Постанова

від 13.08.2019 по справі 0940/2394/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5629/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Селяніна В.О. ,

представника відповідача Млинської Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок до Івано-Франківської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Чуприна О.В.,

час ухвалення рішення - 11:11:56,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 22 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2018 року ТзДВ Рогатинпісок звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної ради, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 22 червня 2018 року № 903-22/2018 Про відмову в наданні Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску ; зобов`язати повторно розглянути заяву про надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області та прийняти рішення про надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в рішенні №903-22/2018 від 22 червня 2018 року відсутні будь-які посилання на підстави, які слугували причиною для відмови, тобто відповідачем не надано належного та правового обґрунтування правомірності прийнятого рішення, чим порушено вимоги Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року за №59. Вказує, що прийняття Івано-Франківською обласною радою оскаржуваного рішення не тільки порушує його майнові права, але й позбавляє можливості належно виконувати свої зобов`язання, створює перешкоди для належного їх виконання, як надрокористувача, в частині приведення у відповідність дозвільних документів на користування надрами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської обласної ради № 903-22/2018 від 22 червня 2018 року Про відмову в наданні товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску . Зобов`язано Івано-Франківську обласну раду повторно розглянути заяву Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок від 12 березня 2018 року № 8 про надання гірничого відводу площею 14,8 га з метою розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оскаржуваному рішенні обласною радою не конкретизовано, в чому саме полягає невідповідність поданих позивачем документів з метою отримання гірничого відводу, вимогам, встановлених Положенням про порядок надання гірничих відводів №59 від 27 січня 1995 року, а тільки зроблено посилання на Положення №59 в загальному, а тому таке рішення є протиправним. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, то така вимога є передчасною.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзДВ Рогатинпісок подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги щодо зобов`язання Івано-Франківської обласної ради прийняти рішення про надання ТзДВ Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що будь-яких підстав для відмови у наданні гірничого відводу, за умови чіткого виконання умов визначених в законі, а вони позивачем виконані повністю, законодавством не передбачено. Тому порушеному праву позивача кореспондує обов`язок відповідача прийняти законне рішення про надання ТзДВ Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що надання чи ненадання гірничого відводу належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, а під дискреційними повноваженнями слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно(на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, в своїх поясненнях покликався на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзДВ "Рогатинпісок" 12 листопада 1997 року зареєстроване як юридична особа, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №717337 і витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24 травня 2017 року (а.с.60, 61-63 том І). Основними видами діяльності ТзДВ "Рогатинпісок", серед інших, є добування піску, гравію, глин і каоліну (код 08.12), про що свідчить наявний в матеріалах справи Статут даного товариства, затвердженого установчими зборами засновників товариства (протокол №1 від 07 квітня 2011 року) та витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 травня 2017 року(а.с.61-63, 64-70 том І).

Державною службою геології та надр України, на підставі наказу від 13 вересня 2013 року за №462, видано Товариству з додатковою відповідальністю "Рогатинпісок" спеціальний дозвіл на користування надрами №2638 від 01 березня 2002 року для видобування пісків, придатних для виготовлення штукатурних розчинів для опоряджувального шару, для дорожнього будівництва, для благоустрою, рекультивації і планування(а.с.52 том ІІ).

На підставі наказу від 20 жовтня 2017 року №467 були внесені зміни до спеціального дозволу №2638 від 01 березня 2002 року, згідно якого метою користування надрами визначено видобування кварцового піску, придатного для використання у скляній промисловості та піску для виготовлення штукатурних розчинів для опоряджувального шару і для дорожнього будівництва(а.с.58 том І).

В першому випадку видачі спеціального дозволу на користування надрами (наказ від 13 вересня 2013 року за №462) передувало прийняття 05 квітня 2013 року Державною комісією України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України протоколу за №2886, який став доповненням до протоколу тієї ж Комісії від 06 серпня 1991 року №5113(а.с.80-88, 90-97 том І).

У другому випадку відповідні відомості про затвердження (апробацію) запасів корисних копалин затверджені протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 19 жовтня 2016 року за №3675(а.с.246 том ІІ).

12 березня 2018 року позивач звернувся до Івано-Франківської обласної ради із заявою про надання гірничого відводу площею 14,8 га з метою розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області (а.с.12 том І). До вказаної заяви, згідно додатків, позивачем долучено пакет документів, серед яких: копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія спеціального дозволу на користування надрами, копія протоколу УкрТКЗ №5113 від 06 серпня 1991 року, копія протоколу ДКЗ №2886, копія акту про надання гірничого відводу, проект гірничого відводу(а.с.12 том І).

Після надходження до виконавчого апарату обласної ради заяви позивача із пакетом документів щодо надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, останні, згідно Регламенту, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 26 травня 2016 року №175-5/2016(а.с.103, 104-119 том ІІ), передані до Івано-Франківської обласної державної адміністрації для опрацювання та надання пропозицій. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи листом від 28 березня 2018 року за №11-178/423/60, адресованого голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації О. Гончаруку(а.с.2 том ІІ).

За результатом розгляду листа від 28 березня 2018 року за №11-178/423/60, Івано-Франківська обласна державна адміністрація (надалі по тексту також - облдержадміністрація) листом №2657/1/1-18/01-132 від 24 квітня 2018 року направила відповідачу проект рішення "Про надання Товариству з додатковою відповідальністю "Рогатинпісок" гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску", тобто із позитивним результатом розгляду звернення позивача. Водночас облдержадміністрація повідомлено відповідача, що даний проект рішення неодноразово виносився на розгляд сесії Івано-Франківської обласної ради(а.с.5, 6 том ІІ).

Товариство з додатковою відповідальністю "Рогатинпісок" неодноразово зверталося до Івано-Франківської обласної ради про надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, що підтверджується листами №16 від 23 жовтня 2013 року, №37 від 17 квітня 2014 року, №42 від 21 липня 2014 року, №53 від 19 вересня 2014 року, №69 від 29 грудня 2014 року, №10 від 26 лютого 2015 року, №15 від 05 травня 2015 року, №21 від 03 липня 2015 року, №25 від 27 серпня 2015 року, №35 від 18 грудня 2015 року, №10 від 05 квітня 2016 року, №18 від 21 червня 2016 року, №28 від 28 вересня 2016 року, №33 від 13 грудня 2016 року, №12 від 28 березня 2017 року, №20 від 04 липня 2017 року, №25 від 19 вересня 2017 року, №37 від 26 грудня 2017 року і №8 від 12 березня 2018 року(а.с.196-214 том ІІ).

За результатом розгляду заяви від 12 березня 2018 року, Івано-Франківською обласною радою 22 червня 2018 року прийнято оскаржуване рішення №903-22/2018 про відмову в наданні Товариству з додатковою відповідальністю "Рогатинпісок" гірничого відводу, площею 14,8 га для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області(а.с.11 том І).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині зобов`язання Івано-Франківської обласної ради прийняти рішення про надання Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно із п. 26 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 59 Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів (далі - Положення), надання гірничого відводу оформлюється актом, а також надписом у верхньому правому куті копії топографічного плану.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра, пункту 22 Положення, гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радами народних депутатів.

Пунктом 23 Положення встановлено, що для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає заявку місцевому органу державного гірничого нагляду або Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській чи Севастопольській міській Раді народних депутатів. Заявка включає в себе: 1) заяву, в якій зазначаються найменування підприємства чи відомості про громадянина, що мають намір одержати гірничий відвід, місцезнаходження гірничого відводу та мета, для якої він одержується; 2) проект гірничого відводу у двох примірниках, складений відповідно до додатка № 2.

Згідно із додатком № 2 до Положення, з урахуванням мети використання надр, до проекту гірничого відводу додаються: 1) пояснювальна записка, в якій зазначена вся необхідна інформація згідно з вимогами п. 2 Додатку № 2; 2) графічні матеріали, складені відповідно до вимог чинних інструкцій та методичних вказівок; 3) копія спеціального дозволу на користування ділянкою надр; 4) копія протоколу про затвердження проекту розробки родовища; 5) витяг з протоколу засідання ДКЗ щодо оцінки запасів корисних копалин, їх кількості по об`єктах; 6) висновок науково-дослідної організації стосовно технічної неможливості знешкодження та утилізації шкідливих речовин, відходів виробництва та стічних вод, а також сумісності шкідливих речовин, відходів виробництва або стічних вод з породами, що їх містять, та пластовими водами горизонтів, де планується їх поховання або скидання; 7) стосовно придатності відпрацьованих гірничих виробок для використання в цілях, передбачених проектом; 8) документ про згоду землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірничого відводу.

Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що компетенція обласної ради щодо прийняття рішення про надання гірничих відводів передбачена чинним законодавством, зокрема п. 22 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 9-1, ч. 3 ст. 17 Кодексу України про надра, п.п. 23, 25 Положення № 59 від 27 січня 1995 року.

З матеріалів справи слідує, що Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2638 від 01 березня 2002 року з метою видобування кварцового піску, придатного для використання в скляній промисловості та піску, для виготовлення штукатурних для опоряджувального шару та для дорожнього будівництва розчинів Північно-Західної ділянки Москалівського родовища, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області.

12 березня 2018 року позивач звернувся до Івано-Франківської обласної ради із заявою в якій просив розглянути питання щодо надання товариству гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано- Франківської області. До вказаної заяви було долучено пакет документів зі всіма необхідними матеріалами, як це передбачено пунктом 23 Положення від 27 січня 1995 року № 59.

Вказані документи передані до Івано-Франківської обласної державної адміністрації для опрацювання та надання пропозицій, що засвідчується наявним в матеріалах справи листом від 28 березня 2018 року за №11-178/423/60.

З вищевказаного слідує, що зі своєї сторони позивач вжив всіх заходів та вчинив всі необхідні та залежні від нього дії, які передбачені Кодексом України про надра, Положенням від 27 січня 1995 року № 59, з метою отримання гірничого відводу для розробки Північно- Західної ділянки Москалівського родовища піску, що встановлено і судом першої інстанції.

22 червня 2018 року Івано-Франківська обласна рада на сьомому демократичному скликанні двадцять другої сесії прийняла рішення про відмову в наданні Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску.

Проте, оскаржуване рішення Івано-Франківської обласної ради, як правильно зазначив суд першої інстанції, не містить жодного обґрунтування та мотивів, з яких виходив вказаний колегіальний орган при прийнятті такого рішення. З огляду на те, що обласною радою було прийнято оскаржуване рішення із дотриманням встановленої законом процедури та форми його оформлення, не зазначення підстав для відмови у наданні гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Приписи законодавства не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта розпорядження надрами від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на дискреційність наданих йому повноважень щодо надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Предметом даної адміністративної справи є відмова відповідача, оформлена рішенням. Вказане рішення прийняте за результатами розгляду поданої позивачем заяви щодо надання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску. Разом з тим, як було встановлено вище, відповідачем було відмовлено в наданні такого відводу без зазначення будь-яких мотивів прийняття такого рішення. При цьому, Івано-Франківська обласна рада наголошує на тому, що ні суд, ні будь-який інший орган не може зобов`язати такий колегіальний орган, як депутатський орган обласної ради, вчинити конкретні дії чи прийняти певне рішення з посиланням на дискреційність їх повноважень.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16.

Таким чином, вирішуючи питання про правомірність рішення Івано-Франківської обласної ради про відмову у наданні Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

При цьому слід зазначити, що у спірних правовідносинах, пов`язаних із реалізацією суб`єктом владних повноважень своєї компетенції у сфері надання у користування надр, свобода розсуду суб`єкта владних повноважень при розгляді поданого особою клопотання про надання дозволу в порядку ст. 17 Кодексу України про надра та Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 59 Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів може бути обтяжена (звужена) ще і фактом розташування належного суб`єкту звернення на праві власності об`єкта нерухомості на земельній ділянці, щодо надання гірничого відводу на якій подано клопотання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташовано не земельній ділянці, щодо якої ним подано клопотання про отримання гірничого відводу для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску. Оформлення прав на розробку Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску у визначеному законом порядку є обов`язком позивача. У спірному рішенні відповідачем не наведено причин, які б були перешкодою для надання такого гірничого відводу.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування .

Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в межах даної справи протиправно надав позивачу формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством, а тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача надати гірничий відвід для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що порушеному праву позивача кореспондує обов`язок відповідача прийняти законне рішення, єдиним правильним, за даних обставин, способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язання Івано- Франківської обласної ради прийняти рішення про надання гірничого відводу площею 14,8 га з метою розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться 0,5 км на схід від хутора Москалів Рогатинського району Івано-Франківської області, оскільки це забезпечить повне його поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5286,00 грн та судового збору за подання адміністративного позову в сумі 881,00 грн мають бути присуджені на його користь.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення .

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі № 0940/2394/18 - скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо зобов`язання Івано-Франківської обласної ради прийняти рішення про надання Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу площею 14,8 га для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області та прийняти нову в цій частині, якою адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок задовольнити повністю.

Зобов`язати Івано-Франківську обласну раду прийняти рішення про надання Товариству з додатковою відповідальністю Рогатинпісок гірничого відводу площею 14,8 га для розробки Північно-Західної ділянки Москалівського родовища піску, яке знаходиться на відстані 0,5 км на схід від хутора Москалі Рогатинського району Івано-Франківської області.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної ради на користь Товариства з додатковою відповідальністю Рогатинпісок сплачений судовий збір в розмірі 5286 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень) за подання апеляційної скарги згідно з платіжними дорученнями від 08 травня 2019 року № 3116 та судовий збір в розмірі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня) за подання адміністративного позову згідно з платіжним дорученням від 12 грудня 2018 року № ПН2097.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.