Ухвала

від 07.12.2020 по справі 2-2159/2010

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №2-2159/2010

Провадження № 4-с/552/58/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Мовчан В.О.

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця посилаючись на те, що на виконанні Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) перебуває виконавче провадження №18833748 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2159 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , 2004 року народження в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно. У зв`язку з заборгованістю державним виконавцем винесені постанови про накладення арешту на майно боржника. Ухвалою Київського райсуду м. Полтави від 01.09.2020 року визнано незаконними та скасовано постанови про накладення арешту від 20.11.2015 року та від 28.03.2019 року. Заявник 06.10.2020 року звернувся до ВДВС щодо зняття арешту з майна згідно постанови від 03.04.2019 року, проте йому відмовлено. Заявник немає заборгованості по аліментам , а тому підстави для накладення арешту на майно відсутні. Просив скасувати постанову держвиконавця від 03.04.2019 року про арешт майна боржника у ВП № 18833748, визнати неправомірною відмову ВДВС у зняття арешту з належного рухомого та нерухомого майна, зобов`язати старшого держвиконавця винеси постанову про зняття арешту з усього належного заявника рухомого та нерухомого майна, у тому числі і автомобілів, що накладені згідно постанов від 28.03.2019 року та 20.11.2015 року.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) у судове засідання в судове засідання не з`явився, суду надано заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на скаргу . У своїх запереченнях скаргу не визнав та зазначив, що станом на 01.11.2020 року заборгованість по аліментах відсутня. Проте , у випадку реалізації заявником даного автомобіля, ним не зазначено намір щодо сплати частки, як сплата аліментів після отримання ним доходу. Також не надано доказів, що на нерухомість, яка перебуває у власності боржника можливо звернути стягнення. Просила відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причина неявки невідома.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали скарги, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом установлено, що на виконанні Диканського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) перебуває виконавче провадження № 18833748 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2159 від 04.03.2010 року виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1,2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Постановами від 20 листопада 2015 року, 28 березня 2019 року та 03 квітня 2019 року накладено арешт на майно боржника.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2020 року скасовано постанову заступника начальника Диканського районного управління юстиції Слинька С.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2015 року винесену у виконавчому провадженні ВП №18833748 та постанову державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Макаренко М.В, про арешт майна винесену у виконавчому провадженні ВП №18833748 від 28.03.2019 року. Ухвала набрала законної сили.

На час розгляду скарги ОСОБА_2 , постанови від 20.11.2015 року та від 28.03.2019 року скасовані, а отже підстави для накладення арешту на майно зазначених у них відсутні, оскільки відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, підставою для зняття арешту з майна боржника згідно з п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження є одночасне настання двох юридичних фактів: погашення заборгованості та можливість забезпечення виконання судового рішення в інших спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 немає заборгованості по аліментам, вказаний факт підтверджується як змістом письмових заперечень ВДВС так і наданим суду розрахунком, має інше майно у власності.

За таких обставин, постанова ВП № 18833748 від 03 квітня 2019 року про арешт майна боржника, а саме транспортного засобу JEEP, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 підлягає скасуванню .

Згідно зі ст. 316, 317 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В даному випадку виконання рішення суду є триваючими, протягом декількох років, до повноліття дитини. На час розгляду справи заборгованість по сплаті аліментів відсутня, отже на теперішній час не існує підстав для арешту майна боржника.

На підставі викладеного та враховуючи, що заборгованість по сплаті аліментів позивачем погашена, однак арешт з майна боржника не знято, що порушує законні права та інтереси заявника щодо розпорядження майном, власником якого він є, матеріали справи вказують на наявність та достатність підстав для часткового задоволення скарги.

Приймаючи до уваги, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2020 року скасовані постанови , якими накладено арешт на інше майно боржника, тому в цій частині скарга не підлягає задоволенню, дана ухвала підлягає виконанню Диканським районним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) .

Керуючись ст.451 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Макаренко Марини Володимирівни від 03 квітня 2019 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 18833748, якою накладено арешт на транспортний засіб JEEP, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

У задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу у 15-денний термін з дня її проголошення.

Головуючий Ж.В.Кузіна

Повний текст ухвали виготовлений 09 грудня 2020 року