Постанова

від 01.08.2019 по справі 911/1205/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача: Волощук В. В.,

відповідача: не з`явився

розглянув матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Телегруп - Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019

у складі колегії суддів: Скрипки І. М. - головуючого, Тищенко А. І., Михальської Ю. Б.

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Телегруп - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Пегас"

про розірвання договору та стягнення 239 154,04 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У червні 2018 року Дочірнє підприємство "Телегруп-Україна" (далі - ДП "Телегруп-Україна, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Пегас" (далі - ТОВ "Пегас") про розірвання договору та стягнення 239 154,04 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки товару від 06.03.2017 (далі - Договір) у частині здійснення поставки товару належної якості.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. 06.03.2017 між ДП "Телегруп-Україна" (покупець) та ТОВ "Компанія "Пегас" (постачальник) досягнуто усну домовленість з приводу поставки обладнання Фінської марки Фіделікс (Fidelix). Обладнання купувалось під індивідуальне замовлення Замовника будівництва для побудування системи диспетчеризації розумного будинку.

4 . 17.02.2017 ТОВ "Компанія "Пегас" виставлено ДП "Телегруп-Україна" рахунок на оплату обладнання № 6 на суму 229 453,56 грн.

5 . 23.02.2017 ДП "Телегруп-Україна" згідно платіжного доручення № 2366 від 23.02.2017 перераховано ТОВ "Компанія "Пегас" у якості передоплати поставленого товару 229 453,56 грн.

6 . 06.03.2017 ТОВ "Компанія "Пегас" поставлено ДП "Телегруп-Україна" згідно видаткової накладної № 6 від 06.03.2017 вище обумовлене обладнання на суму 229 453,56 грн. Факт передачі товару та приймання його відповідачем підтверджується підписами сторін на видатковій накладній.

7 . Судами встановлено, що сторонами погоджено гарантійний термін на обладнання, який становить 1 календарний рік з моменту поставки, тобто з 06.03.2017 року по 06.03.2018 року.

8 . Крім того судами встановлено, що через специфічні особливості обладнання, перевірити його працездатність можливо було лише під час монтажу та пусконаладки, а тому воно приймалось за зовнішнім виглядом та комплектністю. Монтаж обладнання був запланований на серпень 2017 року після завершення основного фронту робіт від яких залежить монтаж такого обладнання.

9 . У серпні 2017 року після завершення основного фронту робіт та монтажу загального блоку управління системою диспетчеризації FX-Spider (Промисловий ПК, вільно програмовані PLC+SCADA без сенсорного екрану (Industrial PC, Freely programmable PLC+SCADA, without touchscreen) (серійний номер 1567), позивачем виявлено непрацездатність загального блоку, зокрема, вимкнення блоку через 30 секунд після ввімкнення. Вартість загального блоку управління складає 101 713, 00 грн.

10 . Згідно зі встановлених обставин справи позивач з серпня 2017 року неодноразово повідомляв відповідача про непрацездатність обладнання, та звертався із вимогами з`явитись для складення акту прихованих недоліків у відповідності до чинного законодавства, виконати гарантійні зобов`язання, замінити обладнання або повернути вартість непрацездатного обладнання, однак всі вимоги були залишені поза увагою.

11 . 21.08.2017 представниками позивача було складено акт прихованих недоліків.

12 . У відповідь на лист № 09/02/2018-1 від 09.02.2018 щодо вимоги позивача прийняти назад загальний блок управління системи диспетчеризації, відповідачем надіслано йому лист № 2 від 12.02.2018 з проханням надіслати непрацездатне обладнання для з`ясування причин поломки, через "Нову пошту" (№ 77 місто Київ) на ім`я уповноваженої особи ОСОБА_1 .

13 . 13.02.2018 непрацездатне обладнання було надіслано відповідачу, що підтверджується експрес-накладною "Нової пошти".

14 . Листом № 3 від 21.03.2018 відповідач відмовив у заміні по гарантії товару та поверненні коштів, посилаючись на поломку обладнання з вини позивача. При цьому, як встановлено судами, відповідачем не надано підтверджуючих документів. Також, як зазначено судами попередніх інстанцій у відповідному листі відповідач повідомив про здійснення ремонту обладнання і що таке обладнання може бути отримано позивачем після сплати рахунку за сервісне обслуговування на суму 13 010 грн.

15 . Посилаючись на те, що обладнання купувалось під індивідуальне замовлення замовника будівництва для облаштування системи диспетчеризації розумного будинку, а також те, що через неправомірні дії відповідача та велику затримку, пов`язану із небажанням відповідача виконувати прийняті на себе гарантійні зобов`язання, замовник будівництва розірвав правовідносини із позивачем, в зв`язку з чим ДП "Телегруп-Україна" втратило дохід, який могло отримати у розмірі 137 441,04 грн та зазнало збитки придбавши неякісне обладнання у розмірі 101 713,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 101 713,00 грн вартості непрацездатного обладнання, 137 441,04 грн збитків у вигляді упущеної вигоди та розірвання договору поставки від 06.03.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2018 у справі № 911/1205 позов ДП "Телегруп-Україна" задоволено частково. Розірвано договір поставки б/н від 06.03.2017, укладений між ДП "Телегруп-Україна" та ТОВ "Компанія Пегас". Стягнуто з ТОВ "Компанія Пегас" на користь ДП "Телегруп -Україна" 101 713,00 грн вартості непрацездатної продукції та 3 287,69 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 239 154,04 грн упущеної вигоди відмовлено.

17. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що повідомлення про недоліки товару було зроблено позивачем у розумний строк, протягом гарантійного терміну, тому у відповідача відсутні підстави для відмови у гарантійному обслуговувані обладнання. При цьому судом зауважено, що про прийняття до гарантійного обслуговування товару свідчить факт його витребування у позивача та надіслання до заводу виробника для з`ясування причин некоректної роботи обладнання.

18 . Крім того судом першої інстанції зазначено, що саме на продавця (відповідача) покладається обов`язок доведення що недоліки товару виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Однак наданий відповідачем в якості доказу причин виникнення поломки обладнання технічний висновок заводу виробника є неналежним доказом, оскільки не є експертним незалежним висновком з врахуванням норми частини 3 статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

19 . Також вказано, позивач, як покупець, який оплатив обладнання і набув права власності на нього, має право визначати за своїм вибором шляхи усунення недоліків в межах визначених законом варіантів, зокрема, щодо ремонту чи заміни обладнання. Разом з тим, відповідачем, без відповідних вказівок позивача та не дивлячись на невизнання гарантійного випадку, проведено ремонт обладнання і таке обладнання, власником якого є позивач, протягом тривалого часу безпідставно утримується відповідачем.

20 . За наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо гарантійного обслуговування обладнання, виконання даного зобов`язання втратило інтерес для позивача, відтак останній має право відмовитися від зобов`язання та вимагати відшкодування збитків у зв`язку з чим підлягає задоволенню позовна вимоги щодо повернення 101 713,00 грн вартості оплаченого позивачем обладнання та розірвання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки обладнання.

21 . Щодо вимоги позивача про стягнення 137 441,04 грн збитків у вигляді упущеної вигоди місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем факту заподіяння йому збитків саме у вказаному розмірі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22 . Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2018 у справі № 911/1205/18, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: "У задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача 8 023,98 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 12 000,00 грн витрат на правову допомогу та 6 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції".

23 . В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про повернення 101 713,00 грн вартості оплаченого позивачем обладнання та наявності підстав для розірвання укладеного між сторонами договору, а також з висновком суду щодо відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди.

24 . Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності, яку місцевим господарським судом залишено поза увагою без належних обґрунтувань, а відтак, встановивши обґрунтованість заявлених позивачем вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності, передбачених частиною 8 статті 269 ГК України, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову у частині задоволених судом першої інстанції вимог позивача.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

25 . Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції ДП "Телегруп-Україна" звернулося до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26 . 08.05.2019 ДП "Телегруп - Україна" безпосередньо звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою 08.05.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1205/18.

27 . Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1205/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019

28 . Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 911/1205/18 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

29 . У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1205/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019.

30 . Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Телегруп - Україна"; датою проведення судового засідання визначено 01.08.2019.

31 . У зв`язку з запланованою відпусткою судді Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1205/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2019.

32. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 прийнято справу № 911/1205/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 11.07.2019 дату - 01.08.2019.

33. У судове засідання 01.08.2019 з`явився представник позивача (скаржника), який надав пояснення у справі.

34. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хоча про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ДП "Телегруп - Україна")

35. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує таке:

- апеляційним судом помилково застосовано частину 8 статті 269 ГК України. Зазначена норма застосовується у тому випадку, коли на товар не встановлено гарантійний строк;

- апеляційною інстанцією не враховано, що на обладнання встановлено гарантійний строк 1 календарний рік, а тому при обрахунку строку позовної давності слід враховувати норми статті 680, 681 ЦК України;

- позовна давність обчислюється саме від дня виявлення недоліків (серпень 2017) у межах гарантійного строку до 06.03.2018, а оскільки гарантійний строк ще не закінчився, через прийняття обладнання відповідачем по гарантії 13.02.2018, строк позовної давності не пропущений.

Доводи інших учасників справи

Позиція відповідача - ТОВ "Компанія Пегас"

36. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

37. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

40. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанції

41. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про розірвання договору поставки обладнання та стягнення 239 154,04 грн з яких 101 713,00 вартість оплаченого обладнання неналежної якості та 137 441,04 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

42 . Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами статті 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

43. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

44. Відповідно до статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

45. Пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

46. Разом з тим, згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

47. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

48 . За змістом частини 1, 2 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

49. Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

50 . Згідно із частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

51 . Системний аналіз наведених вище норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи у їх поєднані між собою свідчить про виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин з поставки товару, регулювання яких здійснюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей притаманних даним правовідносинам.

52 . Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

53 . Згідно з частинами 1, 3 статті 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

54 . За змістом частин 1, 2, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

55 . Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

56 . У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 р. у справі 910/2693/18).

57 . За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).

58 . Суд відзначає, що згідно зі статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи .

59 . Як вказувалось вище, на що обґрунтовано звернуто увагу апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності, яку місцевим господарським судом залишено поза увагою без належних обґрунтувань.

60 . Апеляційний господарський суд встановивши обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення вартості поставленого товару неналежної якості та розірвання договору поставки, дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності, передбачених частиною 8 статті 269 ГК України, оскільки 21.02.2018 сплив шестимісячний термін, протягом якого позивач міг звернутися до суд за захистом свого порушеного права.

61 . ДП "Телегруп - Україна" не погоджується із висновками апеляційного господарського суду в цій частині, зазначаючи в обґрунтування своїх доводів на помилкове застосовування судом апеляційної інстанції частини 8 статті 269 ГК України та вказуючи на необхідності врахування у даних правовідносинах при обрахунку строку позовної давності норм статті 680, 681 ЦК України.

62 . Надаючи оцінку зазначеним доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зважає на таке.

63 . Як зазначалось вище, між сторонами спору виникли зобов`язання за договором поставки. Дані зобов`язання з поставки товару виникли між двома юридичними особами як суб`єктами господарювання; метою зазначених зобов`язань є досягнення господарських результатів, тобто отримання прибутку; у зазначеному зобов`язанні наявне поєднання майнових та організаційних аспектів; сторони вільні у виборі контрагента та умови зобов`язання ними погоджено на власний розсуду відповідності із приписами статті 626 ЦК України.

64 . Відповідно до частини 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

65 . Отже аналіз наведеного свідчить, що між сторонами спору виникли зобов`язання з поставки товару, які за своєю природою, характером та цілю відносяться до зобов`язань, які виникають між суб`єктами господарювання у ході здійснення ними господарської діяльності, тобто зобов`язаннями за договором поставки.

66 . Статтею 1 ГК України передбачено, що цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

67 . При цьому, згідно з частиною 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

68 . Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

69 . Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

70 . Згідно із частиною 1 статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

71 . Тобто, Господарський кодекс України по відношенню до Цивільного кодексу України є систематизованим законодавчим актом, який регулює особливості господарських відносин.

72 . Таким чином, спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Винятком є випадки, коли норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України. Тоді слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

73 . Зазначене стосується і положень про позовну давність. А тому, при вирішенні питання про застосовування строків позовної давності суду слід ретельно з`ясовувати правову природу укладеного між сторонами договору.

74 . Як з`ясовано судом в ході розгляду даної справи між сторонами спору виникли зобов`язання за договором поставки в ході здійснення ним господарської діяльності, а відтак регулювання даних правовідносин здійснюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей притаманних даним відносинам.

75 . Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом .

76 . За приписами частини 8 статті 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів.

77 . В свою чергу відповідно до статті 681 ЦК України до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

78 . Аналіз норм частини 8 статті 269 ГК України та статті 680 ЦК України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 ГК України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 ЦК України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.

79 . У даному випадку між сторонами виникли зобов`язання, які своїм характером та змістом притаманні договору поставки, в зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме норми частини 6 статті 269 ГК України.

80 . За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

81 . Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що мало місце у цій справі, є підставою для відмови в позові.

82 . Зі змісту встановлених обставин справи убачається, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності посилаючись частину 8 статті 269 ГК України та статтю 267 ЦК України, яку місцевим господарським судом залишено поза увагою без належних обґрунтувань.

83 . Натомість апеляційний господарський суд встановивши те, що позивач про наявність порушеного права був обізнаним 21.08.2017 строк за захистом якого сплинув 21.02.2018, дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності, передбачених частиною 8 статті 269 ГК України, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову у частині задоволених судом першої інстанції вимог позивача.

84. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується із вказаним висновком апеляційного господарського суду, вважає його вірним та обґрунтованим, таким, що відповідає встановленим обставинами справи та узгоджується із нормами чинного законодавства.

85. Доводи скаржника зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та в цілому ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства.

86 . Посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на акт виявлених скритих недоліків від 21.08.2017 судом оцінюється критично, враховуючи невідповідність даного акту вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 23.04.1966 № П-7, зокрема, щодо строку складання акту, повідомлення постачальника продукції про перевірку якості продукції, складання акту за відсутності постачальника, підписання акту, додатків до акту тощо (п.п. 9, 16, 17, 18, 19, 20, 29, 30, 32, 33, 35 Інструкції).

87 . До того ж, як свідчить наявна в справі заява свідка ОСОБА_2 , яким по усному договору з позивачем, залучався для виконання робіт про проектуванню та реалізації диспетчеризації інженерних систем на об`єкті будівництва, загальний блоку управління системою диспетчеризації FX-Spider станом на 15.03.2017 був повністю справний та не містив якихось недоліків.

88 . Разом з тим зазначене не має наслідком впливу на обчислення строку позовної давності, встановленої позивачу як покупцю за договором поставки для захисту порушеного права у зв`язку з поставкою товару неналежної якості, оскільки, як свідчить наявне в матеріалах справи листування сторін, яке визнається сторонами спору, ДП "Телегруп - Україна" безумовно та беззаперечно було обізнане про порушення його права щодо поставки товару неналежної якості у серпні 2017, тоді як з позовом звернулось до суду у червні 2018, тобто після спливу встановленого частиною 8 статті 269 ГК України строку.

89. Решта доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, не спростовують фактичні обставини покладені в основу оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх правильність.

Щодо суті касаційної скарги

90. Доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

92. Відповідно статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

93. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

94. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

95. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

96. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

97. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

98. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

99. Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

100 . Відповідно до частини 1 статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

101 . Господарський кодекс України по відношенню до Цивільного кодексу України є систематизованим законодавчим актом, який регулює особливості господарських відносин.

102 . Спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Винятком є випадки, коли норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України. Тоді слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

103 . Зазначене стосується і положень про позовну давність, а тому, при вирішенні питання про застосовування строків позовної давності суду слід ретельно з`ясовувати правову природу укладеного між сторонами договору.

104 . Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

105. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені до суду згідно із приписами частини 8 статті 269 ГК України протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленого товару.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Телегруп - Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 у справі № 911/1205/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков