Постанова

від 09.08.2019 по справі 234/14473/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/14473/18 Номер провадження 22-ц/804/1461/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 234/14473/18 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Миколаїв-Контраст про стягнення компенсації у розмірі середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки, розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2019 року (суддя Літовка В.В., повний текст рішення складено 18 березня 2019 року),

в с т а н о в и в :

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Миколаїв-Контраст про стягнення компенсації у розмірі середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки, розрахунку і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 01 липня 2018 року по 28 липня 2018 року він працював у дитячому таборі Маяк , що знаходиться у с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області. Заява на працевлаштування написана ним на період оздоровчого сезону з 01 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року, але 28 липня 2018 року без попередження директор табору запропонувала йому написати заяву про звільнення з 29 липня 2018 року, трудову книжку та розрахунок пообіцяла надіслати. Він відмовився писати заяву на звільнення, але на нього почали здійснювати тиск, і 28 липня 2018 року він змушений був покинути територію табору. Пізніше отримав на розрахункову картку 1881,85 грн., 15 вересня 2018 року він отримав трудову книжку. Через затримку видачі трудової книжки з вини власника він не міг працевлаштуватися на роботу, що призвело до моральних страждань, так як відсутність роботи позбавила його можливості утримувати сім`ю. Уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов`язати ПП Миколаїв-Контраст виплатити йому компенсацію середньої заробітної плати за період з 29 липня 2018 року по 15 вересня 2018 року за затримку видачі трудової книжки, стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 100000 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Миколаїв-Контраст про стягнення компенсації у розмірі середньої заробітної плати за затримку видачі трудової книжки, розрахунку і відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства Миколаїв-контраст на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні з 17 серпня 2018 року до отримання трудової книжки 15 вересня 2018 року у сумі 3386,40 грн., моральну шкоду у сумі 2000 грн. Стягнуто з ПП Миколаїв-контраст судовий збір у сумі 1536,80 грн. на користь держави. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення відповідно до позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вважає, що стягнення компенсації у розмірі середньої заробітної плати не нижче мінімальної має бути з 29 липня 2018 року за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку з урахуванням індексації згідно із ст. 117 КЗпП України. Судом не були досліджені та встановлені обставини, що мають значення для справи. 28 липня 2018 року через порушення законодавства про працю він змушений був покинути місце роботи, звернувся із заявою до прокуратури, з 17 серпня 2018 року він був незаконно звільнений з займаної посади. При невиконанні умов строкового трудового договору є підстава для невизнання цього договору в частині визначення строку.

ПП Миколаїв-контраст подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до відповідача на посаду інструктора з фізкультури (плавання) дитячого оздоровчого табору Маяк з 03 липня 2018 року по 17 серпня 2018 року. 28 липня 2018 року ОСОБА_1 залишив територію табору та більше не з`являвся, про причини неявки на роботу не повідомляв. ОСОБА_1 адміністрацію підприємства письмово про розірвання трудового договору не заявляв, про тимчасову непрацездатність не повідомляв, припинення сезонних робіт підприємством не здійснювалось, 17 серпня 2018 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору (сезонної роботи) позивача звільнено на підставі ч. 2 ст. 36 КЗпП України. 22 серпня 2018 року на домашню адресу ОСОБА_1 направлено рекомендований лист про необхідність прибути до ПП Миколаїв-контраст для отримання трудової книжки та заробітної плати. 12 вересня 2018 року на адресу підприємства від позивача надійшов лист від 05 вересня 2018 року, в якому він просив надіслати на його адресу трудову книжку, а заробітну плату зарахувати на платіжну картку. В цей же день, на платіжну картку ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та шляхом поштового відправлення на домашню адресу направлено трудову книжку. Таким чином, вважають, що відповідач не порушував трудові права ОСОБА_1 та моральних страждань йому на завдавав.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що на підставі наказу №02/07/18 від 02 липня 2018 року з 03 липня 2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду інструктора з фізкультури (плавання) в ДОТ Маяк ПП Миколаїв-контраст , що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , 17 серпня 2018, у зв`язку з закінченням оздоровчого сезону у ДОТ Маяк ПП Миколаїв-контраст ОСОБА_1 звільнено з посади інструктора із фізкультури (плавання) на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, тобто позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах (а.с.9-12).

Листом ПП Миколаїв-контраст від 12 серпня 2018 року позивачу ОСОБА_1 повідомлено про необхідність прибути до ПП Миколаїв-контраст для отримання трудової книжки та заробітної плати. Зазначений лист отримано позивачем 05 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року на адресу відповідача від позивача надійшов лист від 05 вересня 2018 року, згідно якого він просив надіслати на його адресу трудову книжку, а заробітну плату зарахувати на платіжну картку. 12 вересня 2018 року на платіжну картку ОСОБА_1 зараховано заробітну плату та шляхом поштового відправлення рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 направлено трудову книжку. 15 вересня 2018 року позивач поштою отримав трудову книжку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні 17 серпня 2018 року йому не була видана належним чином оформлена трудова книжка, лише 15 вересня 2018 року позивачем отримано цінний лист, в якому відповідач надіслав йому трудову книжку, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за вказаний період з розрахунку суми за весь час вимушеного прогулу на підставі наданих відповідачем даних про розмір установленої в трудовому договорі тарифної ставки. Крім того, оскільки позивач переніс моральні страждання, пов`язані з порушенням його законних прав відповідачем під час звільнення, виходячи з принципу розумності та зваженості, суд задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові трудову книжку.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у справі був звільнений 17 серпня 2018 року.

В день звільнення, 17 серпня 2018 року, трудова книжка позивачу не видавалася, оскільки позивач не був присутній на роботі, позивачу надіслано поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

Трудова книжка була видана позивачу 15 вересня 2018 року.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, також передбачено пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (зі змінами).

Згідно із пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У відповідності до вимог пунктів 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п`ята статті 235 КЗпП України).

З врахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції в частині наявності вини відповідача у несвоєчасній видачі трудової книжки та як наслідок стягнення з відповідача коштів за затримку видачі трудової книжки законним та обґрунтованими.

Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за час затримки суд першої інстанції обґрунтовано розрахував середньоденний заробіток позивача на підставі наданих відповідачем даних про розмір установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу на момент звільнення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100, яка становить з 17 серпня 2018 року (час коли відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про необхідність отримання трудової книжки та заробітної плати за відпрацьований період) по 15 вересня 2018 року (час отримання трудової книжки позивачем), тобто за 20 робочих днів 3386,40 грн. з розрахунку 20 х 169,32 грн. (середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до довідки про доходи №213 від 20 листопада 2018 року ПП Миколаїв-контраст ).

Визначена судом сума 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає характеру і ступеню моральних страждань та характеру негативних наслідків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку не нижче мінімальної заробітної плати та за період з 29 липня 2018 року по день фактичного розрахунку з урахуванням індексації, то апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованим і такими, що суперечить нормам статей 77, 235 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100.

Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та не впливають на вирішення вказаного спору по суті.

Таким чином, на підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Нових доказів, які б давали підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору в сумі 1836,63 грн. за подання апеляційної скарги на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 136 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Враховуючи відстрочення позивачу сплати судового збору за подання апеляційної скарги до винесення апеляційним судом судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з позивача судового збору у сумі 1836,63 грн.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1836 гривень 40 копійок в дохід держави на розрахунковий рахунок - 34313206080033, отримувач коштів - Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37868870, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді І.В. Кішкіна

О.І. Корчиста

О.О. Тимченко

Повний текст постанови складено 09 липня 2019 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна