Постанова

від 14.08.2019 по справі 300/250/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6596/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя(і) у І інстанції Шумей М.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 08 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

04 лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та кредит (далі - Банк) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 01 листопада 2018 року № 0041595412 Головного управлінням ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 27,45 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 300/250/19 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК), однак питання погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI). Застосування до Банку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 27,45 грн під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам статті 46 Закону № 4452-VI та пункту 2.4. глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, а тому оскаржуване ППР № 0041595412 від 01.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

У апеляційній скарзі ГУ ДФС просить зазначене судове рішення скасувати та у задоволенні позову Банку відмовити у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у ході проведеної ГУ ДФС камеральної перевірку своєчасності сплати Банком грошових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний податковий період з 30 квітня 2016 року по 29 січня 2017 року було виявлено, що позивачем подано податкову декларацію по податку на нерухоме майно і граничний термін сплати по визначених платником зобов`язаннях настав 29 жовтня 2016 року, однак вони не були сплачені.

Подані 29 січня 2018 року Банком уточнюючі розрахунки на зменшення суми податкового боргу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зараховуються у порядку, передбаченому пунктом 87.9 статті 89 ПК.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, згідно із вимогами підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК.

Із розрахунку штрафних санкцій, що додається, видно кількість днів затримки сплати, в даному випадку - зменшення значення податкового боргу за даним платежем. Тому контролюючим органом підставно застосовано 20 % штрафної санкції і ППР від 24 вересня 2018 року № 0064795512, винесено законно та обґрунтовано.

Позивачем подано апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС, у якому Банк вважає доводи апелянта безпідставними та просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до приписів частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 Банк визнано неплатоспроможним.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора будинку у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 банківську ліцензію Банку відкликано та прийнято рішення про його ліквідацію.

У подальшому постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації Банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року, яка рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 грудня 2017 року № 5175 продовжена на 2 роки по 17 грудня 2019 року включно.

ГУ ДФС провело камеральну перевірку про порушення правил сплати податків, результати якої оформлено актом від 30 жовтня 2018 року № 111/09-19-54-12/09807856, за наслідками якої прийняло оспорюване у рамках даної адміністративної справи ППР № 0041595412 від 01 листопада 2018 року про зобов`язання Банку сплатити штраф у розмірі 27,45 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами пункту 1.1. статті 1 ПК передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому відповідно до положень пункту 1.3. статті 1 цього ж Кодексу цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

23 лютого 2012 року було прийнято Закон № 4452-VI, який набрав чинності з 22 вересня 2012 року.

Згідно із приписами пункту 8 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4452-VI законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що при вирішенні даного публічно-правового спору підлягають застосуванню приписи Закону № 4452-VI, які носять щодо спірних правовідносин спеціальний характер.

Відтак, матеріали справи свідчать про те, що і камеральна перевірка позивача (акт від 30 жовтня 2018 року № 111/09-19-54-12/09807856), і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним ППР № 0041595412 від 01 листопада 2018 року відбулися після запровадження тимчасової адміністрації у Банку та під час проведення його ліквідаційної процедури, яка тримає по теперішній час.

При цьому частиною 3 статті 46 Закону № 4452-VI встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

На переконання апеляційного суду, наведене свідчить про обґрунтованість думки суду першої інстанції про те, що хоча нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно із вимогами ПК, однак погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) має відбуватися відповідно до приписів Закону № 4452-VI. Отже, застосування до Банку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) під час ліквідаційної процедури оспорюваним ППР № 0041595412 від 01 листопада 2018 року є протиправним.

Доводи апелянта не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог Прокурора.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 300/250/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Постанова у повному обсязі складена 15 серпня 2019 року.