Постанова

від 11.11.2019 по справі 910/3252/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. м.Київ Справа№ 910/3252/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрнафта

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, повний текст якого складено 12.08.2019

у справі №910/3252/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Фермерського господарства Мірошніченко Н.А.

до Публічного акціонерного товариства Укрнафта

про стягнення 47 881,13 грн.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 Фермерське господарство Мірошніченко Н.А. (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Укрнафта (далі-відповідач) заборгованості у розмірі 47 881,13 грн, з яких: 38 244,72 грн - основний борг, 1 663,39 грн - пеня, 6 205,91 грн - інфляційних втрат та 1 767,11 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за угодою про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Фермерського господарства Мірошніченко Н.А 38 244,72 грн - заборгованості, 1 663,39 грн - пені, 6 205,91 грн - інфляційних втрат, 1 767,11 грн - 3 % річних та 1 921,00 грн - судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неповне дослідження матеріалів справи, не надання належної правової оцінки доказам у справі, грубе порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а також на не врахування постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №920/590/17 та ухвали Господарського суду Сумської області від 09.08.2018 у справі №920/4/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3252/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 залишено без руху та повідомлено Публічне акціонерне товариство Укрнафта про його право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

24.09.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

10.10.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

У зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 24.10.2019 по 29.10.2019 включно, розпорядженням т.в.о. керівника апарату суду №09.1-08/4312/19 від 28.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3252/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/3252/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 28.10.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., а також ухвалено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 здійснювати зі стадії розгляду справи по суті у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі Апеляційне провадження . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційне провадження і Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження .

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2002 Роменською районною радою народних депутатів Роменського району Сумської області на підставі рішення Роменської районної Ради народних депутатів Роменського району Сумської області від 29.12.2001, Мірошніченко Надії Андріївні видано Державний акт на право постійного користування землею серія СМ №00056, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №59, відповідно до якого останній надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,000 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.10 т.1).

30.01.2013 відбулося засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, оформлене протоколом №1, на якому прийнято рішення в місячний термін рекомендувати Нафтогазвидобувному управлінню НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта :

- відшкодувати Фермерським господарствам Мірошниченко В.А. та Мірошниченко Н.А. збитки пов`язані з вилученням земельної ділянки площею 2,1 га під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища на основі взаємодомовленості;

- призупинити роботи по будівництву свердловини № 166 Анастасівського родовища на даній земельній ділянці, привівши її до початкового стану, виготовити нову проектну документацію і згідно неї проводити будівництво (а.с.12 т.1).

Крім того, 31.01.2013 комісією Роменської районної державної адміністрації складено протокол №1 відшкодування упущеної вигоди (землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки, відповідно до якого за весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 і до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік - 12 077, 32 грн (а.с.11 т.1).

15.04.2013 між сторонами було укладено угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів) (далі-Угода), відповідно до умов якої відповідач відшкодовує позивачу збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га, що перебуває в постійному користуванні позивача для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок відповідача приводить земельну ділянку у попередній стан (а.с.13-15 т.1).

Згідно із п.2.1 Угоди позивач передає земельну ділянку площею 0,4898 га ріллі у користування відповідача для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини.

Пунктом 2.2 Угоди сторони погодили, що термін дії останньої встановлюється з моменту фактичного зайняття земельної ділянки, а саме - 20.12.2012 року і діє до завершення технічної рекультивації земельної ділянки.

Пунктом 2.3Угоди визначено порядок розрахунків:

- 2.3.1. розмір збитків (неодержаних доходів) відповідно до Протоколу №1 засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 31.01.2013 визначено сторонами і погоджено сторонами на підставі довідки Управління Держземагентства в Роменському районі про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2013 № 536, відповідно до якої станом на 01.01.2013 ціна 1 га складає 24 657, 66 грн.

- 2.3.2. відшкодування коштів здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в сумі 12 077,32 грн в рік.

- 2.3.3. відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача кошти в такі терміни: за період зайняття з 20.12.2012 по 30.11.2013 - в термін до 15.06.2013 в сумі 11 448, 64 грн; починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця в розмірі 1 006, 44 грн в місяць.

Відповідно до п.3.1.2.2 п.3.1.2 Угоди відповідач зобов`язаний провести оплату позивачу відповідно до п.2.3 Угоди та після закінчення будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища привести займану ділянку у попередній стан та передати позивачу для використання за цільовим призначенням.

За несвоєчасну сплату коштів (п. 2.3.3.) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки (п.5.2 Угоди).

Обґрунтовуючи позивні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо відшкодування збитків (неодержаних доходів) завданих тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га згідно Угоди, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 244, 72 грн за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 663,39 грн - пені за загальний період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 6 205, 91 грн - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 та 1 767,11 грн - 3% річних за період з 01.02.2016 по 28.02.2019.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем порушено умови Угоди та положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а тому дійшов висновку про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 38 244,72 грн основного боргу. Крім того, встановивши прострочення відповідачем грошового зобов`язання, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 663,39 грн - пені за період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 6 205,91 грн - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 та 1 767,11 грн - 3% річних за період з 01.02.2016 по 28.02.2019.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ст.ст.6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Згідно із ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту), після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.2 ст.9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (чинний на момент видачі державного акту).

Таким чином, Законом України Про селянське (фермерське) господарство діючим на час видачі Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00056 від 29.01.2002 було передбачено отримання селянським (фермерським) господарством на ім`я голови відповідного селянського (фермерського) господарства Державного акту на право постійного користування землею.

У відповідності до ст.12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З огляду на що, право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 50,000 га на території Біловодської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія СМ №00056 від 29.01.2002, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 59, виданим на ім`я голови фермерського господарства Мірошніченко Надії Андріївни відповідно до законодавства, що діяло на час його видачі.

Статтею 7 Закону України Про фермерське господарство визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як встановлено вище, 30.01.2013 відбулося засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, оформлене протоколом № 1, на якому прийнято рішення в місячний термін рекомендувати Нафтогазвидобувному управлінню НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта :

- відшкодувати Фермерським господарствам Мірошниченко В.А. та Мірошниченко Н.А. збитки пов`язані з вилученням земельної ділянки площею 2,1 га під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища на основі взаємодомовленості;

- призупинити роботи по будівництву свердловини № 166 Анастасівського родовища на даній земельній ділянці, привівши її до початкового стану, виготовити нову проектну документацію і згідно неї проводити будівництво.

Крім того, 31.01.2013 комісією Роменської районної державної адміністрації складено протокол №1 відшкодування упущеної вигоди (землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки, відповідно до якого за весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини № 166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 і діє до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік - 12 077,32 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 15.04.2013 між сторонами було укладено Угоду, умовами якої погоджено, що відповідач відшкодовує позивачу збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га, що перебуває в постійному користуванні позивача для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок відповідач приводить земельну ділянку у попередній стан.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється учасниками справи, на момент винесення оскаржуваного судового рішення у даній справі, укладена між сторонами Угода є правомірною, оскільки матеріали справи не містять доказів її оскарження та визнання судом такої Угоди недійсною.

Пунктом 2.3 Угоди сторонами погоджено порядок розрахунків, а саме: розмір збитків (неодержаних доходів) відповідно до Протоколу №1 засідання районної комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 31.01.2013 визначено сторонами і погоджено сторонами на підставі довідки Управління Держземагентства в Роменському районі про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.02.2013 №536, відповідно до якої станом на 01.01.2013 ціна 1 га складає 24 657,66 грн; відшкодування коштів здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в сумі 12 077,32 грн в рік; відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача кошти в такі терміни:

- за період зайняття з 20.12.2012 по 30.11.2013 - в термін до 15.06.2013 в сумі 11 448,64 грн;

- починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця в розмірі 1 006,44 грн в місяць.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на що, відповідач починаючи з 01.12.2013 року - щомісячно в термін до 30 числа кожного наступного місяця зобов`язаний був відшкодувати збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,4898 га у розмірі 1 006,44 грн в місяць.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості за Угодою у розмірі 38 244,72 грн за період з 01.01.2016 по 28.02.2019.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 38 244,72 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання скаржника (відповідача) на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №920/590/17 колегією суддів відхиляються, оскільки зазначене судове рішення не містить посилань на те, що земельна ділянка позивача входить до земель ФГ Мірошніченка В.А ., а лише встановлює факт неправомірності розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 №774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини №166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради прийнятого на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2005 №437 "Про вилучення, надання земельних ділянок у користування та погодження місць розташування об`єктів за межами населених пунктів на території області", згідно з пунктом 2 якого ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" надано земельну ділянку в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини №166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства Мірошніченко Н.А. на території Біловодської сільської ради Роменського району площею 2,40 га (ріллі). Вказане розпорядження судом визнано недійсним з підстав відсутності в матеріалах справи №920/590/17 доказів звернення СФГ Мірошниченка В.А. із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування земельної ділянки площею, яку за спірним розпорядженням і договором було передано в оренду відповідачеві, а отже спірна земельна ділянка у передбачений законом спосіб шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення не вилучалася.

При цьому, вказаним розпорядженням було передано в оренду ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" земельну ділянку для будівництва експлуатаційної свердловини №166 Анастасівського родовища на території Біловодської сільської ради Роменського району загальною площею 2,40 га (ріллі).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, Актом обстеження земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні СФГ Мірошніченка В.А. та ФГ Мірошніченко H.A. від 15.08.2016 року, складеного за участю представника НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" ОСОБА_5 та представника Прикарпатського УБР - старшого майстра підготовчо-заключних робіт і рекультивації землі ОСОБА_4 , встановлено, що відповідно до угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 року земельна ділянка площею 1,9102 га була передана СФГ Мірошніченка В.А. у користування ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини. Відповідно угоди про відшкодування збитків (неодержаних доходів) від 15.04.2013 року земельна ділянка площею 0,4898 га була передана ФГ Мірошніченка H .A. у користування ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища на період буріння свердловини.

Крім того, у матеріалах справи наявний Протокол №1 відшкодування упущеної вигоди землевласникам (землекористувачам) земельної ділянки від 31.01.2013 року складеного комісією Роменської районної державної адміністрації за участю представників СФГ Мірошніченка В.А." та ПАТ "Укрнафта" - в.о. начальника НГВУ "Охтирканафтогаз" ОСОБА_6, відповідно до якого на весь період зайняття земельної ділянки під будівництво свердловини №166 Анастасівського родовища, а саме з 20.12.2012 року і до завершення буріння та технічної рекультивації земельної ділянки на площі 1,9102 га розмір відшкодування упущеної вигоди за один рік складає 46 724,21 грн.

15.04.2013 року між відповідачем та СФГ Мірошніченко В.А. було укладено Угоду про відшкодування збитків (неодержаних доходів), за умовами пункту 1.1 якого на умовах даної Угоди відповідач відшкодовує СФГ Мірошніченко В.А. збитки (неодержані доходи) завдані тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 1,9102 га, що перебуває в постійному користуванні СФГ Мірошніченко В.А. для будівництва свердловини №166 Анастасівського родовища, а також за свій рахунок відповідач приводить займану земельну ділянку у попередній стан.

Тобто, земельна ділянка площею 2,40 га (ріллі), яка була передана відповідачу розпорядженням голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 №774 (яке визнано недійсним) складалася зі земель ФГ Мірошніченко В. А. площею 1,9102 га та земель ФГ Мірошніченко Н.А. (позивача) площею 0,4898 га, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що земельна ділянка позивача входить до земель ФГ Мірошніченка В.А .

Більше того, як вбачається з Плану зовнішніх меж землекористування до Державного акту на право постійного користування землею №59, земельна ділянка площею 50,000 га була надана у користування Мірошніченко Н.А. з урахуванням меж землі фермерського господарства Мірошніченко В.А .

Крім того, відповідно до ст.52 Закону України Про охорону земель рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або мало продуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи. Об`єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в робочих проектах землеустрою.

Згідно із ст.20 Закону України Про землеустрій землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі, при здійсненні землеустрою зобов`язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Частиною 10 статті 186 Земельного кодексу України, робочі проекти землеустрою підлягають погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на що, належними та допустимими доказами проведення рекультивації спірної земельної ділянки, в розумінні наведених вище положень чинного законодавства України можуть бути: робочий проект землеустрою, який складається з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, погоджений у встановленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують проведення рекультивації та акт, в якому зазначається відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у робочому проекті землеустрою.

Однак, матеріали справи не містять та скаржником не надано робочий проект землеустрою, який складається саме з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, обов`язковість якого визначена Законом України "Про охорону земель" та Законом України "Про землеустрій", як і не надано матеріалів його погодження в порядку, встановленому ст.186 Земельного кодексу України, та акта рекультивації, в якому було б зазначено відповідність виконаних робіт умовам, визначеним у робочому проекті землеустрою, а також не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували проведення рекультивацію спірної земельної ділянки, що спростовує твердження відповідача про здійснення останнім рекультивації земельної ділянки.

Посилання скаржника на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.08.2018 у справі №920/4/18 колегією суддів також відхиляються з урахуванням вищевикладеного та оскільки зазначене судове рішення жодним чином не спростовує як факт дійсності Угоди, яка в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковою для виконання сторонами, так і факт неналежного виконання її відповідачем та як наслідок виникнення у останнього заборгованості.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач в порушення умов Угоди не проводив оплату, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2 Угоди сторони погодили, що за несвоєчасну сплату коштів (п. 2.3.3.) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 663,39 грн за загальний період з 01.03.2018 по 28.02.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 767,11 грн за період з 01.02.2016 по 28.02.2019 та інфляційних втрат у розмірі 6 205,91 грн за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом апеляційної інстанції обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/3252/19 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/3252/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук