Постанова

від 07.08.2019 по справі 826/11728/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №826/11728/18

адміністративне провадження №К/9901/17198/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судового засідання: Хлуд Т.Ю.,

за участю представників позивача: Березінського О . С . , Калініної О.О.,

представника відповідача: Корнейчука О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2019 року (суддя Літвінова А.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (головуюча Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі також - ПАТ Укрзалізниця , позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі також - відповідач), у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 травня 2018 року №0008262200 та від 19 лютого 2018 року №0001464208.

Обґрунтовуючи твердження про порушення відповідачем норм податкового законодавства, позивач вказував, що висновки контролюючого органу є неповними, невмотивованими, ґрунтуються на припущеннях, зроблених без дослідження всіх фактичних обставин, а операції між позивачем та контрагентом в особі ТОВ Тест-Ордер є товарними, що підтверджується наданими первинними документами, які фіксують факти здійснення відповідних господарських операцій.

1.2.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2019 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства є обґрунтованими, оскільки:

- позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між позивачем і контрагентом, зокрема, не було надано податкові накладні, що підтверджують правомірність формування суми податкового кредиту, копії договору поставки від 30 листопада 2015 року №ПЗ/НХ-151947/НЮ, платіжних доручень, видаткових накладних в межах виконання вказаного договору на підтвердження понесених витрат.

- податкові зобов`язання по взаємовідносинах з позивачем за березень 2016 року контрагентом не декларувались, з 2016 року звітність по податку на прибуток не подавалась, податкові зобов`язання не декларувались та не сплачувались;

- контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням, також у нього відсутні адміністративно-господарські ресурси: основні фонди (складські приміщення, транспортні засоби), трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

1.3.Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1.Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

В обгрунтування касаційної скарги ПАТ Укрзалізниця посилалось на такі обставини:

- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано правових норм, які регулюють порядок визнання доходу, порядок формування податкового кредиту за операціями безоплатного отримання товарно-матеріальних цінностей та відображення таких активів у обліку платника;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що документи, відсутність яких стала підставою для висновку про нездійснення господарських операцій, вилучені в рамках розслідування кримінального провадження;

- кримінальне провадження, порушене за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, закрито за відсутністю в складі кримінального правопорушення; під час досудового слідства досліджувалась вся первинна документація щодо господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що господарські операції між вказаними юридичними особами не мають ознак фіктивності;

- надані до перевірки первинні документи та документи бухгалтерського /податкового обліку, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, безспірно підтверджують, що в результаті господарських операцій з ТОВ Тест-Ордер у позивача відбулися реальні зміни у структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі;

- висновки про відсутність у ТОВ Тест-Ордер необхідних умов для ведення господарської діяльності зроблені на аналітичній інформації, отриманій від інших контролюючих органів, а не аналізі суті господарських операцій.

2.2.Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вказує про дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з огляду на таке:

- у ТОВ Тест-Ордер наявні ознаки фіктивності, оскільки з наданих старшим слідчим СУФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві протоколів допиту свідків Брилінської Г.М. та директора підприємства Герасименко Г.В. , останні не причетні до фінансово-господарської діяльності товариства.

- перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ Тест-Ордер поставки товарів у зв`язку з відсутністю факту (джерела) введеного в обіг та/або реального виробництва товару.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПАТ Українська залізниця складено акт 26 січня 2018 року № 112/28-10-42-08/40075815 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Тест-Ордер (код ЄДРПОУ 38604002) за період 2013-2016 р.р., щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та інших обов`язкових платежів (надалі також - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення ПАТ Українська залізниця вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 527 710, 00 грн.;

- пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період грудень 2015 - 2016 рік, в сумі 473501,77 грн. всього, в тому числі за періоди: - грудень 2015 року - 150909, 00 грн.; - лютий 2016 року - 265454, 00 грн., березень 2016 року - 57139, 00 грн.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року:

- №0001474208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 527710 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 263855 грн.;

- №0001464208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 473502 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 236751 грн.

За результатами адміністративного оскарження Державна фіскальна служба України рішенням від 26 квітня 2018 року №14964/6/99-99-11-01-02-25 частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року №0001474208 та залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2018 року №0001464208.

З урахуванням висновків рішення від 26 квітня 2018 року №14964/6/99-99-11-01-02-25 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 травня 2018 року №0008262200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 527710 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 182364 грн.

Підставою збільшення грошових зобов`язань на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що фактично товарно-матеріальні цінності, які згідно з первинними документами отримані від ТОВ Тест-Ордер , є безоплатно отриманими активами від невідомих осіб, а отже вартість вказаних активів повинна була бути включена до складу доходів позивача за відповідні періоди. З огляду на що платнику не підтверджено сформований податковий кредит за придбані у ТОВ Тест-Ордер товарно-матеріальні цінності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ Тест-Ордер було укладено договори поставки товарів від 22 травня 2015 року №НХ-15-366НЮ, від 22 липня 2015 року №Л/НХ-151680/НЮ, від 10 серпня 2015 року №Л/НХ-151827/НЮ, від 30 листопада 2015 року №ПЗ/НХ-151947/НЮ.

На підтвердження здійснення господарських операцій, виконання яких передбачене умовами договорів від 22 травня 2015 року №НХ-15-366НЮ, від 22 липня 2015 року №Л/НХ-151680/НЮ, від 10 серпня 2015 року №Л/НХ-151827/НЮ, позивачем надано копії додаткових угод, специфікацій, податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних.

Водночас, з метою підтвердження фактичного здійснення операції з поставки товару позивачем не надано копії податкової накладної по договору від 22 травня 2015 року №НХ-15-366НЮ, як і не надано копії договору поставки від 30 листопада 2015 №ПЗ/НХ-151947/НЮ, та жодних документів на підтвердження фактичного виконання його умов.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Щодо правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість, то Суд звертає увагу на таке.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище положень ПК України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Податкові органи, вказуючи про порушення, допущені платником податків, повинні спростовувати реальність здійснення спірної угоди (операції) за допомогою доведення фактів виконання зобов`язань за угодою (операції) іншою особою, ніж особа, яка є стороною договору, укладеного з платником податків, і (або) яким зобов`язання по виконанню угоди (операції) передано за договором або законом, та (або) доведення фактів, які свідчать про те, що зобов`язання, передбачене спірною угодою (операцією), виконано платником податку самостійно.

Так, зазначаючи про те, що податкові зобов`язання по взаємовідносинах з позивачем за березень 2016 року не декларувались, а з 2016 року звітність по податку на прибуток контрагентом позивача не подавалась, податкові зобов`язання не декларувались та не сплачувались, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що операції між позивачем та ТОВ Тест-Ордер мали місце не лише в 2016 році, а і в 2015 році. Згідно з актом перевірки (том 1, а.с. 27) та поясненнями відповідача декларація з податку на додану вартість контрагентом позивача подана в лютому 2016 році.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил податкового обліку не може бути самостійною підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо відповідачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того що у контрагента відсутні ресурси для поставки товарів, водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б підтвердили вказану обставину. Суд також акцентує увагу й на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості поставки товарів та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. Необхідно також аналізувати чи мало місце залечення необхідних ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно з актом перевірки (том 1, а с.35) у ТОВ Тест-Ордер на час перевірки працювало 3 особи, однак судами попередніх інстанцій не перевірено чи вказані особи, з урахуванням виду та обсягів господарської операції (поставка товарів), могли фактично поставити товар позивачу.

Вказуючи, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між суб`єктами господарювання (податкових накладних, що підтверджують правомірність формування суми податкового кредиту, копій договору поставки від 30 листопада 2015 року №ПЗ/НХ-151947/НЮ, платіжних доручень, видаткових накладних в межах виконання вказаного договору на підтвердження понесених витрат), суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що такі, хоч і вилучені в рамках розслідування кримінального провадження, проте досліджувались відповідачем під час здійснення контрольного заходу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на положення наведеної статті та з урахуванням необхідності дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору, а також з метою усунення сумнівів щодо дійсного існування документів, які вилучені в рамках розслідування кримінального провадження, суду необхідно було вжити необхідні дії з метою їх витребування у відповідної особи.

Крім того, суди не навели належного обґрунтування підстав неврахування документів, які надані на підтвердження поставки товару за договорами від 22 травня 2015 року №НХ-15-366НЮ, від 22 липня 2015 року №Л/НХ-151680/НЮ, від 10 серпня 2015 року №Л/НХ-151827/НЮ.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними також і з тих підстав, що судам необхідно було перевірити наявну в податкового органу інформацію щодо пояснень про характер укладених угод і фактичне здійснення за цими угодами операцій, а також дані щодо розслідування кримінального провадження, порушеного за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Також судами, з огляду на висновки перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, не перевірено, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, куди і звідки перевозився товар, де зберігався, чи була у ТОВ Тест-Ордер об`єктивна можливість поставити товар з урахуванням часу, місця та наявності відповідних ресурсів. Вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваним правочином.

Наведені вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати.

Справу №826/11728/18 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 8 липня 2019 року.

Головуючий Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх