Постанова

від 08.08.2019 по справі 300/520/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7193/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Курильця А. Р., Большакової О.О.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача Довженка Д.С. ,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Стиль на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Микитюка Р. В., повний текст рішення виготовлений 03 червня 2019 року) у справі № 300/520/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Стиль до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ТзОВ Торгова фірма Стиль звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001301401 від 01.03.2019, яким йому визначено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3387849 грн за основним платежем та 1693925 грн штрафних санкції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило ТзОВ Торгова фірма Стиль , подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що контролюючий орган зареєстрував всі податкові накладні, що виписані його, позивача, контрагентом - ТОВ Вірлент Компані на адресу ТзОВ ТФ Стиль , що дало змогу позивачу скористатися правом на податковий кредит.

Рух товару чітко прослідковується по ланцюгу постачання до кінцевого експортера. Придбаний у ТОВ Вірлент Компані товар продано на експорт, що свідчить як про реальність господарської операції, так і про її прозорість.

Судом першої інстанції податкову інформацію та наявність кримінального провадження визнано достатніми доказами, що підтверджують правомірність дій ГУ ДФС в Івано - Франківській області, однак не враховано, що кримінальне провадження зареєстроване не щодо ТОВ Вірлент Компані . Судові рішення, що підтверджують незаконну господарську діяльність ТОВ Вірлент Компані відсутні.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На апеляційну скаргу Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем до перевірки документами не підтверджено поставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Вірлент Компані . Надані для перевірки первинні документи, виписані для позивача, не дають можливості встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей. Натомість, як вважав суд, з поданих позивачем документів видно проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Операції не мають реального товарного характеру.

Отже, позивач протягом лютого, травня, червня, серпня 2018 року безпідставно відобразив в податковому обліку операції по оформлених документах на придбання олії соняшникової у ТОВ Вірлент Компані .

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ Торгова фірма Стиль 04.01.2013 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а також Статутом товариства.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік на підставі наказу від 30.11.2018 № 1905, направлень від 12.12.2018 № 2511, 2512, 2513 та від 20.12.2018 № 2586 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки № 111/09-19-14-01/38472641 від 07.02.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 3387849 грн, з них за лютий 2018 року на 619248 грн, за травень 2018 року на 599808 грн, за червень 2018 року на 999993 грн, за серпень 2018 року на 1168800 грн; 2) пункту 176.2 б статті 176 Податкового кодексу України - подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 4-ий квартал 2017; 3) пунктів 163, 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано 345,78 грн податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, в тому числі 147,78 грн за березень 2017 та 198 грн за жовтень 2017; 4) підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, статті 163, пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано 28,81 грн податкового зобов`язання з військового збору, в тому числі 127,31 грн за березень 2017 та 16,50 грн за жовтень 2017.

Позивачем подано відповідачу заперечення на акт № 710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001301401 від 01.03.2019 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким позивачу визначено грошове зобов`язання за основним платежем на суму 3387849 грн, та застосовано штрафні санкції на суму 1693925 грн.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (стаття 16 ПК України).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (стаття 163 ПК України).

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (пункт 164.3 статті 164 ПК України).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: 1) ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод; 2) ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Під час проведення перевірки органом ДФС встановлено проведення позивачем фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Вірлент Компані (код ЄДРПОУ 41381778) в зв`язку з придбанням в зазначеного товариства олії соняшникової.

Позивачем надано до перевірки наступні документи: договір поставки № 01/02 від 01.02.2018; специфікації, накладні та акти приймання передачі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та сертифікати якості.

У товарно-транспортних накладних вказано, що вантажовідправником є ТОВ Вірлент Компані , пункт навантаження: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125.

Позивачем перераховано ТОВ Вірлент Компані за придбані ТМЦ 1906280 грн в період з 01.07.2016 по 30.09.2018 згідно платіжних доручень: № 11239 від 06.03.2018, № 12021 від 29.05.2018, № 12260 від 21.06.2018, № 12874 від 15.08.2018.

Сума податку на додану вартість в розмірі 3387849,4 грн включена позивачем до податкового кредиту у лютому, травні, червні, серпні 2018 року.

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), поданих ТОВ Вірлент Компані до податкового органу, в II кварталі 2018 року в даному підприємстві працював у штаті 1 чоловік (директор), у III кварталі 2018 - 5 чоловік.

Згідно звіту про сукупний дохід форми № 2-м, балансова вартість основних засобів ТОВ Вірлент Компані станом на 01.01.2018 становила 0 грн, станом на 30.06.2018 - 0 грн.

Також позивачем до перевірки надано копію договору зберігання-доробки олії соняшникової № 0110/17 від 01.10.2017, згідно якого ТОВ Агро-Постач та ТОВ Вірлент Компані уклали цей договір на зберігання та доробку продукції.

Однак, згідно даних ЄРПН відсутня інформація щодо взаємовідносин між ТОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач по послугах зберігання-доробки олії соняшникової.

Відсутність господарських взаємовідносин між вказаними компаніями також підтверджується листом ТОВ Агро-Постач № 29 від 02.11.2018, в якому вказано, що ТОВ Агро-Постач не укладало договір зберігання-доробки олії соняшникової від 01.10.2017 № 0110/17, а відповідно і не здійснювало ніяких господарських операцій з ТОВ Вірлент Компані згідно даного договору (т. 3 а.с. 113).

Отже, позивач фізично не міг придбати у ТОВ Вірлент Компані олію соняшникову, оскільки в нього її фактично не було.

Надані позивачем сертифікати якості від ТОВ Агро-Постач на олію соняшникову та товарно-транспортні накладні про перевезення олії з вул. Пролетарська, 125, м. Долинська, Кіровоградська область (адреса ТОВ Агро-Постач ) не можуть вважатись належними та допустимими доказами проведення операції, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В листі ТОВ Агро-Постач № 29 від 02.11.2018 прямо вказано, що даним суб`єктом підприємницької діяльності не видавались у встановлено порядку сертифікати якості на олію згідно договору № 0110/17 від 01.10.2017.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу на спростування листа ТОВ Агро-Постач № 29 від 02.11.2018, хоча апелянт прямо вказує, що даний лист був доказом, який на думку суду першої інстанції підтверджує неможливість здійснення позивачем господарської операції з ТОВ Вірлент Компані .

Верховний Суд у своїх постановах від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16, від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. В зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В постанові від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 Верховний Суд звернув увагу, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахуванням товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Крім того, відповідачем від ГУ ДФС у м. Києві отримано узагальнену інформацію щодо взаємовідносин ТОВ Вірлент Компані з контрагентами-постачальниками та покупцями за звітний період декларування ПДВ, згідно якої, відповідно до інформації ІС Податковий блок наявна картка суб`єкта фіктивного підприємства ТОВ Вірлент Компані код 3, ознака фіктивності з подальшою передачею у володіння чи управління підставним, померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження (дата встановлення ознаки 31.05.2018). Результат відпрацювання СФП код 4 - порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

За звітні періоди декларування ПДВ ТОВ Вірлент Компані , податковими органами встановлено неправомірне визначення даним платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів на загальну суму 3581195 грн. Таким чином, платником податків порушено норми підпунктів а / б пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Враховуючи наведене, податковою перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Вірлент Компані в частині придбання олії соняшникової, а отже позивач протягом лютого, травня, червня, серпня 2018 безпідставно відобразив в податковому обліку операції по придбанню олії соняшникової у ТОВ Вірлент Компані .

Таким чином, податковий орган та суд першої інстанції прийшли до правильного висновку про те, що позивачем в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 3387849 грн, в тому числі за лютий 2018 на суму 619248 грн, за травень 2018 на суму 599808 грн, за червень 2018 на суму 999993 грн, за серпень 2018 на суму 1168800 грн.

Посилання представника апелянта в суді апеляційної інстанції на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 в справі № 1340/4179/18, яке набрало законної сили і на думку апелянта є однією з підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки предметом судового розгляду в зазначеній справі є господарські звязки ТОВ Вірлент Компані з іншими контрагентами та податкове повідомлення рішення податкового органу, яке на має відношення до позивача, а також до контрагента ТОВ Вірлент Компані - ТОВ Агро-Постач .

Не можна визнати обгрунтованими доводи представника апелянта в суді апеляційної інстанції та його посилання на лист директора ТОВ Вірлент Компані та додатки до листа, оскільки зазначений лист не містить вихідного номера та дати . На час проведення податкової перевірки ТОВ Вірлент Компані податковому органу було подано тільки договір поставки № 01/02 від 01.02.2018; специфікації, накладні та акти приймання передачі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та сертифікати якості. Інші документи надані не були.

Факт укладення договору від 1.10.2017 №0110/17 щодо зберігання та доробки олії для ТОВ Вірлент Компані та видачі сертифікатів якості письмово спростував директор ТОВ Агро-Постач (а. с. 113 т.3).

Щодо доводів апелянта про те, що ДФС України проведено реєстрацію усіх податкових накладних, виписаних ТОВ Вірлент Компані на адресу ТзОВ Стиль , слід зазначити, що відповідачем проведена перевірка позивача вже після реєстрації даних накладних в ЄРПН.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу наведеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Стиль залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 300/520/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді А. Р. Курилець О. О. Большакова Повний текст постанови виготовлений 09.08.2019.