Рішення

від 11.08.2019 по справі 520/6866/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 р. справа № 520/6866/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача Летючого В.П., представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шевченківського районного військового комісаріату міста Харкова ( вул. Полтавський Шлях, буд.13/15, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 09815784) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для призначення пенсії та подання її разом з необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області;

- зобов`язати Шевченківський районний військовий комісаріат м. Харкова скласти довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років та направити її разом з необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області;

- зобов`язати Шевченківський районний військовий комісаріат м. Харкова подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що відповідачем, всупереч вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30,01.2007р. № 3-1 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом МО України № 530 від 14.08.2014 р. на заяву позивача від 14.05.2019 року не надано (не сформовано) грошовий атестат на майора ОСОБА_1 та, відповідно, не скеровано пакет всіх необхідних документів на адресу територіального управління Пенсійного фонду України для призначення пенсії, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

У судовому засіданні 12.08.2019 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 12.08.2019 року не прибув, своїм правом на надання відзиву на позов та висловлення своєї правової позиції не скористався.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.08.1991 р. та наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 381 від 10.11.2006 р. звільнений у запас за п. 63, підпункт «г» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, (мічманами) Збройних Сил України - за скороченням штатів у зв`язку з реформуванням Збройних Сил - з посади старшого викладача кафедри автоматизованих систем управління авіації факультету автоматизованих систем управління Харківського університету Повітряних Сил, у званні «майор».

Наказом начальника Харківського університету Повітряних Сил від 28.11.2006 р. № 281 позивач виключений із списків особового складу університету та направлений на військовий облік до Дзержинського РВК м. Харкова.

Вислуга років становить 15 років 3 місяці 28 днів на день звільнення.

31.01.2019р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання документів, які необхідні для призначення йому пенсії.

Листом від 31.01.2019 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що із зазначеним питанням необхідно звертатись до Шевченківського РВК у м. Харкові, оскільки там знаходяться 1 -й та 2-й примірники особової справи позивача - офіцера запасу.

14.05.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів, необхідних для призначення йому пенсії, враховуючи й довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується при нарахуванні пенсії, з наданням йому копій зазначених документів.

У відповідь на зазначене звернення відповідач листом № 104 від 17.05.2019 р. повідомив про надання завірених копій витягу з наказу Начальника ГШ- Головнокомандувача ЗСУ № 381 від 10.11.2006 р. та послужного списку позивача, та, водночас, про відсутність грошового атестату та про право позивача на оскарження рішення, яке викладено у вказаному листі.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" врегульовано Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N 3-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за N 135/13402.

Так, відповідно до п.1 Постанови № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Таким чином, саме через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України покладається обов`язок звернення до головних управлінь Пенсійного фонду України з метою подання заяв про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

За вимогами п. 7 Постанови № 3-1, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону ( 2262-12 ); довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.

При цьому, у відповідності до п. 6 Постанови № 3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявник (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.

Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону

Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, га членів їхніх сімей» № 1763-ІУ від 15.06.2004 р. (далі - Закон № 1763-1У) встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Згідно з п. 11 статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності 15 років вислуги пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

В силу ст. 3 Закону, дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

Закон України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» внесено зміни до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-Х1І «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так. статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема, доповнено пунктом «в».

У редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, зазначеною нормою передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби, відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Пунктом 11 статті 1 Закону України № 1763-ІУ (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 08 липня 201 1 року X' 3668-У1 « 11 ро заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки право па пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закон)' України № 1763-ІУ «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу.

З огляду на те, що у 2019 році позивач досяг 45 річного віку та має вислугу понад 15 років, він набув права на призначення пенсії.

За приписами п. 2.18 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом МО України № 530 від 14.08.2014 р., обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) при призначенні пенсій перевіряє розрахунки вислуги років і додатково включає період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби. При цьому невраховані періоди служби, передбаченої підпунктами 2 і 3 пункту 2.3 цього розділу, зараховуються до вислуги років на відповідних пільгових умовах. Підставою для зарахування цих періодів є підтвердження управління (відділу) персоналу або військової частини про те, що військовослужбовець у відповідний період мав право на таку пільгу, а для зарахування служби у високогірних місцевостях України - витяг з наказу командира військової частини.

У відповідності до п. 3.1 Положення № 530, оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до Закону, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП) згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій).

Розмір грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій особам, звільненим з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частинах, визначається фінансово-економічним управлінням цієї військової частини.

Згідно п. 3.2 Положення № 530, заяви про призначення/перерахунок пенсій за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника через відділи соціального забезпечення (відділи оформлення допомог, військових пенсій та пільг сектору соціальних виплат) обласних військових комісаріатів (ТЦКСП).

Указані заяви разом з необхідними документами, зазначеними в пунктах 3.3 - 3.6 цього розділу, реєструються в книзі обліку пенсійних документів (додаток 5).

За цим самим номером у книзі обліку пенсійних документів реєструється особова справа колишнього військовослужбовця, яка надійшла до обласного військового комісаріату (ТЦКСП). Одночасно на заявника оформлюється алфавітна картка (додаток 6).

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП) до органів Пенсійного фонду України, мають бути завірені в установленому порядку.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що обов`язок формування (збирання) необхідних документів для призначення пенсії колишньому військовослужбовцю покладається саме на військові комісаріати.

Водночас, відповідачем як в своїй відповіді № 104 від 17.05.2019 року, так і в ході судових засідань не обґрунтовано наявність об`єктивних причин, які перешкоджали надати (сформувати) грошовий атестат (довідку про розмір грошового забезпечення) майора ОСОБА_1 , що є необхідним документом для вирішення питання про призначення пенсії позивачу, що, в свою чергу, перешкодило позивачу реалізувати своє право на соціальний захист та вирішення питання про призначення пенсії.

При цьому, відповідачем також не ставиться під сумнів наявність у позивача необхідної вислуги років для призначення пенсії та не вказується на наявність інших законодавчо визначених підстав, які унеможливлюють надання (формування) довідки про грошове забезпечення майора ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем, всупереч вищезазначених норм права, допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась в тому, що Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Харкова не вчинено дій щодо надання (формування) грошового атестату на майора ОСОБА_1 , що безпосередньо входить до обов`язків відповідача, які мають бути виконані в силу покладених на нього законодавцем вимог.

Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в розумінні КАС України покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не виконано свої безпосередні обов`язки, які повинні та мають бути ним виконані в силу вимог чинного законодавства, Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Харкова допущено протиправну бездіяльність щодо не надання (не формування) грошового атестату чи довідки про розмір грошового забезпечення на майора ОСОБА_1 для формування подання про призначення пенсії ОСОБА_1 як колишньому військовослужбовцю.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з вищенаведених судом підстав.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов`язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного військового комісаріату міста Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова щодо не складання (не надання) довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для призначення пенсії та не вирішення питання щодо наявності підстав для оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Шевченківський районний військовий комісаріат м. Харкова надати (скласти) довідку про розмір грошового забезпечення чи грошовий атестат ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років та направити її разом з необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок асигнувань Шевченківського районного військового комісаріату м. Харкова (код ЄДРПОУ 09815784).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.