Ухвала

від 07.08.2019 по справі 911/1287/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"07" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1287/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши справу за позовом:

Приватного підприємства ТЛК-АВТОТРАНС (08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Котовського, буд. 18, ЄДРПОУ 33651608)

до

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, буд. 5, ЄДРПОУ 04362131)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, ЄДРПОУ 39817550)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства ТЛК-АВТОТРАНС від 16.05.2019 (вх. № 1341/19) до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Звернення позивача до суду із розглядуваним позовом обумовлено необхідністю захисту свого права користування земельною ділянкою, площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_6 , строком на 49 років, яка знаходиться у селі Софіївка -Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області , оформленого договором оренди земельної ділянки від 29.01.2007, укладеним позивачем та відповідачем, посвідчений Ященко П.В., нотаріусом Києво-Савятошинського районного нотаріального округу, реєстровий номер 459, зареєстрованим у Києво-Святошинському районному відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2007 № 551; державну реєстрацію прав на землю та нерухоме майно проведено 31.01.2008.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення норм чинного законодавства про оренду землі, за сприяння посадових осіб відповідача та третьої особи було здійснено поділ та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, що знаходяться в межах земельної ділянки, що є предметом договору оренди від 29.01.2007. А саме, в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 , тип власності: державна власність, цільове призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 1га виділені наступні земельні ділянки:

1. Кадастровий номер: НОМЕР_1 . Тип власності: Приватна власність. Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Площа: 0,2592га.

2. Кадастровий номер: НОМЕР_2 . Тип власності: Приватна власність. Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Площа: 0,25га.

3. Кадастровий номер: НОМЕР_3 . Тип власності: Приватна власність. Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Площа: 0,192га.

4. Кадастровий номер: НОМЕР_4 . Тип власності: Приватна власність. Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Площа: 0,1993га.

5. Кадастровий номер: НОМЕР_5 . Тип власності: Приватна власність. Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства. Площа: 0,25га.

Посилаючись на те, що земельна ділянка, що на відповідній правовій підставі перебувала у користуванні позивача, була незаконно передана у власність третіх осіб чим порушено права позивача, який не має можливості вільно розпоряджатися предметом договору оренди та реалізовувати свої права на земельну ділянку, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить визнати протиправним, незаконним та скасувати рішення відповідача, щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що, за його твердженням, призведе до відновлення попереднього стану позивача, як орендаря за договором оренди земельної ділянки від 29.01.2007.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання суду призначено на 10.07.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, надіславши їх учасникам справи та суду у строк до 05.07.2019; витребувано у Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії рішень про передачу у власність земельних ділянок із кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

25.06.2019 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № б/н, б/д на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав припинення права позивача на користування земельною ділянкою внаслідок відмови відповідача від договору оренди від 29.01.2007, через систематичне невнесення позивачем плати за землю.

08.07.2019 на адресу Господарського суду Київської області від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшли пояснення щодо позову, в яких викладено інформацію про те, що земельні ділянки, на які посилається позивач зареєстровані на праві приватної власності за фізичними особами, а інформацією щодо поділу земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача, третя особа не володіє.

Ухвалою від 10.07.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні було відкладено на 24.07.2019, повторно витребувано у Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії рішень про передачу у власність земельних ділянок із кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

24.07.2019 відповідачем на адресу суду надано лист, в якому зазначено, що у його розпорядженні не має рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та долучив до матеріалів справи рішення ради № 139 від 30.03.2012, яким розірвано договір оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем 29.01.2007.

Протокольною ухвалою суду від 24.07.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 07.08.2019.

06.08.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких викладено заперечення позивача проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та прокоментовано непослідовність в поясненнях відповідача, який посилається на неможливість надання суду копій оскаржуваних рішень через те, що ніби всі рішення до 2010 року було передано в архів, що підтверджує факт прийняття спірних рішень ще до 2010 року, в той час коли рішення про розірвання договору оренди було прийнято відповідачем 30.03.2012 року, що за, твердженням позивача, є свідченням незаконності розпорядження земельною ділянкою в період перебування її у користуванні позивача на підставі договору оренди від 29.01.2007.

В судове засідання 07.08.2019 з`явились представники відповідача та третьої особи, які підтримали свої заперечення проти позову, з підстав, що було викладено у відповідних заявах по суті справи.

Представником відповідача було надано додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що:

- є неможливим встановлення місцезнаходження оскаржуваних рішень через низку проведених в сільській раді слідчих дій;

- відсутності порушення права позивача на оренду, оскільки передача земельних ділянок у власність третіх осіб не припиняє право оренди земельною ділянкою;

- право позивача на оренду припинилося, що позбавляє позивача права на подання розглядуваного позову, через відсутність у нього права, на захист якого такий позов подається.

На підтвердження відомостей про недотримання позивачем обов`язків за договором оренди в частині сплати орендних платежів, відповідачем долучено до матеріалів справи довідку від 01.08.2019 № 468, з якої вбачається, що після 2009 року платежі в рахунок внесення орендної плати за землю від позивача не надходили, що, як зазначено в поясненнях, і сталою підставою для дострокового припинення договору оренди від 29.01.2007, укладеного позивачем та відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Оскільки підстав, встановлених ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України для відкладення розгляду справи судом не встановлено, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі, позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

За змістом ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6 ); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.10 ); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п. 15 ).

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин справи (п. 5.10. постанови ВП ВС від 15.05.2018 по справі № 911/4144/16 ).

Отже перевірка дотримання позивачем умов визначення суду, до предметної юрисдикції якого має відноситися розгляд тієї чи іншої справи, не обмежується дослідженням судом складу учасників справи, що визначено позивачем у позові, а має перевірятися з урахуванням сутності спору, права, що захищається та правовідносин, що склалися між учасниками такого спору.

Як вже зазначалося, позов обґрунтовано посиланням на те, що земельна ділянка, що на підставі договору оренди від 29.01.2007 перебувала у користуванні позивача (площею 1га, кадастровий номер НОМЕР_6 ), була незаконно поділена на п`ять земельних ділянок та передана у власність третіх осіб чим порушено його права на вільне розпорядження предметом договору оренди та реалізацію своїх прав на земельну ділянку, що і стало підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом, в якому позивач просить визнати протиправним, незаконним та скасувати рішення відповідача, щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що, за його твердженням, призведе до відновлення попереднього стану позивача, як орендаря за договором оренди земельної ділянки від 29.01.2007.

На запит суду від 23.07.2019 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було надано інформацію Державного земельного кадастру, з якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6 , цільове призначення: 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства зареєстрована за позивачем у справі.

При цьому станом на час прийняття судом цієї ухвали зазначена інформація в Державному земельному кадастрі вже не містилася.

З наданої інформації також вбачається, що відомості про власника (землекористувачів) є довідковими, актуальна інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Дослідивши це питання, судом встановлено, що інформація про реєстрацію за позивачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_6 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не міститься.

Поряд із цим, як вбачається з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, отриманої на запит суду власником земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 є громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Оскільки право позивача на користування земельною ділянкою, наданою йому на умовах оренди є конкуруючим правом з правом власника земельної ділянки на користування, володіння та розпорядження цією ж земельною ділянкою чи її частиною, предмет спору по цій справі, що складається з вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про передання земельних ділянок у приватну власність нерозривно пов`язаний із правами та інтересами особи, що, наразі, є власником такої земельної ділянки та якій, відповідно, належить те майнове право, на яке зазіхає позивач своїм позовом.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та мета звернення до суду полягають у намаганні позивача довести, що позивача було безпідставно позбавлено права користування земельною ділянкою, що перебуває у нього на правах оренди у спосіб передання цієї земельної ділянки (після її поділу) на користь третіх осіб у приватну власність.

Тобто в межах розглядуваної справи наявний приватно-правовий спір щодо права користування земельною ділянкою, що виник не тільки та не стільки між позивачем та відповідачем скільки між позивачем та особою, що, наразі, є власником тих земельних ділянок, що було передано у власність згідно рішень, які позивач просить скасувати в судовому порядку та/чи особою, що є власником таких земельних ділянок на момент подання розглядуваного позову.

Отже, метою позивача є доведення, що саме йому належить право користування земельною ділянкою, тим самим позивач оспорює приватне право власника земельних ділянок, законність виникнення у такої особи права власності на земельну ділянку.

Судом враховано, що позивач не оспорює рішення чи дії відповідача, щодо припинення договору оренди, зокрема рішення про розірвання договору № 139 від 30.03.2012, рішення про поділ земельної ділянки, що була предметом договору оренди, рішення про зміну цільового призначення цих земельних ділянок та т.і., тобто рішень та/чи дій, що мали б передувати прийняттю рішень про передання земельних ділянок у приватну власність та, ймовірно, могли б свідчити про порушення саме відповідачем суб`єктивного права позивача на користування орендованою земельною ділянкою.

При цьому позивач обрав спосіб захисту порушеного права у спосіб визнання протиправним та скасування рішень відповідача, якими передано у власність третіх осіб земельні ділянки, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки позивача, після зміни їх цільового призначення та присвоєння ним окремих кадастрових номерів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки приватно-правовий спір, що ініційовано позивачем фактично стосується прав та обов`язків особи, що є власником земельних ділянок, рішення щодо яких просить скасувати позивач, та враховуючи, що таким власником є фізична особа, що не може бути стороною у справі, що розглядається за правилами господарського судочинства, вирішення цієї справи, не дивлячись на визначений позивачем склад учасників процесу, в господарському суді унеможливлено.

Суд вважає, що вирішення питання про право користування земельною ділянкою, що хоча і після її поділу, перебуває у власності фізичної особи, є не можливим без участі такої особи у справі на правах сторони, адже залучення такої особи лише у якості третьої особи було б невиправданим позбавленням такої особи повних процесуальних можливостей, що притаманні саме для сторони господарського процесу.

При цьому, судом в порядку ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України врахувано висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 15.05.2018 року по справі № 911/4144/16, зокрема наступні:

- рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (п. 5.15. постанови ВПВС від 15.05.2018 по справі № 911/4144/16);

- ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу …про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи (п. 5.16. постанови ВПВС від 15.05.2018 по справі № 911/4144/16);

- справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства (п. 7.3. постанови ВПВС від 15.05.2018 по справі № 911/4144/16).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, що є власником земельних ділянок, щодо яких відповідачем приймалися оскаржувані рішення, зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю з наведених вище підстав.

Звертаючись до господарського суд із розглядуваним позовом позивач приділив багато уваги висновкам Верховного Суду, що, на його думку, мали б бути враховані судом, зокрема в частині визначення належної юрисдикції цієї справи, що вимагає від суду відповідним чином прокоментувати своє ставлення до питань застосовності таких висновків у цій справі.

Так, позивач обґрунтовуючи своє право на подання позову саме про визнання недійсним рішення органу місцевого самоуправління, що, за його твердженням, є належним способом захисту порушеного права, адже його скасування може призвести до поновлення його прав, посилається на правові висновки, що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 923/466/17.

Дослідивши зміст зазначеної постанови судом встановлено, що, дійсно, предметом правової оцінки Верховного Суду у цій справі було дослідження питання чи є позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування без пред`явлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі зазначеного рішення щодо права користування земельною ділянкою належним способом захисту порушеного права.

В зазначеній постанові Велика Палата ВС прийшла до висновку, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення (п. 75 Постанови) .

Але в межах справи № 923/466/17 предметом спору була вимога про визнання недійсним та скасування рішення, яким було припинено право землекористувача на користування земельною ділянкою та підставою звернення до суду стало порушення таким рішенням права позивача на користування земельною ділянкою через недотримання процедури, встановленої законом для припинення права землекористування.

Тобто предметом спору у цій справи не була вимога про скасування рішення, яким право на землю передано на користь третіх осіб.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, позивач не оспорює рішення відповідача № 139 від 30.03.2012, яким було припинено дію договору оренди землі чи інших дій (поділ земельної ділянки, присвоєння окремих кадастрових номерів).

Предметом позову є вимога про визнання недійсним та скасування рішень відповідача, якими земельну ділянку передано у власність інших осіб. Внаслідок реалізації якого у таких інших осіб виникло право приватної власності на земельні ділянки, право користування якими, як стверджує позивач, має належати саме йому.

А тому, коло учасників процесу не може обмежуватися участю у справі тільки Софіївсько-Борщагівською сільською радою, та такими учасниками мають бути особи, яким, наразі, належить право власності на спірні земельні ділянки.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 13.06.2018 по справі № 554/4857/16-а, позивачем ніби викладено цитату з тексту постанови, та зазначено, про те, що Велика Палата, начебто, прийшла до висновку, що спір, аналогічний тому, що є предметом розгляду у цій справі, підлягає вирішенню в господарських судах.

Водночас, ознайомившись із текстом зазначеної постанови, зокрема, того абзацу, який було процитовано позивачем вбачається, що Велика Палата дійшла висновку, як раз, про розгляд справи в порядку цивільного судочинства, що свідчить про недобросовісність позивача, адже, викрививши зміст висновків Великої Палати, безпідставно намагався отримати додаткові аргументи на свою користь.

Поряд із цим, дослідивши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що було зроблено в цій постанові в цілому, судом встановлено, що в межах справи № 554/4857/16-а позивач (громадянин) звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими третій особі - (громадянину) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою з подальшою передачею земельної ділянки йому у власність для ведення садівництва, а ця ділянка межує із земельною ділянкою позивача.

Велика Палата ВС дійшла висновку про те, що оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного.

Тобто Велика Палата висловилася, щодо конкуренції розгляду такої справи між правилами цивільного та адміністративного судочинства та оскільки позивачем у справі був громадянин, справедливо вказала про необхідність розгляду такого спору за правилами цивільного судочинства.

З викладеного вбачається, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду не спростовують висновків суду про порушення позивачем правил предметної юрисдикції під час звернення із позовом до господарського суду, а з огляду на приватно-правовий характер розглядуваних правовідносин питання про юрисдикцію розгляду цієї справи адміністративними судами в перебігу розгляду справи не поставало.

З урахуванням викладеного оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, що є власником земельних ділянок, щодо яких відповідачем приймалися оскаржувані рішення, зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах, а провадження у справі підлягає закриттю в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За змістом ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, закриття провадження у цій справі через встановлені судом обставини, що унеможливлюють розгляд цієї справи за правилами господарського судочинства не є свідченням позбавлення позивача права на розгляд його справи в суді.

Але судом, встановленим законом у розумінні ст. 6 Конвенції є суд, до юрисдикції якого віднесено процесуальним законом вирішення цієї справи, отже таким судом буде вважатися відповідний місцевий загальний суд.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання наведених приписів суд приходить до висновку, що розглядуваний спір віднесено до розгляду за правилами цивільного судочинства та, відповідно, має розглядатися у відповідному місцевому загальному суді.

З урахуванням викладеного провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 185, 231, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 911/1287/18 за позовом приватного підприємства ТЛК-АВТОТРАНС до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо передачі у приватну власність земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , закрити.

Роз`яснити приватному підприємству ТЛК-Автотранс , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 12.08.2019.

Суддя Р.М. Колесник