Постанова

від 14.08.2019 по справі 815/1020/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №815/1020/17

касаційне провадження №К/9901/13156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Украгросоюз на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя: Бжассо Н.В) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя: Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі №815/1020/17 за позовом Дочірнього підприємства Украгросоюз до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: Приватне підприємство Агрос-Юг , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Дочірнє підприємство Украгросоюз (далі - ДП Украгросоюз ) звернулось до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: Приватне підприємство Агрос-Юг (далі - ПП Агрос-Юг ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило скасувати рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25098207 від 07.10.2015, на підставі якого державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цибульник Л.Г. 05.10.2015 (номер запису 11520034) зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 49 років за ПП АгросЮг , згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 03.03.2015, укладеного з власником - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що реєстрація речового права за ПП Агрос-Юг відбулась за наявністю дійсної, проведеної у відповідності до норм чинного законодавства, реєстрації права оренди землі за ДП Украгросоюз . Таким чином, внаслідок неправомірних дій державного реєстратора здійснено подвійну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що порушує право позивача на користування орендованою землею.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суду апеляційної інстанції, виходили з того, що на момент прийняття оспорюваного рішення не існувало суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, оскільки речове право оренди земельної ділянки ДП Украгросоюз не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП Украгросоюз подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що державний реєстратор всупереч вимогам законодавства та з метою недопущення одночасного існування подвійної реєстрації не перевірив інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку, що призвело до неправомірної реєстрації речового права на земельну ділянку за третьою особою. Скаржник наголошує, що укладений між ним та власником земельної ділянки - ОСОБА_1 договір земельної ділянки зареєстрований у встановленому законом порядку та є дійсним.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення без змін. Також від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що даний спір носить цивільно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку адмінсудочинства.

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,40 га, що підтверджується відомостями з Державного акту на право власності на земельну ділянку.

10.10.2007 між ДП Украгросоюз (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,40 га для сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради, Ананьївськогво району, Одеської області, яка знаходиться: масив № 80 ділянка № НОМЕР_3. Договір укладено строком на 5 років.

У договорі міститься запис про його реєстрацію в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центра ДЗК Держкомзему України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2012 №512020004001301.

Разом з тим, 03.03.2015 між ОСОБА_1 та ПП Агрос-Юг укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав в оренду земельну ділянку загальною площею 3,40 га, кадастровий номер: НОМЕР_2 .

Зазначена земельна ділянка прийнята ПП Агрос-Юг на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки по договору, що складений 03.03.2015.

05.10.2015 ПП Агрос-Юг звернулося до Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

07.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №25098207 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: Одеська область , Ананьївський район, с / рада Долинська , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 за ПП Агрос-Юг .

Вважаючи, що реєстрація речового права за ПП Агрос-Юг відбулась з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; тут та надалі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ПП Агрос-Юг і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПП Агрос-Юг`щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 4.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 29.05.2019 у справі №823/359/17, від 05.06.2019 у справі №823/2049/16.

Згідно пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (у чинній редакції; тут та надалі) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв`язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Украгросоюз задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №815/1020/17 скасувати, а провадження у справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Л. В. Тацій

В. М. Шарапа