Рішення

від 15.07.2019 по справі 911/398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа № 911/398/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш торг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг парк"

про стягнення 192 060,59 гривень

за участю представників:

від позивача: Джус Д.В. (ордер серії КС№578521 від 20.03.2019)

від відповідача: Гевко А.В. (ордер серії КС№377945 від 01.04.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.02.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш торг (далі - ТОВ Фіш торг /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг парк (далі - ТОВ Торг парк /відповідач) про стягнення 192 060,59 гривень, з яких: 180 629,00 грн, сплачених позивачем за договором поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018, 11 431,59 грн упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами поставки відповідачем неякісної продукції за договором поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018, що стало підставою для відмови позивача від вказаного договору та вимоги повернути сплачені за продукцію кошти з підстав ст.ст. 678, 708 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, а також відшкодування збитків - упущеної вигоди з підстав ст.ст. 22, 678 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2019 у справі №911/398/19 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш торг без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

11.03.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш торг надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 12.02.2019 надав відомості та пояснення з доказами стосовно заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі №911/398/19 прийнято позовну заяву ТОВ Фіш торг до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 01.04.2019, встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також встановлено строк для подання заперечення на відзив, додаткових доказів по справі (за наявності) до 15.04.2019, крім того, зобов`язано позивача до 01.04.2019 надати суду належним чином засвідчену копію рахунку №683 від 10.07.2018, а також пояснення стосовно підписання позивачем договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018, зобов`язано відповідача до 01.04.2019 надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018 та укладеної до нього додаткової угоди №1 від 12.11.2018, а також належним чином засвідчену копію договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018.

01.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, відповідно до змісту якої позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2019 надано належним чином засвідчену копію рахунку №683 від 10.07.2018, який позивач отримав від відповідача по e-mail.

У судових засіданнях 01.04.2019 та 08.04.2019 судом постановлено ухвали про відкладення судового засідання на 08.04.2019 та 16.04.2019 відповідно.

08.04.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ Тор парк повністю заперечило проти позовних вимог та просило у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 16.04.2019 судом оголошено перерву до 23.04.2019.

16.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Фіш торг надійшла заява, відповідно до якої позивач надав відомості та пояснення з доказами стосовно заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2019 у справі №911/398/19 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2019, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті, інших клопотань та заперечень, доказів по справі (за наявності).

08.05.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ Тор Парк повністю заперечило проти позовних вимог та просило у задоволенні позову відмовити.

11.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.04.2019, відповідно до змісту якої ТОВ Фіш торг зауважило на процесуальних недоліках вказаного відзиву та неможливості прийняття його до розгляду, попри те не погодилося з доводами відповідача, просило задовольнити позовні вимоги та покласти на відповідача господарські витрати щодо розгляду вказаної справи.

Крім того, 11.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торг парк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш торг сплачену по договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018 за товар грошову суму в розмірі 180 629,00 грн.

У підготовчому засіданні 13.05.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2019.

24.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких ТОВ Торг парк заперечило проти аргументів позивача.

27.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові докази до відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 27.05.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.06.2019.

03.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої ТОВ Фіш торг не погодилося з доводами відповідача та просило задовольнити позовні вимоги, а від відповідача надійшли заперечення проти аргументів позивача.

У підготовчому засіданні 03.06.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2019.

Розглянувши у судовому засіданні подану позивачем 11.05.2019 заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття вказаної заяви та, надалі, розгляд позовних вимог позивача у первісно заявленій редакції, оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а зменшення однієї з позовних вимог до нуля не є зменшенням такої вимоги, тоді як позивачем вимогу про стягнення 11 431,59 грн упущеної вигоди фактично зменшено до нуля.

Викладені ж у відповіді на відзив зауваження позивача щодо процесуальних недоліків відзиву відповідача від 08.04.2019, суд не приймає до уваги з огляду на подання відповідачем, в межах наданих судом строків - 08.04.2019 та 08.05.2019, відзивів на позов тотожного змісту з доказами надіслання позивачу відзиву та доданих до них документів, а також наявні в матеріалах справи докази повноважень представника відповідача, який підписав обидва відзиви.

У судових засіданнях 11.06.2019 та 24.06.2019 судом оголошувалась перерва до 24.06.2019 та 02.07.2019 відповідно.

02.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 та ч. ч. 1, 9 ст. 80 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Так, до заяви відповідача про включення до складу судових витрат на професійну правничу допомогу у якості доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат додано: детальний перелік послуг, копії рахунку на оплату №21/06/19 від 21.06.2019 та платіжного доручення №5050 від 21.06.2019.

Однак, в порушення вищевказаних процесуальних приписів, доказів надіслання вказаних документів позивачу, як не долучено до заяви, так і не надано суду.

Вказані обставини представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2019 не заперечив, попри те доказово не підтвердив, що такі докази є у позивача, а також, що такі документи є публічно доступними.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2019 не заперечував обставини відсутності у нього вказаних доказів.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про залишення поза увагою наданих відповідачем доказів понесення витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 02.07.2019 судовому оголошено перерву до 15.07.2019.

У судовому засіданні 15.07.2019 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Торг парк виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Фіш торг рахунок на оплату №683 від 10.07.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, виставлений відповідачем рахунок №683 від 10.07.2018 містить наступну інформацію щодо товару, його найменування, кількості та вартості - ВХСКУ Європа КУБ -1.3 - 1 шт. вартістю 25 629,00 грн, ВХСКУ Європа КУБ -2.0 - 5 шт. загальною вартістю 155 000,00 грн, та загалом весь товар вартістю 180 629,00 грн, у тому числі 30 104,83 грн.

11.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торг парк , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фіш торг , як покупцем, укладено договір поставки №1107-2018/01 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пп. 2.1., 3.2., 5.1., 5.2., 5.4., 6.1. сума даного договору складає 180 629 (сто вісімдесят тисяч шістсот двадцять дев`ять грн 00 коп.) згідно рахунку №683 від 11 липня 2018 р., який є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата обладнання за цим договором здійснюється в порядку, визначеному у даному договорі:

Перший етап - передплата в розмірі 50% від суми рахунку на оплату, згідно з умовами договору. Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника після підписання цього договору.

Другий етап - оплата в розмірі 50% від суми рахунку на оплату, згідно з умовами договору, покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника протягом трьох днів з моменту надходження повідомлення від постачальника про готовність провести відвантаження обладнання покупцю.

На обладнання, що придбається покупцем, постачальник зобов`язаний надати паспорт, а покупець зобов`язаний ознайомитися з ним і виконувати технічне обслуговування обладнання. Підписання договору покупцем означає, що покупець ознайомлений і згодний з технічними можливостями обладнання, технічних вимог до установки і підключення устаткування, а також з вимогами щодо експлуатації та технічного обслуговування товару.

Постачальник здійснює гарантійну заміну комплектуючих при наданні покупцем акту поломки, що вийшли з ладу з вини заводу - виробника вузлів і агрегатів обладнання, протягом 12 (дванадцяти) місяців з дня підписання видаткової накладної.

Постачальник залишає за собою право здійснювати контрольно-сервісний огляд обладнання. Факти порушення покупцем правил експлуатації обладнання фіксуються у відповідних двосторонніх актах.

Даний договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання.

Копія вищевказаного договору наявна в матеріалах справи.

17.07.2018 та 08.08.2018 позивачем перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 180 629,00 грн з призначенням платежу оплата рахунку №683 від 10.07.2018 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №№856, 866 від 17.07.2018 та 08.08.2018 відповідно.

08.08.2018 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар: ВХСКУ Європа КУБ -1.3 №524 у кількості 1 шт. та ВХСКУ Європа КУБ -2.0 №№525, 526, 527, 528, 529 у кількості 5 шт. (далі - товар/вітрини холодильні), загальною вартістю 180 629,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №517 від 08.08.2018, скріпленою підписами та печатками сторін.

Разом з товаром позивачем отримано гарантійні талони відповідача, як продавця, на вказані вітрини холодильні. Копії гарантійних талонів наявні в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач, після введення товару в експлуатацію позивачем було виявлено невідповідність розміру товару розмірам, визначеним при його замовленні, та непристосованість до використання вказаного товару за основною метою.

За доводами позивача, про даний факт неналежної якості товару відповідача повідомлено в телефонному режимі.

12.10.2018 представником постачальника ФОП Зацепіним Артемом Анатолійовичем проведено діагностику товару та складено акт-дефектівку, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як зауважив позивач, вказаний акт-дефектівку відповідач направив йому електронною поштою 30.10.2018 та, надалі, 02.11.2018 електронною поштою відповідачем направлено акт сервісника від 31.10.2018, відповідно до змісту якого холодильні вітрини з заводським номером №№525, 526, 527, 528, 529 працюють некоректно, тому необхідне втручання виробника товару.

Надалі, за доводами позивача, згідно отриманого від виробника товару - Приватного підприємства Айстермо листа №69 від 02.11.2018 останній повідомив, що з наданих актів обстеження холодильних вітрин недостатньо даних, щоб дистанційно зробити висновок про те, чи являється некоректна робота товару заводським браком, а тому підприємство згодне виготовити та надати нові панелі випарників для подальшого тестування всіх вітрин.

Копії вказаних вище акта та листа наявні в матеріалах справи.

06.11.2018 позивачем було направлено відповідачу претензію вих. №06-11/18, відповідно до змісту якої позивач, з огляду на вказані вище обставини поставки неякісного товару, повідомив про відмову від договору поставки та просив повернути грошові кошти у розмірі 180 629,00 грн, які були сплачені останнім за поставлений ТОВ Торг парк неякісний товар, та просив відшкодувати збитки. Копія зазначеної претензії наявна в матеріалах справи.

12.11.2018 між ТОВ Торг парк та ТОВ Фіш торг укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018 (далі - додаткова угода), відповідно до п. 1 якої, враховуючи пред`явлення покупцем претензії №06-11/8 від 06.11.2018, сторони вирішили, незважаючи на встановлений раніше порядок гарантійного обслуговування (розділ 5 договору), провести сервісний огляд та діагностику обладнання за місем знаходження постачальника.

Так, згідно пп. 1.1. - 1.4. та п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що:

- постачальник для проведення огляду та діагностики вивозить зі складу покупця власними силами та за власний рахунок одну одиницю обладнання, поставленого за договором. Постачальник оглядає та діагностує вказану одиницю обладнання та замінює деталі, які можуть негативно вплинути на роботу обладнання;

- після заміни деталей постачальник протягом 7 календарних днів перевіряє роботу вказаної одиниці обладнання з метою виявлення можливих недоліків у роботі обладнання. Про результати проведеної діагностики постачальник повідомляє покупця;

- за результатами проведеної діагностики сторони зобов`язуються прийняти рішення щодо подальшого врегулювання претензії №06-11/8 від 06.11.2018.

28.11.2018 на виконання вимог додаткової угоди, згідно акта приймання-передачі обладнання для проведення діагностики №1 від 28.11.2018 позивачем було передано відповідачу холодильну вітрину ВХСКУ-2.0 заводський №528. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

02.01.2019 листом вих. №02-01/19 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути відремонтовану вітрину та здійснити ремонт інших вітрин.

В свою чергу, у відповідь на вказаний вище лист, ТОВ Торг парк листом від 14.01.2019 повідомило позивача, що за результатами діагностики холодильної вітрини проведено заміну декоративної решітки, яка закриває випарник, та після вказаної заміни недоліків у роботі вітрини не виявлено, а тому відповідач, отримавши від нові декоративні решітки для заміни їх на інших холодильних вітринах, готовий у зручний для позивача час повернути вітрину №528 та замінити декоративні решітки на холодильних вітринах, раніше поставлених ТОВ Фіш торг за договором №1107-2018/01 від 11.07.2018.

Листом вих. №29-01/19 від 29.01.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність виконати вимоги претензії позивача від 06.11.2018 стосовно відмови від договору, повернення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування збитків, оскільки з моменту поставки товару пройшло майже 6 місяців, що свідчить про не пропорційні затрати часу на усунення недоліків вказаного товару.

Копії вищезазначених листів наявні в матеріалах справи.

З огляду вказаних обставин, посилаючись на непропорційні затрати часу для усунення виявлених недоліків отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема 180 629,00 грн, сплачених позивачем за товар по договору поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018, з підстав ст. ст. 673, 678, 708 Цивільного кодексу України, ст. ст. 265, 268 Господарського кодексу України

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.01.1966 №П-7 (далі - Інструкція П-7), не складено акт про приховані недоліки та не надано його відповідачу, а також недотримання передбаченої ГОСТ 23833-95 Оборудование холодильное торговое процедури проведення температурних випробувань обладнання, тоді як наданий позивачем акт-дефектівка від 12.10.2018 містить ряд недоліків, зокрема стосовно повноважень особи, яка його складала, а також не відповідає вимогам Інструкції, як наслідок - не може слугувати допустимим доказом недоліків поставленого товару.

В розрізі заперечень по якості товару, відповідач стверджує, що позивач не вказав ані пункту договору, ані жодного нормативно-правового акту, який би встановлював вимоги щодо якості поставленого обладнання і які б порушив відповідач, тоді як при прийманні товару позивач не заявив жодних претензій до його якості, а до складення 12.10.2018 акта-дефектівки позивач використовував обладнання за призначенням, що вбачається з доданих до такого акту фото, хоча згідно ч. 1 ст. 679 ЦК України саме позивач зобов`язаний довести, що виявлені недоліки виникли до поставки обладнання.

За доводами відповідача, жоден з наданих позивачем документів та листів не підтверджує обставин визнання відповідачем факту поставки неякісної продукції, оскільки вказані документи і листи не містять відповідних словесно-змістовних відомостей, а всі дії по проведенню діагностики товару були проведені відповідачем на виконання договірних обов`язків щодо гарантійного обслуговування.

Також, посилаючись на ст. 264 ГК України та відповідність укладеного договору поставки вказаній нормі, відповідач вважає, що до спірних правовідносин першочерговому застосуванню підлягають ст. ст. 264-271 ГК України, за якими позивач має право лише на усунення недоліків, а не на повернення грошових коштів, як того вимагає 2 ст. 678 ЦК України, тоді як позовна заява, за доводами відповідача, не містить жодного посилання на вказані приписи ГК України, а доводи позивача щодо зворотного не відповідають дійсності.

Попри те відповідач в розрізі відповідних норм ЦК України зауважив на необґрунтованості доводів позивача стосовно істотності виявлених недоліків товару, оскільки тривалість усунення таких недоліків спричинена виключно недобросовісною поведінкою позивача.

Окрім того, відповідач вважає, що позивач відмовився від договору вже після закінчення строку його дії та не навів жодної норми закону чи положення договору, які б надавали йому таке право, тоді як п. 6.1. договору поставки, на думку відповідача, вказує лише на чинність договору виключно в частині виконання зобов`язань.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач навів аргументи, які загалом зводяться до викладених у позові обставин, а також зазначив, що недоліки поставленого товару виникли до передання товару позивачу та підтверджуються листуванням і документами, які направлялись сторонами одна одній електронною адресою, що в цілому також спростовує доводи відповідача на необхідності складення акту відповідно до вимог Інструкції П-7.

Також позивач вказує на обґрунтованість застосування ним норм права при подання вказаного позову, оскільки останній містить посилання на ст. ст. 265 та 268 ГК України, а згідно ст. 712 ГК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, складовою яких є ст. 678 ЦК України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч.ч. 1, 4 ст. 268 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Водночас, згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідну позовну вимогу про повернення сплачених за товар коштів позивач обґрунтовує обставинами виявлених недоліків у поставлених відповідачем вітринах, заходи по усуненню яких проводились протягом тривалого часу, внаслідок чого у позивача відпала виробнича необхідністю у такому товарі.

Приписами ст. ст. 662, 673 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 275 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

З огляду вищезазначених нормативних приписів та обставин справи суд дійшов висновку, що виставлення відповідачем рахунку на оплату, що позивачем було оплачено у повному обсязі, та підписання сторонами надалі договору поставки свідчить про погодження, зокрема, ТОВ Торг парк з умовами укладеного правочину та відповідно породжує для останнього обов`язок по поставці позивачу обладнання - вітрин холодильних ВХСКУ Європа КУБ -1.3,-2.0, які за якістю мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до наданих позивачем пояснень та відомостей з електронної пошти щодо листування з відповідачем, останнім 30.10.2018 та 02.11.2018 направлено позивачу акт-дефектофку від 12.10.2018 та повторний акт сервісника від 31.10.2018, відповідно до змісту яких за результатами діагностики встановлено не коректну роботу вітрини (холод не надходить на викладку) та рекомендовано звернутись до заводу-виробника.

Обставини стосовно вищевказаного електронного листування з позивачем, яке також погоджено сторонами за договором, відповідач не заперечив та не спростував.

Вищевказані обставини виявлення недоліків холодильних вітрин позивачем також викладено в адресованій відповідачу претензії №06-11/18 від 06.11.2018, обставини отримання якої відповідач не заперечив та визнав шляхом підписання додаткової угоди до договору поставки, яка згідно її змісту укладена, зокрема, з огляду на пред`явлення претензії №06-11/18 від 06.11.2018 та необхідності врегулювання її сторонами.

Надалі ж, згідно адресованого позивачу листа від 14.01.2019, відповідач повідомив, що за результатами діагностики холодильної вітрини на ній було замінено декоративну решітку, яка закриває випарник, та після такої заміни недоліків у роботі обладнання не виявлено, як наслідок відповідач запропонував позивачу замінити відповідні решітки на інших холодильних вітринах.

Отже, підсумовуючи все вище наведене, зокрема обставини проведення відповідачем діагностики однієї з переданих позивачу холодильних вітрин та виявлення, відповідно, необхідності заміни декоративних решіток як на вказаній вітрині, так і на всіх інших вітринах, суд дійшов висновку, що викладені у наданих сторонами документах дані свідчать про невідповідність поставленого відповідачем позивачу обладнання - холодильних вітрин вимогам щодо якості відповідного товару в частині його придатності для мети використання.

Посилання відповідача на порушення позивачем передбачених Інструкцією П-7 правил виявлення прихованих недоліків визнаються неспроможними з огляду на встановлені вище обставини виявлення недоліків холодильних вітрин саме в процесі діагностики в межах передбаченого договором гарантійного обслуговування, про що відповідач особисто наголошував у запереченнях на позов.

Доводи відповідача стосовно недотримання позивачем передбаченої ГОСТ 23833-95 Оборудование холодильное торговое процедури проведення температурних випробувань оцінюються судом критично, позаяк обставини виготовлення холодильних вітрин відповідно до ГОСТ 23833-95 та поширення його положень на порядок приймання та експлуатації відповідного обладнання відповідачем доказово не обґрунтовано.

В розрізі вищевказаних зауважень, судом критично оцінюються також доводи відповідача щодо певних недоліків акту-дефектівки, у тому числі стосовно повноважень особи, яка його склала, оскільки обставини надіслання відповідачем позивачу електронною поштою акта-дефектофки від 12.10.2018 та повторного акта сервісника від 31.10.2018 відповідач не заперечив та не спростував, а навпаки - посилався на вказані обставини у відзиві на позов, зокрема зазначаючи, що з урахуванням акта-дефектовки та претензій позивача відповідач спільно із заводом-виробником прийняв рішення замінити декоративні решітки перед випарником на всіх вітринах.

Отже, обставини дотримання/недотримання процедури прийняття товару та виявлення недоліків відповідно до вимог Інструкції не мають правового значення в розрізі обставин виявлення недоліків холодильних вітрин саме в процесі діагностики в межах передбаченого договором гарантійного обслуговування.

Посилання ж відповідача на те, що позивач не вказав ані пункту договору, ані жодного нормативно-правового акту, який би встановлював вимоги щодо якості поставленого обладнання і які б порушив відповідач, спростовуються вищенаведеними судом приписами ч. 2 ст. 673 ЦК України, яка презюмує обов`язок продавця передати покупцю товар придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на незаявлення позивачем претензій стосовно якості товару під час його безпосереднього прийняття та необхідності доведення позивачем згідно ч. 1 ст. 679 ЦК України виникнення відповідних недоліків обладнання до його поставки, оскільки під час передачі товару позивачу відповідач гарантував його якість, що підтверджується як положеннями договору, так і наданими гарантійними талонами на холодильні вітрини, тоді як згідно приписів ч. 2 ст. 679 ЦК України у разі надання гарантій на товар за його недоліки відповідає саме продавець, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, доказів на підтвердження чого відповідачем не надано та навпаки - згідно акта приймання-передачі обладнання для проведення діагностики №1 від 28.11.2018 відповідач погодився, що вітрина не має ознак пошкодження.

До того ж, згідно умов договору поставки відповідач наділений правом на здійснення контрольно-сервісного огляду обладнання, виявлені за яким порушення покупцем правил експлуатації фіксуються складенням двостороннього акту, а тому спрямовані на усунення дефектів товару, як гарантійних випадків, поведінка та дії відповідача за відсутності доказів порушення позивачем умов технічної експлуатації обладнання спростовує доводи ТОВ Торг парк щодо доказової необґрунтованості виникнення дефектів товару до передання його позивачу.

Інші ж доводи відповідача стосовно використання позивачем обладнання, з посиланням на наявні в матеріалах справи фото, а також стосовно відсутності в змісті наданих позивачем документів та листів визнання відповідачем факту поставки неякісної продукції, визнаються судом неспроможними та доказово необґрунтованими з огляду усіх встановлених в сукупності судом обставин, зокрема стосовно положень додаткової угоди до договору поставки, відповідно до якої сторони погодили вивезення вітрини зі складу покупця.

Суд вважає за необхідне зауважити відповідачу, що, підписуючи додаткову угоду до договору поставки, він відповідно до ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України був наділений як правом свободи укладення такого правочину, вільного вибору та визначення його умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, так і обов`язками щодо виконання умов договору поставки та відповідно укладеної до нього додаткової угоди.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача стосовно порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по поставці обладнання, якість якого повинна відповідати вимогам в частині його придатності для мети використання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

До того ж, ч.ч. 5, 6 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Як свідчать встановлені судами обставини справи, позивач тривалий час - понад п`ять місяців з моменту поставки товару, фактично не мав змоги користуватися поставленим обладнанням у зв`язку з виявленими недоліками холодильних вітрин, зокрема неможливістю коректної роботи таких вітрин з наявними на них декоративними решітками, як наслідок необхідністю проведення відповідачем заміни таких решіток, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача стосовно істотності порушення вимог щодо якості обладнання, які виявились у непропорційних затратах часу для усунення таких недоліків.

Посилання ж відповідача на те, що тривалість усунення виявлених недоліків товару, спричинена виключно недобросовісною поведінкою позивача з огляду на поставку товару позивачу 08.08.2018 та його передачу відповідачу на діагностику лише 28.11.2018, визнаються неспроможними з огляду на встановлені судом обставини укладення сторонами договору поставки та додаткової угоди до нього, положеннями яких, зокрема, встановлено обов`язок відповідача, як постачальника, здійснювати контрольно-сервісний огляд товару, його діагностику, зокрема для якої власними силами та за власний рахунок вивезти зі складу позивача обладнання.

З огляду на приписи наведених вище норм закону, а також враховуючи сукупність наданих позивачем в обґрунтування своєї позиції щодо якості отриманих позивачем холодильних вітрин документів та викладених у них даних, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 678 ЦК України та ст. 268 ГК України правових підстав для відмови позивача від договору та звернення до постачальника з вимогою про повернення сплачених за обладнання грошових коштів.

Доводи відповідача про необхідність першочергового застосування до спірних правовідносин ст. ст. 264-271 ГК України з огляду на правову природу договору поставки, який, за доводами відповідача, згідно ст. 264 ГК України стосується матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення, визнаються судом помилковими та такими, що не відповідають викладеним у позові правовим нормам та обставинам справи, позаяк позовна заява ТОВ Фіш торг містить виклад змісту як ст. ст. 673, 678, 708 ЦК України, так і ст. ст. 265, 268 ГК України, тоді як не зазначення позивачем у тексті позову лише номеру певної статті ГК України, зміст якої наведено, не свідчить про відсутність посилання позивача на її зміст взагалі.

До того ж, зміст наведених вище судом норм як Господарського кодексу України, так і Цивільного кодексу України, свідчить про можливість врегулювання спірних правовідносин одночасно обома нормативно-правовими актами, що є взаємодоповнюючими та не містять імперативних приписів стосовно пріоритетності одного акту над іншим у застосуванні, а навпаки - надають можливість врегулювати те чи інше питання одним із правових шляхів, у разі відсутності такого у одному з відповідних актів.

Окрім того, неспроможними визнаються доводи відповідача щодо неможливості відмови позивача від договору після закінчення строку його дії та відсутності наданих договором або законом прав на вказану відмову, позаяк згідно умов договору поставки останній діє, зокрема в частині зобов`язань, до повного їх виконання, тоді як за приписами чинного законодавства виконаним зобов`язання є те, як вчинене відповідно до передбачених договором та законом вимог, зокрема стосовно якості такого товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 180 629,00 грн, сплачених позивачем за договором поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018, як такої, що обґрунтована належними та допустимими доказами та не спростована у передбаченому порядку відповідачем.

Приписи ж ст. 708 ЦК України, на які позивач посилається як на підставу заявленої вимоги, судом не застосовано з огляду на те, що вказаною нормою врегульовано права покупця у правовідносинах роздрібної купівлі-продажу, яка пов`язана з передачею товару для використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, що лежить поза межами спірних у даній справі правовідносин.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 11 431,59 грн упущеної вигоди з підстав ст.ст. 22, 678 ЦК України, слід зазначити таке.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що грошові кошти у сумі 180 629,00 грн, сплачені за неякісні вітрини, які станом на момент подання позову та розгляду справи позивач не може використовувати за основною метою, за звичайних обставин зберігалися б на депозитному рахунку позивача в АТ КБ Приватбанк з процентною ставкою 13,20%. В підтвердження вказаних обставин позивач надав роздруківку щодо ставок за депозитами із сайту вказаного банку.

З огляду вказаного позивач зауважив, що при умові розміщення 180 629,00 грн на депозитному рахунку в АТ КБ Приватбанк він міг реально отримати доходи у вигляді нарахованих за період з 09.0.2018 по 30.01.2019 процентів у сумі 11 431,59 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, як упущену вигоду.

Приписами ст. ст. 11, 22 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до викладених в оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків роз`яснень у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Втім, належних та допустимих доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у загальній сумі 11 431,59 грн суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідвердженість понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.

Отже, оскільки доводи позивача стосовно упущеної вигоди є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку - процентів, який міг би і повинен був отримати позивач, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин наявності як упущеної вигоди і її розміру, так і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і вказаним розміром очікуваного доходу позивача.

За таких обставин, оскільки позивачем нормативно та доказово не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків - упущеної вигоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів 11 431,59 грн упущеної вигоди.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Заявлені ж до стягнення сторонами витрати на професійну правничу допомогу розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України, оскільки надані сторонами на підтвердження понесення таких витрат рахунки на оплату не є первинними документами на підтвердження обставин надання відповідних послуг у розумінні положень укладених між сторонами та адвокатськими об`єднаннями договорів, а також такими, що не підтверджують викладені у орієнтовних розрахунках відомості щодо вказаних витрат.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача та відповідача про покладення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг парк" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, буд. 20, кв. 33, ідентифікаційний код 39196598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш торг" (03150, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66, ідентифікаційний код 39208503) 180629 (сто вісімдесят тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 00 коп., сплачених позивачем за договором поставки №1107-2018/01 від 11.07.2018 та 2 709 (дві тисячі сімсот дев`ять) грн 43 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотань позивача та відповідача про покладення витрат на правничу допомогу, відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.08.2019.

Суддя В.А. Ярема