Постанова

від 12.08.2019 по справі 905/39/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. справа №905/39/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попков Д.О. суддів Стойка О.В., Пелипенко Н.М. секретар судового засідання Склярук С.І. за участю представників: від позивача не з`явився; від відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 19.06.2019р. (повний текст підписано 21.06.2019р.) у м. Харкові у справі №905/39/19 (суддя Бокова Ю.В.) за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Комунального підприємства Міськтепломережа , м. Чистякове Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 660039,05грн., з яких: основний борг - 307679,35грн., пеня - 76405,70грн., 3% річних - 27798,13грн., інфляційні втрати - 248155,88грн.

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства Міськтепломережа , м. Чистякове Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 660039,05грн., у тому числі:

- 307679,35грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу протягом жовтня-грудня 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р.;

- 76405,70грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань лютого, жовтня-грудня 2014р.;

- 27798,13грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань лютого, жовтня-грудня 2014р.;

- 248155,88грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.01.2019р. було відкрито провадження у справі №905/39/19 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Віднесено означену справу до категорії малозначних.

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. (повний текст підписано 21.06.2019р.) у справі №905/39/19 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України були задоволені частково - стягнуто з Комунального підприємства Міськтепломережа на користь Позивача 583605,03грн., у тому числі:

- 307679,35грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р.;

- 27769,81грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань;

- 248155,87грн. інфляційної індексації на заборгованість за простроченими зобов`язаннями.

4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неповного (несвоєчасного) розрахунку Відповідачем за поставлений Позивачем природний газ протягом лютого, жовтня-грудня 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. в сумі 307679,35грн., отримання якого підтверджене належним чином оформленими актами приймання-передачі, та правомірністю нарахування на суму означеної заборгованості 3% річних та інфляційної індексації.

4.1. Відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені:

- за зобов`язаннями лютого 2014р. (період прострочення з 15.03.2014р. по 19.03.2015р.) в сумі 13,11грн. - зумовлена застосуванням до спірних правовідносин Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р. (далі Закон №1730-VIII від 03.11.2016р.), який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016р.) - в розглядуваному випадку сплачено 20.03.2014р.;

- за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р. (період прострочення з 15.11.2014р. по 31.12.2017р.) в сумі 76392,59грн. - зумовлена дією мораторію на нарахування та стягнення пені енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, встановленого ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси №85-VIII від 13.01.2015р. (далі - Закон України №85-VIII від 13.01.2015р.), оскільки місцезнаходженням Відповідача є м. Чистякове Донецької області, що включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

4.2. Часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних:

- за зобов`язаннями лютого 2014р. (період прострочення з 15.03.2014р. по 19.03.2015р.) в сумі 3,03грн. - зумовлене застосуванням до спірних правовідносин Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р. (далі Закон №1730-VIII від 03.11.2016р.), який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016р.) - в розглядуваному випадку сплачено 20.03.2014р.;

- за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р. (період прострочення з 15.11.2014р. по 31.12.2017р.) в сумі 25,29грн. - зумовлене невірним арифметичним розрахунком Позивача.

4.3. Часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційної індексації за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р. (період прострочення з 15.11.2014р. по 31.12.2017р.) в сумі 0,01грн. - зумовлене також невірним арифметичним розрахунком Позивача.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , частково не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. у справі №905/39/19 скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 76405,70грн. та 3% річних в сумі 28,32грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Судові витрати за подання апеляційної скарги просить покласти на Відповідача.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

6.1. неправильне застосування судом ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , оскільки природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів, а відноситься до інших ресурсів в контексті ст.714 Цивільного кодексу України, а отже Позивач не є енергопостачальною організацією у розумінні цього Закону. Відтак, підміна юридичних понять енергопостачання та газопостачання , допущена судом першої інстанції, та неправильне застосування ст.2 наведеного вище Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. призвело до неправильної оцінки фактичних обставин справи та безпідставній відмові у стягненні пені.

6.2. перерахунок місцевого суду заявлених до стягнення сум 3% річних не містить жодних арифметичний дій, з яких можна було б зрозуміти алгоритм такого перерахунку та дійти висновку щодо підстав зменшення судом сум 3% річних, враховуючи, що розрахунок Позивача здійснений з дотриманням умов п.6.1 договору №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. та відповідає п.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

7. Комунальним підприємством Міськтепломережа , в межах визначеного апеляційним судом строку, відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 19.07.2019р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Пушай В.І. і Пелипенко Н.М.

9. Ухвалою від 23.07.2019р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/39/19, а ухвалою від 02.08.2019р., після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у судовому засіданні на 12.08.2019р. о 11:40 з повідомленням учасників справи.

10. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019р. Щодо повторного автоматичного розподілу справ у зв`язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Пушая В.І., відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду його було замінено на суддю Стойку О.В., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019р. у справі №905/39/19.

11. Враховуючи викладене в п.п.8-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Пелипенко Н.М. відповідає вимогам суду, створеним відповідно до закону у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

13. У судове засідання 12.08.2019р. представники сторін, попри належне повідомлення, не з`явились, про причини неявки не повідомили, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення їх належним чином та достатність матеріалів справи для апеляційного перегляду, не перешкоджає розгляду справи по суті.

14. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

15. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 27.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Комунальним підприємством Міськтепломережа (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 (далі договір - а.с.а.с.15-20), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р. до договору - а.с.21), газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачами Покупця).

16. Як було визначено у п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 145,6тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 28,60; лютий - 23,40; березень - 20,80; квітень - 11,70; жовтень - 11,70; листопад - 23,40; грудень - 26,00.

При цьому, відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 договору сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу.

17. Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У п.3.4 договору сторони домовились, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

18. Відповідно до п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р. до договору) ціна за 1000куб.м. газу становить 2448,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40грн., всього з ПДВ - 344,40грн.

До сплати за 1000куб.м. природного газу - 2783,96грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79грн., всього з ПДВ - 3340,75грн.

19. Сторонами у п.6.1 договору також було погоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання Покупцем п.6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

20. У розділі 11 договору сторони дійшли згоди, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

21. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, Позивач поставив Відповідачу природний газ в наступних обсягах:

- у січні 2014р. - 25,162тис.куб.м. на суму 84060,00грн.;

- у лютому 2014р. - 23,439тис.куб.м. на суму 78303,89грн.;

- у березні 2014р. - 18,558тис.куб.м. на суму 61997,68грн.;

- у квітні 2014р. - 4,878тис.куб.м. на суму 25682,09грн.;

- у жовтні 2014р. - 5,032тис.куб.м. на суму 32234,07грн.;

- у листопаді 2014р. - 16,453тис.куб.м. на суму 109946,19грн.;

- у грудні 2014р. - 21,601тис.куб.м. на суму 165499,09грн.

Означений факт підтверджується відносно періоду січня-квітня 2014р. - складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р. та від 30.04.2014р. (а.с.а.с.25-28), а за період жовтень-грудень 2014р. - витягами з реєстрів споживачів природного газу (а.с.29) та реєстрів реалізації обсягів природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Донецькоблгаз (а.с.а.с.30-38), що сторонами також не заперечується.

Так, Відповідачем отримано природний газ за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014р. у загальному обсязі 115,123тис.куб.м. на загальну суму 557723,01грн.

23. Місцевим судом, з урахуванням п.6.1 договору встановлено, що зобов`язання з оплати газу мали бути виконані Відповідачем наступним чином:

- за поставку у січні 2014р. на суму 84060,00грн. - 14.02.2014р. включно;

- за поставку у лютому 2014р. на суму 78303,89грн. - 14.03.2014р. включно;

- за поставку у березні 2014р. на суму 61997,68грн. - 14.04.2014р. включно;

- за поставку у квітні 2014р. на суму 25682,09грн. - 14.05.2014р. включно;

- за поставку у жовтні 2014р. на суму 32234,07грн. - 14.11.2014р. включно;

- за поставку у листопаді 2014р. на суму 109946,19грн. - 15.12.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- за поставку у грудні 2014р. на суму 165499,09грн. - 14.01.2015р. включно.

24. Як підтверджується наданими Позивачем сальдо та випискою по операціям підприємства Відповідача за період з 01.01.2014р. по 30.11.2015р. (а.с.а.с.39, 40), останній частково (із порушенням строків), в сумі 250043,66грн. розрахувався за поставлений природний газ протягом 2014р., а саме:

- 30.01.2014р. в сумі 84060,00грн. та 940,00грн.,

- 17.02.2014р. в сумі 70000,00грн.,

- 20.03.2014р. в сумі 7363,89грн. та 50000,00грн.,

- 01.04.2014р. в сумі 10000,00грн.,

- 08.04.2014р. в сумі 1997,68грн.,

- 30.04.2014р. в сумі 25682,09грн.

Таким чином, залишок заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу став складати 307679,35грн. - заборгованість за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р.

25. Вказані в п.п.15-24 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

26. Між тим, враховуючи здійснення Відповідачем оплати за отриманий природний газ у січні-квітні, жовтні-грудні 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості за період поставки жовтень-грудень 2014р. в сумі 307679,35грн., Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача такої заборгованості, а також нарахованих на суму прострочених оплат пені, 3% річних та інфляційної індексації.

27. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регламентують відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань та, зокрема, Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії та Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

VІ. Оцінка апеляційного суду:

28. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

29. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягала у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати поставленого Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України природного газу в січні-квітні, листопаді-грудні 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р., та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) таких грошових зобов`язань з оплати у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та пені.

30. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

31. Так, беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог мала здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які регламентують правовідносини з розрахунків в межах купівлі-продажу, а також інших відповідних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері постачання природного газу.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких вирішувалось питання відносно розглядуваного спору.

32. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

33. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

34. Своєю чергою, як встановлено місцевим судом та сторонами в межах апеляційного провадження не оскаржується, Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р., що свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання ним такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

35. За змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, окрім суми боргу, також і сплати нарахованих за період прострочення 3% річних, інфляційної індексації та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п.7.2 договору №543/14-БО-6 від 27.11.2013р.

36. З урахуванням викладеного в п.п.28-35 цієї постанови та меж апеляційного оскарження, визначених доводами і вимогами апеляційної скарги Позивача, колегія суддів дійшла висновку про відповідність висновків місцевого суду відносно наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у визначеній частині та нарахованих на неї інфляційної індексації (розрахунок яких в апеляційному провадженні не оскаржується), оскільки не вбачає підстав для виходу за межі апеляційного перегляду в порядку ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

37. Відносно аргументів скарги, приведених в п.6.1. цієї постанови, позиція колегіє суддів є такою:

37.1. Статтею 2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказана норма щодо мораторію на нарахування пені є спеціальною та підлягає переважному застосуванню за наявністю відповідних підстав по відношенню до загальних положень, які регламентують право на стягнення такої пені (приведені в п.35 цієї постанови).

37.2. Посилаючись в апеляційній скарзі на невірне застосування місцевим судом норм Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. внаслідок безпідставного наділення Позивача статусом енергопостачальної компанії , Скаржник на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб`єктів, на яких розповсюджується дія ст.2 цього Закону через визначення терміна енергопостачальна компанія в розумінні, зокрема, визначень, наведених в Законі України Про електроенергетику та ст.275 Господарського кодексу України.

37.3. Апеляційний суд звертає увагу, що Закон України Про електроенергетику взагалі не підлягає застосуванню до розглядуваних спірних правовідносин, пов`язаних з поставкою природного газу, а ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію, містить в собі автономну категорію енергопостачальна компанія по відношенню до загальної ст.275 Господарського кодексу України.

Так, віднесення суб`єкта до енергопостачальної компанії в розумінні ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення енергопостачальника , наведеного в ст.275 Господарського кодексу України.

Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., є:

- здійснення поставок енергоресурсів;

- споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг;

- надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

37.4. Апеляційний суд вважає, що наведене ним тлумачення змісту ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. є таким, що відповідають меті її запровадження, враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги Позивача до Відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.8 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені з споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).

Дійсно, тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенню до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які в силу ст.ст.2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення антитерористичної операції), Позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений в цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема Відповідача), що в повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання в право мирного володіння у розумінні ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

37.5. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт поставки природного газу Позивачем Відповідачу в межах договору купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р., заборгованість з оплати якого є підставою та базою для нарахування стягуваної пені, Відповідачем не заперечується. У той час, передбачене п.1.2 договору №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. (в редакції додаткової угоди) використання такого природного газу кінцевими споживачами та спосіб поставки, що передбачає використання газотранспортних та газорозподільних мереж, дозволяє в контексті цієї ознаки, наведеної в ст.714 Цивільного кодексу України, однозначно кваліфікувати природний газ як енергоресурс.

37.6. Заперечення Скаржника відносно застосування приписів ст.714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенні до ст.275 Господарського кодексу України, колегією суддів також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання відносно категорії енергоресурси взагалі не перетинаються зі ст.275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення означених понять Скаржником не наведено, а судом з матеріалів справи не вбачається.

37.7. У цьому зв`язку міркування Позивача на користь своєї версії тлумачення змісту ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. відносно прикладів спалювання вугілля, мазуту, дров судом відхиляються як некоректні, оскільки хоча вказані види палива поряд з природним газом і охоплюються категорією паливно-енергетичні ресурси в розумінні абз.5 преамбули Закону України Про енергозбереження , але на відміну від природного газу як об`єкту за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013р., не поставляються через певний спосіб доставки (приєднану мережу), передбачений для енергоресурсів ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України.

Наявність двох інших критеріїв застосування ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. - статусу Відповідача як виконавця житлово-комунальних послуг (теплопостачання віднесено до виду житлово-комунальних послуг на підставі Закону України Про житлово-комунальні послуги, що також підтверджується видом діяльності Відповідача згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань- а.с.а.с.50-52) та надання послуг з теплопостачання на території проведення антитерористичної операції (м. Чистякове (раніше Торез) Донецької області відноситься та відносилось до таких територій на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України за спірний період) місцевим судом було встановлено, а Скаржником не спростовано та не оскаржується.

37.8. В контексті викладеного в цій постанові тлумачення змісту ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. посилання Скаржника на висновок Верховного суду про передчасність кваліфікації Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз як енергопостачальної компанії у правовідносинах, які були предметом розгляду в межах справи №913/65/18 (постанова від 16.10.2018р.), судом до уваги не приймається через нерелевантність до розглядуваного випадку, адже вирішення цієї справи з урахуванням такого висновку було б несумісним із завданням господарського судочинства, визначеним ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

38. Своєю чергою, застосування місцевим судом Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р. (далі Закон №1730-VIII від 03.11.2016р.) до нарахованої Позивачем пені в сумі 13,11грн. за зобов`язаннями лютого 2014р. (період прострочення з 15.03.2014р. по 19.03.2015р.), що зумовило відмови у стягненні останньої, Скаржником за змістом апеляційної скарги не оскаржується.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду в цій частині, оскільки зобов`язання з оплати поставленого за лютий 2014р. природного газу були повністю виконані 20.03.2014р, тобто до 30.11.2016р. (дати набрання чинності означеного Закону), а п.1.2 договору визначає, що газ, який поставляється за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, це, в свою чергу, свідчить про можливість застосування ч.3 ст.7 Закону України 1730-VIII від 03.11.2016р. Застосування цієї норми виключає можливість стягнення на користь Позивача заявленої суми пені, що була нарахована на суму боргу, сплачену Відповідачем до набрання чинності означеним Законом.

39. Викладене в п.п.37, 38 цієї постанови зумовлює відхилення доводів апеляційної скарги щодо вимог про стягнення пені (п.6.1 постанови).

40. Відносно аргументів скарги, приведених в п.6.2. цієї постанови, позиція колегіє суддів є такою:

40.1. Днем початку виникнення заборгованості (першим днем прострочення, за який може здійснюватися нарахування 3% річних) у Відповідача з оплати поставленого у жовтні-грудні 2014р. природного газу, відповідно до п.6.1 договору (розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), як також вірно зазначає Позивач (Скаржник) у розрахунках, є:

- за зобов`язаннями жовтня 2014р. на суму 32234,07грн. - 15.11.2014р.;

- за зобов`язаннями листопада 2014р. на суму 109946,19грн. - 16.12.2014р. (враховуючи, що останній день виконання зобов`язання (14.12.2014р.) припадав на вихідний день);

- за зобов`язаннями грудня 2014р. на суму 165499,09грн. - 15.01.2015р.

Означене в повній мірі відповідає визначеному місцевим судом строку виконання зобов`язання (п.23 постанови).

40.2. Між тим, здійснивши перерахунок заявлених Позивачем до стягнення сум 3% річних, нарахованих на заборгованість за жовтень-грудень 2014р., місцевим судом без наведення порядку такого розрахунку було, за висновком та перевіркою підрахунків апеляційного суду, фактично безпідставно зменшено період нарахування означених сум.

Дійсно, визначена як належна до стягнення сума 3% річних за зобов`язаннями з поставки природного газу жовтня-грудня 2014р. в розмірі 27769,81грн. може бути наслідком такого розрахунку:

- за зобов`язаннями жовтня 2014р. на суму 32234,07грн. розрахунок здійснювався за період з 16.11.2014р. по 31.12.2017р., відповідно якого відсотки річних за 1142 днів прострочення дорівнювали 3025,59грн. (32234,07 х 3 х 1142 / 365 / 100);

- за зобов`язаннями листопада 2014р. на суму 109946,19грн. розрахунок здійснювався за період з 17.12.2014р. по 31.12.2017р., відповідно якого відсотки річних за 1111 днів прострочення дорівнювали 10039,74грн. (109946,19 х 3 х 1111 / 365 / 100);

- за зобов`язаннями грудня 2014р. на суму 165499,09грн. розрахунок здійснювався за період з 16.01.2015р. по 31.12.2017р., відповідно якого відсотки річних за 1081 днів прострочення дорівнювали 14704,48грн. (165499,09 х 3 х 1081 / 365 / 100).

Отже, через штучне/безпідставне зменшення правильно визначеного Позивачем періоду нарахування 3% річних на 1 день відносно кожного з трьох вказаних вище місяців поставки газу, місцевий суд всупереч вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України припустив помилку у визначені стягуваної суми (27769,81грн. = 3025,59грн. + 10039,74грн. + 14704,48грн.).

40.3. Враховуючи викладене в п.п.40.1. та 40.2. цієї постанови, апеляційний суд наводить власний розрахунок 3% річних за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р., а саме:

- за зобов`язаннями жовтня 2014р. на суму 32234,07грн. розрахунковий період становить з 15.11.2014р. по 31.12.2017р. (1143 днів прострочення), відповідно якого 3% річних дорівнюють 3028,24грн. (32234,07 х 3 х 1143 / 365 / 100);

- за зобов`язаннями листопада 2014р. на суму 109946,19грн. розрахунковий період становить з 16.12.2014р. по 31.12.2017р. (1112 днів прострочення), відповідно якого 3% річних дорівнюють 10048,78грн. (109946,19 х 3 х 1112 / 365 / 100);

- за зобов`язаннями грудня 2014р. на суму 165499,09грн. розрахунковий період становить з 15.01.2015р. по 31.12.2017р. (1082 днів прострочення), відповідно якого 3% річних дорівнюють 14718,08грн. (165499,09 х 3 х 1082 / 365 / 100).

Відповідно, належна до стягнення сума 3% річних, нарахованих на зобов`язання жовтня-грудня 2014р., становить 27795,10грн. (3028,24грн. + 10048,78грн. + 14718,08грн.)

40.4. Наведеному розрахунку суду апеляційної інстанції повністю відповідає розрахунок Позивача, доданий до позовної заяви (а.с.а.с.22-24), що свідчить про правильність останнього та обґрунтованість вимог апеляційної скарги в цій частині, хоча Скаржником і не було визначено причину розходжень із підрахунками місцевого суду - останнім за змістом рішення такого власного розрахунку не вказано.

40.5. Відмова у задоволенні місцевим судом позовних вимог в частині стягнення 3% річних за зобов`язаннями лютого 2014р. в сумі 3,03грн. є обґрунтованою та зумовлена застосуванням ч.3 ст.7 Закону України 1730-VIII від 03.11.2016р. (правильність застосування якої до спірних правовідносин наведено у п.38 цієї постанови) та Скаржником окремо не оскаржується.

41. Враховуючи, що місцевим судом було допущено помилку при розрахунку належних до стягнення сум 3% річних за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р., що зумовило безпідставну відмову у задоволенні Позивачу стягнення таких сум в розмірі 25,29грн., апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню у відповідній частині.

42. З огляду на викладені в п.п.40, 41 цієї постанови міркування та допущені місцевим судом порушення норм матеріального права, керуючись п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 25,29грн. за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014р. з оплати поставленого за договором №543/14-БО-6 від 27.11.2013р. природного газу та часткове задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - прийняття в цій частині нового рішення про задоволення відповідної частини позовних вимог.

43. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду зумовлює розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволених вимог за результатами апеляційного перегляду, враховуючи також вимоги ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір , оскільки рішення оскаржується Позивачем в частині відмови у стягненні 76405,70грн. пені та 28,32грн. 3% річних, а отже збір за подання апеляційної скарги повинен складати 1146,51грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. (повний текст підписано 21.06.2019р.) у справі №905/39/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. (повний текст підписано 21.06.2019р.) у справі №905/39/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ про стягнення з Комунального підприємства Міськтепломережа , м. Чистякове Донецької області 3% річних в сумі 25,29грн., та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог у зв`язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:.

2. Стягнути з Комунального підприємства Міськтепломережа (86600, Донецька область, м.Чистякове, вул. Поповича, будинок №22, ідентифікаційний код 33394363) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованості в сумі 307679,35грн., 3% річних в сумі 27795,10грн., інфляційної індексації в сумі 248155,87грн. та судовий збір в сумі 8754,43грн.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019р. (повний текст підписано 21.06.2019р.) у справі №905/39/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального підприємства Міськтепломережа (86600, Донецька область, м. Чистякове, вул. Поповича, будинок №22, ідентифікаційний код 33394363) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 0,38грн.

5. Доручити Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

6. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.08.2019р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2019р.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя Н.М. Пелипенко

Надіслано судом до ЄДРСР - 13.08.2019р.