Постанова

від 06.08.2019 по справі 520/11029/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/11029/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В. (повний текст складено 12.02.19) по справі № 520/11029/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегапромкріплення"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Мегапромкріплення звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.05.2018 № 00000861411, від 12.09.2018 №00001991411, від 19.12.2018 № 00002971411, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПРОМКРІПЛЕННЯ".

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що наданні для перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вважає, що контролюючий орган на підставі п. 44.6 ст. 44 ПК України правомірно констатував відсутність у платника податків належних документів на час складання звітності. Також зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ ТВП Гермес на адресу ТОВ ТД Мегапромкріплення .

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим. Вказав на наявність у справі достатніх документів первинного бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з діловою метою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВП «Меридіан»» , які відбулись у серпні-вересні 2016 року, з ТОВ «ТВП«ГЕРМЕС» , які відбулись у березні, вересні 2017 року, з ТОВ «ТВК «ВЕКТОР»» , які відбулись у березні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні 2017 року та подальшої реалізації. Крім того, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВП «Меридіан»» , які відбулись у квітні-червні 2016 року, ТОВ «ТВП ГЕРМЕС» , які відбулись у жовтні-листопаді 2017 року та подальшого ланцюга реалізації. Також, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВП ГЕРМЕС» , які відбулись у червні 2018 року та подальшого ланцюга постачання.

Результати перевірок відображені в акті № 1402/20-40-14-11-11/39547160 від 13.04.2018 (т.1 а.с.35-58), акті № 3581/20-40-14-11-11/39547160 від 27.08.2018 (т.1 а.с.87-111, акті № 5055/20-40-14-11-11/39547160 від 04.12.2018 ( т.2 а.с.10-32).

За висновками вказаних актів перевірок встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «МЕГАПРОМКРІПЛЕННЯ» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, пп.201.1, 201.7 ст.201 ПК України: занижено податку на додану вартість 625006,00 грн., у тому числі за серпень 2016 року у сумі 109510,00 грн., за вересень 2016 року у сумі 90183,00 грн., за березень 2017 року у сумі 68480,00 грн., за травень 2017 року у сумі 115228,00 грн., за червень 2017 року у сумі 24891,00 грн., за липень 2017 року у сумі 52050,00 грн., за вересень 2017 року у сумі 77192,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 87472,00 грн. та зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування за серпень 2016 року у сумі 9772,00 грн.; завищено податковий кредит у загальній сумі ПДВ 330162 грн., у т.ч. за квітень 2016 р. на суму ПДВ 24084 грн., за травень 2016 р. на суму ПДВ 88639 грн., за червень 2016 р. на суму ПДВ 67066 грн., за жовтень 2017 р. на суму ПДВ 61520 грн., за листопад 2017 р. на суму ПДВ 88853 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 328833 грн., у тому числі за квітень 2016 року на суму ПДВ 20 620 грн., за травень 2016 року на суму ПДВ 89 978 грн., за червень 2016 року у сумі ПДВ 67 862 грн., за жовтень 2017 року у сумі ПДВ 61520 грн., за листопад 2017 року у сумі ПДВ 88 853 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 1329 грн. у тому числі за червень 2016 року на суму 1329 грн. завищено податковий кредит у загальній сумі ПДВ 121466,00 грн., у тому числі за червень 2018 року на суму ПДВ 121466,00 грн.

На підставі висновків вказаних актів перевірки відносно позивача складено наступні податкові повідомлення- рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 00000861411 від 05.05.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 781 257, 50 грн., з яких 625006,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 156251,50 за штрафними санкціями ( т.1 а.с.66);

- податкове повідомлення-рішення № 00001991411 від 12.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 493249,50 грн., з яких 328 833,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 164 416,50 грн. за штрафними санкціями ( т.1 а.с.115);

- податкове повідомлення-рішення № 00002971411 від 19.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 182199,00 грн., з яких 121466,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 60733,00 грн. за штрафними санкціями ( т.2 а.с. 39).

Підставою встановлення в актах перевірки порушень позивачем податкового законодавства вказувалось про відсутність факту реального здійснення відповідних господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТВП «Меридіан»» , ТОВ «ТВП ГЕРМЕС» , ТОВ «ТВК «ВЕКТОР» , з огляду на отриману податкову інформації інших контролюючих органів щодо зазначених контрагентів позивача.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами та по ланцюгу подальшого постачання є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, доказів протилежного суду не надано. Укладені договори між позивачем та його контрагентами у судовому порядку недійсними не визнавались, доказів на спростування вказаного не надавались. Також суд першої інстанції вказав на те, що податкові правопорушення контрагентів позивача знаходяться поза межами відповідальності останнього та не можуть тягнути за собою зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724 VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 201.7 ст. 200 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТВП «Меридіан» було надано договір поставки № 6 від 01.03.2016 ( т.3 а.с.49-52), рахунки-фактури ( т.3 а.с.53-142, т.9 а.с.48-97), видаткові накладні ( т.3 а.с.143-160, 164- 186, 194-199, 203-241а, т.9 а.с.98 -250, т.10 а.с.1-29), податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників ( т.10 а.с.30-238), акти про надання послуг із цинкування ( т3. а.с.242-246а).

Реальність виконання укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Гермес» договору поставки № 41 від 26.01.2017 та додаткової угоди до нього № 1 (т.2 а.с.40-43, т.4 а.с.99-101, т.12 а.с.122-124) підтверджено рахунками фактурами (т.2 а.с.46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86-88, т.4 а.с.102-134,т.12 а.с.125-177), видатковими накладними ( т.2 а.с.45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 89, 85, т.4 а.с.135-184, т.12а.с.178а-208), податковими накладними ( т.2 а.с. 89-109, т.12 а.с.209-249,т.13 а.с.1-19), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами приймання-передачі номенклатури ( т.4 а.с.185-204, т.13 а.с.20-30).

Фактичне здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВК «ВЕКТОР» підтверджується укладеним договором поставки № ДП-3 від 06.03.2017 ( т.10 а.с.239-241), рахунками-фактурами ( т.10. а.с.242-250, т.11 а.с.1-40), видатковими накладними ( т.11 а.с.41-162), податковими накладними ( т.11 а.с.163-250, т.12 а.с.1-51, а.с.57-65), актами здачі-прийняття робіт та актами приймання-передачі номенклатури ( т.12 а.с. 52-56, 66-121).

Тимчасове збереження товару, зважаючи на його малогабаритність, по кожній з поставок (болти, гайки тощо), здійснювалось позивачем в офісі товариства.

В ході розгляду справи підтвердились доводи позивача, що поставка товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов укладених договорів здійснювалась за рахунок позивача у різний спосіб доставки: самовивіз, ТОВ «Транспортна компанія «САТ» ,ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Нова Пошта» , ТОВ «Деливери» , ТОВ «Ин-Тайм» (т.8 а.с.212-213,т.13 а.с.181-200,240-249, т.14 а.с. 192-193,222-236). Додатково документальне підтвердження транспортування товару було надано до суду апеляційної інстанції.

На підтвердження дотримання ділової економічної мети щодо подальшої реалізації отриманих від ТОВ «ТВП «Меридіан»» , ТОВ «ТВП ГЕРМЕС» , ТОВ «ТВК «ВЕКТОР»» товарно-матеріальних цінностей позивачем були надані докази постачання таких товарів на адресу ТОВ «Теплома» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ІНБУД» ; Приватне підприємство «Науково-Виробнича фірма «Українська вагова компанія» ; ТОВ ВКП «СТРОЙЕКС» ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН-Д» ; ТОВ «АДВ» ; Мале Приватне підприємство «КОНТИНЕНТ» ; ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» ; ТОВ «Будівельний Холдинг «Шевченківський» ; ПМП «Відзев» ; ТОВ «Українська енергосилова компанія» ; ТОВ «Італпайп» ; ТОВ Фірма «Фаворит Д» ; ТОВ «ФВП ГРУП ЛТД» ; ПАТ «Науково-Виробниче підприємство Теплоавтомат» ; ТОВ «Українська енергосилова компанія» ; КП «ЦПК та В ім. М. Горького» ; ТОВ «Сінтек Черкаси» ; ТОВ «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» ; ТОВ «Торговий дім Технодюбель» ; ТОВ «Науково-технічне підприємство «КОТЛОЕНЕРГОПРОМ» ; ПАТ «Харківстальконструкція» ; ТОВ «АЛЗО» ; ФГ «Максимус» ; ТОВ «Кіровоградвторма» ВЗФ; ТОВ «ТГВ-Комплекс» ; ТОВ «Югов-Проект» ; ТОВ «ФВП ГРУП ЛТД» ; Підприємство Райківецької виправної колонії № 78» ; Підприємство профспілки «ТД КВК-71» ; ТОВ «СТІЛНЕТ» ; ТОВ «ГРАН-Д» ; ТОВ ВКП «Стройекс» ; ПАТ «Слов`янський машинобудівний завод» ; ТОВ «Теплома» ; ТОВ «ЕЙ ПІ ЕМ КОНТРОЛС» ; ДП «Східний Гірничо-Збагачувальний Комбінат «Дніпродзержинський Хімічний завод» ; ТОВ «НПП Інтехпром» ; ПРАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» ; НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «УКРНАФТА» ; ТОВ «Іст-Тракт-Авто» ; ПП «БУД і КОМ» ; ТОВ «Блум інк» ; ТОВ «Продснаб Плюс» ; ПРАТ «Куп`янський МКК» ; ПП «Контур» ; ТОВ «Трубоелемент» ; ТОВ «Ферозіт» ; ТОВ «НВП «Елко 21» ; ТОВ «АКСОР» ; ТОВ «Енергоінвест» ; ПАТ «Електропобутприлад» ; ТОВ «Промальп Груп» ; ПП «Агріс Завод» ; ТОВ «СРЗ» ; ТОВ «Бізон-Імпорт» ;ТОВ «ГК Еврохіммаш К.О.» ; ТОВ «Технологічний Синтез» ; ТОВ «Науково-Виробниче Об`єднання Нафтогазова Техніка» ; ТОВ «Українські системи контролю» ; ПП «Аструм» ; ТОВ «Сапсан-322» ; ТОВ «Інфоком ЛТД» ; ПП «КРОЛ» ; ПСП «Промінь» ; ТОВ «Техноизол Буд» ; ТОВ «Варм Компані» ; ПП «Полтава-Теплоприлад» ; ТОВ «НВК «Дніпроенергокомплекс» ; Приватна НВФ «Анкор-Теплоенрго» ; ТОВ «ДПЗ «Прогрес» ; ТОВ «НВФ Скад» ; ТОВ «Унітехнології Юей» ; ТОВ «Спейс сімтемс інжинірінг Україна» ; ПАТ «Конвеєр» ; ПП ТВФ «Влад» ; ТОВ «Кролевецький арматурний завод» ;ФОП ОСОБА_2 ; ТОВ «Біогазенерго» ; ПП «Будівельник-Ран» ; ТОВ «Електроконтактні технології» ; Приватне виробничо-комерційне підприємство «Механік» ; ТОВ науково-виробниче товариство « Тиком» ; ТОВ «СК Восток» ; ТОВ «НВФ «Укрвагонремсервіс» ; Приватна НВФ «Анкор-теплоенерго» ; ТОВ «Трубоелемент» ; ТОВ «Трубоелемент» ; ПП «Агропостач» ; ТОВ «Вела Трейд» ; ФОП ОСОБА_3 ; ТОВ «ХА Ріка» ; ТОВ -Фирма «Дніпро-Контракт» ; ФОП ОСОБА_4 ; ФОП ОСОБА_5 ; ТОВ «Дослідно-експериментальний механічний завод» ; ПАТ «Слов`янський машинобудівний завод» ; ТОВ «Електроконтактні технології» ; ТОВ «Нікас-трейд ЛТД» ; Приватна науково-виробнича фірма «АнкорТеплоенерго» ; ТОВ «ДЗПТ» ; ТОВ «Дніпропетровський завод перетворювальної техніки» ; ТОВ «Агрофірма Рєпіна» ; ТОВ «Дніпро-сфера» ; ТОВ «Ванга плюс» ; ТДВ «Житлобуд-2» ; ТОВ «Лебедиський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП» ; ТОВ «Енергоінвест» ; ТОВ «СРЗ» та інші ( т.5 а.с. 39-250, т.6 а.с. 1-202, т.7 а.с. 1-290, т.8 а.с.1-211, т.13 а.с.201-239).

Факт оприбуткування отриманого позивачем від контрагентів товару, його переміщення та оплати підтверджується відомостями по рахунку 281 та 311, а також, банківськими виписками (т.3 а.с.44, 110-153, 247-250, т.4 а.с. 1-98,205-244, т.5 а.с. 1-38, т.13 а.с.31-180, т.14 а.с. 41-191, 249-250,т.15 а.с.1-106).

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб) в ході судового розгляду встановлено не було.

У ході розгляду справи відповідачем, незважаючи на покладені обов`язки доказування правомірності своїх дій за правилами ч.2 ст.77 КАС України, не було спростовано достовірності відомостей наданих первинних документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Сумніви податкового органу у реальності здійснених операцій лише з огляду на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача по ланцюгу їх постачання не може бути належним підтвердженням правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень. Адже, позивач, як платник податків, не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Відповідну правову позицію зазначено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі №824/942/13.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Також, судом не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання товару та прибутку, по ланцюгу постачання.

В той же час, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність у позивача в достатності трудових та матеріальних ресурсів, враховуючи вид правочинів ( торгівля малогабаритним товаром: болти, гайки, різний крепіж), є свідченням про фактичні зміни майнового стану платника податків, що зумовлює підтвердження реальності спірних операцій.

Посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача ( т.2 а.с.161-250а, т.15 а.с. 129-166) про фіктивність угод не може бути достатнім доказом правомірності оскаржених рішень, оскільки грунтується на припущеннях, зважаючи на загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. При цьому зауважується на вибірковості перевірок лише певних періодів господарської діяльності позивача, без відповідних обґрунтувань такого підходу в оцінці господарської діяльності позивача.

Відсутність на момент проведення перевірки сертифікатів походження та якості товару не свідчить про нереальність господарських операцій, неповноту чи іншу невірність ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку.

Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі №2а-2104/12/1370 викладено позицію, що "наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що надані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять дефектів форми, змісту або походження, які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Судом першої інстанції правильно врахована практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права. Зокрема, рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", згідно якого, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Також, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 вказував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00000861411 від 05.05.2018, №00001991411 від 12.09.2018, № 00002971411 від 19.12.2019 Головне управління ДФС у Харківській області діяло необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 по справі № 520/11029/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 09.08.2019.