Постанова

від 12.08.2019 по справі 320/5729/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.08.2019 Справа № 320/5729/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 320/5729/17 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

№ 22-ц/807/379/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Кулабухова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області про поновлення дії договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати поновленим на той же самий строк та на тих же умовах договір оренди земельної ділянки від 21.01.2005 року, площею 21,0002 га ріллі із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту для організації та ведення фермерського господарства, укладений між ним та Мелітопольською районною державною адміністрацією. Також просить визнати за ним право користування вказаною земельною ділянкою. У своїй позовній заяві позивач зазначає наступне. Розпорядженням голови Мелітопольської райдержадміністрації від 24.12.2004 року №1213 ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населеного пункту, площею 21,0002 га ріллі для організації та ведення фермерського господарства. 21 січня 2005 року на виконання цього розпорядження було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у ДП Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04 від 02 лютого 2005 року. Згідно п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2005 року договір укладається на термін 10 років і набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Таким чином, строк дії Договору становить до 02 лютого 2015 року. Земельна ділянка була передана йому за актом приймання - передачі. Після чого, позивач приступив до її використання. Весь період часу, протягом якого Позивач орендував вищевказану земельну ділянку, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, використовував земельну ділянку тільки за її цільовим призначенням. 02 лютого 2015 року закінчився термін дії Договору оренди земельної ділянки. Проте Позивач продовжує користуватися цією земельною ділянкою за її цільовим призначенням, вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату на умовах визначених договором, виконує інші обов`язки покладені на нього договором. Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа - повідомлення від орендодавця про заперечення у його поновленні Позивачу не направлялось та ним не отримувалось. Вважає, що таким чином, договір оренди земельної ділянки від 21 січня 2005 року, який зареєстровано у ДП Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 06 від 02 лютого 2005 року, для організації та ведення фермерського господарства, підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені відповідним договором.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер та апеляційне провадження було зупинене до залучення до участі в справі його правонаступників.

Ухвалою апеляційного суду від 16 липня 2019 року до участі в справі була залучена спадкоємець апелянта - ОСОБА_2 .

У клопотанні про розгляд справи у відсутності правонаступника апелянта та його представника, представник ОСОБА_2 зазначив про те, що ОСОБА_2 не планує використовувати земельну ділянку, договір оренди щодо якої є предметом спору.

Разом тим, правонаступник апелянта не відмовилася від апеляційної скарги, тому справа підлягає апеляційному перегляду в межах заявленої апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних положень закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції було встановлено, що 21 січня 2005 року було укладено Договір оренди земельної ділянки, між ОСОБА_1 та Мелітопольською районною державною адміністрацією. Вищезазначений Договір, зареєстровано у ДП Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 06 від 02 лютого 2005 року. /а.с. 8/.

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди земельної ділянки, Орендодавець, відповідно до розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 24 грудня 2004 року за № 1213 Про затвердження проектів відведення та передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку із земель запасу Новгородківської сільської ради, яка знаходиться за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди земельної ділянки, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,0002 га ріллі у стані придатному для її цільового призначення.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди земельної ділянки, Договір укладається терміном на десять років, і набуває чинності з дати його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки договір оренди землі було зареєстровано 02 лютого 2005 року, то договір діє до 02 лютого 2015 року. Тому, починаючи з 03 лютого 2015 року, орендодавець при запереченні у поновленні договору, повинен був надіслати листа-повідомлення про свої заперечення у поновленні договору.

Відповідач у своєму запереченні на позовну заяву зазначав, що листом від 05.02.2015 №31-8-0.4-1587/2-15 Головне управління повідомило ОСОБА_1 про відмову у продовженні дії договору.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Вказану обставину також передбачає ст. 93 Земельного кодексу України.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

21 січня 2005 року орендодавець Мелітопольська районна державна адміністрація передала, а орендар ОСОБА_1 отримав вищевказану земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі за договором оренди від 21 січня 2005 року.

02.02.2005 року вказаний договір було зареєстровано ДП Мелітопольський районний центр державного земельного кадастру , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис за №6.

На виконання п.1.3 договору, було зареєстровано ФГ Самек. , що підтверджується копією статуту.

Пунктом 2.2 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі . Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена підстава поновлення договору оренди, а саме: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Як зазначив суд першої інстанції, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Проаналізувавши матерілася справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції врахував належне виконання орендарем умов договору оренди, не надання орендодавцем доказів надіслання у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк та отримання позивачем вказаної відмови, а також пропуск орендарем строків для подачі заяви про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, та те, що сторони не укладали додаткову угоду про поновлення договору оренди. Таким чином, на час розгляду справи були відсутні всі необхідні умови для поновлення договору оренди з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 ЦПК України.

Такий висновок суду не спростований в апеляційній скарзі, а також не спростований правонаступником апелянта, який до того ж зазначила про своє небажання використовувати спірну земельну ділянку.

За таких обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 залишити без задоволелня.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2019 року.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков