Ухвала
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 331/2918/18
провадження № 61-14625ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2019 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2019 року
у справі за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді субсидії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді субсидії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, від 13 вересня 2016 року, ОСОБА_1 призначена житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг згідно з рішенням комісії з вирішення питань, пов`язаних з наданням населенню житлових субсидій, пільг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям при районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрійському району.
При перевірці правильності та повноти наданої ОСОБА_1 управлінню інформації про доходи державним соціальним інспектором управління виявлено, що відповідач у декларації в розділі ІІ Всі види доходів, фактично проживаючих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які зареєстровані… за період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року та в відомостях про доходи - вид доходу зазначила - виплати допомоги по безробіттю - Південний центр зайнятості виплати по договору - ТОВ Брайт і К , але не вказала у декларації, що отримала в 2 кварталі 2015 року дохід від продажу рухомого майна, що підтверджується довідкою про завантажені доходи з бази Державної фіскальної служби України
від 29 листопада 2017 року, які повинні були бути враховані при розрахунку субсидії за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року, включно, а також відомостями з державного реєстру осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06 листопада
2018 року, що підтверджують, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено суму доходу 36 500 грн від ТОВ Міжрегіональний брокерський дім Фаворит .
Рішенням управління від 05 грудня 2017 року призначену ОСОБА_1 субсидію відмінено з листопада 2017 року через подання невірних даних.
Згідно з розрахунками управління від 21 січня 2018 року загальна сума надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді субсидій за період
з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року становить 5 527,55 грн, яку Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05 березня
2019 року (у складі судді Антоненко М. В.) позов Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району
5 527,55 грн надміру виплачених коштів у вигляді субсидій за період
з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року включно.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2019 року
(у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кочеткової І. В., Кримської О. М.) рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05 березня
2019 року залишено без змін.
26 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя
від 05 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 14 червня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій даній справі є стягнення надміру виплачених коштів у вигляді субсидії, тобто ціна позову становить 5 527,55 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Як вбачається з резолютивної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2019 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі Зубац проти Хорватії , від 05 квітня 2018 року).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини третьої статті 389 ЦПК України не вбачається.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 червня 2019 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів у вигляді субсидії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2019 |
Оприлюднено | 15.08.2019 |
Номер документу | 83642723 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Фаловська Ірина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні