Постанова

від 26.11.2019 по справі 905/39/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 905/39/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Кушнір І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (колегія суддів у складі: Попков Д.О. - головуючий, Стойка О.В., Пелипенко Н.М.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 (суддя Бокова Ю.В.)

у справі № 905/39/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Міськтепломережа"

про стягнення заборгованості в сумі 660 039, 05 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Міськтепломережа" про стягнення заборгованості в сумі 660 039, 05 грн., з яких: основний борг - 307 679, 35 грн., пеня - 76 405, 70 грн., 3% річних - 27 798, 13 грн., інфляційні втрати - 248 155, 88 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6 від 27.11.2013 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за переданий природний газ.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 307 679, 35 грн. основного боргу, 27 769, 81 грн. 3% річних та 248 155, 87 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 25, 29 грн., та прийнято в цій частині нове рішення про їх задоволення, у зв`язку з чим викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськтепломережа" (86600, Донецька область, м.Чистякове, вул. Поповича, будинок №22, ідентифікаційний код 33394363) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. №6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість в сумі 307 679, 35 грн., 3% річних в сумі 27 795, 10 грн., інфляційні втрати в сумі 248 155, 87 грн. та судовий збір в сумі 8 754, 43 грн.". В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 залишено без змін.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством "Міськтепломережа" (покупцем) 27.11.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу №543/14-БО-6, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачами покупця).

Сторонами у п. 6.1 договору погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У розділі 11 договору сторони дійшли згоди, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в наступних обсягах: у січні 2014 року - 25,162 тис.куб.м. на суму 84 060 грн.; у лютому 2014 року - 23,439 тис.куб.м. на суму 78 303, 89 грн.; у березні 2014 року - 18,558 тис.куб.м. на суму 61 997, 68 грн.; у квітні 2014 року - 4,878 тис.куб.м. на суму 25 682, 09 грн.; у жовтні 2014 року - 5,032 тис.куб.м. на суму 32 234, 07 грн.; у листопаді 2014 року - 16,453 тис.куб.м. на суму 109 946, 19 грн.; у грудні 2014 року - 21,601 тис.куб.м. на суму 165 499, 09грн.

Так відповідачем отримано природний газ за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року у загальному обсязі 115,123 тис.куб.м. на загальну суму 557 723, 01 грн.

В свою чергу, зобов`язання з оплати газу мали бути виконані відповідачем наступним чином: за поставку у січні 2014 року на суму 84 060 грн. - 14.02.2014 включно; за поставку у лютому 2014 року на суму 78 303, 89 грн. - 14.03.2014 включно; за поставку у березні 2014 року на суму 61 997, 68 грн. - 14.04.2014 включно; за поставку у квітні 2014 року на суму 25 682, 09 грн. - 14.05.2014 включно; за поставку у жовтні 2014 року - на суму 32 234, 07 грн. - 14.11.2014 включно; за поставку у листопаді 2014 року на суму 109 946, 19 грн. - 15.12.2014 включно (з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014) припадав на вихідний день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України); за поставку у грудні 2014 року на суму 165 499, 09 грн. - 14.01.2015 включно.

Однак відповідач розрахувався за поставлений газ частково та з порушенням строків, а саме: 30.01.2014 в сумі 84 060 грн. та 940 грн.; 17.02.2014 в сумі 70 000 грн.; 20.03.2014 в сумі 7 363, 89 грн. та 50 000 грн.; 01.04.2014 в сумі 10 000 грн.; 08.04.2014 в сумі 1 997, 68 грн.; 30.04.2014 в сумі 25 682, 09 грн.

Таким чином, залишок заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу складає 307 679, 35 грн. (заборгованість за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014 року).

Оскільки відповідачем здійснені оплати за отриманий природний газ у січні-квітні, жовтні-грудні 2014 року несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості за період поставки жовтень-грудень 2014 року в сумі 307 679, 35 грн., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що: матеріалами справи доведено факт неповного розрахунку відповідачем за поставлений позивачем природний газ у сумі 307 679, 35 грн.; за зобов`язаннями лютого 2014 року (період прострочення з 15.03.2014 по 19.03.2015) пеня у сумі 13,11 грн. та 3% річних у сумі 3,03 грн. не підлягають стягненню у зв`язку з застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014 року (період прострочення з 15.11.2014 по 31.12.2017) пеня у сумі 76 392, 59 грн. не підлягає стягненню у зв`язку з застосуванням до спірних правовідносин мораторію, передбаченого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси"; позивачем здійснено неправильний арифметичний розрахунок пені в сумі 25,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 0,01 грн. за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014 року.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 3% річних в сумі 25, 29 грн. та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції було допущено помилку при розрахунку належних до стягнення сум 3% річних за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014 року.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови у стягненні 76 405, 70 грн. пені та 3, 03 грн. 3% річних, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки НАК "Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією та не підпадає під дію вказаного Закону. Також заявник посилається на те, що судами неправомірно відмовлено у задоволенні частини заявлених сум 3% річних та пені з посиланням на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 вказаного Закону до спірних правовідносин є неправильним.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.10.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 30.09.2019 строк.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 зазначеного кодексу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу норм ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В свою чергу, обов`язок з оплати отриманого природного газу виконано відповідачем з порушенням передбаченого договором купівлі-продажу природного газу строку.

Разом з тим, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016, визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Вказані положення є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16 та від 22.05.2018 у справі №905/3266/16.

Вказаним спростовуються доводи скаржника стосовно необхідності включення відповідача до визначеного вище реєстру для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з п. 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.01.2014) газ, який постачався відповідачу, використовувався останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Крім цього, за переданий позивачем відповідачу природний газ у січні-квітні 2014 року заборгованість була погашена повністю у 2014 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню, у зв`язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 13,11 грн. та 3% річних в сумі 3,03 грн., нарахованих за порушення строків оплати за отриманий природний газ за лютий 2014 року.

Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 76 392, 59 грн. Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону (до 31.12.2020), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробника-ми житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії -це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18.

Також місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Чистякове (Торез) Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з п.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.01.2014) газ, який постачався за вказаним правочином, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Тобто, Комунальне підприємство "Міськтепломережа" споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямована на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що положення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки судів обох інстанцій про відмову у стягненні пені у сумі 76 392, 59 грн. за зобов`язаннями жовтня-грудня 2014 року (період прострочення з 15.11.2014 по 31.12.2017) у зв`язку з застосуванням до спірних правовідносин мораторію, передбаченого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати ані встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ані вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, оскільки судами обох інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин положення Законів України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" та "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення у відповідній частині, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 у справі № 905/39/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Кушнір І.В.