Рішення

від 01.08.2019 по справі 907/211/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2019 р. Справа № 907/211/16 За позовом Приватного підприємства Б.М.М.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Форінт

про визнання недійсним іпотечного договору, проведення державної реєстрації припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно шляхом внесення запису про припинення іпотеки та припинення заборони на предмет іпотеки на нерухоме майно

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача не з`явився

Від відповідача Філатова Н.А. - адвокат

Обставини справи:

Позивач - приватне підприємство Б.М.М звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції про визнання недійсним іпотечного договору № 014/02-2/096-Z/2 від 02.07.2008 р., що укладений між ВАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції та приватним підприємством Б.М.М , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1529 з моменту його укладення; проведення державної реєстрації припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно шляхом внесення запису про припинення іпотеки та припинення заборони на предмет іпотеки на нерухоме майно, а саме: будівлі, що складаються з літ. А', літ А", літ А"", загальною площею 606,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 03.01.2002 р. на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради №231 від 26.12.2001 року та внесено в реєстр за іпотечним договором від 02.07.2008 р., що укладений між приватним підприємством Б.М.М ( Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 10, код ЄДРПОУ 22078178 ) та публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль ( 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 1430909 ) в особі Закарпатської області дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Театральна, 19, код ЄДРПОУ 22090417 ), який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1529.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 р. було порушене провадження у справі.

02.06.2016 р. провадження у справі було зупинене у зв`язку із необхідністю призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи.

23.08.2016 р. справа №907/211/16 була повернута до господарського суду Закарпатської області з висновком експерта.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.10.2016 р. позов був задоволений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. вказане рішення було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2017 р. рішення господарського суду Закарпатської області від 12.10.2016 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. були скасовані, а справа №907/211/16 була направлена на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.11.2018 р. була задоволена заява представника АТ Райффайзен Банк Аваль від 27.08.2018 р. про заміну сторони відповідача та здійснена заміна відповідача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Форінт .

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Закарпатської області №01-04/2/19 від 28.03.2019 р. справа №907/211/16 була передана на розгляд господарському суду Львівської області, як найбільш наближеному, у зв`язку із неможливістю утворення у господарському суді Закарпатської області належного складу суду для розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області справа №907/211/16 була передана за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва, оскільки місцезнаходженням правонаступника відповідача відповідно до даних ЄДРПОУ є: 01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2.

На підставі автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 907/211/16 передана на розгляд судді Пінчуку В.І. ( витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 р. )

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2019 р. справа №907/211/16 прийнята суддею Пінчуком В.І. до свого провадження та призначене підготовче засідання на 27.06.2019 р.

25.06.2019 р. через канцелярію суду представником відповідача подане клопотання про колегіальний розгляд справи.

Суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовляє, оскільки справа не є складною і не відноситься до категорії складних справ.

Ухвалою від 27.06.2019 р. підготовче провадження закрите і справа призначена до розгляду по суті на 01.08.2019 р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Натомість, представник відповідача у судове засідання з`явився, але відзив на позовну заяву суду не надав.

У відзиві від 10.05.2016 р. на позовну заяву, який знаходиться у матеріалах справи представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову.

24.05.2017 р. представником відповідача також була подана заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі Закарпатської обласної дирекції ВАТ Райффайзен Банк Аваль правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль ) ( іпотекодержателем, відповідачем ) та Приватним Підприємством Б.М.М. ( іпотекодавцем, позивачем ) був укладений договір іпотеки №014/02-2/096-2/2, який посвідчений 02.07.2008 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1529.

Відповідно до розділу І вказаного договору іпотеки, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з:

- генеральної кредитної угоди №42 від 29.03.2006 р., додаткової угоди №1 про внесення змін до генеральної кредитної угоди №42 від 29.03.2006 р. а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії даної генеральної кредитної угоди, що укладена між іпотекодержателем та позичальником, згідно з якою позичальнику встановлюється загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках генеральної кредитної угоди кредитами, що не повинен перевищувати суми еквівалентної 668500,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту, строком до 28.09.2017 р. з відсотковою ставкою, що визначається кожним додатково укладеним кредитним договором;

- кредитного договору №014/02-2/096-11 від 29.03.2006 р. а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитної договору, який укладений між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний до 28.03.2013 р. повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 195000,00 дол. США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 13.5% відсотків річних, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою та даним кредитним договором;

- кредитного договору №010/02-7/351-М від 18.09.2007 р. а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитної договору, який укладений між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний до 17.09.2017 р. повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 500000,00 дол. США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12,5% відсотків річних, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках передбачених генеральною кредитною угодою та даним кредитним договором.

У відповідності до даного договору, іпотекодержатель має право у випадках невиконання позичальником своїх зобов`язань за генеральною кредитною угодою та/або кредитними договорами, які укладені в раках генеральної кредитної угоди, отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля, що складається з літ. А', літ А", літ А"", загальною площею 606,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 03.01.2002 р. на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради №231 від 26.12.2001 року.

Договір іпотеки № 014/02-2/096-2/2 від 02.07.2008 року з боку іпотекодержателя підписаний першим заступником директора з питань корпоративного, малого та середнього бізнесу ОСОБА_1 , який діяв на підставі положення про дирекцію та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. від 11.12.2006 р. та зареєстрованої в реєстрі за №4509 та в особі заступника директора з питань роботи з приватними клієнтами - начальника управління роздрібного бізнесу Закарпатської обласної дирекції ВАТ Райффайзен Банк Аваль Рошка В.В., який діє на підставі статуту банку, положення про дирекцію, довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. від 21.12.2006 р. та зареєстрованої в реєстрі за №4662; а з боку іпотекодавця - директором ОСОБА_2 , яка діяла, як зазначено в іпотечному договорі, на підставі статуту ПП Б.М.М. зареєстрованого міськвиконкомом Ужгородської міської ради від 23.11.2001р. за №04053699100010879.

Позивач - приватне підприємство "Б.М.М." заперечує правомірність укладення договору іпотеки № 014/02-2/096-2/2 від 02.07.2008 р. та його відповідність вимогам чинного законодавства і умовам статуту підприємства посилаючись на те, що директором підприємства підписаний вказаний договір з перевищенням наданих їй повноважень, що призвело до незаконного вибуття майна підприємства з його власності.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України )

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 92 вказаного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень ( ч. 3 ст. 92 ЦК України )

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник ) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним іпотечного договору від 02.07.2008 р. № 014/02-2/096-Z/2

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивач всупереч вимогам вказаної статті не надав суду доказів того, що спірній договір був підписаний директором позивача з перевищенням його повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. ( ч. 3 ст. 92 ЦК України )

Відповідно до п. 5.1 статуту приватного підприємства Б.М.М. органами управління підприємства є власник підприємства та директор.

Вищим органом управління підприємства є власник підприємства ( п. 5.2 статуту )

Підпунктом ж ) пункту 5.2.1 вказаного статуту передбачено, що власник може приймати рішення з будь - яких питань щодо діяльності підприємства. До виключної компетенції власника підприємства належить зокрема надання попередньої письмової згоди на укладення будь - яких договорів ( контрактів ) та на проведення банківських операцій ( крім податків та інших обов`язкових платежів, прямо передбачених законодавством України ) на суму, що перевищує еквівалент 200 дол. США.

Як свідчать матеріали справи для укладення договору іпотеки від 02.07.2008 р. № 014/02-2/096-Z/2 іпотекодавцем в особі власника майна та засновника ПП Б.М.М. були надані документи, а саме: копія наказу № 45 від 23.05.2005 р. про призначення директором підприємства Б.М.М. ОСОБА_2 з 23.05.2005 р., який підписаний засновником приватного підприємства Б.М .М. ОСОБА_4 ; копія контракту на управління підприємством від 23.05.2005 р. за підписами вищого органу підприємства ОСОБА_4 та керівником ОСОБА_2 ; рішення власника ПП Б.М.М. ОСОБА_4 від 26.06.2008 р. про надання згоди на іпотеку майна, що належить ПП Б.М.М. за підписом власника ПП Б.М.М. , яким надано повноваження директору ОСОБА_2 на підписання іпотечного договору в забезпечення зобов`язань кредитів у ВАТ Райффайзен Банк Аваль ; рішення власника ПП Б.М.М. ОСОБА_4. від 27.06.2009 р. на повноваження директора ПП Б.М .М. підписувати згоди на зміну умов кредитних договорів та договору іпотеки від імені іпотекодавця; рішення власника ПП Б.М.М. ОСОБА_4 від 06.12.2010 р. на повноваження директора ПП Б.М.М . підписувати згоди на зміну умов кредитних договорів та договору іпотеки від імені іпотекодавця.

Вказані документи підтверджують повноваження ОСОБА_2 як керівника приватного підприємства Б.М.М. та її повноваження щодо укладеного на виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 договору іпотеки від 02.07.2008 р. № 014/02-2/096-Z/2.

Вказаний договір, що є забезпеченням виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 по кредитному договору від 18.09.2007р. № 010/02-7/351-М посвідчений нотаріально в установленому законом порядку, а посвідчувальний напис містить нотаріальне посвідчення щодо перевірки підписантів договору на предмет їх дієздатності на правоздатності.

Таким чином, твердження позивача про те, що керівник ПП Б.М.М. під час підписання спірного договору діяв з перевищенням його повноважень суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, представником відповідача подана заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 вказаного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, для юридичної особи як сторони правочину ( договору ) днем початку перебігу строку позовної давності необхідно вважати день вчинення ( укладення договору ).

Іпотечний договір укладений між позивачем та відповідачем 02.07.2008 р.

Натомість, позивач звернувся до суду із даним позовом лише у квітні 2016 р., тобто після спливу позовної давності, строк позовної давності закінчився 02.07.2011 р.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанці у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 09.08.2019 р.

Суддя В.І.Пінчук