Рішення
від 14.08.2019 по справі 640/4684/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/246

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2019 року № 640/4684/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс (надалі - позивач, ТОВ Ватерпасс , адреса: 04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок, 21, ідентифікаційний код 36282262) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980), в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 грудня 2018 року № 0065761404 (надалі - ППР № 0065761404).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваного ППР № 0065761404 позивачем було неповно досліджено фактичні обставини справи, а висновки відповідача ґрунтуються виключно на опосередкованій інформації, наявної у податкових реєстрах:

-в акті перевірки не зазначено будь-яких зауважень до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування податкового кредиту та витрат, та не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки;

-правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону. Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні ;

-мотиви фізичної відсутності товару або надання послуг у спірних правовідносинах, невикористання товару / послуг в господарській діяльності позивача , вартісних показників придбаного товару / послуг, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені відповідачем в основу акту перевірки;

-викладені в акті доводи відповідача про вчинення позивачем порушення закону стосуються діяльності контрагентів позивача, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства;

-в акті перевірки не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочином;

-відповідач зробив висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договору до податкового кредиту лише на підставі інформаційних баз та окремих рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, які не є доказом;

-позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч.2. ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Зважаючи на викладене у сукупності з іншими фактичними обставинами справи, позивач вважає, що прийняте відповідачем ППР № 0065761404 підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30 листопада 2018 року позивач отримав акт від 27 листопада 2018 року № 1171/26-15-14-0405/36282262 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сіател Компані (код 39646750) за жовтень 2015 року та з ТОВ Систем Лайн (код 39807280) за лютий 2016 року та березень 2016 року (надалі - Акт).

У висновках до наведеного Акту зазначається про наявність в діяльності позивача можливих ознак наступних порушень:

1) п.44.1 ст. 44, п.185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за листопад 2015 року на загальну суму 10 000,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 39 379,00 грн., в тому числі : за лютий 2016 року на суму 26 281,00 грн. та за березень 2016 року на суму 13 098,00 грн.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем було сформовано ППР № 0065761404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 49 224,00 грн.

ППР № 0065761404 позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результат розгляду скарги від 22 лютого 2019 року № 8739/6/99-99-11-04-01-25 Державною фіскальною службою України ППР № 0065761404 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи ППР № 0065761404 безпідставним та необгрунтованим, та таким, що не відповідає нормам ПК України позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач сформував ППР № 0065761404 із яким позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентом, оформлені належним чином та були надані до перевірки. Позивач вважає висновки про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ Сіател Компані ґрунтується лише на неможливості відповідача згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних встановити залучення інших контрагентів до виконання задекларованих робіт. В той же час, господарські операції між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів (робіт, послуг) не можуть впливати на факт реальності господарської операції, вчиненої між останніми у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На думку позивача, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

На виконання вимог ухвали суду від 26 березня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні, наголошуючи на тому, що у даному випадку за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, ППР № 0065761404 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П.44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

П. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за листопад 2015 року на загальну суму 10 000,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 39 379,00 грн., в тому числі : за лютий 2016 року на суму 26 281,00 грн. та за березень 2016 року на суму 13 098,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Ватерпасс (Замовник) та ТОВ Сіател Компані (Виконавець) укладено договір про виконання робіт та надання послуг від 30 вересня 2015 року № 1/3009, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов цього Договору наступний комплекс робіт, послуг, що стосуються комплектації насосного обладнання, а саме: збірки (складання) обладнання та комплектації додатковим устаткуванням.

Виконання вказаних робіт підтверджується: актом здачі-прийняття (надання робіт) СФ -0000312 від 30 жовтня 2015 року, податковою накладною № 153010 від 30 жовтня 2015 року на загальну суму 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10 000,00 грн.

В акті зазначено, що суми ПДВ за вказаною податковою накладною включено до податкового кредиту за листопад 2015 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

Проведення розрахунків за даним договором підтверджуються платіжними дорученнями № 415 від 11 листопада 2015 року на суму 30 000,00 грн. в тому числі ПДВ 5 000,00 грн. та № 651 від 18 березня 2016 року на суму 30 000,00 грн. в тому числі ПДВ 5 000,00 грн.

Також, між ТОВ Ватерпасс (Покупець) та ТОВ Сістем Лайн (Продавець) укладено договір поставки від 19 лютого 2016 року № 19/02, згідно умов якого Продавець зобов`язується передавати у власність, а Покупець приймати та сплачувати електродвигуни, редуктори та інше обладнання, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у лютому-березні 2016 року ТОВ Сістем Лайн на адресу ТОВ Ватерпасс оформлено (зареєстровано) наступні податкові накладні: № 122602 від 26 лютого 2016 року на загальну суму 83 287, 20 грн. в тому числі ПДВ 13 881,20 грн., № 222902 від 29 лютого 2016 року на загальну суму 74 400,00 грн. в тому числі ПДВ 12 400,00 грн. та № 92103 від 21 березня 2016 року на загальну суму 78 585,60 грн. в тому числі 78 585, 60 грн. в тому числі ПДВ 13 097, 60 грн.

На підставі вищезазначеного договору були видані наступні документи:

-видаткові накладні СЧ 0000200 від 26 лютого 2016 року, СЧ 0000201 від 29 лютого 2016 року та СЧ 0000241 від 21 березня 2016 року на загальну суму 236 272,80 грн. в тому числі ПДВ 39 378,80 грн.;

-рахунки фактури СЧ 0000200 від 26 лютого 2016 року, СЧ 0000201 від 29 лютого 2016 року та СЧ 0000241 від 21 березня 2016 року на загальну суму 236 272,80 грн. в тому числі ПДВ 39 378,80 грн.

Крім цього, позивач до перевірки надав товарно-транспортні накладні № 26/02 від 26 лютого 2016 року на загальну суму з ПДВ 83 287,20 грн., № 29/02 від 29 лютого 2016 року на загальну суму з ПДВ 74 400,00 грн. та № 21/03 від 21 березня 2016 року на загальну суму з ПДВ 78 585,60 грн.

Проведення розрахунків за даним договором підтверджуються платіжними дорученнями № 635 від 15 березня 2016 року на суму 83 287,20 грн. в тому числі ПДВ 13 881,20 грн. та № 838 від 10 червня 2016 року на суму 338 757,40 в тому числі ПДВ 56 459,57 грн.

В акті зазначено, що суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за лютий, березень 2016 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, станом на момент розгляду справи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та згідно Акту судом встановлено наступне:

-ТОВ Сіател Компані зареєстроване як юридична особа 18 лютого 2015 року за № 10691020000033728, не перебуває в процесі припинення, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, вид діяльності за КВЕД 41.10-організація будівництва будівель, перебуває на загальній системі оподаткування, остання декларація з ПДВ подана за січень 2017 року;

-ТОВ Сістем Лайн зареєстроване як юридична особа 28 травня 2015 року за № 10701020000058069, не перебуває в процесі припинення, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, перебуває на загальній системі оподаткування.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платників податків та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ Сіател Компані та Сістем Лайн , посилаючись, зокрема, на порушення кримінальних справ за фактом вчинення злочину, передбачених ч.2. ст. 205, ч.5. ст. 27, ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України щодо ТОВ Сіател Компані та ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України щодо ТОВ Сістем Лайн .

Зокрема, в Акті та відзиві на позов відповідача зазначено наступне:

- відносно ТОВ Сіател Компані - до Єдиного реєстру судових рішень внесено Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 січня 2017 року по кримінальному провадженню, внесеному за № 32016060000000001 від 05 січня 2016 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 205, ч.5. ст. 27, ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України. Витяг: Органом досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи, в період жовтня-грудень 2015 року, шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ сприяли службовим особам, зокрема ТОВ Сіател Компані (код 39646750) в ухиленні від плати податків в особливо великих розмірах .

-відносно ТОВ Систем Лайн - до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року по матеріалам досудового розслідування внесеного за № 42017101060000121 від 14 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3. ст. 212 Кримінального кодексу України. Витяг: Органом досудового розслідування встановлено, що підприємства з ознаками фіктивності , серед яких ТОВ Сістем Лайн (код 39807280) створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті в бюджет, тобто своїми діями в період 2015-2016 р.р. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктом господарювання… .

Відповідач зазначає про встановлення факту декларування ТОВ Ватерпасс операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено у ТОВ Сіател Компані будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності. В результаті допущених порушень податкового законодавства, ТОВ Ватерпасс по взаємовідносинах із ТОВ Сіател Компані завищив показник податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2015 року на загальну суму 10 000,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що під час перевірки враховано надіслану Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформацію від 24 травня 2017 року, а саме пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності створення ТОВ Сістем Лайн .

Також відповідач звертає увагу суду на те, що до перевірки було надано податкову накладну від 21 березня 2016 року № 92103, видаткову накладну від 21 березня 2016 року № СЧ-000024 та рахунок-фактуру від 21 березня 2016 року № СЧ-0000241, що виписані на адресу позивача від ТОВ Сістем Лайн та підписані ніби ОСОБА_1 в той час як останній, згідно вироку Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2016 року був затриманий з 12 березня 2016 року та перебував під вартою. Отже вказані первинні документи мають ознаки фіктивності та не можуть бути взяті судом до уваги.

Отже, відповідач вважає, що ним з`ясовано, що операції, здійснені ТОВ Сістем Лайн не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених послуг від контрагента ТОВ Сістем Лайн на адресу ТОВ Ватерпасс , що свідчить про те, що право чини між ТОВ Ватерпасс та ТОВ Сістем Лайн здійснені без мети настання реальних наслідків.

На думку суду, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на додаткову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Також, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Зокрема, під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ), не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на момент укладення право чинів є платниками податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, поставляють йому товари чи надають послуги.

Таким чином, у взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Сіател Компані та ТОВ Сістем-Лайн первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття ППР № 0065761404.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято оскаржуване ППР № 0065761404 не в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому воно є протиправними, та такими, що підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року № 0065761404.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ватерпасс (надалі - позивач, ТОВ Ватерпасс , адреса: 04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок, 21, ідентифікаційний код 36282262) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Дата ухвалення рішення14.08.2019
Оприлюднено15.08.2019

Судовий реєстр по справі —640/4684/19

Ухвала від 31.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 27.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 23.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Постанова від 27.11.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьменко Володимир Володимирович

Постанова від 27.11.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьменко Володимир Володимирович

Ухвала від 20.11.2019

Кримінальне

Київський районний суд м.Харкова

Попрас В. О.

Ухвала від 01.11.2019

Кримінальне

Київський районний суд м.Харкова

Попрас В. О.

Ухвала від 22.10.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьменко Володимир Володимирович

Ухвала від 22.10.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьменко Володимир Володимирович

Ухвала від 27.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьменко Володимир Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні