Рішення

від 01.08.2019 по справі 910/3252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019Справа № 910/3252/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства "Мірошніченко Н.А."

до Публічного акціонерного товариства Укрнафта

про стягнення 47 881, 13 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Красюк Н.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Мірошніченко Н.А." (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 47 881, 13 грн., з яких: 38 244, 72 грн. - основний борг, 1 663, 39 грн. - пеня, 6 205, 91 грн. - інфляційних втрат та 1 767, 11 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за угодою про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 позовну заяву Фермерського господарства "Мірошниченко Н.А." - залишено без руху. Встановлено Фермерському господарству "Мірошниченко Н.А." строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

01.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фермерського господарства "Мірошниченко Н.А." надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

19.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства Укрнафта надійшла заява-заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Також, 19.04.2019 відповідач подав клопотання, в якому просить суд залишити позовну заяву Фермерського господарства "Мірошніченко Н.А." без руху, оскільки позовна заява Фермерського господарства "Мірошніченко Н.А." не містить відомі номери засобів зв`язку, офіційні електронні адреси та адреси електронної пошти та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що земельна ділянка Фермерського господарства "Мірошніченко Н .А." за проектом відведення під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища, фактично розташована в межах земельної ділянки, яка належить іншому Фермерському господарству, а саме ФГ Мірошніченко В.А . згідно акту на постійне користування земельною ділянкою від 11.09.1995 року серія НОМЕР_1 . При цьому питання відшкодування коштів (збитків) за користування земельною ділянкою було предметом розгляду Господарським судом Сумської області у справі № 920/4/18 на підставі позовної заяви ФГ Мірошніченко В.А. , за результатами якої затверджено мирову угоду, згідно якої відповідач, зокрема відшкодував збитки за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 146 829, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 заяву-заперечення Публічного акціонерного товариства Укрнафта проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - залишено без розгляду. Судом з власної ініціативи вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.05.2019.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у даному випадку не зазначення позивачем у позовній заяві відомих номерів засобів зв`язку, офіційних електронних адрес та адреси електронної пошти ніяким чином не перешкоджає розгляду даної справи, що зумовило б необхідність залишення позовної заяви без руху.

06.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність тверджень відповідача стосовного того, що земельна ділянка площею 0,4898 га ріллі, яка перебуває в постійному користуванні Фермерського господарства "Мірошніченко Н. А. " на підставі Державного акту на право постійного користування земелею Серія НОМЕР_2 від 29.01.2002 розташована в межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Фермерського господарства Мірошніченко В.А . на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 11.09.1995.

У судовому засіданні 23.05.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 20.06.2019.

19.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що дії позивача щодо надання згоди на відведення земельної ділянки є неправомірними, оскільки останній був обізнаний, що земельна ділянка, яка відводилась позивачем під будівництво на підставі розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 11.08.2004 № 405 належала Фермерському господарству Мірошніченко В.А. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3252/19 призначено на 01.08.2019.

16.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідачем не надано робочий проект землеустрою, який складається саме з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, обов`язковість якого визначено Законом України Про охорону земель , а також просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

25.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав додаткові пояснення, в яких зазначив про безпідставність вимог позивача щодо стягнення збитків за користування земельною ділянкою, оскільки відповідачем на користь ФГ Мірошниченко В.А. були сплачені кошти у загальному розмірі 308 099, 04 грн., у тому числі збитків за біологічну рекультивацію земель, неодержаних доходів згідно мирової угоди від 27.06.2018 у справі № 920/4/18.

У даному судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Приймаючи до уваги заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, враховуючи що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, а також з огляду на те що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2002 Роменською районною радою народних депутатів Роменського району Сумської області на підставі рішення Роменської районної Ради народних депутатів Роменського району Сумської області від 29.12.2001, ОСОБА_5 видано державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 59, згідно якого надано у постійне користування земельну ділянку площею 50, 000 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

30.01.2013 відбулося засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, оформлене протоколом № 1, на якому прийнято рішення в місячний термін рекомендувати Нафтогазвидобувному управлінню НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта :

- відшкодувати Фермерським господарствам Мірошниченко В.А. та Мірошниченко Н.А. збитки пов`язані з вилученням земельної ділянки площею 2,1 га під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища на основі взаємодомовленості;

- призупинити роботи по будівництву свердловини № 166 Анастасівського родовища на даній земельній ділянці, привівши її до початкового стану, виготовити нову проектну документацію і згідно неї проводити будівництво.

Крім того, 31.01.2013 комісією Роменської районної державної адміністрації складено протокол № 1 відшкодування упущеної вигоди (землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки, відповідно до якого за весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 і до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік - 12 077, 32 грн.

Тож, 15.04.2013 між Публічним акціонерним товариства Укрнафта (далі - сторона-1) та Фермерським господарством "Мірошніченко Н.А." (далі - сторона - 2) укладено угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів), умовами якої передбачено, що сторона-1 відшкодовує стороні-2 збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га, що перебуває в постійному користуванні сторони-2 для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок сторона-2 приводить земельну ділянку у попередній стан.

Відповідно до п. 2.1. угоди, сторона-2 передає земельну ділянку площею 0,4898 га ріллі у користування стороні-1 для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини.

Згідно п. 2.2. угоди, термін дії угоди встановлюється з моменту фактичного зайняття земельної ділянки, а саме - 20.12.2012 року і діє до завершення технічної рекультивації земельної ділянки.

Пунктом 2.3. угоди визначено порядок розрахунків:

2.3.1. розмір збитків (неодержаних доходів) відповідно до Протоколу № 1 засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 31.01.2013 визначено сторонами і погоджено сторонами на підставі довідки Управління Держземагентства в Роменському районі про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2013 № 536, відповідно до якої станом на 01.01.2013 ціна 1 га складає 24 657, 66 грн.

2.3.2. відшкодування коштів здійснюється стороною-1 на розрахунковий рахунок сторони-2 в сумі 12 077, 32 грн. в рік.

2.3.3. сторона-1 сплачує на розрахунковий рахунок сторони-2 кошти в такі терміни:

- за період зайняття з 20.12.2012 по 30.11.2013 - в термін до 15.06.2013 в сумі 11 448, 64 грн.;

- починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця в розмірі 1 006, 44 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.1.2.2. п. 3.1.2. угоди, сторона-1 зобов`язана провести оплату стороні-2 відповідно до п. 2.3. угоди та після закінчення будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища привести займану ділянку у попередній стан та передати стороні-2 для використання за цільовим призначенням.

Згідно п. 5.2. угоди, за несвоєчасну сплату коштів (п. 2.3.3.) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо відшкодування збитків (неодержаних доходів) завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га згідно угоди від 15.04.2013, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 244, 72 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 663, 39 грн. - пені за загальний період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 6 205, 91 грн. - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 та 1 767, 11 грн. - 3 % річних за період з 01.02.2016 по 28.02.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статей 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Як установлено статтею 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту), після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч. 2 ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту).

Отже, Законом України Про селянське (фермерське) господарство діючим на час видачі Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 від 29.01.2002 було передбачено отримання селянським (фермерським) господарством на ім`я голови відповідного селянського (фермерського) господарства Державного акту на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Таким чином, право постійного користування Фермерського господарства " Мірошніченко Н.А ." земельною ділянкою площею 50,000га на території Біловодської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 від 29.01.2002, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 59, виданим на ім`я голови фермерського господарства ОСОБА_5 відповідно до законодавства, що діяло на час його видачі.

Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як встановлено судом, 15.04.2013 між Публічним акціонерним товариства Укрнафта (сторона-1) та Фермерським господарством " Мірошніченко Н.А. " (сторона - 2) укладено угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів), умовами якої передбачено, що сторона-1 відшкодовує стороні-2 збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га, що перебуває в постійному користуванні сторони-2 для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок сторона-2 приводить земельну ділянку у попередній стан.

Як зазначає позивач, за період з 01.01.2016 по 28.02.2019 за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування збитків (неодержаних доходів) завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га згідно угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 у розмірі 38 244, 72 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає наступне.

11.09.1995 Роменською районною радою народних депутатів на підставі рішення Роменської районної ради народних депутатів Роменського району Сумської області від 20.06.1995 (зі змінами, внесеними рішенням Роменської районної ради Роменського району Сумської області від 25.05.2001) ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування землею, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24, на підставі якого позивачеві надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,14 га у межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради прийнято на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2005 № 437 "Про вилучення, надання земельних ділянок у користування та погодження місць розташування об`єктів за межами населених пунктів на території області", згідно з пунктом 2 якого надано земельну ділянку ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства Мірошніченко Н.А. на території Біловодської сільської ради Роменського району площею 2,40 га (ріллі).

21.09.2012 між Роменською райдержадміністрацією і ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" на виконання розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 08.11.2010 № 736 "Про надання земельних ділянок в оренду за межами населених пунктів на території Сумської області" та розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" укладено договір оренди землі, за умовами якого ПАТ "Укрнафта", від імені якого діє НГВУ "Охтирканафтогаз", прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,5500 га забудованих земель, із них: 0,5500 га - під спорудами, кадастровий номер НОМЕР_5 , для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища, яка розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області.

Проте, у червні 2017 року Селянське (фермерське) господарство Мірошниченка В`ячеслава Анатолійовича (далі - СФГ Мірошниченка В.А.) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Роменської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Роменська райдержадміністрація) та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" та визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2012, укладеного між Роменською райдержаадміністрацією та ПАТ "Укрнафта".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 у справі № 920/590/17 відмовлено у задоволенні клопотань ПАТ "Укрнафта", Роменської райдержадміністрації та Сумської обласної державної адміністрації про застосування строків позовної давності. Позов задоволено, визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради", визнано недійсним договір оренди землі від 21.09.2012, укладений між Роменською райдержадміністрацією і ПАТ "Укрнафта" на виконання розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 27.10.2011 року № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 920/590/17 рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Проте, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 920/590/17 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 920/590/17 скасовано, рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 залишено без змін.

Крім того, відповідач зазначає, що питання відшкодування коштів (збитків) за користування земельною ділянкою було предметом розгляду Господарським судом Сумської області у справі №920/4/18 на підставі позовної заяви Фермерського господарства Мірошніченко В`ячеслава Анатолійовича .

Так, ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.08.2018 року у справі №920/4/18 затверджено Мирову угоду згідно якої ПАТ Укрнафта , зокрема, відшкодовано збитки за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, здійснено технічну рекультивацію та внесено кошти у розмірі 146 829,62 грн. на біологічну рекультивацію за земельну ділянку площею 1,85 га. Серед іншого, укладено угоду про відшкодування збитків (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою площею 0,55 га.

Таким чином, на думку відповідача питання відшкодування збитків за користування земельною ділянкою ФГ Мірошніченко H.A. у розмірі 47 881,13 грн. є безпідставним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 30.01.2013 відбулося засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, оформлене протоколом № 1, на якому прийнято рішення в місячний термін рекомендувати Нафтогазвидобувному управлінню НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта :

- відшкодувати Фермерським господарствам Мірошниченко В.А. та Мірошниченко Н.А. збитки пов`язані з вилученням земельної ділянки площею 2,1 га під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища на основі взаємодомовленості;

- призупинити роботи по будівництву свердловини № 166 Анастасівського родовища на даній земельній ділянці, привівши її до початкового стану, виготовити нову проектну документацію і згідно неї проводити будівництво.

Крім того, 31.01.2013 комісією Роменської районної державної адміністрації складено протокол № 1 відшкодування упущеної вигоди (землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки, відповідно до якого за весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 і діє до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік - 12 077, 32 грн.

Тож, 15.04.2013 між Публічним акціонерним товариства Укрнафта (сторона-1) та Фермерським господарством "Мірошніченко Н.А. " (сторона - 2) укладено угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів), умовами якої передбачено, що сторона-1 відшкодовує стороні-2 збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га, що перебуває в постійному користуванні сторони-2 для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок сторона-2 приводить земельну ділянку у попередній стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі, суду не надано доказів оскарження відповідачем угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013, як і не надано доказів визнання такої угоди недійсною.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 920/590/17 оскільки остання не містить посилання на те, що земельна ділянка ФГ Мірошніченко Н.А. входить до земель ФГ Мірошніченка В.А . Вона лише встановлює факт неправомірності розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради прийнятого на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2005 № 437 "Про вилучення, надання земельних ділянок у користування та погодження місць розташування об`єктів за межами населених пунктів на території області", згідно з пунктом 2 якого ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" надано земельну ділянку в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства Мірошніченко Н.А. на території Біловодської сільської ради Роменського району площею 2,40 га (ріллі). Воно визнано судом недійсним з тих підстав, що в матеріалах справи № 920/590/17 немає доказів звернення СФГ Мірошниченка В .А. із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування земельної ділянки площею, яку за спірним розпорядженням і договором було передано в оренду відповідачеві, а отже спірна земельна ділянка у передбачений законом спосіб шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення не вилучалася.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на ту обставину, що вказаним розпорядженням було передано в оренду ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" земельну ділянку для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища на території Біловодської сільської ради Роменського району загальною площею 2,40 га (ріллі) .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Актом обстеження земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні СФГ Мірошніченка В. А. та ФГ Мірошніченко H.A. від 15.08.2016 року, складеного за участю представника НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" Штанька О.В. та представника Прикарпатського УБР - старшого майстра підготовчо-заключних робіт і рекультивації землі Зденьдяка Р.Б. , встановлено, що відповідно до угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 року земельна ділянка площею 1,9102 га була передана СФГ Мірошніченка В.А. у користування ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини. Відповідно угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 року земельна ділянка площею 0,4898 га була передана ФГ Мірошніченка H. A. у користування ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини.

Крім того, у матеріалах справи наявний Протокол №1 відшкодування упущеної вигоди землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки від 31.01.2013 року складеного комісією Роменської районної державної адміністрації за участю представників СФГ Мірошніченка В.А." та ПАТ "Укрнафта" - в.о. начальника НГВУ "Охтирканафтогаз" Наслєднікова С. В., відповідно до якого на весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини №166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 року і до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га. розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік складає 46724,21 грн..

15.04.2013 року між ПАТ "Укрнафта" (сторона-1) та СФГ Мірошніченко В.А. (сторона-2) було укладено Угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів), за умовами пункту 1.1. якого на умовах даної Угоди Сторона-1 відшкодовує Стороні-2 збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 1, 9102 га, що перебуває в постійному користуванні Сторони-2 для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок сторона -1 приводить займану земельну ділянку у попередній стан.

Тобто, земельна ділянка площею 2,40 га (ріллі), яка була передана відповідачу розпорядженням голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 (яке визнано недійсним) складалася зі земель ФГ Мірошніченко В.А . площею 1, 9102 га та земель ФГ Мірошніченко Н.А . площею 0,4898 га, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що земельна ділянка ФГ Мірошніченко Н.А. входить до земель ФГ Мірошніченка В.А .

Крім того, як вбачається з Плану зовнішніх меж землекористування до Державного акту на право постійного користування землею № НОМЕР_6 , земельна ділянка площею 50, 000 га була надана у користування ОСОБА_5 з урахуванням меж землі фермерського господарства Мірошніченко В.А .

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 52 Закону України Про охорону земель , рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні

ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи. Об`єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в робочих проектах землеустрою.

Згідно ст. 20 Закону України Про землеустрій , землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов`язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Частиною 10 ст. 186 Земельного кодексу України, робочі проекти землеустрою підлягають погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, суд зазначає, що належними та допустимими доказами проведення рекультивації спірної земельної ділянки, в розумінні наведених вище положень чинного законодавства України можуть бути: робочий проект землеустрою, який складається з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, погоджений у встановленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують проведення рекультивації та акт, в якому зазначається відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у робочому проекті землеустрою.

Проте, відповідачем не надано робочий проект землеустрою, який складається саме з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, обов`язковість якого визначена Законом України "Про охорону земель" та Законом України "Про землеустрій", як не надано матеріалів його погодження в порядку, встановленому ст.186 Земельного кодексу України, та акта рекультивації, в якому було б зазначено відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у робочому проекті землеустрою, а також не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували проведення рекультивацію спірної земельної ділянки, що спростовує твердження відповідача про здійснення останнім рекультивації земельної ділянки.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення умов угоди не здійснено відшкодування збитків (неодержаних доходів) завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га згідно угоди від 15.04.2013, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 244, 72 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.

Пунктом 2.3. угоди визначено порядок розрахунків:

2.3.1. розмір збитків (неодержаних доходів) відповідно до Протоколу № 1 засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 31.01.2013 визначено сторонами і погоджено сторонами на підставі довідки Управління Держземагентства в Роменському районі про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2013 № 536, відповідно до якої станом на 01.01.2013 ціна 1 га складає 24 657, 66 грн.

2.3.2. відшкодування коштів здійснюється стороною-1 на розрахунковий рахунок сторони-2 в сумі 12 077, 32 грн. в рік.

2.3.3. сторона-1 сплачує на розрахунковий рахунок сторони-2 кошти в такі терміни:

- за період зайняття з 20.12.2012 по 30.11.2013 - в термін до 15.06.2013 в сумі 11 448, 64 грн.;

- починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця в розмірі 1 006, 44 грн. в місяць.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, враховуючи п. 2.3.3. п. 2.3. угоди, суд відзначає, що відповідач починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця зобов`язаний був відшкодувати збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га в розмірі 1 006, 44 грн. в місяць.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 244, 72 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 663, 39 грн. - пені за загальний період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 6 205, 91 грн. - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 та 1 767, 11 грн. - 3 % річних за період з 01.02.2016 по 28.02.2019.

Згідно п. 5.2. угоди, за несвоєчасну сплату коштів (п. 2.3.3.) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 663, 39 грн. - пені за загальний період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 6 205, 91 грн. - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 та 1 767, 11 грн. - 3 % річних за період з 01.02.2016 по 28.02.2019.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фермерського господарста "Мірошніченко Н.А." задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код - 00135390) на користь Фермерського господарста "Мірошніченко Н.А." (42001, Сумська обл., м. Ромни, вул. Академіка Іоффе, буд. 45, ідентифікаційний код - 31834359) 38 244 (тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири) грн. 72 коп. - заборгованості, 1 663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 39 коп. - пені, 6 205 (шість тисяч двісті п`ять) грн. 91 коп. - інфляційних втрат, 1 767 (одну тисячу сімсот шістдесят сім) грн. 11 коп. - 3 % річних та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 12.08.2018.

Суддя Щербаков С.О.