Рішення

від 14.08.2019 по справі 826/3757/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2019 року № 826/3757/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛТД"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 30.11.2017р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛТД" (далі також - позивач) звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 30.11.2017 року №0062241404, №0062231404.

Ухвалою суду від 12.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представником Головного управління ДФС у м. Києві 05.04.2018 року подано до суду відзив на адміністративний позов.

У поданому до суду відзиві, відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що оскільки під час проведення перевірки встановлено, що операції між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведено документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛТД" (код 40033838), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Продбаза-К" (код 40063223) за період з 01.02.2016 р. по 29.02.2016 року.

За результатом перевірки складено Акт перевірки від 13.11.2017 р. №809/26-15-14-04-05/40033838 (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за лютий 2016 року на загальну суму 66749,00 грн та встановлено заниження суми податку на додану вартість, в період, що перевірявся на загальну суму 167732,00 грн, в т.ч. за лютий 2016 року у сумі 167732,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки позивачем подано до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень контролюючим органом листом від 18.12.2017 р. №42118/10/26-15-14-04-05-12 повідомлено позивача, що заперечення залишені без розгляду.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 30.11.2018 р.: №0062241404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 209665,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 167732,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 41933,00 грн; №0062231404, яким зменшено розміром від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 66749,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що між позивачем (покупець), з одної сторони, та ТОВ "Продбаза-К" (постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки №1 від 01.01.2016 р. (далі по тексту Договір №1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 3.1 Договору №1, постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію, а покупець прийняти її та оплатити за ціною та на умовах, зазначеному в даному договорі. Постачальник зобов`язується: поставити покупцю продукцію в термін 30-го календарного дня з моменту надання заявки від покупця; Якість продукції повинна відповідати ГОСТ. Покупець зобов`язується: Прийняти продукцію відповідно до умов даного договору, сплатити її за ціною визначеною у п. 3.1. Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, зазначається в накладних. Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або в касу.

В підтвердження виконання умов Договору №1 позивачем надано суду наступні документи: податкові накладні: від 18.02.2016 р. №1 на загальну суму з ПДВ 209661,70 грн (в т.ч. ПДВ 34943,62 грн), від 18.02.2016 р. №2 на загальну суму з ПДВ 97759,87 грн (в т.ч. ПДВ 16293,31 грн), від 18.02.2016 р. №3 на загальну суму з ПДВ 92254,52 грн (в т.ч. ПДВ 15375,75 грн), від 18.02.2016 р. №4 на загальну суму з ПДВ 197199,36 грн (в т.ч. ПДВ 32866,56 грн), від 18.02.2016 р. №5 на загальну суму з ПДВ 86160,97 грн (в т.ч. ПДВ 14360,16 грн), від 29.02.2016 р. №6 на загальну суму з ПДВ 566878,67 грн (в т.ч. ПДВ 94479,78 грн), від 29.02.2016 р. №7 на загальну суму з ПДВ 115886,18 грн (в т.ч. ПДВ 19314,36 грн), від 29.02.2016 р. №8 на загальну суму з ПДВ 41085,79 грн (в т.ч. ПДВ 6847,63 грн); накладні: від 18.02.2016 р. №1 (четверть задня кур-бр кулін зам (нефас. блок); філе кур-бр кумін зам (фас пакет)) на загальну суму з ПДВ 209661,70 грн, в т.ч. ПДВ 34943,62 грн, від 18.02.2016 р. №2 (стегно кур-бр кулін (фас пакет 2,5 кг)) на загальну суму з ПДВ 97759,87 грн, в т.ч. ПДВ 16293,31 грн, від 18.02.2016 р. №3 (четверть задня кур-бр кулін зам (нефас. блок); ММО кур зам; нижня частина спинки кур-бр (нефас пакет)) на загальну суму з ПДВ 92254,52 грн, в т.ч. ПДВ 15375,75 грн, від 18.02.2016 р. №4 (стегно кур-бр кулін (нефас блок); крило кур-бр кулін зам (фас пакет)) на загальну суму з ПДВ 197199,36 грн (в т.ч. ПДВ 32866,56 грн), від 18.02.2016 р. №5 (філе кур-бр кулін зам (нефас. блок); ММО кур зам; крило кур-бр (нефас пакет)) на загальну суму з ПДВ 86160,97 грн (в т.ч. ПДВ 14360,16 грн), від 29.02.2016 р. №6 (асортимент: чай та кави) на загальну суму з ПДВ 566878,67 грн (в т.ч. ПДВ 94479,78 грн), від 29.02.2016 р. №7 (четверть задня кур-бр кулін зам (нефас. блок); нижня частина спинки кур-бр (нефас пакет)) на загальну суму з ПДВ 115886,18 грн (в т.ч. ПДВ 19314,36 грн), від 29.02.2016 р. №8 (гомілка кур-бр кулін зам (нефас. блок) на загальну суму з ПДВ 41085,79 грн (в т.ч. ПДВ 6847,63 грн), які судом досліджено та залучено до матеріалів справи.

Крім того, суд звертає увагу, що податкові накладні направлено контрагентом позивача для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі по тексту - ЄРПН) та зареєстровано, що підтверджується квитанціями №1: п/н від 18.02.2016 р. №1 направлено до ЄРПН та зареєстровано 04.03.2016 р. №9029451616; від 18.02.2016 р. №2 направлено до ЄРПН та зареєстровано 04.03.2016 р. №9029468832; від 18.02.2016 р. №3 направлено до ЄРПН та зареєстровано 04.03.2016 р. №9029475905; від 18.02.2016 р. №4 направлено до ЄРПН та зареєстровано 04.03.2016 р. №9029480621; від 18.02.2016 р. №5 направлено до ЄРПН та зареєстровано 04.03.2016 р. №9029496126; від 29.02.2016 р. №6 направлено до ЄРПН та зареєстровано 11.03.2016 р. №9032733596; від 29.02.2016 р. №7 направлено до ЄРПН та зареєстровано 11.03.2016 р. №9032737705; від 29.02.2016 р. №8 направлено до ЄРПН та зареєстровано 11.03.2016 р. №9032743368, які судом досліджено та залучено до матеріалів справи.

Відповідач вказував на неподання під час перевірки деяких первинних документів щодо фактичного здійснення спірних операцій, зокрема, документів складського обліку, товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (орендар), з однієї сторони та ПП МІСТЕРІ (орендодавець), з іншої сторони укладено Договір оренди (складу) від 01.01.2016 р.

У відповідності до вищезазначеного договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв складське приміщення, яке розташоване за адресою: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ясногоровська, буд. 51 , площею 150м 2 .

В договорі поставки №1 від 01.01.2016 р. зазначено, що ТОВ "Продбаза-К" знаходиться за адресою: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ясногоровська, буд. 51.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагент знаходяться за однією адресою, а отже в даному випадку відсутня необхідність у залученні транспортних засобів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), суд звертає увагу, що відсутність у платника сертифікатів само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі №805/4979/15-а (адміністративне провадження №К/9901/24933/18).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

В постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі №805/4979/15-а адміністративне провадження №К/9901/24933/18, зокрема зазначено, що неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків .

Викладені відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов`язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Судом встановлено, що доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин контрагента Позивача із іншими особами, інформація про яких наведена у акті про неможливість проведення зустрічних звірок, проте, без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин Позивача із цим підприємством.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06 лютого 2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-якого позивача та контрагента (Позивача) за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_1 , який на думку контролюючого органу є засновником ТОВ "Продбаза-К", оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником даного Товариства є ОСОБА_2 (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2017 року №0062241404, №0062231404 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛТД" (адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7, корпус 14, офіс 182; код ЄДРПОУ 40033838) задоволено повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.11.2017 року №0062241404.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.11.2017 року №0062231404.

4. Судові витрати в розмірі 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 21 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Фірма "ЛТД" (адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7, корпус 14, офіс 182; код ЄДРПОУ 40033838) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19 код ЄДРПОУ 39669867).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін