Рішення

від 01.08.2019 по справі 1.380.2019.002186

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002186

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - ОСОБА_1 .

відповідача: представник - Сахман П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000344813 від 21.01.2019 року та №0000334813 від 21.01.2019 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, контролюючим органом складено акт № 195/28-10-48-14/31978272 від 29.12.2018 року, у висновках якого відповідачем встановлено відсутність підтвердження фактичного придбання товару у ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема, відповідач в акті перевірки вказує на відсутність документів, які посвідчують виробника насіння соняшника (сертифікатів, посвідчень про якість зерна), відсутність документів щодо зберігання зерна, відсутність у постачальників ресурсів для ведення господарської діяльності та їх діяльність не відповідає господарській меті діяльності, а спрямована лише на формування податкової вигоди, формальність складення первинних документів та відсутність транспортування придбаного товару.

Позивач з таким твердженнями не погоджується, вважає, що висновки перевірки є такими, що суперечать законодавству. Так, щодо господарських відносин позивача з його контрагентами - ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд , такі були реальними, товарними, позивачем отримано фінансовий результат за вказаними операціями, що відповідає меті підприємницької діяльності. Вказане підтверджується необхідною первинною документацією, яка була представлена як до перевірки, так і представлена до матеріалів справи.

Також позивач зазначає, що проведеною перевіркою не встановлено жодних зауважень чи претензій до правильності оформлення та/або реєстрації податкових накладних. Вказане свідчить про достатність коштів ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест- Трейд на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ для реєстрації накладних у відповідному розмірі.

Крім цього, позивач вказує, що Податковим кодексом України з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета).

Висновки акта побудовані на згадуванні назв підприємств - контрагентів ТОВ Укрінвест-Трейд та ТОВ Продовольча компанія Заграва даних клопотань слідчих, які скеровувались до судів в ході різних кримінальних проваджень щодо надання тимчасового доступу до документів. При цьому, в ухвалах суду, які містять виклад клопотань слідчих немає жодних відомостей щодо фіктивності та нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд . Позивач стверджує, що висновки відповідача при перевірці не можуть ґрунтуватись на даних клопотань слідчих, оскільки, згідно з статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В розумінні кримінального процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Але про наявність таких рішень в акті не згадується.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

04.06.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що посилання відповідача на інформацію про відносини між контрагентами позивача ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд та їх постачальниками, яка спростовує можливості надання ними товарів, реалізованих на адресу контрагентів позивача, бажаємо зазначити, що оскільки позивач придбав товар у добросовісних постачальників, то проблеми у контрагентів останнього або навіть визнання їх фіктивними не позбавляє позивача права на податковий кредит з ПДВ та права на витрати, що зменшують об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Щодо відсутності інформації про власні або орендовані фонди, трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, позивач звернув увагу суду на те, що відображення даної інформації в акті перевірки та відзиві на позов має виключно констатуючий характер без наведення будь-яких належних доказів на її підтвердження. Втім, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами та не може ґрунтуватися на висновках контролюючого органу, що мають характер припущень.

За наслідками господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд та подальшою його реалізацією позивач отримав прибуток, що відповідає меті його підприємницької діяльності, закріпленої статутом - отримання прибутку та досягнення позитивного соціально-економічного ефекту. Вищенаведене спростовує позицію фіскального органу щодо нереальності вказаних господарських операцій та відсутності ділової мети при їх здійсненні .

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000344813 від 21.01.2019 року та №0000334813 від 21.01.2019 року. Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві. Просила позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що за результатами проведеної перевірки господарських відносин позивача з його контрагентами ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд , відповідачем складено акт № 195/28-10-48-14/31978272 від 29.12.2018 року, яким зафіксовано допущені позивачем порушення вимог чинного законодавства.

В ході перевірки встановлено, що господарські відносини позивача відбувались на підставі договору № 12 від 29.11.2017 року з ТОВ ПК Заграва . До перевірки позивачем представлено податкові накладні. Однак, згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлено розбіжності між даними задекларованими ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! та даним постачальником ТОВ ПК Заграва . Відхилення у сумі + 166 500,00 грн. за грудень 2017 року, по контрагенту ТОВ ПК Заграва виникло у зв`язку з тим, що Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подану звітність ТОВ ПК Заграва з податку на додану вартість (Декларації з податку на додану вартість) за грудень 2017 року прийнято до відома .

Під час перевірки позивачем не надано жодних документів, які посвідчують виробника насіння соняшника (сертифікатів, посвідчень про якість зерна). Ні у договорі поставки № 12 від 29.11.2017, ні у специфікаціях до нього, ні у жодних інших документах такого не вказано. Тобто, відсутні документи, які підтверджують походження товару.

Також відповідач вказав, що у накладних не зазначено довіреностей на отримання товару і таких довіреностей на отримання товару не надано.

Перевіркою виявлено, що ні позивач, ні його контрагент не зареєстровані у Реєстрі як зернові склади із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно, а згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна прийняті на зберігання інформація стосовно позивача та його контрагента - відсутня.

Крім цього, зазначено, що товарно-транспортні накладні складено формально, оскільки насіння соняшника зберігалося згідно із договором відповідального зберігання товару № 12/29/11 від 29.11.2017 ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Польова, 1-в, яка співпадає з розташуванням виробничих приміщень ТОВ НОВО-ОІЛ , з яким укладено договір про виготовлення з давальницької сировини № 0102/18-1 від 01.02.2018 та співпадає з пунктом розвантаження. Таким чином, транспортування не відбулося, а факт формального оформлення товарно-транспортних накладних підтверджує те, що операція не мала місця. У випадку відсутності бухгалтерської та первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товару автомобільним транспортом - у даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення до податкового кредиту.

Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС направлено запит в Головне управління Національної поліції у Львівській області від 22.06.2018 № 27295/10/28-10-48-14 щодо фіксації номерних знаків транспортних засобів, вказаних у запиті, згідно обліків автоматизованої системи фіксації та розпізнавання номерних знаків Відеоконтроль Рубіж . Отримано відповідь від Головного управління Національної поліції у Львівській області: Згідно обліків автоматизованої системи фіксації та розпізнання номерних знаків Відеоконтроль-Рубіж результат пошуку основної кількості автотранспортних засобів нічого не знайдено .

Щодо господарських операцій із ТОВ Укрінвест-Трейд (ЄДРПОУ 40338302) за лютий 2018року, відповідач зазначив, що ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (Покупець) укладено договір поставки № КП-18/02-05 від 05.02.2018 з ТОВ Укрінвест-Трейд . До перевірки ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! представлено наступні видаткові накладні, на загальну суму 24 030 079,20грн., в тому числі ПДВ 4005013,20 грн., проте в даних накладних не зазначено довіреностей на отримання товару. Крім цього, не представлено довіреностей на отримання товару. Сертифікатів походження до перевірки не представлено.

Також відповідач зазначив, що ні позивач, ні його контрагент не зареєстровані у Реєстрі як зернові склади із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно, а згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна прийняті на зберігання інформація стосовно позивача та його контрагента - відсутня.

До перевірки позивачем надано договір відповідального зберігання товару від 10.01.2018 року №ВЗ-10/01/18, укладений між ТОВ Агросинергія (Зберігач) та ТОВ Укрінвест-Трейд (Поклажедавець).

Проведеним аналізом представлених до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), актів приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання №ВЗ-10/01/18 від 10.01.2018 р. та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Фв0000133 від 28.02.2018 встановлена суттєва невідповідність по датах та кількості перевезеного насіння соняшника та переданого насіння соняшника, отже, це підтверджує, що транспортування та зберігання не відбулося, даний факт формально оформлених ТТН та актів приймання передачі майна (робіт,послуг) підтверджує, що операція не відбулася,

Відповідачем також отримано відповідь від Головного управління Національної поліції у Львівській області: Згідно інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно - телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України результат пошуку основної кількості автотранспортних засобів нічого не знайдено .

Представник відповідача зазначив також, що формуючи висновки за результатами перевірки проведено аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень, а також отриманої податкової інформації від інших територіальних органів ДФС, яка у сукупності свідчить про те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вказане свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами-постачальниками не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних є недостовірними.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуги, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір отримати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Отже, у контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 14 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання. В судовому засіданні 11.07.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.03.2004, ідентифікаційний код юридичної особи: 31978272; види діяльності: Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 11.03 Виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; Код КВЕД 11.05 Виробництво пива (основний); Код КВЕД 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; взято на податковий облік 25.04.2002 за № 9814, перебуває на податковому обліку в Львівському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 19.11.2018 по 07.12.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! з питань господарських відносин з ТОВ ПК Заграва за грудень 2017 року, яка включена до складу податкового кредиту за липень 2018 року та ТОВ Укрінвест-Трейд за лютий 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2017 рік - 9 місяців 2018 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), про що складено акт №195/28-10-48-14/31978272 від 29.12.2018 року.

Перевіркою підприємства позивача встановлені порушення:

п. 5-7, п. 10-12, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за № 751/4044 із змінами та доповненнями, п.135.1, ст.135 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2018 року на суму 1 401 134,00 грн.;

п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 171 513,20 грн. в т.ч. в лютому 2018 р. суму ПДВ 4 005 013,20 грн. та в липні 2018 року суму ПДВ 166 500,00 грн.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000344813 від 21.01.2019 року, яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 4171513,20 грн. та штрафними санкціями 2085756,60 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000334813 від 21.01.2019 р., яким донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 1401134,00 грн. та штрафними санкціями 700567,00 грн.

08.02.2019 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №5188/6 на податкові повідомлення-рішення №0000344813 від 21.01.2019 року та №0000334813 від 21.01.2019 р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 05.04.2019 ДФС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті, податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (далі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту ст. 1 Закону України № 996-ХІ слідує, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію

. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п. 12 П(С)БО 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 15.4 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

П. 10 - Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 № 246, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за № 751/4044, із змінами та доповненнями: собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати (п.10).

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов`язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Разом з тим, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 29.11.2017 року ТОВ Продовольча компанія Заграва (постачальник) та ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (покупець) уклали договір поставки № 12, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - насіння соняшнику, загальна кількість, ціна та загальна вартість якого визначені в додатках до цього договору, або накладних, які після підписання сторонами є невід`ємними частинами даного договору (підпункт 1.1 Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання та скріплення печатками або штампом, уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару та є моментом здійснення поставки (підпункт 1.3 Договору).

Асортимент товару - насіння соняшнику. Кількість товару визначається додатками до даного договору та/або накладними, які після підписання сторонами є невід`ємними частинами даного договору. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно чинного законодавства України. Всі необхідні документи, що підтверджують якість та відповідність товару постачальник зобов`язаний передати покупцю в момент передачі партії товару (п. 2 Договору).

Ціна товару визначається додатками до даного договору та/або накладними, які після підписання сторонами є його невід`ємними частинами даного Договору. Загальна вартість даного Договору становить сукупність вартості усіх поставлених постачальником покупцю партій товарів.

Загальна вартість даного договору становить сукупність вартості усіх поставлених постачальником покупцю партій товару.

Датою оплати кожної партії товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (підпункти 3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі усного або письмового замовлення покупця на умовах ЕХW (склад постачальника) у відповідності до правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС (у редакції 2010). Товар передається постачальником покупцеві за адресою визначеною сторонами у додатках до даного договору. Замовлення передається через уповноваженого представника постачальника, факсом або електронною поштою або усно по телефону. Замовлення здійснене покупцем означає, що останній згоден з умовами поставки та оплати, передбаченим даним договором. Товар, що поставляється повинен бути упакований звичайним для нього способом, який забезпечує схоронність товару за умов зберігання та транспортування (п. 4 Договору).

Приймання кожної партії товару здійснюється уповноваженим представником Покупця у відповідності: по кількості - зданими видаткових накладних; по якості - за маркуванням товару по етикетці, якісним посвідченням (сертифікатом відповідності). Якщо вимога оцінки відповідності визначена законом або за іншими вимогами, визначеними нормативними актами. Місце приймання товару: склад постачальника. Покупець при прийнятті товару зобов`язаний перевірити відповідність кількості і асортименту товару вказаному в накладній та поставити відбиток печатки або штампу з підписом уповноваженої особи за отримання товару. У будь-якому випадку визначальними є кількість товару прийнята в момент здійснення поставки. За прийняття товару не уповноваженою на те особою відповідальність несе покупець. Сторони домовились, що після приймання товару, такий може і надалі знаходитись на складі постачальника до моменту вивозу такого товару покупцем впродовж 90 днів з моменту підписання накладних. Вартість зберігання вказується у відповідному договорі відповідального зберігання, який підписується сторонами (п. 5 Договору).

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено копії: актів приймання-передачі товару № 1 від 20.12.2017 року, № 2 від 20.12.2017 року, № 3 від 21.12.2017 року, № 5 від 22.12.2017 року № 6 від 23.12.2017 року, № 7 від 23.12.2017 року, № 8 від 25.12.2017 року, № 9 від 25.12.2017 року, № 10 від 25.12.2017 року № 10 від 25.12.2017 року, № 11 від 25.12.2017 року, № 12 від 26.12.2017 року, № 13 від 26.12.2017 року №14 від 26.12.2017 року № 15 від 27.12.2017 року, № 16 від 27.12.2017 року, № 17 від 28.12.2017 року, № 18 від 28.12.2017 року, № 19 від 28.12.2017 року, № 20 від 29.12.2017 року, № 21 від 29.12.2017 року, № 22 від 29.12.2017 року, № 23 від 29.12.2017 року, № 24 від 29.12.2017 року, № 25 від 29.12.2017 року, № 26 від 30.12.2017 року, № 27 від 30.12.2017 року;

- видаткових накладних: від 20.12.2017 року № 210, від 20.12.2017 року № 219, від 21.12.2017 року № 206, від 22.12.2017 року № 220, від 22.12.2017 року № 221, від 23.12.2017 року № 214, від 23.12.2017 року № 215, від 25.12.2017 року № 216, від 25.12.2017 року № 217, від 25.12.2017 року № 211, від 26.12.2017 року № 223, від 26.12.2017 року № 218, від 26.12.2017 року № 232, від 26.12.2017 року № 228, від 27.12.2017 року № 227, від 27.12.2017 року № 230, від 28.12.2017 року № 229, від 28.12.2017 року № 208, від 28.12.2017 року № 207, від 29.12.2017 року № 209, від 29.12.2017 року № 222, від 29.12.2017 року № 212, від 29.12.2017 року № 213, від 29.12.2017 року № 225, від 29.12.2017 року № 231, від 30.12.2017 року № 226, від 30.12.2017 року № 224;

- податкової накладної: від 23.12.2017 року №40;

Розрахунок за поставлений товар здійснено безготівковим переказом коштів на банківський рахунок постачальника згідно платіжних доручень № 9070 від 17.01.2018 року та №13908 від 23.06.2018 року. Прийнятий товар придбавався для подальшої переробки в олію, і перед підготовкою до передачі насіння в переробку, його було передано на зберігання в місці отримання.

29.11.2017 року між ТОВ Продовольча компанія Заграва (зберігач) та позивачем (поклажодавець) укладено договір № 12/29/11 відповідального зберігання товару, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору товар, що визначається у акті приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору. Місце зберігання майна: Дніпропетровська обл АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 р-н, с. Знаменівка, вул. Польова І.В. Приймання товару на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору. Перелік товару, який передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі (п. 1 Договору).

За результатами укладення цього договору сторонами на його виконання складено акт прийому-передачі на відповідальне зберігання №4 від 23 грудня 2017 року про прийом на відповідальне зберігання насіння соняшника в кількості 160 т на суму 729000,00 грн.

01.02.2018 року між ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (замовник) та ТОВ НОВО-ОІЛ (виконавець) уклали договір № 0102/18-1, за умовами якого предметом цього договору є проведення виконавцем робіт з приймання і переробки сировини, що поставляється замовником, в готову продукцію з подальшим відвантаженням готової продукції замовника. При цьому: сировина, партія сировини, давальницька сировина та/або насіння - насіння соняшника, що поставляється замовником виконавцю для його подальшої переробки на готову продукцію; переробка сировини в готову продукцію; переробка сировини - виконання виконавцем комплексу робіт з приймання і переробки сировини в готову продукцію, а також її відвантаження на умовах договору; продукція, партія продукції, кінцева продукція та/або готова продукція - олія соняшникова нерафінована, шрот соняшниковий. Відвантаження, зберігання, навантаження насіння та/або кінцевої продукції здійснює виконавець, якщо із замовником окремо не домовлено про інше (п. 1 Договору).

Сторони погоджуються з наступними фіксованими параметрами виробництва (виходу) продукції: олія соняшникова нерафінована - 40%; шрот соняшниковий - 40%. Кінцева продукція упаковується відповідно до вказівок замовника таким чином: шрот соняшниковий - насипом; олія соняшникова нерафінована - наливом в автоцистерни. Якість олії соняшникової пресованої нерафінованої повинна відповідати ДСТУ 4492:2005, технічним умовам для виробництва даного виду продукції.

Якість шроту соняшникового - повинна відповідати ДСТУ 4638:2006 і технічним умовам для виробництва даного виду продукції. Відходи третьої категорії утилізуються виконавцем за його рахунок (п. 2 Договору).

Договірна вартість переробки однієї тони сировини, визначеній в заліковій вазі становить: 250,00 грн. без ПДВ. Оплата за переробку сировини проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у наступному порядку: за фактично виконаний обсяг переробки сировини за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), отримання замовником від виконавця податкової накладної та реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Замовник окремо, щомісяця сплачує виконавцю вартість понесених витрат по доробці сировини до залікової ваги, а саме, за сушіння та очистку у розмірах, визначених додатковою угодою до договору. Замовник зобов`язаний сплатити виконавцю вартість витрат по доробці сировини протягом трьох банківських днів з дня отримання від виконавця відповідного рахунку, акту доробки сировини за формою № 34 (акт на очищення, сушіння зерна, насіння олійних культур і трав), підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), отримання замовником від виконавця податкової накладної та реєстрації такої в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі зміни вартості наводу, електроенергію та підвищення мінімальної заробітної плати виконавець залишає за собою право переглянути вартість переробки та узгодити це із замовником (п. 3 Договору)

Замовник протягом 5-ти робочих днів з дати отримання Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму послуг з переробки сировини зобов`язаний його підписати та надати виконавцю або надати мотивовану відмову від його підписання (п. 4 Договору).

Поставка сировини здійснюється партіями насипом автомобільним транспортом на виробничі приміщення ТОВ НОВО-ОІЛ , розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1-В

Датою поставки сировини (її партії) виконавцю вважається дата складання виконавцем актів на приймання до переробки сировини.

На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено копії:

- видаткових накладних (у переробку): № 01 від 01.02.2018 року на суму 2918667,73 грн.; № 5 від 05.05.2018 року на суму 2881542,71 грн.; № 7 від 07.02.2018 року на суму 2899051,05 грн.; № 09 від 09.02.2018 року на суму 2848359,37 грн.; № 12 від 12.02.2018 року на суму 2895567,72 грн.; № 14 від 14.02.2018 року на суму 2902259,39 грн.; № 16 від 16.02.2018 року на суму 2881634,38 грн.; № 19 від 19.02.2018 року на суму 2894467,72 грн.; № 21 від 21.02.2018 року на суму 2881359,38 грн.; № 23 від 23.02.2018 року на суму 2413767,54 грн.;

- акти приймання передачі давальницької сировини для переробки: від 01.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 318,40 т; від 05.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 314,35 т; від 07.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 316,26 т; від 09.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 310,73 т; від 14.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 316,61 т.; від 16.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 314,36 т; від 19.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 315,76 т; від 21.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 314,33 т; від 23.02.2018 року про передачу насіння соняшника у кількості 263,32 т.

18.02.2018 та 28.02.2018 року між сторонами підписано акти приймання-передачі готової продукції, відповідно до яких виконавець на виконання договору на переробку давальницької сировини № 0102/18-1 від 01.02.2018 року передав замовнику: олію соняшникову нерафіновану у кількості 265,240 т та у кількості 974,760 т відповідно; шрот соняшниковий у кількості 272,565 т та 979,295 т відповідно. У таких вказано кількість використаної давальницької сировини (675,00 т та 2425,00 т). Готова продукція оглянута замовником особисто до підписання цього акту, відповідає показникам кількості та якості, що дозволяє замовнику використовувати її за призначенням. Замовник претензій до виконавця по кількості та якості готової продукції не має.

До матеріалів справи також представлено експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 12.12.2011 № 51280/06/07 для цеху виробництва рослинної олії ТОВ Ново-Оіл .

15.12.2017 року між позивачем (комітент) та ТОВ ГРЕИНЛАЙН (комісіонер) укладено договір № 151217-ППБ/Г комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції, відповідно до якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції Шрот соняшниковий у кількості 500,00т (+/-10%) та Макуха соняшникова у кількості 700т (+/-10%) (далі - продукція) за межами України. Згідно з п. 4 Договору передача продукції на комісію здійснюється протягом місяця після підписання специфікації , якою визначається асортимент і кількість продукції, за актом прийому-передачі в будь-якому місці на території України, визначеному у Специфікації.

Після виконання доручення з продажу партії продукції комісіонер надає комітенту звіт протягом місяця: у строк до 15 числа поточного місяця та до третього числа місяця наступного за поточним. Звіт по строку надання до 15 числа поточного місяця має містити інформацію щодо оформлення митної декларації та її копій.

05.02.2018 року між сторонами складено Специфікацію № 1 до вказаного договору, згідно з якою, у відповідності до умов договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 151217-ППБ/Г від 15.12.2017 року. Згідно з додатковою угодою до договору від 05.02.2019, сторони погодили підпункт 1.1 Договору, викласти у наступній редакції: Комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції шрот соняшниковий в кількості 1200,00т (+/-10%), та олія соняшникова нерафінована першого ґатунку у кількості 270,00 т (+/-10%) (далі - продукція) за межами України . Інші умови Договору залишаються без змін.

22.03.2018 року між сторонами складено акт про те, що під час реалізації на експорт олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку згідно контракту Комісіонера № GR2018/02-16 від 16.02.2018, з покупцем biz-world.cz, spol. s r.o . укладеного на виконання договору комісії № 151217-ППБ/Г від 15.12.2017, були понесені технологічні витрати.

За умовами контракту № GR2018/02-16 від 16.02.2018 року, технологічні втрати олії у кількості 0,267 т покупцем не компенсуються та підлягають списанню відповідно до норм діючого законодавства. Загальна сума списання за цим актом складає 5171,79 грн. без ПДВ.

Підтверджуючи реальність операцій за відповідним договором до матеріалів справи надано: контракт № GR2018/0214 від 14.02.2018 року, контракт № GR2018/02-16 від 16.02.2018 року, з додатковою угодою від 16.02.2018 та Специфікацією № 1 до такого від 16.02.2018 року товарно-транспортні накладні; акти прийому передачі сільськогосподарської продукції на комісію; № GR2018/02-16 від 16.02.2018; вантажні митні декларації, форми МД-2.

Комісіонером на виконання договору комісії № 151217-ППБ/Г від 15.12.2017 року надано звіти: № 1 від 31.03.2018; № 1-1 від 30.04.2018; № 2 від 31.03.2018; № 2-1 від 30.04.2018; № 2-2 від 31.05.2018.

Щодо господарських операцій із ТОВ Укрінвест-Трейд , судом встановлено наступне.

Позивачем було укладено договір поставки № КП-18/02-05 від 05.02.2018 року з ТОВ Укрінвест-Трейд . Відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором Під Товаром у цьому Договорі розуміється: насіння соняшнику, українського походження (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. даного Договору сторони домовилися, що ціна цього Договору складає суму усіх партій товару, що були поставлені Постачальником та прийняті Покупцем за видатковими накладними протягом дії цього Договору.

Відповідно до додатків № 1 від 27.02.2018 року та № 2 від 18.03.2018 року до Договору поставки № КП-18/02-05 від 05.02.2018 року Постачальник зобов`язувався поставити насіння в місці поставки за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26 В.

На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено копії:

- видаткової накладної № 113 від 27.02.2018 року та акту № 1 прийому-передачі товару від 27.02.2018 року вагою 802,469 загальна вартість - 9027776,26 грн., видаткової накладної № 108 від 28.02.2018 року та акту № 2 прийому - передачі товару від 28 лютого 2018 року вагою 1336.389 загальна вартість - 15002302,92 грн. ;

- податкових накладних № 58 від 28.02.2018 року, № 63 від 27.02.2018 року.

Розрахунок за поставлений товар здійснено безготівковим переказом коштів на банківський рахунок постачальника згідно платіжних доручень: № 17205 від 19.10.2018 року, № 17039 від 12.10.2018 року, № 17038 від 12.10.2018 року, № 17033 від 12.10.2018 року, № 16970 від 11.10.2018 року, № 16477 від 17.09.2018 року, № 16345 від 11.09.2018 року, № 11979 від 05.05.2018 року, № 11935 від 03.05.2018 року, № 11702 від 25.04.2018 року, № 11655 від 23.04.2018 року, № 33543 від 19.04.2018 року, № 44 від 18.04.2018 року, 11532 від 18.04.2018 року,№ 10965 від 28.03.2018 року.

З метою переробки в готову продукцію позивачем було передано придбане зерно ТОВ Чугуївський маслозавод відповідно до Договору № 3003/18 на переробку сировини від 06.03.2018 року.

Так, п.1.1. Договору передбачено, що предметом цього Договору є проведення Виконавцем робіт з субпереробки сировини, що поставляється Замовником, в продукцію.

Загальна кількість (залікова вага) Сировини, що поставляється для переробки згідно умов цього Договору, складає 6585 тонн, з урахуванням можливого збільшення обсягу переробки згідно п.2.2. цього Договору (п.2.1. Договору).

Позивачем було передано насіння соняшника до переробки Актами приймання - передачі давальницької сировини у переробку № 224 від 16.03.2018 року, № 225 від 17.03.2018 року, № 226 від 21.03.2018 року, № 227 від 22.03.2018 року, № 228 від 23.03.2018 року, № 229 від 27.03.2018 року, № 230 від 28.03.2018 року, № 231 від 29.03.2018 року, № 232 від 31.03.2018 року, за результатом якої отримано олію соняшнику нерафіновану та шрот соняшниковий згідно Акту надання послуг (робіт) № ЧмМр0000002 від 31.03.2018 року.

Отриману готову продукцію було передано на комісію ТОВ Сінетеза Україна на підставі укладеного позивачем Договору комісії № К-1 від 12.03.2018 року, за умовами якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду дії, передбачені п.1.1.1, п.1.1.2, п.1.1.3, п.1.1.4 цього Договору, зокрема, реалізацію нерезидентам України продукції, що належить Комітенту, укладає експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару, збереження та транспортування товару, укладає необхідні договори митного оформлення та виконує усі необхідні митні платежі.

До даного Договору укладено Додаткові Угоди №6858 від 16 липня 2018 року, №104839 від 23 травня 2018 року, №012144 від 29 червня 2018 року, №006621 від 09 липня 2018 року.

Прийняття товару відповідно до Договору комісії № К-1 від 12.03.2018 року підтверджено актами приймання - передачі товару від 14.05.2018 року, від 03.04.2018 року, від 04.06.2018 року.

В подальшому, Комісіонером на виконання договору комісії № К-1 від 12.03.2018 року було експортовано на підставі на укладених зовнішньоекономічних контрактів № WO-571 від 06.04.2018 р, № SFO 030518/2 від 03.05.2018 р., № SFM0106 від 01.06.2018 р., № SFM0106 01.06.2018 р. з компанією Sunoil Trade Ltd (Латвія).

Продаж товару на експорт відображено у звітах Комісіонера про перевезення товару згідно Договору комісії № К-1 від 12.03.2018 року: від 09 липня 2018 року, від 16 липня 2018 року, від 29 червня 2018 року, від 23 травня 2018 року, від 16 липня 2018 року, від 09 липня 2018 року, від 29 червня 2018 року, від 23 травня 2018 року та актах надання послуг №502 від 09 липня 2018 року, №360 від 23 травня 208 року, №420 від 29 червня 2018 року, №503 від 16 липня 2018 року.

Також позивачем на підтвердження вчинення наведених вище господарських операцій подано копії:

- специфікації до Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №0102/18-1 від 01.02.2018 року;

- актів приймання давальницької сировини для переробки з даними вхідного контролю якості переданого товару від 01.02.2018 року, 05.02.2018 року, 07.02.2018 року, 09.02.2018 року, 14.02.2018 року, 16.02.2018 року, 19.02.2018 року, 21.02.2018 року, 23.02.2018 року;

- повідомлення про перевірку якості сировини №05/05-18 від 02.04.2018 року;

- товарно-транспортних накладних;

- якісних посвідчень на олію соняшникову нерафіновану не виморожену 1 ґатунку наливом;

- наказу про прийняття на роботу на посаду фінансового директора №115-к від 03.12.2012 року;

- дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №018038 від 29.11.2012 року;

- довіреностей №1 від 29.12.2018 року та №1 від 01.01.2018 року.

До матеріалів справи також надано податкові декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток з додатками та квитанціями про прийняття таких контролюючим органом.

В акті перевірки № 195/28-10-48-14/31978272 від 29.12.2018 року, відповідачем зафіксовано наступне.

Так, господарські відносини позивача відбувались на підставі договору № 12 від 29.11.2017 з ТОВ ПК Заграва . До перевірки позивачем представлено податкові накладні. Однак, згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлено розбіжності між даними задекларованими ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! та даним постачальником ТОВ ПК Заграва . Відхилення у сумі + 166 500,00 грн. за грудень 2017 року, по контрагенту ТОВ ПК Заграва виникло у зв`язку з тим, що Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подану звітність ТОВ ПК Заграва з податку на додану вартість (Декларації з податку на додану вартість) за грудень 2017 року прийнято до відома .

Під час перевірки позивачем не надано жодних документів, які посвідчують виробника насіння соняшника (сертифікатів, посвідчень про якість зерна). Ні у договорі поставки № 12 від 29.11.2017, ні у специфікаціях до нього, ні у жодних інших документах такого не вказано, тобто відсутні документи, які підтверджують походження товару.

Також відповідач вказав, що у накладних не зазначено довіреностей на отримання товару і таких довіреностей на отримання товару не надано.

Перевіркою виявлено, що ні позивач, ні його контрагент не зареєстровані у Реєстрі як зернові склади із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно, а згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна прийняті на зберігання інформація стосовно позивача та його контрагента - відсутня.

Крім цього, зазначено, що товарно-транспортні накладні складено формально, оскільки насіння соняшника зберігалося згідно із договором відповідального зберігання товару № 12/29/11 від 29.11.2017 року ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Польова, 1-в, яка співпадає з розташуванням виробничих приміщень ТОВ НОВО-ОІЛ , з яким укладено договір про виготовлення з давальницької сировини № 0102/18-1 від 01.02.2018 року та співпадає з пунктом розвантаження. Таким чином, транспортування не відбулося, а факт формального оформлення товарно-транспортних накладних підтверджує те, що операція не мала місця. У випадку відсутності бухгалтерської та первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товару автомобільним транспортом - у даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення до податкового кредиту.

Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС направлено запит в Головне управління Національної поліції у Львівській області від 22.06.2018 року № 27295/10/28-10-48-14 щодо фіксації номерних знаків транспортних засобів, вказаних у запиті, згідно обліків автоматизованої системи фіксації та розпізнавання номерних знаків Відеоконтроль Рубіж . Отримано відповідь від Головного управління Національної поліції у Львівській області: Згідно обліків автоматизованої системи фіксації та розпізнання номерних знаків Відеоконтроль-Рубіж результат пошуку основної кількості автотранспортних засобів нічого не знайдено .

Щодо господарських операцій із ТОВ Укрінвест-Трейд (ЄДРПОУ 40338302) за лютий 2018року, відповідач зазначив, що ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (Покупець) укладено договір поставки № КП-18/02-05 від 05.02.2018 з ТОВ Укрінвест-Трейд . До перевірки ТОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! представлено наступні видаткові накладні, на загальну суму 24 030 079,20 грн., в тому числі ПДВ 4005013,20 грн., проте в даних накладних не зазначено довіреностей на отримання товару. Крім цього, не представлено довіреностей на отримання товару та сертифікатів походження такого товару.

Також зазначено, що ні позивач, ні його контрагент не зареєстровані у Реєстрі як зернові склади із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно, а згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна прийняті на зберігання інформація стосовно позивача та його контрагента - відсутня.

До перевірки позивачем надано договір відповідального зберігання товару від 10.01.2018 №ВЗ-10/01/18, укладений між ТОВ Агросинергія (Зберігач) та ТОВ Укрінвест-Трейд (Поклажедавець).

Проведеним аналізом представлених до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), актів приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання №ВЗ-10/01/18 від 10.01.2018 року та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Фв0000133 від 28.02.2018 року встановлена суттєва невідповідність по датах та кількості перевезеного насіння соняшника та переданого насіння соняшника, отже, це підтверджує, що транспортування та зберігання не відбулося, даний факт формально оформлених ТТН та актів приймання передачі майна (робіт,послуг) підтверджує, що операція не відбулася,

Відповідачем також отримано відповідь від Головного управління Національної поліції у Львівській області: Згідно інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно - телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України результат пошуку основної кількості автотранспортних засобів нічого не знайдено .

Представник відповідача зазначив також, що, формуючи висновки за результатами перевірки, проведено аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень, а також отриманої податкової інформації від інших територіальних органів ДФС, яка у сукупності свідчить про те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами-постачальниками не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, проте не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних є недостовірними.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуги, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір отримати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Врахувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини та висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки позивача від 29.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Щодо відсутності належно складених документів про зберігання зерна відповідач посилається на норми п.1.10. Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661. Разом з тим, обґрунтованими є покликання позивача на те, що вказаний вище наказ скасовано Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 166-р від 10.03.2017, як такий, що встановлює регуляторні бар`єри. Таким чином, на момент придбання насіння соняшника та передання його на зберігання, зазначений нормативний акт втратив чинність.

Щодо ненадання позивачем до перевірки та у ході судового розгляду документів про походження зерна, позивач пояснив, що договором з ТОВ Продовольча компанія Заграва не обумовлювалась поставка насіння соняшника конкретного сільськогосподарського виробника, а лише кількість та якість. Постачальник був вправі здійснювати закупівлю такого зерна для подальшого продажу позивачеві на свій розсуд, в будь яких господарствах чи у населення.

Щодо документів, які підтверджують якість товарів, сертифікатів, посвідчень про якість зерна, тощо, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що вимога про надання товариством документів, які не передбачені законодавством є неправомірною. Контролюючий орган повинен діяти виключно в межах повноважень, визначених законодавством, при цьому, вимагаючи незрозумілі документи, відповідач не вказав жодного нормативного документу, який би передбачав отримання чи складання документу на підтвердження вирощування придбаного зерна.

При наданні оцінки спірним правовідносинам, суд враховує правовий висновок Верховного Суду щодо значення товарно-транспортних накладних при оподаткуванні господарських операцій з поставки товару, який викладений у постанові від 12 червня 2018 року у справі № К/9901/4022/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74616885), згідно з яким наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є визначальною при оподаткуванні господарських операцій за договором поставки та є обов`язковою при оподаткуванні господарських операцій саме за договорами перевезення.

Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом фактів перевезення (переміщення) товару, натомість факти передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього мають підтверджуватися видатковими накладними.

В ході судового розгляду згідно з вище вказаними товарно-транспортними накладними, позивач отримав саме стільки насіння соняшника, як і зазначено у актах прийому-передачі.

Суд також враховує доводи позивача про те, що оскільки податкова перевірка проводилась щодо господарських відносин Товариства з ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд , то відповідно Товариством надано виключно первинні документи, які складались за участю Товариства.

Щодо відсутності інформації про власні або орендовані фонди, трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами та не може ґрунтуватися на висновках контролюючого органу, що мають характер припущень.

Крім цього, суд враховує доводи позивача, що в акті перевірки від 29.12.2018 року не вказується на наявність будь-яких недоліків у первинній документації Товариства щодо його правовідносин з ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд , натомість податковий орган ставить під сумнів реальність господарської діяльності посилаючись лише податкову інформацію щодо контрагентів останніх, яка не підтверджена жодними доказами, а лише цитуванням клопотань слідчих, які вказували на припущення щодо фіктивності деяких юридичних осіб, які мали господарські відносини з контрагентом позивача - ТОВ ПК Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд .

Суд звертає увагу, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Висновки Акта перевірки від 29.12.2018 року побудовані на згадуванні назв підприємств - контрагентів ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд даних клопотань слідчих, які скеровувались до судів в ході різних кримінальних проваджень щодо надання тимчасового доступу до документів. При цьому в ухвалах суду, які містять виклад клопотань слідчих немає жодних відомостей щодо фіктивності та нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд . Висновки відповідача при перевірці не можуть ґрунтуватись на даних таких клопотань слідчих, оскільки, згідно з статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В розумінні кримінального процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Але про наявність таких рішень в Акті не згадується.

Разом з тим, контролюючим органом вироків суду відносно названого контрагента позивача, які набрали законної сили, не надано. Податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Така ж позиція і міститься в постанові Верховного суду від 09 березня 2019 року у справі №808/3412/16.

Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та товари в суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.

Таким чином, посилання на неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгах постачання ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-трейд і їх контрагентів може створювати відповідні наслідки лише для них і жодним чином не впливає на операції з позивачем. Відтак якщо у контролюючого органу є претензії до відповідних контрагентів, він має право на проведення перевірок стосовно дотримання ними вимог податкового законодавства та застосування відповідних заходів впливу. У будь-якому разі відповідальність за можливі порушення таких осіб повинні нести вони - самі, а не позивач.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

Разом з тим, контрагенти позивача - ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд зареєстровано платниками податку на додану вартість, установчі документи підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про поставку товарів, належне виконання яких підтверджується актами прийому передачі видатковими та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними платіжними дорученнями. Отримання вказаних товарів також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності Товариства, експортом товару за кордон.

За наслідками господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-трейд та подальшою його реалізацією позивач отримав прибуток, що відповідає меті його підприємницької діяльності, закріпленої статутом - отримання прибутку та досягнення позитивного соціально-економічного ефекту. Вищенаведене спростовує позицію відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій та відсутності ділової мети при їх здійсненні . Таким чином рух активів по операціях позивача з ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд спричинив реальні зміни майнового стану позивача, що спростовує доводи контролюючого органу.

Крім того, митне оформлення продажу товару нерезидентам, здійснене структурним підрозділом Державної фіскальної служби України, підтверджує фактичну наявність товару, його відвантаження та достатність документів, які підтверджують інформацію про товар, його походження та ін.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо тлумачення розумної економічної причини (ділової мети).

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що доводити недійсність правочинів (господарських зобов`язань) органи державної податкової служби зобов`язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Податкові накладні ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд по взаємовідносинах із позивачем були оформлені згідно з усіма вимогами, наведеними у ст. 201 ПК та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах встановлених законодавством строків.

Проведеною перевіркою не встановлено жодних зауважень чи претензій до правильності оформлення та/або реєстрації вказаних накладних. Вказане свідчить про достатність коштів ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для реєстрації накладних у відповідному розмірі.

Таким чином, на підставі проведених господарських операцій та належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем було правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування відповідно до чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відтак, не відбулося заниження суми податку на прибуток підприємств, що спростовує висновки, викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищенаведене, віднесення сум податку на додану вартість, що були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані ТОВ Продовольча компанія Заграва та ТОВ Укрінвест-Трейд є правомірним.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагентів, а тим більше за дії контрагентів контрагента, з якими позивач взагалі не перебував у жодних відносинах.

Відтак висновки акта перевірки від 29.12.2018 року про відсутність господарських операцій позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Належні та допустимі докази на спростування позиції відповідача щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 19210,00 грн. згідно платіжного доручення №2129 від 24 квітня 2019 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000344813 від 21.01.2019 року та №0000334813 від 21.01.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10, код ЄДРПОУ 31978272) 19210,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 09.08.2019 року.

Суддя Клименко О.М.