внесення будь-яких змін до договору після укладення додатку №11 від 08.06.2018, а отже заперечення відповідача про зміну умов договору суд вважає безпідставними.

П. 4 додатку № 11 до договору визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування попердньої оплати у розмірі 50% вартості товару на підставі рахунку-фактури постачальника на попередню оплату, оформленого належним чином та 50% впродовж 3-х банківських днів після отримання письмового повідомлення про готовність товару до відправки, згідно рахунку-фактури постачальника.

П. 5 додатку № 11 визначено, що термін постачання товару здійснюється протягом 56 календарних днів після здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару.

Отже, умови додатку № 11 до договору не ставлять в залежність поставку товару від здійснення позивачем доплати 50% вартості товару.

З огляду на викладене, поставка товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 56 календарних днів після проведення позивачем попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару, факт якої підтверджується платіжним дорученням № 6945 від 12.07.2018. Прострочення виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару виникло з 07.09.2018, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач одержав від позивача суму попередньої оплати товару в розмірі 200 000 грн., проте не передав товар у строк встановлений в договорі поставки, а також не повернув суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми одержаної попередньої оплати товару в розмірі 200000 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. І ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.2. договору, сторони погодили, що в разі порушення строків постачання товару (партії товару) по договору постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленого в строк товару (партії товару) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості не поставленого в строк товару (партії товару) згідно ст.231 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, позивач і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов`язковими для виконання, та передбачили відповідальність за порушення строку постачання товару відповідно до п. 6.2 договору у вигляді штрафу та пені, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на те, що факт прострочення поставки товару є доведеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28000,00 грн. та пені в розмірі 72800,00 грн., оскільки дане нарахування ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умовах договору, відповідачем, в свою чергу, нарахований позивачем розмір штрафних санкцій жодним чином не спростований.

Позивач також просив розірвати договір поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ".

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із листом за вих. №15-1217 про розірвання Договору в порядку п. 8.6. договору, а також просив повернути сплачені позивачем кошти, а саме 50% оплати вартості товару визначеної додатком №11 від 08.06.2018 у розмірі 200000,00 грн. У листі позивач зазначив, що договір поставки, укладений між сторонами є розірваним з 29.04.2019.

Проте вищевказаний лист позивача повернуто на адресу позивача відділенням ПАТ "Укрпошти" із відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно вирішив, що лист № 15-1217 від 10.04.2019 передбачає розірвання договору, оскільки зміст листа не містить інформації про розірвання договору, а сама наявність в матеріалах справи даного листа не є фактичним підтвердженням того, що позивач скористався правом розірвання договору, колегія суддів відхиляє, оскільки даний лист містить посилання на п. 8.6 договору, яким визначено право покупця розірвати договір шляхом односторонньої відмови, а також в листі позивача зазначено про те, що в зв`язку з невиконанням відповідачем додатку № 11 до договору, ПАТ СУМИХІМПРОМ вирішило розірвати договір поставки № 27/К21-04/14 від 18.04.2014 - з 29.04.2019.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи вищенаведене та те, що при розгляді справи судом встановлено та відповідачем не спростовано порушення відповідачем умов договору, зокрема відмова відповідача поставити товар, передбачений умовами договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про розірвання договору поставки №27/К21-04/14 від 18.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЕУ" та Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ".

Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний центр ІТЕУ , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2019 у справі № 922/1864/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота