Ухвала

від 13.08.2019 по справі 440/934/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 серпня 2019 року

Київ

справа №440/934/19

адміністративне провадження №К/9901/21909/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа: Регіональний сервісний центр в Полтавській області МВС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

15 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною бездіяльність Головного управління НП України в Полтавській області у невнесенні змін до наказу ГУНП України в Полтавській області від 30.12.2015 №62 о/с в частині підстав звільнення зі служби в органах поліції ОСОБА_1 та непроведенні йому виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язання внести зміни до наказу ГУНП України в Полтавській області від 30.12.2015 №62 о/с в частині заміни пункту 8 на пункт 2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з формулюванням підстави звільнення зі служби в органах поліції ОСОБА_1 через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, з наданням права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язання здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язання скасувати наказ ГУНП України в Полтавській області від 05.02.2016 №18 о/с в частині щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність ГУНП України в Полтавській області у не внесенні змін до наказу ГУНП України в Полтавській області від 30.12.2015 року №62 о/с в частині підстав звільнення зі служби в органах поліції ОСОБА_1 та не проведенні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язання внести зміни до наказу ГУНП України в Полтавській області від 30.12.2015 року №62 о/с в частині заміни пункту 8 на пункт 2 ч.1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію з формулюванням підстави звільнення зі служби в органах поліції ОСОБА_1 через хворобу-за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, з наданням права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У задоволенні іншої частини клопотання представника відповідача відмовлено. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску ним строку звернення до суду поважними та поновити даний строк. Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі № 440/934/19 скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не проведення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року залишено без змін.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди встановили, що наказом ГУНП в Полтавській області від 30 грудня 2015 року №62 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 8 ч.1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію майора поліції ОСОБА_1 з наданням права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені за 18 років .

31 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області з заявою в якій просив змінити пункт наказу від 30.12.2015 року №62 о/с про звільнення з п.8 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію на п.2 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію з формулюванням підстави звільнення зі служби в органах поліції ОСОБА_1 через хворобу-за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, з наданням права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 років служби.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом 15 березня 2019 року, без поважних причин порушив строк звернення до суду, оскільки станом на 31 березня 2016 позивач знав про порушення його прав.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що ним упродовж декількох років до 2019 року дії на отримання результату розгляду заяви від 31.03.2016 року не вчинялися, про прийняте за результатами розгляду заяви рішення він не цікавився, перешкоди для вчинення таких дій були відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, оскільки позивачем дії на отримання результату розгляду заяви від 31 березня 2016 року не вчинялися, а строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа не лише дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а і повинна була дізнатися про їх порушення, то колегія суддів прийшла до висновку, що позивач не отримавши відповіді на його звернення повинен був дізнатися про результати його розгляду та відповідно про порушення своїх прав, але такі дії не вчиняв.

Верховний суд погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

За змістом частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята цієї ж статті).

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Таким чином, при належному добросовісному відношенні позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов в межах строку, встановленого статтею 122 КАС України, проте таким правом не скористався.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 цього ж Кодексу, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення статей 122, 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа: Регіональний сервісний центр в Полтавській області МВС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду