Ухвала

від 01.08.2019 по справі 280/2426/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

01 серпня 2019 року Справа № 280/2426/19

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Догадаєва В.О.,

розглянувши в підготовчому засіданні клопотання третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра (21007, м. Вінниця, вул. Петра Запорожця, буд. 20 а, кв. 132, код ЄДРПОУ 32297581)

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 37707863)

третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про скасування декларацій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Багіра (далі - ТОВ Багіра , або позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в якому просить:

скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2014 №ЗП083143170489 Реконструкція тамбурів адміністративної будівлі за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, замовник ОСОБА_2 , як такої, що заповнена недостовірними даними;

скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що зареєстрована 04.02.2015 №ЗП143150270718 Реконструкція тамбурів адміністративної будівлі за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, замовник ОСОБА_2 , як такої, що заповнена недостовірними даними.

В підготовче засідання третя особа ОСОБА_2 , не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Проте, 14 червня 2019 року третя особа ОСОБА_2 , звернувся до суду з клопотанням (вх. 24497) та 02 липня 2019 року з клопотанням (вх. № 27314) про закриття провадження, в якому посилається на приписи п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Зокрема зазначив, що позовна заява про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2014 №ЗП083143170489 та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що зареєстрована 04.02.2015 №ЗП43150270718 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження по справі підлягає закриттю. Так відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, що діяла на той момент) відповідач лише здійснив реєстрацію декларації. Самі декларації були складено ОСОБА_2 та поданої на реєстрацію до відповідача. У даному випадку відсутній публічно-правовий спір, оскільки документи, які просить позивач скасувати складені особою, що не є суб`єктом владних повноважень. Крім того, просить врахувати при розгляді питання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, що позивач 24.03.2016 вже звертався із подібним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду та позов розглядався в межах адміністративної справи № 808/1006/16.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 по справі 808/1006/16 було встановлено про існування спірних декларацій та ТОВ Багіра було відомо станом на 20.07.2015, а не з липня 2018.

Представник позивача в підготовчому засіданні проти заявленого третьою особою клопотання про закриття провадження у справі заперечив. Заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів. Зокрема зазначив, що при первинному зверненні з позовом до суду у позивача були відсутні певні докази, що змусило звертатися до Департаменту реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції з метою відновлення своїх порушених прав та проханням повернути ОСОБА_2 , його заяву на реєстраційну дію з нерухомим майном належним позивачу. Однак Міністерство юстиції України розглянувши лист повідомило, що проведення перевірки про достовірність даних зазначених у декларації є повноваженням органів поліції та зазначеним повідомленням направило всі документи до Національної поліції України для проведення перевірки фактів підроблення. Проте на час подання позову ТОВ Багіра не отримало відповіді від органів поліції щодо відмови у порушенні кримінального провадження по зазначеним матеріалам внесення недостовірних даних у декларації про початок будівельних робіт та готовність об`єкту до експлуатації.

17.05.2019 ТОВ Багіра через адвоката направило адвокатський запит для отримання інформації за своїм зверненням в Міністерство юстиції України та Національної поліції. Листом від 24.05.2019 ГУ НП в Запорізькій області повідомило позивача що за результатами перевірки прийнято рішення припинити розгляд заяви ТОВ Багіра . Позивач вважає вищевказані аргументи дають підстави прохати перед судом про поновлення і строку звернення до суду з позовною заявою.

Представник відповідача в підготовчому засіданні проти заявленого третьою особою клопотання про закриття провадження у справі та заявленого представником позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою не заперечив.

Розглянувши клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, вислухавши заперечення представників позивача та відповідача суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. (ч.1 ст. 55 Конституції України)

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судоустрій та статус суддів (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За приписами ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Публічно-правовий спір, у розумінні п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України, це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Водночас під визначенням "суб`єкт владних повноважень", згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, вживається - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Неправильним поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів зазначено, що ДАБІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду.

Відповідно до п.2 Положення про ДАБІ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, основним завданням ДАБІ України, зокрема, є здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Предметом розгляду у даній адміністративній справі є правомірність реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2014 №ЗП 083143170489 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЗП 143150270718 від 04.02.2015 здійсненої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, щодо реконструкції тамбурів адміністративної будівлі за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2

Так, позивач ТОВ Багіра оскаржує реєстрацію спірних декларацій, які здійснені Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, як суб`єктом владних повноважень, що здійснює публічно-владні управлінські функції.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.ст. 4, 5, 19 КАС України, суд дійшов до висновку про те, що спір у справі виник у зв`язку із реалізацією відповідачем своїх повноважень у сфері здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а отже є публічно-правовим та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання третьої особи ОСОБА_2 , про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого клопотання представником позивача щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом суд зазначає наступне.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.3 ст.122 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, вирішальним щодо визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 по справі №808/1006/16 суд залишив без розгляду позовну заяву ТОВ Багіра . Так суд дійшов висновку що позивач на момент звернення до суду з даною позовною заявою , а саме 20.07.2016 знав про вчинення відповідачем оскаржуваних дій щодо реєстрації декларації про початок будівельних робіт від 14.11.2014 №ЗП083143170489. Проте до суду звернувся з вказаним позовом у травні 2019 року.

Враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного та суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. ч. 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, ст. ст. 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.

Відмовити в задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю Багіра про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Багіра до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, третя особа ОСОБА_2 про скасування декларацій залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України.

Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294,295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.08.2019.

Суддя І.В.Батрак