Рішення

від 29.01.2019 по справі 755/4056/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4056/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок , Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю СМ Група , ОСОБА_2 ,Сектор з питань державної реєстрації Бориспільської районної державної адміністрації про визнання позивача таким, що звільнений із займаної посади, тимчасово покласти обов`язки директора на іншу особу,

в с т а н о в и в:

19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок , Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 про визнання ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю СМ ГОРОДОК на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 07 грудня 2017 року; тимчасово покласти обов`язки директора ТОВ СМ-ГОРОДОК на ОСОБА_2 , який є керівником та підписантом юридичної особи ТОВ СМ ГРУПА до вирішення питання Загальними зборами учасників підприємства ТОВ СМ-ГОРОДОК , щодо призначення нового виконавчого органу та уповноважити ОСОБА_1 на подачу документів до органів державної реєстрації пов`язаних із внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна керівника (директора) юридичної особи ТОВ СМ-ГОРОДОК , які мотивує тим, що 20 вересня 2005 року державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області були внесенні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК . Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 значиться, як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК . Разом з тим, 20 вересня 2005 року державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області були внесенні відомості до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 , керівником якого є також ОСОБА_1 . Єдиним засновником (учасником) ТОВ СМ-ГОРОДОК та Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 являється Товариство з обмеженою відповідальністю СМ ГРУПА . Згідно інформації ї Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ СМ ГРУПА є фізичні особи, а саме: ОСОБА_2 , якому належать 64% частки в статутному капіталі та ОСОБА_3 , якій належать 36% частки в статутному капіталі. Керівником та підписантом ТОВ СМ ГРУПА є ОСОБА_2 . 21 листопада 2017 року позивач звернувся до загальних зборів учасників ТОВ СМ-ГОРОДОК та ТОВ СМ-ГОРОДОК-1 з заявою про звільнення його з посади директора. Дану заяву відповідачі отримали 24 листопада 2017 року, однак на день звернення до суду з даним позовом, загальні збори учасників товариств не проведенні, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено, що порушує права як працівника. Наказам № 1 ТОВ "С -ГОРОДОК , в особі директора ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року вирішено питання, зокрема стосовно звільнення останнього із займаної посади директора еа підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Проте, учасники товариств не провели загальних зборів не розглянули заяву позивача про звільнення з посади директора зазначених підприємств, тоді як позивач виконав вимоги закону, щодо процедури звільнення за власним бажанням.

18 червня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

15 серпня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за провалами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 листопада 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва, постановлено ухвалу про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог Сектор з питань державної реєстрації Бориспільської районної державної адміністрації.

13 серпня 2018 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, мотивуючи свій відзив третя особа наголошує що позивач фактично не обіймав посаду директора ТОВ СМ-ГОРОДОК та ТОВ СМ-ГОРОДОК-1 з 2015 року. В продовж з 2015 по 2016 рік позивач на неодноразове прохання надати письмову заяву, про звільнення його з посади директора відповідав відмовою, не попередивши власника письмово про розірвання трудового договору за два тижні. У зв`язку з цим ТОВ СМ-ГОРОДОК та ТОВ СМ-ГОРОДОК-1 з вини позивача невчасне подано податкову та фінансову звітність з 2015 року по теперішній час, що стало підставою для застосування до посадових осіб підприємства підставою стягнення за збитків у вигляді штрафних санкцій, вважають вимоги позивача про розірвання трудового договору правомірною.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та представника позивача.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з`явилися про день час, місце розгляду справи повідомленні належним чином, про причину неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК та Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 , є окремими юридичними особами та діє на підставі статутів, які зареєстровані у Бориспільській районній у місті Києві державній адміністрації Київської області.

Засновником Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК та Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 , є Товариство з Обмеженою відповідальністю СМ група , засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК та Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 .

Право на працю - одне з основних прав людини.

Стаття 23 Декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі і сприятливі умови праці та захист від безробіття.

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права зазначається, що право на працю - це право кожної людини на отримання можливостей заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Міжнародно-правові акти про працю підкреслюють неприпустимість примусової праці.

Європейська конвенція про права людини 1959 року, Конвенція № 29 про примусову або обов`язкову працю 1930 року визначають примусову працю як будь-яку роботу або службу, що вимагається від будь-якої особи під загрозою покарання, якщо тільки ця особа не запропонувала добровільні послуги.

Стаття 4 Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод встановлює заборону рабства та примусової праці.

Україна, що ратифікувала названу конвенцію, закріпила уст. 43 Конституції заборону використання примусової праці відповідно до міжнародно-правових стандартів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ч. 1ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4КЗпП України).

Частиною 1стттею 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 cт. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Нормами ст. ст. 97, 99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно із ст. ст. 28, 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону загальні збори учасників скликаються, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства - це орган товариства, що має право діяти від імені останнього у цивільних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5.3 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК та Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 , виконавчим органом Товариства є Директор, що обирається зборами Учасників.

Відповідно до 6.2 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК та Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 , до виключної компетенції зборів Учасників належить: визнання основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів щодо їх виконання; внесення змін до статуту та інших установчих документів Товариства; створення та відкликання членів виконавчого органу Товариства; створення та відкликання членів виконавчого органу Товариства; затвердження річних результатів діяльності Товариства, зокрема, його дочірніх підприємств, затвердження звітів ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх Статутів та Положень; внесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його відокремлених підрозділів, філій та представництв; призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасників додаткових вкладів; вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника; виключення учасника Товариства; затвердження договорів на суму вище 10 000 розмірі мінімальної заробітної плати; безкоштовна передача майна Товариства третім особам.

Статтею 32 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону, відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

На загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол (ч. 4 ст. 33 Закону).

Якщо загальні збори не відбулися, то за змістом зазначеного положення Закону, необхідно скласти протокол щодо цього.

Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України, ст.ст. 28, 29, 30 Закону праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Також, враховуючи викладене суд вважає, що право найманого працівника, у т.ч. того, який обіймає посаду директора товариства, як у даному випадку, можуть бути припинено на підставах, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема і за власним бажанням. Зокрема, звільнити директора, дійсно, може тільки засновники підприємства, але якщо загальні збори скликати не можливо, то це не означає, що директор буде змушений довічно працювати на цьому підприємстві.

Міністерством праці та соціальної політики в листі від 12.01.2011 № 15/06/186-11 зазначено, що у таких випадках директор має право реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням, передбачене ст. 38 КЗпП України. Для цього директор повинен видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦК України фізична особа має право на вибір роду занять та використання примусової праці забороняється.

21 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснокутською Г.О., засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 при написанні заяви про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ СМ-ГОРОДОК , заяву про звільнення позивач направив рекомендованим листом, дата відправлення - 21 листопада 2017 року, за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК ,

07 грудня 2017 року винесено наказ № 1-к за підписом керівника підприємства ОСОБА_1 . Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК про звільнення з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

21 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснокутською Г.О., засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 при написанні заяви про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ СМ-ГОРОДОК-1 , заяву про звільнення позивач направив рекомендованим листом, дата відправлення - 21 листопада 2017 року, за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 .

07 грудня 2017 року винесено наказ № 1-к за підписом керівника підприємства ОСОБА_1 . Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-ГОРОДОК-1 про звільнення з посади директора ОСОБА_1 за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Однак у суду відсутні дані, що позивач звертався із заявою про скликання загальних зборів до офіційного загальнодержавного друкованого засобу масової інформації, таким є національна газета Урядовий кур`єр , із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення зборів.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦК України, яка не передбачає такого способу захисту, як припинення повноважень органу управління товариства з обмеженою відповідальністю. Проте, цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.

Статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належать угода сторін; закінчення строку (п.п. 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

Відповідно до вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах і, як правило, це спори за позовами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу; керівника підприємства, установи, організації з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу.

Відповідно до п. 41 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24.10.2008 р. № 13, при розгляді справ за позовами про визнання повноважень членів (члена) виконавчого органу, наглядової ради та інших органів товариства припиненими, судам необхідно враховувати, що такого способу захисту прав та законних інтересів чинним законодавством не передбачено, і вирішення цього питання не належить до компетенції судів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, оскільки заява позивача про звільнення з посади за власним бажанням не була предметом розгляду загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок та Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , що мають виключну компетенцію по її розгляду, рішення по заяві позивача загальними зборами прийнято не було, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Позивач не ставить перед судом питання про визнання бездіяльності учасників товариства (загальних зборів) протиправною, про зобов`язання учасників товариства провести загальні збори та розглянути його заяву про звільнення з роботи, а передчасно ставить питання про визнання припиненими трудових відносин з вказаної дати, в той час, як він до теперішнього моменту є членом виконавчого органу товариства.

Крім того, згідно положень ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичною особою.

Відповідно до ст. 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, питання звільнення працівника з роботи вирішується в досудовому порядку уповноваженим на те органом, тобто адміністрацією чи власником підприємства, які працевлаштували працівника.

Отже, трудові відносини між сторонами повинні розглядатись лише в межах трудового законодавства і не опосередкуватись іншими нормативними актами, які не прийняті відповідно до Кодексу законів про працю України.

Таким чином, в межах розгляду даних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, посилання позивача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-Городок та Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , ухиляються від проведення загальних зборів для вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади, суд вважає безпідставними, оскільки загальні збори учасників товариств можуть лише констатувати припинення трудових відносин з позивачем, як директором товариства, та вирішити питання про призначення іншого директора, але ніяким чином не впливати на трудові відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Городок та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , які можуть бути вирішенні в межах Кодексу законів про працю України.

Звернувшись до товариств та його власника письмово про звільнення з роботи за власним бажанням, позивач, відповідно до положень ст. 38 Кодексу законів про працю України мав право через два тижні припинити виконання обов`язків, передбачених трудовою угодою і після цього, всі негативні наслідки в зв`язку з припиненням виконання працівником трудових обов`язків буде нести власник, якщо він протягом двох тижнів після подання заяви не вирішив питання про призначення іншого працівника виконувати обов`язки директора підприємства.

Також слід зазначити, що позивач після закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, як директор товариств, на якого покладені обов`язки виконання кадрових питань підприємства, мав підстави самостійно винести наказ про припинення виконання директорських обов`язків за ст. 38 Кодексу законів про працю України, не чекаючи рішення загальних зборів.

Позивач цим правом не скористався, також не надав суду належних доказів, які мали підтвердити, що на час звернення з даним позовом до суду, позивач припинив виконання обов`язків директора, що зумовлює проведення таких дій, як: передача печатки, установчих документів та документів, що стосуються господарської діяльності товариств, відповідальній особі; повідомлення про припинення повноважень керівника підприємств відповідним контролюючим органам інше, враховуючи, що за своїми функціональними обов`язками директор здійснює керівництво усією поточною діяльністю товариства.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені доводи у їх сукупності, оцінюючи надані суду докази з позиції належності та допустимості, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок , Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю СМ Група , ОСОБА_2 ,Сектор з питань державної реєстрації Бориспільської районної державної адміністрації про визнання позивача таким, що звільнений із займаної посади, тимчасово покласти обов`язки директора на іншу особу.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 28, 29, 31-33 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , ст. ст. 21, 31, 36, 38 КЗпП України, ст. ст. 9, 97, 99, 312 ЦК України, ст.ст. 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, сду,-

у х в а л и в:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок , Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Городок-1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю СМ Група , ОСОБА_2 ,Сектор з питань державної реєстрації Бориспільської районної державної адміністрації про визнання позивача таким, що звільнений із займаної посади, тимчасово покласти обов`язки директора на іншу особу.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я