Ухвала

від 04.03.2020 по справі 826/3757/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3757/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

04 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ЛТД (далі - позивач, ТОВ Фірма ЛТД ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, 03 січня 2020 року відповідач подав апеляційну скаргу .

Ухвалою апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відповідачем пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не надано документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України Про судовий збір .

Апелянту було надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

13 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Розглянувши заявлене клопотання, суд ухвалою від 21 лютого 2020 року його задовольнив та продовжив апелянту строк для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали суду відповідач 03 березня 2020 року знову звернувся з клопотанням про продовження процесуального строку, яке обґрунтовує неможливістю сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів.

Розглянувши клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (яка застосовується і до апеляційної скарги) в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, законодавцем визначено, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів . При цьому, судом апеляційної інстанції вже продовжувався відповідачу строк для усунення недоліків.

У свою чергу, жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано. А заявлене вдруге клопотання про продовження строку для усунення недоліків є за своїм змістом аналогічним вперше поданому.

Судом враховується, що законодавчо закріплений обов`язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не підлягає задоволенню.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги відповідач зазначив, що основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження стало повернення судом вперше поданої апеляційної скарги. Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не обмежує строків на подання апеляційної скарги після її повернення, відповідач просить строк на апеляційне оскарження поновити. До того ж наголошує на відсутності можливості сплатити судовий збір та просить продовжити строк для усунення недоліків.

Дослідивши клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Однак, у клопотанні відповідача, дані про будь-які об`єктивні перешкоди, які не давали йому можливості своєчасно реалізувати право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, не наведені.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в нього коштів, призначених для сплати судового збору, не може бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на оскарження судового рішення у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі №340/661/19.

До того ж, повторну апеляційну скаргу відповідач знову подає без сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що причини, на які посилається апелянт для поновлення процесуального строку, є неповажними.

Відтак, наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження та повернення Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві апеляційної скарги.

Керуючись статтями 169, 248, 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовити .

Визнати неповажними причини пропущення строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити .

Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

Л.Т. Черпіцька