Постанова

від 11.07.2006 по справі 34/79а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/79а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11.07.06 р.                                                                             Справа № 34/79а

             Зала судових засідань - кабінет № 212

                                                                                   місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області  у складі судді Кододової О.В.

при  секретарі судового засідання  Тараненко Т.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства                             “Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Донецьк  в інтересах  структурної одиниці Мушкетовської бази Матеріально-технічного постачання Відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства  Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд”  м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.03.2005 року                                        № 0001091540/0/481/15-1/00182969/3075/10, № 0001101540/0/482/15-1/00182969/3076/10,                       № 0001111540/0/483/15-1/01412503/3077/10.

За участю

представників сторін:

від позивача: Шевцова В.В. (за дорученнями)

від відповідача: Шатіло І.О.(за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства “Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Донецьк  в інтересах  структурної одиниці Мушкетовської бази Матеріально-технічного постачання Відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства  Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд”  м. Донецьк  до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними повідомлень - рішень про визначення суми податкового зобов'язання по п.17.1.7 п.17.1 ст17 Закону України від 21.12.2000року у виді штрафної санкції  за затримку  граничного строку сплати  узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку:

№0001091540/0/481/15-1/00182969/3075/10 від 30.03.2005 року на суму 26527,58грн.;

№0001101540/0/482/15-1/00182969/3076/10 від 30.03.2005 року на суму 2908,39грн.;

№0001111540/0/483/15-1/01412503/3077/10 від 30.03.2005 року на суму 65639,50грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між Мушкетівською базою МТП ВАТ “Донецькшахтобуд” та Будьонівською МДПІ  укладено договір про розстрочення №07/24ю від 08.04.2005 року  з земельного податку з юридичних осіб по основному платежу на суму 65138,95грн., яким передбачена відповідальність у разі несплати чергових сум по договору розстрочення, а саме дострокове розірвання договору та нарахування відсотків за фактичний термін користування розстроченням.

Позивач зазначає, що ДПІ неправомірно застосовані штрафні санкції , оскільки у п.п.17.17 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року чітко пов'язує  застосування штрафної санкції лише за несвоєчасну сплату, а не за сплату розстрочених сум відповідно до договору про розстрочення .

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 14 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992р. №2535-Х11 юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Базовим (звітним) періодом у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” для земельного податку є рік, тому граничний строк подачі декларації  ( розрахунку) по земельному податку, передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону – 60й календарний день за останнім днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання  із земельного податку – десятий календарний день, наступний за 60м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.п.4.1.4 „в” п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” №2181-111 від 21.12.2000 року (надалі Закон №2181) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Позивач зазначає, що згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 року платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для подання податкової Декларації.

Відповідач у запереченнях (вхід. № 02-41/14904 від 20 квітня 2006 року)  проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що договір розстрочення складено 08.04.2005 року, тобто вже після нарахування штрафних санкцій, акт перевірки складено 29.03.2005р., рішення по ньому прийняте 30.03.2005 року.

На думку відповідача до позивача були правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” №2181-111 від 21.12.2000р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00182969, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Позивачем  до податкового органу були надані розрахунки земельного податку:  звітний розрахунок за 2002 р. від 31.01.2002 р.  в сумі 83396,00грн. по 6950грн. щомісячно за січень-листопад 2002 року та 6946грн. за грудень 2002 року, звітний розрахунок на 2003 р. у сумі 74568 грн. по 6214грн. щомісячно , податковий розрахунок на 2004 р. у сумі 74567,51 грн. по 6214грн. щомісячно за січень-листопад 2004 року та 6213,51грн. за грудень 2004 року, податковий розрахунок на 2005 р. у сумі 74567,51 грн. по 6214грн. щомісячно за січень-листопад 2004 року та 6213,51грн. за грудень 2004 року.

Між сторонами відсутній спір щодо розміру земельного податку, спір стосується щодо правомірності застосування штрафної санкції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення про  нарахування штрафної санкції відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

 - №0001091540/0/481/15-1/00182969/3075/10 від 30.03.2005 року на суму 26527,58грн. за затримку граничного строку 89 календарних днів  сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за що застосований штраф у розмірі 20% ;

- №0001101540/0/482/15-1/00182969/3076/10 від 30.03.2005 року на суму 2908,39грн. за затримку граничного строку 29 календарних днів  сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за що застосований штраф у розмірі 10% ;

-  №0001111540/0/483/15-1/01412503/3077/10 від 30.03.2005 року на суму 65639,50грн.за затримку граничного строку 162 календарних дні  сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за що застосований штраф у розмірі 50% .

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм  справляння  податків і зборів (обов'язкових платежів),  за  винятком  особливих  видів  мита, не  можуть  встановлюватися  або змінюватися іншими законами України,  крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом про оподаткування.  

Підпункт  17.1.7  пункту  17.1  статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону №2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей закон є  спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у п. 5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.

          Для земельного податку таким законом є Закон України “Про плату за землю”, стаття 14 якого визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

          Наказом ДПА України  N 434 від 26.10.2001року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 р.  за N 963/6154) , відповідно до статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні",  статті 14 Закону України "Про плату за землю" та пункту 5.1.  статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами та державними цільовими фондами", затверджена форма Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до  уточненого Розрахунку  та  Порядку їх подання до органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 цього Порядку розрахунок   податку   складається   на   підставі   даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або  землекористувачами  до органу  державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до  1 лютого  поточного  року  з  розбивкою  річної  суми земельного    податку    рівними    частками    за   місяцями,   а землекористувачами  - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної  продукції  -  з розбивкою річної суми на дві рівні частки. ( Пункт  2  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом  Державної податкової адміністрації N 582 від 02.12.2003 р. ) Тобто, встановлена форма розрахунку, що передбачає розрахунок річної суми податку та встановлює порядок його подання відповідно до Закону України “Про плату за землю” - щорічно.

Таким чином, суд вважає, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для земельного податку є рік, а тому граничний строк подачі декларації (розрахунку, відповідно до п. 1.11 ст. 1 цього закону) по земельному податку, передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону -  60-й календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку - десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Тобто, у спірних правовідносинах, граничний строк сплати позивачем земельного податку за 2002, 2003 рік  визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - 12 березня 2004 року, а за 2004 рік до 12.03.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушення позивачем зазначеного граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вважає таким, що суперечить вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2002,2003,2004,2005” від 17.02.2000р. №1458-III, від 07.12.2000р. №2120-III, від 20.12.2001р. №2905-III, від 26.12.2002р. №380-IV,  від 27.11.2003р. №1344-IV, від 23.12.2004р. №2285-IV щодо запровадження його нормами місячного звітного податкового періоду. Статті 51,55,75 цих Законів, на які посилається відповідач, передбачає, що орендна плата за земельні  ділянки  державної  і  комунальної власності   та  земельний  податок  сплачуються  платниками  (крім громадян та виробників сільськогосподарської і  рибної  продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю,  щомісячно протягом  30  календарних  днів,  наступних  за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про плату за землю" було визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Зазначена правова норма кореспондується з нормою частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", згідно з якою ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Проте, як зазначалось, законодавство, на підставі якого відповідачем застосовані штрафні санкції, не іншими законами. Це законодавство встановлює свої, особливі строки, за порушення яких і передбачає відповідальність у вигляді штрафу. При цьому,  визначення таких строків воно пов'язує не прямо із строками сплати податків, визначених пов'язує можливість їх застосування із строками сплати податків, встановлених будь якими відповідними законами з питань оподаткування, а через визначення цими законами звітних періодів та внаслідок цього строків подання декларації і вже потім граничних строків сплати відповідних податків. Щодо земельного податку, то будь-які зміни у ст. 14 Закону України “Про плату за землю”, якою визначений річний звітний період Законами України “Про Державний бюджет України на 2002,2003,2004,2005 роки” не вносились, як не вносились і положення про запровадження із земельного податку місячного звітного періоду.

Крім того, однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини. Ст. 25 Закону України "Про плату за землю" передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції даним Законом не передбачені.

Судом також при прийнятті рішення враховані положення п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” який передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.

Крім того як вбачається із „Розрахунків штрафних санкцій” (а.с.160 -168) відповідачем нараховувалася штрафна санкція за несвоєчасне погашення розстрочених сум податкового боргу згідно договору розстрочення від 24.05.2001року №13/549. Відповідач ухвалу суду від 04.07.2006року не виконав і не надав суду копії договору розстрочки податкового боргу №13/549 від24.05.2001року. Однак сторонами цей факт не спростовується.

Відповідно до п.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд вважає, що дії відповідача по нарахуванню штрафних санкцій на суму розстроченого боргу неправомірними з огляду на наступне:

Згідно з нормами пункту 18.1 статті 18 Закону N 2181 та Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 N 81 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2001 року за N 281/5472, у разі невиконання умов договору, коли платник податків накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктуризованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктуризованого податкового боргу, керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення до закінчення дії такого договору.

Платник податків, відповідно до викладених норм, зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також відсотків, нарахованих відповідно до підпункту 18.1.2 Закону N 2181 на таку розстрочену суму податкового боргу. Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення до закінчення дії такого договору.

З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

При порушенні термінів сплати розстрочених сум податкового боргу на підставі статті 18 Закону N 2181 не передбачається нарахування штрафів.

Таким чином, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу відповідно до статті 18 цього зазначеного Закону не передбачено. Такої позиції дотримується ДПА України, яка викладена у „Податковому роз'ясненні  щодо застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями за порушення строків сплати розстрочених на підставі статті 18 цього Закону сум податкового боргу”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 7 жовтня 2005 р. N 434. 

Враховуючи в сукупності всі обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень – рішень  №0001091540/0/481/15-1/00182969/3075/10 від 30.03.2005 року на суму 26527,58грн.,№0001101540/0/482/15-1/00182969/3076/10 від 30.03.2005 року на суму 2908,39грн., №0001111540/0/483/15-1/01412503/3077/10 від 30.03.2005 року на суму 65639,50грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 11.07.2006року була оголошена вступна та резолютивна частина.

Керуючись Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України „Про плату за землю” від 03.07.1992р. №2535-Х11,  Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” №2181-111 від 21.12.2000року,  Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від  27.11.2003  № 1344-IV, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктом 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька: №0001091540/0/481/15-1/00182969/3075/10 від 30.03.2005 року на суму 26527,58грн.,№0001101540/0/482/15-1/00182969/3076/10 від 30.03.2005 року на суму 2908,39грн.,№0001111540/0/483/15-1/01412503/3077/10 від 30.03.2005 року на суму 65639,50грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь  Відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства  “Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Донецьк  в інтересах  структурної одиниці Мушкетовської бази Матеріально-технічного постачання Відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобуд” дочірнього підприємства  Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд”  м. Донецьк ( індекс 83030,м.Донецьк,вул.Майська ,177, рахунок 260093014835 у Пролетарському відділенні №5404 Ощадбанка м. Донецька, МФО 394051) , судові витрати по сплаті  судового збору у сумі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлене у повному обсязі 12.07.2006року.

Суддя                                                                                              Кододова О.В.           

Надруковано 4 екз.

1 – у справу

2 – позивачу

1 - відповідачу