Постанова

від 12.08.2019 по справі 2-2159/2010

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-2159/2010 Номер провадження 22-ц/814/2231/19Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Чумак О.В.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 21 червня 2019 року, постановлену суддею Самсоновою О.А. (повний текст складено 26 червня 2019 року),

по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, на постанову начальника Диканського районного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області) про результати перевірки законності виконавчого провадження (заінтересовані особи: державний виконавець Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Макаренко М.В., начальник Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Бринь Н.К., стягувач - ОСОБА_2 ),

в с т а н о в и в:

13.06.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Макаренко М.В. щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.03.2019 №1504/15.5-39 на суму 35 220,50 грн. за період з 12.01.2010 по 01.03.2019, який постановою начальника Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 13.05.2019 за результатами перевірки законності виконавчого провадження визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Скаргу обгрунтовує неправильним нарахуванням йому до сплати аліментів на корить ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Київського районного суду м.Полтави від 04.03.2010 у справі №2-2159/2010. Вважає, що аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу), виходячи із середньої зарплати працівника для даної місцевості, він, як фізична особа-підприємець, повинен сплачувати з липня 2017 (із часу набуття законної сили змін до ч.2 ст.195 СК України). А тому дії державного виконавця Макаренко М.В., яка зробила перерахунок заборгованості з листопада 2015 по лютий 2019 років та нарахувала заборгованість по аліментах в розмірі 35 220,50 грн. станом на 01.03.2019, в т.ч. станом на 01.11.2015 - 17 045,50 грн., на його думку, є неправомірним, а відтак і постанова начальника ВДВС від 13.04.2016 про правомірність дій вказаного державного виконавця у ВП №18833748 є незаконною.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 21 червня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області та на постанову начальника Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області про результати перевірки законності виконавчого провадження - відмовлено.

Ухвала вмотивована тим, що здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам у розмірі ј частини від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відповідає рішенню Київського районного суду м.Полтави від 02.03.2010 та вимогам чинного законодавства. Порядок розрахунку розміру аліментів, що передбачений частинами 2 та 3 ст.195 СК України в редакції, що діяла до 08 липня 2017 року, аналогічний порядку розрахунку, передбаченому ч.2 ст.195 СК в новій редакції, та визначається у разі, якщо платник не працював на час виникнення заборгованостіі не працює на час визначення її розміру, - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. ОСОБА_1 є приватним підприємцем та платником єдиного податку, інформація щодо його чистого доходу не надана, тому обрахування розміру аліментів із середньої заробітної плати для даної місцевості є правомірним, як і постанова начальника ВДВС Бринь Н.К. від 13.05.2019 про результати перевірки законності дій державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №18833748.

Не погодившись з даною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення про задоволення його скарги.

Заперечує правомірність здійсненого у березні 2019 року державним виконавцем перерахунку аліментів за період з листопада 2015 року по 08.07.2017р.,оскільки діюча на той час норма ст.195 СК України передбачала визначення розміру заборгованості аліментів для платника, який не працював на час виникнення заборгованості і не працює, виходячи із середньої зарплати працівника для даної місцевості. Він же є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування. До введення в дію нової норми вказаної норми нарахування аліментів із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості повинно здійснюватися після вирахування податків та зборів, що не дотримано державним виконавцем при розрахунку заборгованості.

Зазначає про втрату чинності Інструкції про проведення виконавчих дій, пунктом 7.5.2. якої районний суд обгрунтовував відмову у задоволенні його скарги.

Не погоджується з висновком суду про його обов`язок надати державному виконавцю документи про розмір доходу та інформацію про чистий дохід для обрахування заборгованості зі сплати аліментів, оскільки законом такий обов`язок не передбачений.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що ст.195 СК України в редакції до 08.07.2017 та п.7.5.2 Інструкції по проведенню виконавчих дій дозволяла державному виконавцю здійснити у березні 2019 року перерахунок боргу за період з листопада 2015 року по 08.07.2017р.

З урахуванням наведеного вважає, що дії державного виконавця по перерахунку заборгованості є неправомірними, а тому постанова начальника ВДВС від 13.05.2019 підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги, що зводилися до доводів скарги на дії державного виконавця, - підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Пояснив, що надати інформацію щодо чистого доходу як фізичної особи -підприємця не може, вважає, що правомірно сплачував до 08.07.2017 аліменти в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Державний виконавець, чиї дії оскаржуються, та представник Диканський РВ ДВС у судове засідання не з`явилися, просили розглядати справу за їх відсутності, заперечуючи проти апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 02.03.2010 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ( на даний час - ОСОБА_2) ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2010 року. /а.с.13/

На підставі вказаного рішення Київським районним судом м.Полтави 04.03.2010 видано виконавчий лист №2-2159, який перебуває на виконанні Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, виконавче провадження ВП №18833748 відкрито 20.04.2010./а.с.24-27/

Платник ОСОБА_1 є приватним підприємцем та платником єдиного податку. /а.с.11-112/

Відповідно до здійсненого начальником Диканського РВ ДВС розрахунку заборгованість боржника ОСОБА_1 по аліментах станом на 01.01.2016 становить 1971,10грн. Даний розрахунок зроблений, виходячи із 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та мав бути перерахованим після проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-економічної експертизи за постановою ДВС Диканського РУЮ ВП №188833748 від 05.11.2015 щодо визначення чистого доходу ФОП ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за періоди: 2010 -2014 роки./а.с.114-115/

Вказану в розрахунку суму ОСОБА_1 сплатив 21.12.2015./а.с.116/ Відомостей щодо чистого доходу боржника за період несплати аліментів державному виконавцю не надано.

06.03.2019 державним виконавцем Макаренко М.В. здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах згідно вказаного виконавчого листа, обчислений із 1/4 частини від середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, та становить 35220,50 грн. /а.с.117-118/

Згідно розрахунку від 04.06.2019 заборгованість склала 19750,50 грн. Вказану суму заборгованості ОСОБА_1 сплатив /а.с.125, 119//

Боржник ОСОБА_1 оскаржив розрахунок заборгованості від 06.03.2019 до начальника Диканського ВДВС Бринь Н.К, який постановою від 23.05.2019 про результати перевірки законності виконавчого провадження дії державного виконавця Макаренко М.В. визнав такими, що вчинені з урахуванням норм чинного законодавства при проведенні виконавчих дій по ВПР №18833748./а.с.123-124/.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно нарахував аліменти, що підлягають сплаті ОСОБА_1 , виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, та у державного виконавця відсутні дані щодо його чистого доходу. Такі дії державного виконавця відповідають положенням ч.ч.2.3 ст.195 СК України в редакції?що діяла до 08.07.2017, п.7.5.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮУ від 15.12.1999, №74/5, та нормі ч.2 ст.195 СК в редакції від 08.07.2017.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони грунтуються на повно з`ясованих обставинах справи та вірно застосованих нормах матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до хибного тлумачення норм права та переоцінки фактичних обставин.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.195 СК України в редакції, що діяла на час виникнення заборгованості ОСОБА_1 по аліментах до 08 липня 2017 року, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до п.7.5.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.02.1999 №74/5, яка втратила чинність 18.01.2016, розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Абзацом першим частини 2 статті 195 СК України в редакції Закону №2037-VIII від 17.05.2017, яка набула чинності 08.07.2017, передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Аналіз викладених норм вказує на те, що порядок розрахунку заборгованості з аліментів у період дії зазначених норм у разі, коли боржник на час виникнення заборгованості не працював, і не працює, - аналогічний та проводиться із середньої заробітної плати працівника даної місцевості. Тому є неспроможними доводи апеляційної скарги щодо неправомірності здійсненого у березні 2019 року державним виконавцем перерахунку аліментів за період з листопада 2015 року по 08.07.2017р., оскільки діюча на той час норма ст.195 СК України та зазначена Інструкція передбачали визначення розміру заборгованості аліментів для платника, який не працював на час виникнення заборгованості і не працює, виходячи із середньої зарплати працівника для даної місцевості.

При цьому апеляційний суд зауважує, що для нарахування аліментів до 08.07.2017 із доходу платника ОСОБА_1 , як фізичної особи -підприємця, необхідна інформація щодо його чистого доходу. Однак боржник таку інформацію не надав, а державний виконавець та стягувач отримати її без участі боржника не можуть. Доводи заявника про те, що закон не зобов`язує його надавати таку інформацію та державний виконавець мав витребувати дані щодо його валового доходу із фіскальної служби і призначити відповідну експертизу, не заслуговують на увагу. Заперечуючи правильність розрахунку, заявник не на дав доказів, які б його спростували, та в апеляційній інстанції підтвердив, що не може надати відомості щодо його чистого доходу за оскаржуваний період нарахування аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.12 , ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість заявник, заперечуючи розрахунок, намагається перекласти тягар доказування на іншу сторону виконавчого провадження, тоді як державний виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості з аліментів діяв у передбачений законом спосіб та порядку.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, здійснений державним виконавцем Диканського РВ ДВС Макаренко М.В., як і постанова начальника Диканського РВ ДВС Бринь Н.К. від 13.05.2019 про результати законності виконавчого провадження ВП№18833748, відповідають вимогам закону.

За таких обставин апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 21 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.08.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

О.В. Чумак