Рішення

від 31.07.2019 по справі 921/336/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/336/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання Ярославська З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль, 46010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", вул. Йосипа Сліпого, 5, м.Тернопіль, Тернопільська область,46001

про: стягнення 6502 грн. 41 коп. боргу за отриманий товар, 1068 грн. 75 коп. пені, 667 грн. 39 коп. втрат від інфляції, 3244 грн. 61 коп. 36% річних, судового збору, суми коштів витрат на поштову кореспонденцію

За участю представників сторін присутніх в судовому засіданні до виходу суду в нарадчу кімнату:

позивача: Вербицький О.Р.- адвокат, ордер серія ТР 003225 на надання правової допомоги виданий 17.07.2019

відповідача: не з`явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №93 від 27.05.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" про стягнення 6502 грн. 41 коп. боргу за отриманий товар, 1068 грн. 75 коп. пені, 667 грн. 39 коп. втрат від інфляції, 3244 грн. 61 коп. 36% річних, судового збору, суми коштів витрат на поштову кореспонденцію.

Підставою позову позивач визначає неналежну оплату Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" поставленого товару, чим спричинено виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховано штрафні санкції.

Ухвалою від 31.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 03.07.2019 на 15 год. 00 хв.

Ухвалою від 03.07.2019 відкладено розгляд справи на 17.07.2019 на 10 год 00 хв.

Ухвалою суду від 17.07.2019 відкладено розгляд справи на 31.07.2019 на 11 год. 30 хв.

В судове засідання з`явився представник позивача, просив суд позов задовольнити.

31.07.2019 від позивача через канцелярію суду надійшли Письмові пояснення №122 від 30.07.2019 (вх. №13336) , в яких позивач вказує, що з приводу зазначення у видаткових накладних №Т-АС009759 від 14.12.2017 на суму 5630,71 грн. та №Т-АС009793 від 15.12.2017 на суму 1970,00 грн. про здійснення поставки на підставі договору №015 від 02.02.2015, таке відображення у видаткових накладних договору є помилкою працівника підрозділу виписки накладних клієнтам, позаяк такий договір закінчив свою дію в грудні 2015 року, внаслідок укладення між ТОВ "Аскор-Україна" та ТОВ "Бест Кафе" нового Договору купівлі-продажу №26516 від 01.01.2016 року. Внаслідок того, що відповідальним працівником при укладенні нового договору з клієнтом ТОВ "Бест Кафе" не було внесено зміни у 2016 році, в подальшому всі видаткові накладні по клієнту ТОВ "Бест Кафе" виписувались помилково до Договору №015 від 02.02.2015 року. Однак, бухгалтерією ТОВ "Аскор-Україна" з 2016 року усі операції з продажу продукції ТОВ "Бест Кафе" проводились по Договору купівлі-продажу №26516 від 01.01.2016 року. Позивач не має змоги надати суду докази на підтвердження відсутності зобовязань між сторонами по договору №015 від 02.02.2015, оскільки такі докази позивачем знищено внаслідок закінчення 3-х річного терміну зберігання документів.

Також, позивач до зазначеного Клопотання додає копії податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.03.2018.

29.07.2019 через канцелярію суду від Головного управління ДФС у Тернопільській області надійшов Лист №5436/105/19-00-54-05/19513 від 29.07.2019 на виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2019 по справі №921/336/19, згідно якого додано копії електронних документів, а саме: отримані ТОВ "Бест Кафе" від ТОВ "Аскор Україна" податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних разом з квитанціями про реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по даний час; податкову декларацію за грудень 2017 року по ПДВ з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по ТОВ "Бест Кафе".

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Від відповідача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також і не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвалу суду від 31.05.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження було надіслано судом за юридичною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

На адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2019, що направлялася відповідачу з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Також ухвала суду від 03.07.2019 про відкладення судового засідання на 17.07.2019 на 10 год 00 хв була направлена відповідачу 05.07.2019. Однак згідно відстеження поштових пересилань "Укрпошта" від 17.07.2019 поштове відправлення №4602508432180 (ухвала суду від 03.07.2019) станом на 08.07.2019 - "відправлення не вручене під час доставки: інші причини" (копія витягу із Списку №3794 поштових відправлень листів рекомендованих по Господарському суду Тернопільської області і фіскальний чек від 05.07.2019 знаходяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала суду від 17.07.2019 про відкладення судового засідання на 31.07.2019 на 11 год 30 хв була направлена відповідачу 19.07.2019. Однак згідно відстеження поштових пересилань "Укрпошта" від 30.07.2019 поштове відправлення №4602508469416 (ухвала суду від 17.07.2019) станом на 22.07.2019 - "відправлення не вручене під час доставки: інші причини" (копія витягу із Списку №4112 поштових відправлень листів рекомендованих по Господарському суду Тернопільської області і фіскальний чек від 19.07.2019 знаходяться в матеріалах справи).

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом направлялись ухвали суду за юридичною адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наданого на запит Господарського суду Тернопільської області (суддя Хома С.О.) від 03.07.2019 за №1005505118 станом на 03.07.2019 значиться в Реєстрі як юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", ідентифікаційний код 37198504, юридична адреса якого: 46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Йосипа Сліпого, будинок 5. Також зазначена юридична адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві. Причини неотримання кореспонденції відповідачем суду не відомі.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

За таких обставин, суд має достатні підстави вважати, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивач, суд встановив наступні обставини.

01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" (надалі- Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе" (надалі- Покупець ) було укладено договір купівлі-продажу №26516, згідно п.1.1. якого Продавець передає у власність Покупця товар згідно накладних у відповідності до його замовлень, а Покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору товар передається Покупцю частинами - партіями. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно із замовленням Покупця . Замовлення передається Продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, усно, тощо). Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх видаткових накладних (п.1.3. договору).

Згідно п.2.3. договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід`ємною частиною договору. Ціна на товар може бути змінена Продавцем винятково з повідомленням про це Покупця .

Відповідно до п.2.5. договору перехід права власності до Покупця визначається моментом підписання Покупцем (його представником, продавцем) товарної накладної про одержання товару від Продавця. В разі зміни Покупцем уповноваженої особи на прийняття товару від Продавця без повідомлення Продавця та без належного оформлення такої зміни Покупець стверджує, що підпис іншого представника Покупця (що не зазначений в п.9.2.) чи продавця магазину Покупця на видатковій накладній Продавця , вважається належним підтвердженням отримання Покупцем товару від Продавця . В цьому випадку ризики передачі товару покладаються на Покупця .

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. та п.п.3.1.2. п.3.1. договору Продавець зобов`язувався відповідно передати у власність Покупця партії товару в асортименті та в кількості згідно замовлень за даним договором на протязі 3 робочих днів з моменту отримання від нього замовлення, підтвердженого Продавцем ; надати Покупцю всі необхідні документи на кожну партію товару, в тому числі накладну, податкову накладну, в разі повернення товару - коригуючи накладну.

Згідно п.п. 3.2.2. п.3.2. договору №26516 від 01.01.2016 Покупець зобов`язувався оплачувати Продавцю вартість кожної отриманої від Покупця партії товару згідно п.4.1. даного договору.

Оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця або готівкою в касу Продавця на протязі двадцять один календарних днів від дати одержання товару (п.4.1. договору).

Згідно п.4.2. договору кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок чи касу Продавця після терміну, що випливає із змісту пункту 4.1. цього договору, першочергово зараховуються в рахунок погашення належної пені та штрафних санкцій за весь період прострочення, та на сплату боргу за попередніми накладними. Оплата вважається проведеною належним чином у момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця чи в касу Продавця .

Відповідно до п.8.1. договору №26516 від 01.01.2016 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Дія договору пролонговується щоразу на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його припинення чи розірвання не пізніше ніж за 15 днів до закінчення його дії.

Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем, останнім було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № Т-АС009759 від 14.12.2017 на суму 5630,71 грн. та №Т-АС009793 від 15.12.2017 на суму 1970,00 грн.

Разом з тим, відповідачем проведено часткову оплату за товар за грудень 2017 в сумі 995,00грн., про що свідчить копія виписки з банку по рахунку № НОМЕР_1 від 10.01.2018, яка додана до матеріалів справи.

31.05.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Аскор-Україна було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Бест Кафе досудову претензію №76 від 30.05.2018 , в якій зазначається про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аскор-Україна в черговий раз звертається з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними №Т-АС009759 від 14.12.2017 на суму 5630,71 грн та №Т-АС009793 від 15.12.2017 на суму 1970, 00 грн, що був поставлений згідно договору купівлі-продажу №26516 від 01.01.2016. Після проведення вашим підприємством (ТОВ Бест Кафе) часткового повернення товару 27.03.2018 на суму 103,30 грн ваша (ТОВ Бест Кафе ) заборгованість перед ТОВ Аскор-Україна складає станом на 30.05.2018 6502,41 грн, які, згідно вимог ст.530 ЦК України, вимагає сплатити невідкладно (фіскальний чек від 31.05.2018 як доказ направлення претензії знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Бест Кафе відповіді на досудову претензію Товариству з обмеженою відповідальністю Аскор-Україна не надало.

А відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю Аскор-Україна звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Кафе про стягнення заборгованості за поставлений йому товар.

В матеріалах справи знаходяться додані до справи Головним управлінням ДФС у Тернопільській області згідно Листа №5436/105/19-00-54-05/19513 від 29.07.2019, копії електронних документів, а саме: отримані ТОВ "Бест Кафе" від ТОВ "Аскор Україна" податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних разом з квитанціями про реєстрацію податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по даний час, що свідчить про проведення між відповідачем - ТОВ "Бест Кафе" та позивачем - ТОВ "Аскор Україна" протягом періоду з 01.01.2016 року і по даний час господарських взаємовідносин. Також, із наданих суду Головним управлінням ДФС у Тернопільській області податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року та Додатку 5 до неї "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по ТОВ "Бест Кафе" вбачається проведення обсягу операції станом на 14.12.2017 за ставкою 20% в сумі 4692,26 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті в розмірі 5630,71 грн та проведення обсягу операції станом на 15.12.2017 за ставкою 20% в сумі 1641,67 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті в розмірі 1970, грн.

Також, матеріали справи містять надані позивачем податкові накладні (які виписані по видаткових накладних, за якими заявлено позовні вимоги), а саме: податкову накладну № 108798 від 14.07.2017, що виписана по видатковій накладній №Т-АС 009759 від 14.12.2017 на суму 5630,71 грн. та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція №1 від 27.12.2017 про прийняття документу за реєстраційним номером 9279473662 та податкову накладну №108833 від 15.12.2017, що виписана по видатковій накладній №Т-АС009793 від 15.12.2017 на суму 1970,00 грн. та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція №1 від 27.12.2017 про прийняття документу за реєстраційним номером 9279373420.

Відтак, при вивченні та порівнянні поданих доказів суду, встановлено повне співпадіння даних в податковому обліку щодо номерів накладних, сум, на які вони складені та дат складання із даними у видаткових накладних за спірними поставками товару у межах строків Договору купівлі-продажу № 26516 від 01.01.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем у справі.

Отже, реєстрація податкових накладних додатково підтверджує реальність здійснення господарської операції між сторонами у справі та є доказом податкової звітності по поставці товару та отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними.

В силу вимог ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами пункту 4.1 Договору купівлі-продажу №26516 від 01.01.2016 - оплата товарів Покупцем повинна здійснюватись протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту одержання товару. Тобто, суд приходить до висновку, що строк оплати відповідачем товару настав по видатковій накладній №Т-АС009759 від 14.12.2017 - 04.01.2018 року, а по накладній №Т-АС009793 від 15.12.2017 - 05.01.2018 року.

Як стверджує позивач, відповідач не розрахувався за отриманий ним від позивача товар повністю та у встановлений договором строк, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 6502,41 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив строк здійснення оплати отриманої по видатковим накладним продукції, тобто порушив грошове зобов`язання, що свідчить про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 6502 грн. 41 коп.

Відповідно до п.5.1. договору за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що нараховується до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку затримки Покупцем оплати товару на термін вище 30-ти календарних днів від терміну, встановленого діючим договором, Покупець зобов`язується додатково до суми боргу та пені сплатити Продавцю 36% річних від суми боргу за користування коштами Продавця .

Згідно п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування заявленої до стягнення позивачем суми пені за зобов`язаннями по накладній №Т-АС009759 від 14.12.2017 за період з 04.01.2018 по 04.07.2018 та по накладній №Т-АС009793 від 15.12.2017 за період з 05.01.2018 по 04.07.2018 та з врахуванням принципу диспозитивності, суд вважає, що позивачем правильно здійснено нарахуванням пені в сумі 1068 грн. 75 коп. (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи). А тому позов в частині стягнення з відповідача 1068 грн.75 коп. пені підлягає до задоволення.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов (до п.5.2. договору), сплатити позивачу нараховану суму річних, яка обрахована за збільшеним розміром річних, ніж той, що встановлений законом,

А тому, позивачем, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань відповідачем, на суму боргу нараховано 36% річних за період по накладній №Т-АС009759 від 14.12.2017 за період з 04.01.2018 по 24.05.2019 (в загальному) у сумі 3244 грн. 61 коп.

Згідно проведеного судом перерахунку, нарахування позивачем 36% річних в розмірі 3244 грн. 61 коп. є правомірним та підлягає до стягнення з відповідача (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення втрат від інфляції за період 01.02.2018 по 30.04.2019 в сумі 667 грн. 39 коп.

В інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Згідно проведеного судом перерахунку, правомірним є нарахування втрат від інфляції в загальній сумі 667,39 грн. Дана сума і розрахована позивачем. Таким чином, до стягнення підлягає сума втрат від інфляції в розмірі 667 грн. 39 коп. (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до норм статі 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 6502 грн 41 коп - боргу, 1068 грн 75 коп - пені, 667 грн 39 коп - втрат від інфляції та 3244 грн 61 коп - 36 % річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 64 грн. 00 коп. суми коштів витрат на поштову кореспонденцію , суд зазначає наступне.

За змістом приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Надані позивачем до Письмових пояснень №107 від 27.06.2019 копії фіскальних чеків: від 31.05.2018 на суму 9 грн, від 21.07.2019 на суму 9 грн, від 27.05.2019 на суму 23 грн не містять необхідної інформації щодо особи платника та відповідних посилань з доказами на пов`язаність їх з розглядом даної справи. Крім того, суд зауважує, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат саме учасником справи.

А відтак, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо стягнення 64 грн - суми коштів витрат на поштову кореспонденцію в позові слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Кафе", вул. Йосипа Сліпого, 5, м.Тернопіль, Тернопільська область,46001,ідентифікаційний код 37198504, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 24627614:

-6502 грн 41 коп - боргу,

-1068 грн 75 коп - пені,

-667 грн 39 коп -втрат від інфляції,

-3244 грн 61 коп - 36 % річних,

-1921 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.В частині позовних вимог щодо стягнення 64 грн - суми коштів витрат на поштову кореспонденцію в позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 12 серпня 2019 року

Суддя С.О. Хома