Постанова

від 13.08.2019 по справі 640/9701/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9701/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року

у справі №640/9701/19 (розглянутої у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

до відповідача Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13 травня 2019 року

В С Т А Н О В И Л А :

Головне територіальне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. від 13 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 56258506.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56258506 від 14.09.2018 та надано десятиденний строк на добровільне виконання судового рішення. Позивач у свою чергу листом від 28.03.2018 року №2683/07-02 повідомив відповідача, що останнім було здійснено перерахунок пенсії стягувачу в порядку встановленому судовим рішенням, а сума коштів по перерахунку за період з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2018 року буде проведено у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України №103 Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деякими іншим категоріям осіб .

Однак не дивлячись на це повідомлення, відповідач застосував до позивача за невиконання судового рішення штраф у сумі 10 200 грн. Позивач вважає вказані дії протиправними, звернувся до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу від 13 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 56258506.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Позивачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року по справі №360/2145/17 позовні вимоги задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей " № 900 від 23 грудня 2015 року , ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейський Національної поліції", № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268" та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення, станом на 01 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів.

13.02.2018 на виконання рішення суду, Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 360/2145/17.

Державним виконавцем на підставі виконавчого листа від 13.02.2018 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56258506, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду по справі №360/2145/17 протягом 10 робочих днів.

Вказані дії у строк, встановлений державним виконавцем, позивачем не були виконані.

Листом 28.03.2019 №2683/7-02 позивач, як боржник у виконавчому провадженні, повідомив відповідача про виконання рішення суду, зазначивши, що останнім проведено перерахунок пенсії за період з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сума до виплати становить 52948,98 грн. Вона буде виплачена ОСОБА_1 у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деякими іншим категоріям осіб".

13.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві в Кедою Михайлом Валентиновичем, в зв`язку із повторним невиконанням боржником протягом наданого строку рішення суду, винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн. та попереджено посадових осіб боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Вважаючи, рішення Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 по справі №360/2145/17 виконаним, позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, про задоволення позовних вимог виходив з того, що враховуючи те, що позивач не мав реальної фінансової можливості повністю виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, не виділялись, то підстави для застосування штрафу повторно за невиконання судового рішення відсутні. Отже державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 13.05.2019 ВП №56258506 у розмірі 10200 грн., у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2, п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з п. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу наведених норм Закону № 1404 вбачається, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Такі випадки передбачені, зокрема, статтями 63, 75 вищезазначеного Закону, відповідно до яких державний виконавець накладає штраф на боржника у разі невиконання ним без поважних причин рішення суду, а у випадку повторного невиконання боржником такого рішення - штраф у подвійному розмірі.

При цьому, Законом № 1404 також встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зауважив на те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Крім того, слід зазначити, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 по справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 по справі №757/29541/14-а.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивач, як боржник, повідомив державного виконавця про те, що виплата решти заборгованої суми буде здійснюватися у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деякими іншим категоріям осіб".

Враховуючи те, що згідно вимог ст. ст. 113, 117 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання, то позивач керувався нормативно-правовими актами, що діяли на момент виплати та розрахунку пенсії стягувачу.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем частково виконано рішення Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 року по справі №360/2145/17.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не мав реальної фінансової можливості повністю виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, згідно Постанови № 103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, не виділялись, то підстави для застосування штрафу повторно за невиконання судового рішення відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 13.05.2019 ВП №56258506 у розмірі 10200 грн., у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, у зв`язку з чим, постанова у справі про порушення митних правил № 5727/20500/18 від 24.10.2018 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та притягнення його адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу від 13 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 56258506.

При цьому не дивлячись, що апелянт посилається на винесення рішення суду першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, однак апеляційна скарга, не містить зазначення порушення яких саме норм КАС України допущено порушення судом першої інстанції, а колегією суддів в свою чергу не встановлено обставин, передбачених статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду першої інстанції може бути скасовано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Разом з тим, апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 195, 242, 243, 246, 272, 286, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький