Рішення

від 28.05.2019 по справі 640/21720/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2019 року №640/21720/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у у м.Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.12.2018 №0014174208, №00014931402, №0014194208, №0014184208, від 30.11.2018 року №00014941402, №00014951401 у сумі штрафів 2324,20грн. за період, що перевищує 1095 днів та не підпадає під встановлений період перевірки, (далі - також оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Ухвалою суду від 21.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано помилковістю висновків акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ Дженерал енерджі підтверджуються належним чином оформленими первинними документами; позивач здійснив продаж автомобіля за звичайною ціною, яка була визначена домовленістю двох сторін у договорі купівлі-продажу від 10.05.2018 №7502/18/000608, при цьому ТОВ Бакалійна справа не було податковим агентом, а контролюючим органом не було зазначено, за яким методом ним визначалась середньоринкова вартість реалізованого позивачем легкового автомобіля; податкове повідомлення-рішення №0014194208 від 03.12.2018 оформлено з порушенням пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 та ст.58 Податкового кодексу України, оскільки невірно вказано період порушення та не повністю зазначена дата його прийняття; податковим повідомленням-рішенням №00014931402 від 03.12.2018 нараховано помилково розраховану суму податку на додану вартість, яку безпідставно завищено на 8 657,07 грн. та, відповідно, завищено суму штрафу на 2 164,52 грн.; неправомірністю застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням №0014184208 від 03.12.2018 з огляду на те, що штрафні санкції на підставі п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України можуть застосовуватися лише в тому випадку, коли порушення призвело до зміни податкових зобов`язань, що відсутнє у даному випадку; податковим повідомленням-рішенням №00014951402 від 31.11.2018 до позивача застосовано штраф за період, що перевищує 1095 днів, та не підпадає під встановлений період перевірки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на встановлені у ході перевірки обставини відносно неподання/подання з нульовими показниками ТОВ Дженерал енерджі податкової звітності, що свідчить про відсутність власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства, відносно кримінального провадження №12013220490001420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.2 ст.192, ч.1 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.388, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України, фігурантом у якому є ТОВ Дженерал енерджі ; відносно продажу позивачем фізичній особі автомобіля за ціною, нижчою за середньоринкову вартість.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ Бакалійна справа з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, за наслідком чого складено акт від 23.10.2018 №723/26-15-14-02-04/37395287 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано встановлене порушення позивачем:

- п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 134.1.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139. Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток на загальну суму 270231 грн. за 2016 рік;

- п. 188.1 ст. 188, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.189.3 ст.189, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість на загальну суму 54639 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 2696 гри., за травень 2018 року у сумі 51943 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 Кодексу щодо своєчасності сплати сум податку на додану вартість, визначених платником у податкових деклараціях;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 Податкового Кодексу України - порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за травень 2018 року на загальну суму 57 010,17 грн.;

- ст. 51, п.70.16 ст. 70, пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за І квартал 2016 року, II квартал 2017 року;

- пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168 Податкового Кодексу України - порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за серпень 2015 року на загальну суму 3 895,73 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 30.11.2018 № 00014941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями у сумі 270231 грн. та за штрафними санкціями у сумі 67 558 грн.;

- від 03.12.2018 № 0014174208, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням у сумі 57 010,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14 252,54 грн.;

- від 03.12.2018 №0014194208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням у сумі 3895,73 грн. та за штрафними санкціями у сумі 973,93 грн.;

- від 30.11.2018 №00014931402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у сумі 51 943,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12 986,00 грн.;

- від 03.12.2018 року №0014184208, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

- від 30.11.2018 № 00014951402, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 4 051,67 грн. (10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 40516,70 грн.).

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за вимогами пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Висновку щодо порушення позивачем п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 134.1.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток на загальну суму 270231 грн. за 2016 рік відповідач дійшов з огляду на наступні зафіксовані у Акті перевірки обставини (стор.10-11).

Протягом квітня, травня, липня, серпня 2016 року ТОВ Бакалійна справа мало господарські взаємовідносини із ТОВ Дженерал енерджі (код ЄДРПОУ 40106455) - реалізація крохмалу кукурудзяного сухого в/с (30 кг), патоки (сироп глюкозний ИГ-42), барабан 50л.

З огляду на те, що:

- до перевірки не надано товарно-транспортні накладні;

- ТОВ Дженерал енерджі з вересня 2016 р. до ДПІ не звітує, звіт 1-ДФ подано за 2 квартал 2016 року, згідно якого чисельність працюючих 2 особи, декларація з податку на прибуток за 2016 рік до ДПІ не подана, за 2015 рік подана з нульовими показниками, фінансовий звіт за 2016 рік за місцем обліку підприємства не подано, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності, неможливість зберігання товару;

- в період з 20.10.2016 по день складання Акта перевірки керівником значиться ОСОБА_1 , яка є керівником чотирьох підприємств в Хмельницькій, Сумській областях та м.Києві;

- ТОВ Дженерал енерджі є фігурантом у кримінальному провадженні №12013220490001420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.2 ст.192, ч.1 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.388, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України, контролюючий орган дійшов висновку про те, що на розрахунковий рахунок ТОВ Бакалійна справа від ТОВ Дженерал енерджі були перераховані кошти у сумі 1 501 282,80 грн., мету отримання яких встановити неможливо, оскільки підприємство товар не отримувало, тому зазначені кошти підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги та повинні бути віднесені до складу доходів підприємства за відповідний період.

Враховуючи вищенаведені висновки контролюючого органу, суд вважає необхідним дослідити надані позивачем первинні та інші документи стосовно господарських операцій між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ Дженерал енерджі .

27.04.2016 між ТОВ Бакалійна справа , як продавцем, та ТОВ Дженерал енерджі , як покупцем, було укладено договір №270416, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов`язується оплатити товар у кількості, якості, асортименті, згідно виставлених рахунків, що є невід`ємною частиною цього договору.

Здійснення поставки від 04.05.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунку на оплату №800 від 27.04.2016, довіреності на отримання товару №160427 від 27.04.2016, видаткової накладної №807 від 04.05.2016.

Здійснення транспортування підтверджується копіями товарно-транспортної накладної №Р807 від 04.05.2016, а також договору про надання послуг №0253 від 18.04.2016р., укладеного між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ САТП-2001 , на перевезення вантажу, замовлення на перевезення вантажів, акта №7 здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) від 05.05.2016, платіжного доручення №7987981997 від 17.06.2016 підтверджує оплату послуг перевезення вантажу.

Здійснення поставки від 12.05.2016 за договором №270416 від 27.04.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: рахунку на оплату №851 від 06.05.2016, довіреності №160506 від 06.05.2016, видаткової накладної №867 від 12.05.2016.

Здійснення транспортування підтверджується копіями товарно-транспортної накладної №Р867 від 12.05.2016, а також договору №0260 від 12.05.2016, укладеного між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ Компанія БМГ , на перевезення вищевказаного вантажу та замовлення, акта виконаних робіт, платіжного доручення, податкової накладної.

Здійснення поставки від 07.07.2016 за договором №270416 від 27.04.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: рахунку на оплату №1260 від 04.07.2016, довіреності №160705 від 05.07.2016 на отримання відповідного товару, видаткової накладної №1251 від 07.07.2016.

Здійснення транспортування підтверджується копіями товарно-транспортної накладної №Р1251 від 07.07.2016, а також оформленими у відповідності до договору про №0253 від 18.04.2016р., укладеного між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ САТП-2001 , на перевезення вантажу, замовлення, акта здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), платіжного доручення.

Здійснення поставки від 14.07.2016 за договором №270416 від 27.04.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: рахунку на оплату №1322 від 11.07.2016, довіреності на отримання відповідного товару №160714 від 14.07.2016, видаткової накладної №1310 від 14.07.2016.

Здійснення транспортування підтверджується копіями товарно-транспортної накладної №Р1310 від 14.07.2016, а також оформленими у відповідності до договору про №0253 від 18.04.2016р., укладеного між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ САТП-2001 , на перевезення вантажу, замовлення, акта здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), платіжного доручення.

Здійснення поставки від 28.07.2016 за договором №270416 від 27.04.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: рахунку на оплату №1411 від 25.07.2016, довіреності на отримання відповідного товару №160726 від 26.07.2016, видаткової накладної №1426 від 28.07.2016,

Здійснення транспортування підтверджується копіями товарно-транспортної накладної №Р1426 від 28.07.2016, а також договору про надання послуг №0277 від 28.07.2016, укладеного між ТОВ ППК Алькон та ТОВ Бакалійна справа , на перевезення вантажу та замовлення, акта здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), платіжного доручення.

Здійснення поставки від 02.08.2016 за договором №270416 від 27.04.2016 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: рахунку на оплату №1483 від 29.07.2016, довіреності на отримання відповідного товару №160801 від 01.08.2016, видаткової накладної №1460 від 02.08.2016.

Здійснення транспортування підтверджується копією товарно-транспортної накладної №Р1460 від 02.08.2016.

На підтвердження оплати ТОВ Дженерал енерджі товару до матеріалів справи позивачем надано копії відповідних платіжних доручень. Також позивачем надано копії сертифікатів якості на товар.

Попереднє придбання поставленого позивачем ТОВ Дженерал енерджі товару підтверджується копією договору поставки №р00001481 від 24.12.2012, укладеного між ТОВ Бакалійна справа , як покупцем, та ТОВ Інтерстарч Україна , як продавцем, з додатковими угодами, видаткових накладних №4392 від 04.05.2016, № 4645 від 11.05.2016, № 4646 від 11.05.2016, №7133 від 07.07.2016 , № 7506 від 14.07.2016, № 8238 від 28.07.2018, №8239 від 28.07.2016 , №8477 від 02.08.2016, відповідних платіжних доручень та товарно-транспортних накладних.

Таким чином, реальність операцій щодо поставки позивачем ТОВ Дженерал енерджі товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, зафіксовані у Акті перевірки обставини та відповідні доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема щодо неподання ТОВ Дженерал енерджі податкової звітності чи подання її з нульовими показниками, стосовно того, що з 20.10.2016 директором ТОВ Дженерал енерджі є ОСОБА_1 , яка є керівником чотирьох підприємств, а також відносно кримінального провадження №12013220490001420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190, ч.2 ст.192, ч.1 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.388, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України, не є достатнім та беззаперечним доказом відсутності реальності відповідних господарських операцій та підлягають доведенню у процесі розгляду справи. При цьому, суд враховує, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ Дженерал енерджі мали місце у квітні, травні, липні та серпні 2018 року, коли директором зазначеного контрагента був ОСОБА_2 . Жодної інформації щодо вказаного вище кримінального провадження, зокрема, вироку суду чи ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в порядку ч.6 ст.78 КАС України, відповідачем суду не надано.

За вимогами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ Бакалійна справа та ТОВ Дженерал енерджі , а позивачем висновки контролюючого органу в цій частині судом спростовано.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення ТОВ Бакалійна справа п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 134.1.1 ст. 134, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. А відтак, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 00014941402, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Висновку про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.189.3 ст.189, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 51 943,12 грн., порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 Податкового Кодексу України - не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету за травень 2018 року на загальну суму 57 010,17 грн., та пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 , пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168 Податкового Кодексу України - не утримано та не перераховано військового збору до бюджету на загальну суму 3 895,73 грн., контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.

10.05.2018 ТОВ Бакалійна справа як комітентом та ТОВ Автоконсул як комісіонером договір комісії №7502/18/000608, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п.189.3 ст.189 ПК України, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 74 534,31 грн.

10.05.2018, на підставі зазначеного договору комісії, комісією у складі представників комісіонера та комітента було складено акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, у якому зафіксовано, що автомобіль Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , пробіг (наробіток) згідно з показниками лічильника 200 000 км, має задовільний технічний стан (у т.ч. зовнішній вигляд), 60% зносу, ціна продажу 74 534,31 грн.

10.05.2018 ТОВ Автоконсул на підставі вищевказаного договору комісії було укладено договір №7502/18/000608 від 10.05.2018 купівлі-продажу транспортного засобу Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 покупцем ОСОБА_3 за ціною 74 534,31 грн.

Відповідно до отриманої від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації, наданої у відповідь на запит ГУ ДФС у м.Києві від 11.10.2018 №31144/9/26-15-42-08-26, середньоринкова вартість автомобіля Toyota Camry , 2014 р.в. та пробігом 200 000 км, у ІІ кварталі 2018 року становила 349 156,61 грн. (з ПДВ).

Контролюючий орган дійшов висновку, що автомобіль продано фізичній особі за ціною (89 441,00 грн. з ПДВ), нижчою середньоринкової вартості (349 156,61 грн.), сума знижки становить 259 715,61 грн., виходячи з якої розраховано податок на доходи фізичних осіб, який повинен був бути утриманий та сплачений позивачем як податковим агентом (стор.25-28 Акта перевірки) і військовий збір (стор.29-30 Акта перевірки), а також податок на додану вартість (стор.18 Акта перевірки).

Порядок оподаткування операцій з продажу об`єктів рухомого майна визначено статтею 173 ПК України, пунктом 173.1 якої встановлено наступне.

Дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку , у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

За вимогами пп.168.1.1 п . 168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Статтею 171 ПК України визначено осіб, відповідальних за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету та передбачено наступне.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

- податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (пп. а п. 171.2).

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.164.1 ст . 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до пп. е пп. 164.2.17 п . 164.2 ст . 164 ПК України, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

- вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до п.164.5 ст . 164 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Таким чином, враховуючи те, що оцінка транспортного засобу не проводилась, відповідачем від уповноваженого, відповідно до п.167.2 ст.167 ПК України, органу - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було отримано інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля, відповідно до його марки, моделі та з урахуванням року випуску та пробігу, а саме Toyota Camry, 2014 р.в. та пробігом 200 000 км, вартість у ІІ кварталі 2018 року становила 349 156,61 грн.(з ПДВ).

Разом з тим, враховуючи, що зазначений автомобіль було продано фізичній особі, відповідно до договору №7502/18/000608 від 10.05.2018, за ціною 89 441,00 грн. (з ПДВ), контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку про те, що різниця між вказаними сумами є знижкою, яка є додатковим благом, та повинна бути включена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи - ОСОБА_3 , а позивачем не виконано обов`язки податкового агента щодо утримання та сплати відповідної суми податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що в Акті перевірки не визначено, яким чином робився розрахунок вартості відповідного транспортного засобу, оскільки відповідач не здійснював такий розрахунок, натомість використано відомості щодо вартості, надані уповноваженим органом відповідно до марки, моделі та з урахуванням року випуску та пробігу транспортного засобу. В той же час, позивачем не доведено суду жодними доказами, що середньоринкова вартість відповідного транспортного засобу є іншою чи розрахунок здійснений невірно.

Крім того, обставини, на які посилається позивач стосовно того, що автомобіль був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді не підтверджено належними та допустимими доказами (протоколом про адміністративні правопорушення та схемою дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до вимог п.1 розділу VІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 0 7.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, чи повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ), а наданий позивачем протокол визначення ціни автомобіля від 03.05.2018 комісією у складі комерційного директора, головного бухгалтера та бухгалтера ТОВ Бакалійна справа таким доказом не є. В той же час, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 10.05.2018 зазначено, що автомобіль має задовільний технічний стан, також помітка задовільно міститься у полі зовнішній стан із зазначенням дефектів , що спростовує доводи позивача стосовно відмінності кольору деяких частин транспортного засобу. При цьому, вказане не підтверджено будь-якими іншими доказами.

Таким чином, підстави для визнання протиправним і скасування ППР від 03.12.2018 № 0014174208, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, - відсутні.

Крім того, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

З урахуванням вище встановлених обставин, позивач, як податковий агент, зобов`язаний був нарахувати, утримати та сплатити до бюджету відповідну суму військового збору.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на невірне зазначення періоду, в якому було вчинено порушення, у розрахунку штрафних санкцій ППР №0014194208, де зазначено серпень 2018 р., у той час, коли операція з продажу автомобіля була проведена у травні 2018 р., а також на неповне зазначення дати прийняття вказаного рішення (не вказано останніх двох цифр року), оскільки вказані порушення є формальними та не можуть бути підставою для скасування відповідного ППР, так як не спростовують вчиненого позивачем порушення вимог ПК України.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0014194208 від 03.12.2018 задоволенню не підлягають.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) , за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Пунктами 14.1.71, 14.1.219 п.14.1 ст.14 ПК України визначено:

- звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін . Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу;

- ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

При цьому, відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (далі - Порядок), середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки (п.2) .

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100),

де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2 (п.3) .

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п.4) .

Середньоринкова вартість автомобіля Toyota Camry, 2014 р.в. з пробігом 200 000 км, у ІІ кварталі 2018 року була визначена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідно до вимог вищевказаного Порядку, та становить 349 156,61 грн.(з ПДВ).

Позивачем не надано суду бухгалтерських документів щодо балансової вартості проданого за договором №7502/18/000608 від 10.05.2018 автомобіля - Toyota Camry, 2014 р.в. з пробігом 200 000 км. Таким чином, визначаючи базу оподаткування ПДВ операції з продажу транспортного засобу, слід виходити із звичайної ціни, яка не може бути визначена відповідно до ціни договору №7502/18/000608 від 10.05.2018, оскільки вище встановлено, що така ціна не відповідає рівню середньоринкових цін. При цьому, суд враховує, що хоч Порядок встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб, проте, визначена відповідно до його вимог середньоринкова вартість, за аналогією закону, може бути застосована для визначення бази оподаткування ПДВ та підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що позивачем, з урахуванням покладеного на нього нормою ч.1 ст.77 КАС України обов`язку щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, та принципу змагальності сторін, не доведено належними та допустимими доказами того, що ціна за договором №7502/18/000608 від 10.05.2018 відповідає рівню ринкових цін.

А тому, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу ПДВ на суму різниці між середньоринковою вартістю автомобіля та ціною за договором №7502/18/000608 від 10.05.2018 .

Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача щодо невірного розрахунку відповідачем суми податкового зобов`язання з ПДВ, оскільки з Акту перевірки (стор. 18) вбачається, що податкове зобов`язання розраховане, виходячи з різниці між середньоринковою вартістю автомобіля та ціною за договором №7502/18/000608 від 10.05.2018, помноженої на ставку ПДВ (349 156,61 грн.-89 441,00 грн.=259 715,61 грн., 259 715,61 грн. * 0,20=51 943,12 грн.). Разом з тим, зазначена різниця розрахована, виходячи з вартості з урахуванням ПДВ, та, відповідно включає в себе ПДВ. А відтак, сума ПДВ, яку зобов`язаний сплати позивач складає 43 286 грн. (259 715,61*20/(100+20)= 43 285,94), сума штрафу 10 822 (43 286*0,25=10 821,5).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 №0001493140 підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині 8657 грн. податкового зобов`язання та (51943-43286=8657) та 2164 грн. штрафних санкцій (12986-10822=2164), а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Висновку про порушення позивачем вимог ст. 51, п.70.16 ст. 70, пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за І квартал 2016 року, II квартал 2017 року, контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.

У податковому розрахунку (форма №1-ДФ) сума доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи за ІІ квартал 2017 року - ПН 2902802710 (рядок 43) та І квартал 2016 року - ПН 2554002683 (рядок 21) відображено недостовірно, код помилки 99 - податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО (стор.29 Акта перевірки).

Відповідно до пп. б п.176.2 ст . 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з п.119.2 ст . 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В Акті перевірки не зазначено, а відповідачем у процесі розгляду справи не доведено, що невірне зазначення податкового номеру фізичних осіб у податковому розрахунку форми №1-ДФ щодо суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи , за ІІ квартал 2017 року та І квартал 2016 року призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку .

Тому, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.119.2 ст.119 ПК України - відсутні.

Таким чином, ППР від 03.12.2018 року №0014184208, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн., підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Крім того, відповідачем встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Кодексу щодо своєчасності сплати сум податку на додану вартість, визначених платником у податкових деклараціях.

З доданого до ППР від 30.11.2018 № 00014951402 розрахунку вбачається, що штрафні санкції застосовані на підставі п.126.1 ст.126 ПК України у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, а саме:

- у розмірі 2,76 грн. - за датою подання декларації 19.05.2015, кількість днів затримки 4;

- 2301,27 грн. - за датою подання декларації 17.08.2015, кількість днів затримки 1;

- 2,7 грн. - за датою подання декларації 17.04.2015, кількість днів затримки 24;

- 17,47 грн. - за датою подання декларації 26.09.2018, кількість днів затримки 1;

- 298,3 грн. - за датою подання декларації 20.10.2017, кількість днів затримки 17 ;

- 1429,17 грн. - за датою подання декларації, кількість днів затримки 15.

Загальна сума штрафу 4 051,67 грн.

Податкова декларація з податку на додану вартість, відповідно до п. 203.1 ст . 203 ПК України, подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п.203.2 ст.203 ПК України) .

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, право провести перевірку та визначити суму грошових зобов`язань контролюючий орган має протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Виходячи з дати подання податкової декларації та встановленої кількості днів затримки, судом встановлено, що відповідачем оскаржуваним ППР від 30.11.2018 №00014951402 застосовано штрафні санкції поза межами встановленого п.102.1 ст.102 ПК України 1095-денного строку щодо штрафу: у розмірі 2,76 грн. - за датою подання декларації 19.05.2015, 2301,27 грн. - за датою подання декларації 17.08.2015, 2,7 грн. - за датою подання декларації 17.04.2015 .

Крім того, штрафна санкція у розмірі 17,47 грн. (за датою подання декларації 26.09.2018) безпідставно застосована до позивача, оскільки зазначений період виходить поза межі періоду з 01.01.2015 по 30.06.2018, за який проводилася перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 00014951402 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині штрафних санкцій у сумі 2 324,20 грн.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги частково .

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3 ст.2 КАС України у повному обсязі .

Відповідно до частини першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що заявлений розмір судових розмір витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн. визначено згідно з умовами договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №12/11-2018 від 12.11.2018, укладеного між ТОВ Бакалійна справа та адвокатським бюро Нежигай та партнери , додаткової угоди №1 від 12.11.2018 до вказаного договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детального акта приймання-передачі послуг за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги №12/11-2018 від 12.11.2018 та розрахунку №31 від 19.11.2018, що сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №2472 від 20.11.2018, суд дійшов висновку про те, що заявлена сума витрат на правничу допомогу адвоката та судовий збір підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (72,99% суми позовних вимог), а саме у сумі 12 575,99 грн. ((10 000 грн.+7 229,75 грн.)*72,99%=12 575,99 грн.) .

Керуючись статтями 72-77 , 139 , 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.11.2018 № 00014941402 .

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.11.2018 №00014931402 в частині 8657 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень податкового зобов`язання та 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні штрафних санкцій .

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.11.2018 № 00014951402 в частині штрафу у сумі 2 324,20 грн. (дві тисячі триста двадцять чотири гривні двадцять копійок).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03.12.2018 №0014184208.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа (03113, м.Київ, вулиця Дружківська, будинок 10, офіс 720, код ЄДРПОУ 37395287) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати у сумі 12 575,99 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко