Рішення

від 13.08.2019 по справі 823/1768/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року справа № 823/1768/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" (далі - товариство, позивач) подав позов до державної податкової інспекції у місті Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - податкова інспекція, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 10.11.2014 № 0003622301 та № 0003632301.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій, були у позивача викрадені, про що відповідач повідомлений належним чином до часу закінчення перевірки. Водночас, не надавши позивачеві достатнього строку для відновлення зазначених документів, відповідач провів перевірку без їх дослідження та безпідставно прийняв оскаржувані ППР.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що оскільки позивач пропустив законодавчо встановлений строк для повідомлення контролюючого органу про втрату первинних бухгалтерських документів, тому відсутні підстави для надання йому строку на відновлення цих документів. У зв`язку з цим оскаржувані ППР прийняті правомірно за наслідками виявлених порушень податкового законодавства.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10 листопада 2014 року форми "Р" № 0003622301 та форми "Р" № 0003632301.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року - без змін.

Постановою Верховного суду від 26.03.2019 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

13 травня 2019 року вказана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаврилюку В.О.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.06.2019.

20 червня 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про заміну відповідача на його процесуального правонаступника - Головне управління ДФС у Черкаській області.

20 червня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено подане клопотання, замінено ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Черкаській області та відкладено підготовче засідання до 11.07.2019.

11 липня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 18.07.2019.

11 липня 2019 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення по суті спору, у яких зазначив, що позивач повідомив відповідача про крадіжку документів, яка мала місце 29.09.2014, лише листом від 03.10.2014, тобто з порушенням строку, встановленого п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Як зазначив позивач, ПК України не містить вказівки на те, що порушення платником податків строку направлення до податкового органу повідомлення про втрату документів може бути підставою для ненадання такому платнику податків строку для відновлення втрачених документів та не перенесення строків проведення перевірки.

Податковий орган зобов`язаний був надати позивачу 90-денний строк з дня отримання повідомлення для відновлення документів, таким чином, на думку позивача, відповідачем в порушення п. 44.5 ст. 44 ПК України було проведено перевірку, складено акт від 24.10.2014 № 401/23-01-22-01, на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.11.2014 № 0003622301 та № 0003632301.

Позивач, наголошує, що оскаржувані ППР прийняті контролюючим органом з огляду на відсутність у позивача станом на час проведення перевірки первинних документів. Будь-яких інших обставин, з яким би відповідач пов`язував порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач не надає.

17 липня 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про перенесення підготовчого провадження по справі на інший час.

18 липня 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Газбуд 101".

Усною ухвалою від 18 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, Черкаський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті та вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

08 серпня 2019 року представник відповідача подав до суду відповідь на додаткові пояснення позивача по суті спору, в яких зазначила, що оскільки на момент перевірки ТОВ "Газбуд 101" не надано до перевірки первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій, то платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Надані до суду позивачем первинні бухгалтерську документи за 2011-2013 в силу статті 44 ПК України не можуть бути враховані як доказ реальності здійснення господарських операцій.

Також у даному клопотанні представник відповідача зазначив, що урахуванням наданих позивачем додаткових письмових пояснень у справі та з метою ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, встановленням всіх фактичних обставин справи, як того вимагає стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Вирішуючи клопотання представника відповідача щодо здійснення розгляду справи № 823/1768/15 у судовому засіданні, суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідча чи експерта, суд дійшов висновку про відсутність необхідності проводити судове засідання, а тому підстави для задоволення клопотання представника відповідача відсутні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до наказу від 22.09.2014 № 1568 службові особи податкової інспекції здійснили документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011-31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2014 № 401/23-01-22-01 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 10.11.2014: № 0003622301, яким збільшив позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3386289,00 грн (2794319,00 грн - основний платіж та 591970,00 грн - штрафна (фінансова) санкція); № 0003632301, яким збільшив позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4258732,00 грн (2839152,00 грн - основний платіж та 1419580,00 грн - штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд врахував таке.

Суд з`ясував, що 03.10.2014 позивач звернувся до ДПІ у м. Черкасах із листом-повідомленням про викрадення 24.09.2014 первинних документів бухгалтерського обліку та проханням надати строк 90 календарних днів для їх відновлення. Факт викрадення первинних документів підтверджується також повідомленням керівника позивача ОСОБА_1 про злочин, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2014 за № 12014250040003784.

Дії податкового органу у разі отримання від платника податків повідомлення про втрату документів, пов`язаних з предметом перевірки, регламентовано п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п. 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином відповідач, отримавши від позивача повідомлення про втрату документів, зобов`язаний був надати йому 90 днів для відновлення таких документів та протягом вказаного строку не здійснювати відповідних перевірок.

Позивач повідомив відповідача про крадіжку документів, яка мала місце 29 вересня 2014 року, лише листом від 03 жовтня 2014, тобто з порушенням строку, встановленого п. 44.5 ст. 44 ПК України.

На виконання ухвали суду від 04.08.2015 про витребування доказів Соснівський РВ УМВС України в Черкаській області надав копії документів, зокрема, витяг з кримінального провадження № 12014250040003784, який свідчить, що 24.09.2014 до Соснівського РВ м. Черкаси звернувся ОСОБА_1 із заявою про те, що 24.09.2014 близько 20 год. 00 хв., перебуваючи на паркувальному майданчику на вул. Онопрієнка в м. Черкаси у автомобілі "Шкода Феліція", д.н.з. НОМЕР_1 , виявив відсутність ноутбука "Компак" та сумки з документами бухгалтерської звітності.

У подальшому, вказане кримінальне провадження об`єднане у провадження № 12013250040004687, яке постановою прокуратури м. Черкаси від 20.11.2014 закрите у зв`язку зі смертю підозрюваного.

Таким чином, суд встановив, що в результаті протиправних дій підозрюваного по кримінальному провадженню № 12014250040003784 позивач втратив документи, зазначені в п.44.1 і 44.3 статті ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що ПК України не містить вказівки на те, що порушення платником податків строку направлення до податкового органу повідомлення про втрату документів може бути підставою для ненадання такому платнику податків строку для відновлення втрачених документів та неперенесення строків проведення перевірки.

Така правова позиція відображена також у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 у справі №К/800/27365 та від 16.07.2014 у справі №К/9991/59736/12.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що податковий орган зобов`язаний був надати позивачу 90-денний строк з дня отримання повідомлення для відновлення документів.

Таким чином, відповідачем, в порушення п. 44.5 ст. 44 ПК України, було проведено перевірку, складено вищевказаний акт та винесено оскаржувані ППР.

Слід зазначити, що позивач відновив втрачені документи та надав їх до суду.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп. 14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Статтею 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пункт 200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об`єктом оподаткування відповідно до підп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, між позивачем та його контрагентами у період 2011-2013 років укладені договори перевезення вантажів автомобільним транспортом, купівлі-продажу, по надання транспортно-експедиційних послуг, на транспортне обслуговування, підряду, про надання послуг, надання послуг з ремонтно-відновлювальних самохідних технік, машин, механізмів та комплектуючих вузлів і деталей до них, поставки, купівлі-продажу, постачання.

Факт реального виконання умов вищенаведених договору підтверджується: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт. Товари (роботи, послуги) були одержані позивачем в спірний період, в межах господарської діяльності позивача, що свідчить про його добросовісність; частина придбаного товару у подальшому була реалізована покупцям, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Досліджені судом первинні документи за 2011-2013 роки (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні) розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому суд вважає, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог податкового законодавства.

Окремо суд звертає увагу, що оскаржувані ППР прийняті з огляду на відсутність у позивача станом на час проведення перевірки первинних документів. Будь-яких інших обставин, з яким б податковий орган пов`язував порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач не навів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд-101" підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області форми "Р" № 0003622301 від 10 листопада 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області форми "Р" № 0003632301 від 10 листопада 2014 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" витрати зі сплати судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Газбуд 101" (18007, м. Черкаси, вул. Гоголя, 315, кв. 4, ідентифікаційний код 33585368);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.08.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк