Постанова

від 06.08.2019 по справі 583/1278/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м.Суми

Справа №583/1278/18

Номер провадження 22-ц/816/4054/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлов І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Скрипки А.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідачі: Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко

Фальченко Юрій Леонідович - державний реєстратор Комунального підприємства Реєстраційна інвентаризаційна служба Грунської сільської ради Сумської області

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 583/1278/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року (суддя Ковальова О.О., дата складення повного тексу судового рішення - 15 травня 2019 року) за позовом про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора, -

в с т а н о в и в :

13 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко (далі - ПрАТ Райз-Максимко ) та державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна інвентаризаційна служба Грунської сільської ради Сумської області Фальченка Ю.Л. (далі - державний реєстратор) з позовом в якому просила визнати недійсним укладений між нею та ПрАТ Райз-Максимко строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 2,7705 га, кадастровий № НОМЕР_1 :01 НОМЕР_2 001 НОМЕР_2 0125, від 02 жовтня 2017 року № 235/17 та скасувати рішення державного реєстратора № 37394880 від 04 жовтня 2017 року про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивувала тим, що за життя її батько набув у власність спірну земельну ділянку і 01 вересня 2007 року за договором № 62 передав її в оренду строком на 10 років Сільськогосподарському акціонерному товариству закритого типу Зоря , яке в подальшому змінило найменування на ПрАТ Райз-Максимко . Після смерті батька заявниця оформила спадкову земельну ділянку і продовжувала отримувати орендну плату за землю. 08 серпня 2017 року позивачка в письмовій формі повідомила відповідача про небажання продовжувати договір оренди, строк дії якого спливав 19 листопада 2017 року, проте відповідач всупереч її волі незаконно склав спірний договір оренди земельної ділянки 02 жовтня 2017 року № 235/17 та зареєстрував його, тобто під час дії попереднього договору. На думку заявниці, спірний договір оренди земельної ділянки підписаний з порушенням вимог закону, а тому є недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2017 року № 235/17, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ Райз-Максимко про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,7705 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , строком на 10 років, зареєстрований Комунальним підприємством Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради 02 жовтня 2017 року, номер запису про речове право 22648688.

Стягнуто з ПрАТ Райз-Максимко на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 1408 грн та витрат за проведення експертизи у сумі 4862 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ Райз-Максимко , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що строк дії попереднього договору оренди земельної ділянки сплив 23 вересня 2014 року, тобто через п`ять років з моменту його укладення та підписання акту приймання - передачі земельної ділянки - 23 вересня 2009 року. До того ж, почеркознавчою експертизою було встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки підписала позивачка, що свідчить про її волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки 02 жовтня 2017 року. Крім того, вказує на неправильно розподілені судові витрати, які з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України мали бути розподілені пропорційно до задоволених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кутовий Я.А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Погоджуючись зі встановленими судом першої інстанції обставинами, представник позивача вказує, що умовами договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 передбачено його обов`язкову державну реєстрацію а також те, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі, а оскільки державну реєстрацію договору проведено 19 листопада 2012 року, тому строк дії договору сплив 19 листопада 2017 року. До того ж, на думку представника, доводи заявника апеляційної скарги про припинення дії договору оренди земельної ділянки 23 вересня 2014 року не доведені, оскільки земельна ділянка позивачці у 2014 році не поверталась, а продовжувала використовуватись за призначенням, за що ОСОБА_2 отримувала орендну плату.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивачки просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року - без змін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьку позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,2936 га, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району (а. с. 11-13).

01 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським акціонерним товариством закритого типу Зоря укладений Договір оренди землі № 62, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду строком на 10 років дві земельні ділянки (пай) загальною площею 3,2936 га за орендну плату в розмірі 381,54 грн, що становить 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки (а.с.14-16).

23 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством Райз-Максимко укладений договір оренди землі № 62, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду строком на 5 років дві земельні ділянки (пай) загальною площею 3,2936 га за орендну плату у розмірі 903,98 грн, що становить 3% від грошової оцінки. Цей договір був зареєстрований відділом Держкомзему у Охтирському районі Сумської області 19 листопада 2012 року за № 592030004003320 (а. с. 18-20).

Згідно з п. 8 вказаного договору оренди землі № 62 від 23 вересня 2009 року після закінчення строку договору орендар має право на поновлення його на новий строк згідно чинного законодавства. У цьому випадку орендар повинен не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

У 2010 році Закрите акціонерне товариство Райз-Максимко змінило назву на ПрАТ Райз-Максимко (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 21). Після смерті ОСОБА_3 його дочка - позивачка ОСОБА_2 успадкувала земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7705га та 0,5231 га, отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 жовтня 2013 року та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 22-25).

08 серпня 2017 року ОСОБА_2 зверталась до директора Хухрянської філії ПрАТ Райз-Максимко з письмовою заявою про намір розірвати договірні відносити по закінченню договору оренди земельної ділянки 19 листопада 2017 року (а. с. 26-27).

02 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ПрАТ Райз-Максимко було укладено договір оренди землі № 235/17, який того ж дня був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №22648688. За умовами цього договору ПрАТ Райз-Максимко надано в оренду земельну ділянку загальною площею 2,7705 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_3 , строком на 10 років (а.с.32-33, 35, 183-184).

Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Актом приймання-передачі земельної ділянки (без дати) визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області і належать позивачці, а також проведена передача в оренду земельної ділянки площею 2,7705 га (а.с.34).

19 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та СТОВ Бакирівське укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7705 га кадастровий номер НОМЕР_3 , у реєстрації якого відмовлено в зв`язку з тим, що інше речове право вже зареєстровано Комунальним підприємством Реєстраційна служба В`язівської сільської ради Сумської області (а. с. 41-45).

Відповідно до платіжних відомостей на виплату грошей, ОСОБА_2 отримувала від ПрАТ Райз-Максимко орендну плату як готівкою, так і сільськогосподарською продукцією (а. с. 76-83)

Заявами від 26 вересня 2016 року та 17 лютого 2017 року ОСОБА_2 просила директора Хухрянської філії ПрАТ Райз-Максимко видати їй орендну плату за один пай коштами за 2016, 2017 роки (а.с.74-75).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1903/1904 від 07 грудня 2018 року, виконаного експертом Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи у двох примірниках договору оренди землі № 235/17 від 02 жовтня 2017 року виконані власноруч ОСОБА_2 (а. с. 177-191).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після смерті батька позивачки ОСОБА_2 до неї у повному обсязі перейшли права та обов`язки орендодавця за умовами укладеного 23 вересня 2009 року договору № 62. Також суд вважав, що строк дії договору розпочався з моменту його державної реєстрації - 19 листопада 2012 року та закінчився через п`ять років, тобто 19 листопада 2017 року, про що представники ПАТ Райз-Максимко були обізнані, однак під час дії договору було укладено новий договір оренди землі від 02 жовтня 2017 року та фактично здійснено подвійну реєстрацію права оренди однієї і тієї земельної ділянки. На думку суду, такі дії відповідача свідчать про порушення визначеного законом порядку укладення договорів оренди земельної ділянки, тому визнав спірний договір недійсним. При цьому, суд врахував, що саме позивачка підписала спірний договір, однак неправомірні дії з укладення і державної реєстрації спірного правочину є підставою для визнання його недійсним. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд вказав, що визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для здійснення державним реєстратором скасування реєстрації цього договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ч. 1 ст. 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ч. 1ст. 20 Закону України Про оренду землі ). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України Про оренду землі ).

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 20 Закону України Про оренду землі ).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац перший частини першої статті 1 Закону про реєстрацію нерухомого майна). Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п. п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

У своїй Постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 Верховний Суд України зробив правовий висновок, який зводиться до того, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону України Про оренду землі , які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ Райз-Максимко договір оренди землі був зареєстрований 19 листопада 2012 року.

У пункті 8 договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 зазначено, що цей договір укладено на п`ять років, а п. 20 передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі. У п. 44 договору вказано, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, положення договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 щодо його державної реєстрації є визначальним під час обрахунку строку чинності цього договору та для визначення моменту закінчення його дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 сплив 19 листопада 2017 року.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2017 року № 235/17, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ Райз-Максимко , не відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства, оскільки його вчинено під час дії договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання його недійсним.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги з приводу закінчення строку дії договору від 23 вересня 2009 року № 62 через п`ять років після його укладення, тобто 23 вересня 2014 року, не ґрунтуються на нормах права.

Доводи апеляційної скарги про те, що проведеною у справі почеркознавчою експертизою фактично було підтверджено волевиявлення позивачки на укладення спірного договору не спростовують висновків суду про задоволення позову, так як невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог колегія суддів також повністю погоджується.

Так, рішення суду про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки після набрання ним законної сили буде підставою для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень в частині скасування попередньої реєстрації права оренди за договором від 02 жовтня 2017 року № 235/17 (ст. 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Порушень вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд першої інстанції не допустив, тому доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги ПрАТ Райз-Максимко немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови - 09 серпня 2019 року.

Головуючий -

Судді: