Рішення

від 12.08.2019 по справі 521/20920/16-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/20920/16-ц

Провадження №2/521/180/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.

при секретарях - Плєхової О.В., Кіліян О.В., Манюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за позовом правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просив суд, здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме : виділити йому ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , виділити ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Позов обґрунтовував тим, що за час зареєстрованого шлюбу з відповідачкою придбані дві квартири, а саме - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 та двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , які були оформлені на ОСОБА_1 .. Позивач вказував що на час звернення до суду подружні стосунки припинені, згоди щодо поділу майна не досягнуто, що стало приводом для звернення з позовом до суду. 29.12.2016 року представником ОСОБА_1 до суду подано заяву про поділ майна в уточненій редакції, в якій вказується, що ОСОБА_1 є титульним власником наступних об`єктів нерухомого майна: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка придбана для проживання матері позивача за гроші від продажу квартири, що належала родині ОСОБА_5 , двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , придбаної за спільні гроші подружжя ОСОБА_5 , земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 , одержаної у власність шляхом приватизації. Позивач ОСОБА_1 у позові в уточненій редакції просив поділити майно наступним чином: поділити в рівних частках між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набуту за спільні кошти подружжя двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та визнати за кожним право власності на Ѕ частину вказаного нерухомого майна; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , придбану за кошти родини ОСОБА_5 . В уточненій позовній заяві також наголошується, що згідно роз`яснень ВСУ, викладених в Інформаційному листі від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08, земельна ділянка право власності на яку набуто шляхом приватизації є особистою приватною власністю того з подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя. Звертається увага, що відповідно до довідки ГОС Кароліно від 30.04.2016 року на земельній ділянці належній позивачу з відома ГОС Кароліно з 2005 року і по теперішній час здійснює будівництво син позивача - ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються також і технічним паспортом на садовий (дачний) будинок замовником якого також є ОСОБА_2 .. На даний час будинок не зданий до експлуатації, але є спільною сумісною власністю сина позивача - ОСОБА_2 та його дружини, але ніяк не подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .. Не погоджуючись з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 13.01.2017 року звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила за результатами поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 та Ѕ частину житлового будинку розташованого на зазначеній земельній ділянці. ОСОБА_4 у зустрічному позові вказувала, що дві квартири придбані у період шлюбу на спільні гроші, на вказаній земельній ділянці ними з чоловіком збудовано двохповерховий будинок з мансардою загальною площею 218,9 кв.м., житловою - 29, 3 кв.м., що підтверджується довідкою голови СК Кароліно ОСОБА_6 від 22.05.2016 року та копією технічного паспорту на житловий будинок. Зазначені обставини є доведеними, а тому позовні вимоги заявлені у зустрічному позові підлягають повному задоволенню.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_4 перебувала в провадженні судді Леонова О.С. в період з 18.02.2016 року по 03.08.2017 року. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2017 року справа розподілена судді Поліщук І.О.. Ухвалою суду від 09.08.2017 року судове засідання по справі призначено на 11 жовтня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 - помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_3 виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Ухвалою суду від 23.11.2017 року провадження по справі зупинено у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1 .. Ухвалою суду від 22 червня 2018 року провадження поданій справі - відновлено, замість позивача ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі залучено його правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судових засіданнях призначених до розгляду на 29.11.2018 року, на 30.01.2019 року, на 28.02.2019 року, на 04.04.2019 року, на 28.05.2019 року приймала участь ОСОБА_4 , її представник адвокат Мангул П.Т., які підтримували позовні вимоги зустрічного позову та просили їх задовольнити.

Правонаступники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з`являлися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

28.01.2019 року адвокатом Дідуренко С.В. представником ОСОБА_2 подано заяву про відкладення судового засідання на 30.01.2019 року у зв`язку з необхідністю обрання правової позиції та надання змін до позову з урахуванням інтересів ОСОБА_2

27.02.2019 року адвокатом Дідуренко С.В. подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. 02.04.2019 року адвокатом Дідуренко С.В. подано клопотання в якому вказується, що у зв`язку з перебуванням у відрядженні за межами м. Одеси у призначений для судового засідання час, просить прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 по факту процесуального правонаступництва у судовому засіданні 04.04.2019 року за її відсутності.

02.04.2019 року адвокатом Дідуренко С.В. разом з клопотанням подано позовну заяву по факту процесуального правонаступництва в якій вона просить суд визнати спадковим майном ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 : однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , придбану за кошти родини ОСОБА_5 ; Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , придбаної у шлюбі з ОСОБА_4 ..

16.05.2019 року представником ОСОБА_2 адвокатом Дідуренко С.В. подано відзив на зустрічний позов, в якому вказується, що у первісному позові в уточненій редакції за особистим підписом ОСОБА_1 були викладені обставини підтверджені доказами щодо фінансових джерел придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , тобто за гроші родини ОСОБА_5 , на що протягом всього часу з боку іншої сторони не надійшло жодних обґрунтованих заперечень. Стосовно земельної ділянки адвокат Дідуренко С.В. звернула увагу суду на постанову ВС у складі КЦС від 21.03.2018 року де вказується, що відповідно до роз`яснень наданих у постанові Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , земельна ділянка одержана громадянином в приватну власність шляхом приватизації є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Представник ОСОБА_2 зазначає що з 2005 року на вказаній земельній ділянці з дозволу ОСОБА_1 його син ОСОБА_2 здійснює будівництво дачного будинку, оскільки відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Також у відповідності до ч.3 ст.35 ЗК України земельні ділянки призначені для садівництва можуть використовуватися для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. До того ж з 2009 року ОСОБА_1 проживав у квартирі доньки, тобто окремо від ОСОБА_4 , тоді як будівництво тривало і продовжується до теперішнього часу. При цьому дачний будинок як об`єкт нерухомого майна взагалі не зареєстрований, що на думку представника ОСОБА_2 не узгоджується з вимогами зустрічного позову про визнання права власності на Ѕ частину будинку ще й житлового.

16.05.2019 року адвокатом Дідуренко С.В. подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із призначенням о 15 годині засідання в Одеському апеляційному суді за її участю.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 липня 2019 року представник ОСОБА_2 адвокат Дідуренко С.В. позовні вимоги свого довірителя викладені в уточненій позовній заяві та позицію сторони правонаступників ОСОБА_1 викладену у відзиві на позов ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі, звернувши увагу суду, що матеріали даної справи містять достатньо доказів, що ОСОБА_4 не має ніякого відношення до купівлі однокімнатної квартири, яка придбана для проживання матері ОСОБА_1 за гроші виручені від продажу квартири родини ОСОБА_5 . Окрім того дачний будинок, побудований виключно за грошові кошти належні ОСОБА_7 , а тому не може бути об`єктом поділу майна в межах даної справи. В судовому засіданні представник правонаступниці ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважала за можливе частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 , визнавши за нею тільки право власності на Ѕ частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , інші об`єкти заявлені до поділу ОСОБА_4 не мають статусу спільного майна подружжя, а тому поділу не підлягають. Представник ОСОБА_3 адвокат Друганова В.А. також пояснила що зі слів її довірительки відомо, що дачний будинок будувався ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_1 ..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги правонаступників ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_4 повному задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У справі встановлені наступні обставини та відповідні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 17 серпня 1991 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим Повторно 29 січня 2016 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.01.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - розірвано.

Сторонами не оспорюється, що під час шлюбу подружжя, за ОСОБА_1 зареєстровані три об`єкти нерухомого майна:

квартира АДРЕСА_1 на підставі договору № 4206 купівлі - продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Товарній біржі Центральна Одеська біржа 12.02.1998 року( реєстрація від 16.01.1998 року, книга № 263пр.стр.68,р.№ 231);

квартира АДРЕСА_2 на підставі договору № 875 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Товарній біржі Центральна Одеська біржа нерухомості 03.07.1996 року ( реєстрація від 08.07.1996 року книга № 184 пр., стр. 68, р.№ 105);

земельна ділянка площею 0,0600 га розташована у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 , зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування 30 березня 2005 року.

Відповідно до частини 1 ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено, домовленістю між ними відповідно до ст.63 СК України. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Із огляду на вказані норми закону при вирішення питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю з`ясуванню підлягають підстави й час набуття такого майна.

Пленум Верховного суду України № 11 від 27.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у п.23 роз`яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК, ч.3 ст.368), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих,які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Ні у первісній редакції позову ОСОБА_1 поданого до суду 18.02.2016 року, ні в уточненому позові ОСОБА_1 в редакції від 29.12.2016 року не заперечувалося щодо набуття за спільні грошові кошти подружжя Копицьких двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Враховуючи що спір відносно даного об`єкту відсутній, суд задовольняє вимоги як правонаступників ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 та визнає спадковим майном ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , придбаної у шлюбі з ОСОБА_4 ..

Заперечуючи проти поділу квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та його представник в уточненому позові від 29.12.2016 року вказували, що ця квартира дійсно була придбана під час шлюбу, але кошти на її придбання були отримані від продажу квартири, що належала родині ОСОБА_1 , а саме його матері, рідній сестрі та племінниці, які продали квартиру АДРЕСА_5 , гроші від продажу якої передали ОСОБА_1 для купівлі квартири АДРЕСА_1 , в якій мала б проживати мати - ОСОБА_9 .

Як на підставу та єдиний доказ цих заперечень посилалися на лист - зобов`язання, оформлений ОСОБА_10 та ОСОБА_1 20 січня 1998 року, в якому вказується що ОСОБА_10 та ОСОБА_1 за рахунок грошей отриманих від продажу квартири АДРЕСА_5 зобов`язуються придбати квартиру АДРЕСА_1 для постійного проживання матері ОСОБА_9 , та оформити квартиру на ОСОБА_1 , який не має права продавати та обмінювати квартиру за життя матері. ОСОБА_10 зобов`язується в подальшому не претендувати на вказану квартиру та визнає право власності брата.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або і порядку спадкування, та майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд критично оцінює правову позицію правонаступників ОСОБА_1 в тієї частині, що саме грошові кошти, виручені від продажу квартири АДРЕСА_5 були витрачені на купівлю спірної однокімнатної квартири, тому що суду не надано належних та допустимих доказів того, що саме грошові кошти отримані від продажу квартири на АДРЕСА_6 витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1 . Судом не приймається до уваги як доказ лист - зобов`язання, оскільки підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ніким не посвідчені, ОСОБА_10 в судове засідання не викликалася, клопотань щодо її участі в якості свідка для підтвердження викладеного у листі - зобов`язанні під присягою з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 385, 387 КК України, з боку сторони ОСОБА_1 не заявлялося.

Суд відмовляючи у позові про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 , також враховує, що у первісному позові ОСОБА_1 вказував цей об`єкт як об`єкт спільного майна його та дружини ОСОБА_4 25.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси за позовом ОСОБА_1 постановлено заочне рішення, в якому поділено між подружжям Копицьких два квартири, у тому числі і квартира АДРЕСА_1 . Лист - зобов`язання підписані ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_10 залучені до матеріалів справи стороною ОСОБА_1 вже після реєстрації заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення, в якій ОСОБА_4 вказує що до об`єктів спільного майна подружжя Копицьких не увійшов трьох поверховий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст.68 ч.1 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільного сумісного права власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стосовно об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0600 га розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 , та не введеного в експлуатацію садового (дачного) будинку розташованого у АДРЕСА_4, загальною площею - 218, 9 кв.м., житловою площею - 29,3 кв.м., допоміжною площею - 188,8 кв.м., суд дійшов наступних висновків.

Правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у позовній заяві вказує, що на земельній ділянці площею 0,0600 га розташованої у СК Кароліно ділянка АДРЕСА_4 с. Кароліно - Бугаз, починаючи з 2005 року по даний час, він здійснює будівництво садового будинку, незважаючи на те, що вказана земельна ділянка зареєстрована за його батьком. ОСОБА_11 наголошував, що за життя батько - ОСОБА_1 дозволив йому здійснити будівництво, дозвіл на будівництво надано також і ГОС Кароліно . ОСОБА_4 в судових засіданнях категорично заперечувала проти обставин викладених правонаступниками ОСОБА_1 пояснюючи, що у юридичному шлюбі з ОСОБА_1 перебувала понад 25 років, будівництво на Кароліно - Бугазі розпочалося ще у 1998 році і ОСОБА_2 ніякого відношення до нього не має. ОСОБА_12 часто приїжджав відпочивати на Кароліно - Бугаз, іноді допомагав батьку, але грошові кошти вкладені у будівництво належали їй та колишньому чоловіку - ОСОБА_1 ..

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит вихідний номер 21 від 22.05.2016 року, Голова Громадської організації садоводів КАРОЛІНО повідомляє що ОСОБА_1 являється членом ГОС КАРОЛІНО з 1989 року, має в користуванні земельну ділянку площею - 0,06 га. На даній ділянці є будівля. Інформація по правовому статусу даної ділянки відсутня. Заборгованості перед ГОС Кароліно не має.

Суду надано технічний паспорт на садовий (дачний) будинок розташований у Садовому товаристві АДРЕСА_4 , виготовлений за замовлення ОСОБА_2 , 20.03.2014 року ТОВ БТІ Одеса з якого вбачається що земельній ділянці АДРЕСА_4 площею 0,06 га побудований садовий будинок літ. А , який складається - підвал: 1-підсобне -16,8 кв.м., 2 - підсобне 26,9 кв.м., всього по підвалу - 43, 7 кв.м.. I поверх: 3 - коридор - 8,7 кв.м., 4- кухня-12,9 кв.м., 5 - вітальня -19,6 кв.м., 6 - підсобне - 1,8 кв.м., 7 - коридор -10,7 кв.м., 8 сауна - 5,3 кв.м., 9 - санвузол - 4,4 кв.м.. Разом по I поверху -63, 4 кв.м.. .. II поверх : 10- коридор площею - 8,6 кв.м., 11- житлова -17,9 кв.м., 12 підсобне - 22, 0 кв.м., 13 - житлова -11,4 кв.м., 14 - балкон - 0,8 кв.м., 15 коридор - 5,3 кв.м.. Разом по II поверху - 66,0 кв.м.. Мансарда : 16 коридор -4,8 , 17 мансарда - 45, 8. Разом по мансарді - 45, 8 квадратних метрів. Всього по літері А - 218,1 квадратних метрів , житлова - 29, 3 кв.м., підсобна - 188,8 кв.м.. До складу садового будинку також входить літ. а - навіс, Б - басейн, № 1-3 - споруди.

Представником правонаступника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якості доказів для підтвердження правової позиції що спірний садовий будинок побудований ОСОБА_13 надано суду наступні документи - Акт за фактом будівельних робіт від 10 липня 2017 року, підписаний ОСОБА_14 , з фото фіксацією об`єкта, з якого вбачається, що ОСОБА_14 підтверджує що приймав участь по заказу ОСОБА_1 з 1994 року по 1997 рік у будівництві будинку за адресою ТО Дружба дільниця АДРЕСА_7 пгт. Затока а також за його участю, на замовлення ОСОБА_2 в період з 2005 року по 2010 рік здійснювалися будівельні роботи на дільниці АДРЕСА_4 - Акт по факту будівництва будинку від 25 червня 2017 року, з якого вбачається що член громадської організації садоводів Кароліно ОСОБА_15 підтверджує що у 2005 році на дільниці АДРЕСА_4 ОСОБА_2 - син члена ГОС Кароліно ОСОБА_1 з відома організації почав будівництво будинку, яке продовжується по наступний час. В їхній присутності ОСОБА_12 неодноразово оплачував доставку будівельних матеріалів. Член організації ОСОБА_1 приїжджав до себе на ділянку рідко, відпочивав зі своєю дружиною на дільниці у тещі; - Акт про факту будівництва від 10 липня 2017 року, підписаний членом ТО Дружба дільниця № 710 ОСОБА_16 який підтверджує що в 1994 році ОСОБА_1 - чоловік ОСОБА_4 з відома організації почав будівництво будинку на дільниці своєї тещі. ОСОБА_1 регулярно знаходився на дільниці № 698 та приймав особисту участь в будівництві будинку.

В судовому засіданні 25.07.2017 року в якості свідка допитаний ОСОБА_14 , який розповів суду, що навчався разом з сином ОСОБА_17 ОСОБА_13 та їздив відпочивати з ними на дачу у 1994 році. Він періодично допомагав сім ї Копицьких будувати дачу коли підробляв студентом. Розраховувався з ним ОСОБА_18 Свідок підтвердив що грошові кошти на будівництво дачі здійснював батько ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 25.07.2017 року розповів суду, що знайомий з дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_20 , вони разом навчалися, дача знаходилася у ТОВ Дружба , будівництво дачі розпочалося коли він був ще малий, хто є власником дачі свідок не знає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні 25.07.2017 року пояснював, що є сусідом по дачі Копицьких у ТОВ Кароліно з 2000 року. Він особисто знайомий з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Свідок бачив як за будівельні матеріали розраховувався син, але чиї ці гроші свідок не знає.

Суд критично оцінює перелічені вище Акти за фактом будівельних робіт та покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які підписували ці Акти, оскільки в Актах в основному відображена інформація пов`язана з будівництвом дачі у ТО Дружба , однак вказаний об`єкт не є предметом спору по даній справі. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 підтвердили, що навчалися разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_23 , тобто з правонаступниками ОСОБА_1 їх пов`язують дружні відносини, окрім цього свідки не давали пояснень, що ОСОБА_24 здійснив будівництво садового будинку за власні грошові заощадження за згодою батька, а тільки підтвердили що бачили як той розраховувався за доставку будівельних матеріалів. Взагалі зміст пояснень вказаних свідків зводився до загальної характеристики правовідносин сім`ї Копицьких і сенсі ст. 77,78 ЦПК України не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки вони не стосуються предмету доказування, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стороною ОСОБА_25 , не надано суду належних та допустимих доказів ( квитанцій, товарних чеків, накладних, договорів підряду), підтверджуючих придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів, та замовлення на виконання ОСОБА_2 будівельних робіт на спірному об`єкті. Наданий суду технічний паспорт на садовий (дачний) будинок розташований у АДРЕСА_4 , виготовлений за замовлення ОСОБА_2 , 20.03.2014 року ТОВ БТІ Одеса не підтверджує, що садовий будинок побудований ОСОБА_26 , а підтверджує, що технічна документація на будинок, виготовлена на його замовлення. Технічний паспорт на об`єкт підтверджує, що садовий (дачний) будинок, розташований у АДРЕСА_4 , дійсно існує та може використовуватися за призначенням.

Положеннями ст.392 ЦК України визначено, що для усування усіляких сумнівів щодо існування права власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою стороною.

Розглядаючи правову позицію сторони ОСОБА_26 в частині що саме ОСОБА_26 - є власником садового (дачного) будинку, суд враховує, що за весь час судового розгляду даної справи, зокрема після подання ОСОБА_4 заяви про перегляд заочного рішення, в якій вона заявила, що як дружина ОСОБА_1 претендує на поділ і цього об`єкту, ОСОБА_26 який вважає себе власником будинку, не пред`явлено окремого позову за правилами ст.392 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що спірний будинок був побудований під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , право власності на вказаний об`єкт не зареєстровано. У ЦК крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна ( частина 1 ст.181, пункт 6 ч.1 ст.346, ст.350,351), вживаються також інші поняття, наприклад об`єкт незавершеного будівництва (ст.331), об`єкт будівництва ( статі 876,877,879,881,883), однак прямого визначення цих понять не міститься. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати що об`єкт будівництва ( об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливо встановлення буд-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незвершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм та правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають поділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва зведений за час шлюбу, може бути визнано об`єктом права спільної сумісно власності подружжя із визначенням часток.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду: Постанові ВС від 07.09.2016 року у справі № 6-47цс16, Постанові ВС від 30 січня 2019 року справа № 454/1678/16-ц, Постанові ВС від 25 лютого 2019 року справа № 199/2099/17, Постанові ВС від 23 січня 2019 року справа № 16/16424/15-ц, Постанові ВС від 05 квітня 2018 року по справі № 127/9608/17-ц.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод , зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в ст. 41 Конституції України ( ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним).

В судовому засіданні встановлено, що садовий будинок за адресою використовується сім`єю одного з правонаступників померлого ОСОБА_1 - сім`єю ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , на якого оформлено земельну ділянку, за життя до реєстраційної служби для вирішення питання реєстрації спірного нерухомого майна не звертався, ухилявся від вчинення дій направлених на оформлення Свідоцтва про право власності. З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірний садовий (дачний будинок) збудовано за час шлюбу ОСОБА_5 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя , а тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_4 права на Ѕ частину збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію садового (дачного) будинку. Доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, правонаступниками ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду не надано. Суд приймаючи рішення стосовно спірного садового (дачного) будинку приймає до уваги, що будинок фактично експлуатувався та експлуатується за своїм функціональним призначенням, право власності на нього може бути безперешкодно оформлено, однак ОСОБА_4 позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна.

Доводи правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 що будинок побудований за його особисті кошти, за згодою батька, а не за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно.

Суд також задовольняє вимоги ОСОБА_4 про визнання на нею права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.

Суд враховуючи те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, приходить до висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що для усування усіляких сумнівів щодо існування права власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою стороною.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи невизнання правонаступниками відповідача ОСОБА_1 права власності ОСОБА_4 на Ѕ частку квартири квартира АДРЕСА_1 , на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 , на Ѕ частку садового (дачного) будинку літ. А розташованого у АДРЕСА_4, загальною площею 218,1 квадратних метрів, житловою - 29,3 кв.м., з навісом -а, басейном - Б, та спорудами № 1-3.

Керуючись ч.1ст.57, ст. 60-63, 69, 70 СК України, ст. 392 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 258-259, 263, 268 ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання нерухомого майна особистою приватною власністю - задовольнити частково.

Визнати спадковим майном ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні об`єкти нерухомого майна:

Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ;

Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 ;

Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 ;

Ѕ частку садового (дачного) будинку літ. А розташованого у АДРЕСА_4, загальною площею 218,1 квадратних метрів, житловою - 29,3 кв.м., з навісом -а, басейном - Б, та спорудами № 1-3, збудованого за час шлюбу з ОСОБА_4 , але прийнятого в експлуатацію.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_4 право власності :

на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану частку майна;

на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану частку майна;

на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га розташованої у АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_2 , припинивши право власності ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану частки нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку садового (дачного) будинку літ. А розташованого у АДРЕСА_4, загальною площею 218,1 квадратних метрів, житловою - 29,3 кв.м., з навісом -а, басейном - Б, та спорудами № 1-3, збудованого за час шлюбу з ОСОБА_1 , але прийнятого в експлуатацію.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів. днів.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2019 року.

Головуючий:

12.08.19