Рішення

від 27.06.2007 по справі 16/149-07-3880

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/149-07-3880

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2007 р.Справа  № 16/149-07-3880

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      Тельпіс Ф.А.  – директор;

Від відповідача:  не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви відповідно до ст. 77 ГПК України справу за позовом приватного підприємства “Континент” до  державного підприємства “Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача –Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки про   визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Континент” (далі по тексту ПП “Континент”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до  державного підприємства “Рибницький будівельний трест”  в особі ліквідаційної комісії про визнання договору купівлі-продажу від 08.06.2005р., укладеного між сторонами по справі дійсним та визнання права власності на рухоме та нерухоме майно бази відпочинку “Волна”, розташованої  у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, до складу якого входять: 3 спальних корпуса на 72 місця кожний, площею забудови 216 кв.м., їдальня на 150 місць, площею забудови 450 кв.м.; душові (2 відділення), площею забудови 35 кв.м.; туалет (2 відділення) площею забудови 49 кв.м.; умивальник, площею забудови 56 кв.м.; 2 водонапірні вежі (для технічної води ) висотою 9 м; мережі водопроводу; електромережі; майданчик для стоянки автотранспорту, доріжки, майданчики; благоустрій, у тому числі клумби із залізобетонних кілець, навіси, бесідки тощо; обладнання їдальні, у тому числі холодильні агрегати (2шт); шафа жарильна; електрокотли (2шт); електропечі (2шт.); вигони двосекційні (інв.№017-020) –4 одиниці, площею забудови 168 кв.м.; трансформаторну підстанцію (інв.№011), площею забудови 180 кв.м.; цистерну для питної води (інв.№010) ємністю 16 куб.м.   Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю набуття ПП “Континент” права власності на майно бази відпочинку “Волна”, розташованої  у с. Лиман Татарбунарського району  Одеської області,   та ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами по   справі договору купівлі-продажу, як того вимагають  положення ст. 657 ЦК України.   

Відповідачем позовні вимоги заперечуються у повному обсязі з підстав порушення  при укладенні спірної угоди вимог законодавства Придністровської Молдавської Республіки.

Ухвалою від 20.06.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Міністерство економіки Придністровської Молдавської Республіки.

Міністерство економіки Придністровської Молдавської Республіки повністю підтримує правову позицію відповідача по справі та вважає договір купівлі-продажу від 08.06.2005р. нічтожною угодою, а проведений аукціон, на підставі якого відбулося відчуження спірного майна таким, що суперечить вимогам законодавства Придністровської Молдавської Республіки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий період часу був орендарем бази відпочинку “Волна” на підставі договорів оренди, укладених з Рибницьким будівельним трестом в особі голови ліквідаційної комісії з  відповідним їх узгодженням у Міністерстві промисловості Придністровської Молдавської Республіки.

17.01.2005р. Торгово-промислової палатою Придністровської Молдавської   Республіки був складений експертний акт щодо визначення оцінки ринкової вартості бази відпочинку “Волна”. Згідно наказу Міністра промисловості Придністровської Молдавської Республіки від 02.06.2005р. №548 “Про затвердження переліку майна, яке належить державному підприємству “Рибницький будівельний трест” та підлягає реалізації шляхом закритого аукціону”, база відпочинку  “Волна” увійшла до складу майна, яке підлягає відчуженню. У відповідності з протоколом №8 від 03.06.2005р.  засідання комісії  державного підприємства “Рибницький будівельний трест” по проведенню закритого аукціону, за результатами торгів ПП “Континент” визначений переможцем  торгів, як учасник, яким   була запропонована найбільша  ціна об'єкту продажу –бази відпочинку “Волна”, яка складає 37130 умовних одиниць. На підставі проведеного аукціону 08.06.2005р. між державним підприємством “Рибницький будівельний трест”  в особі голови ліквідаційної комісії (Продавець) та ПП “Континент” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов п. 1 якого  Продавець   зобов'язувався передати Покупцеві незавершену будівництвом базу відпочинку “Волна”, яка знаходиться   на території України, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, а також всі документи на базу відпочинку. Договір був укладений на території України у селищі Лиман, Татарбунарського району Одеської області

Умовами розділу 2 цього договору сторони домовилися, що Покупець здійснює  оплату вартості майна,  яка згідно протоколу аукціону №8 від 03.06.2005р. визначена в сумі 37130 доларів США  або 300991 руб.  Придністровської Молдавської Республіки  на момент укладення угоди. Оплата   вартості майна здійснюється на протязі 30 днів з моменту передачі документів шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. сторони домовилися,  що договір вважається виконаним та право власності переходиться до Покупця з моменту   оплати останнім всієї суми договору.

Позивач, посилаючись на редакцію пункту 2.3 договору купівлі-продажу, яким передбачений обов'язок Покупця здійснити оплату придбаного за договором майна на  протязі 30 днів з моменту передачі всіх документів на майно, стверджує про невиконання Продавцем своїх зобов'язань щодо передачі документів на базу відпочинку “Волна”, в результаті чого  ПП “Континент” грошові кошти за придбане майно не перераховувалися та  між сторонами продовжували існувати орендні відносини. Наведене, за думкою позивача, тривалий час впливало і на набувальність  права власності ПП “Континент”  на  майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 08.06.2005р.

Своїм листом за вих.№1/22 від 16.03.2007р. надісланим  на адресу голови  ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест”,  ПП “Континент” повідомило відповідача про необхідність передачі правовстановлюючих документів на базу відпочинку “Волна” з метою остаточного виконання умов договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. та  надало гарантії здійснити  повну оплату вартості майна   до 30.04.2007р. Крім того, даним листом позивачем було запропоновано Продавцю    з'явитися для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. після отримання останнім грошових коштів за придбане за договором майно. Після цього, не чекаючи передачі документів на майно, яке є предметом договору  купівлі-продажу від 08.06.2005р., ПП “Континент”, згідно платіжного доручення №3 від 17.04.2007р., перерахувало на розрахунковий рахунок ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест” грошові кошти у сумі 310722,41 руб  ПМР в якості оплати вартості придбаного за договором майна. Згідно довідки №475 від 17.04.2007р. управляючим Бендерської філії ЗАТ АКБ “Іпотечний” був підтверджений факт здійснення операції щодо перерахування банком грошових коштів у сумі 310722,41 руб. ПМР на розрахунковий рахунок ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест” за майно бази відпочинку “Волна”. Незважаючи на отримання грошових коштів за договором купівлі-продажу від 08.06.2005р., відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що, в свою чергу, і змусило позивача звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами.

Враховуючи, що відповідачем та третьою особою позовні вимоги заперечуються у повному обсязі з підстав порушення  при укладенні спірної угоди вимог законодавства Придністровської Молдавської Республіки, суд вважає за необхідне, насамперед, надати правову оцінку доводам зазначених учасників процесу з приводу їх заперечень.  

Постановою Уряду Придністровської Молдавської Республіки від 11.01.2000р. №10  було вирішено ліквідувати державне підприємство “Рибницький будівельний трест”.  

Згідно Указу Президента Придністровської Молдавської Республіки №265 від 02.06.2005р. було затверджено перелік майна організацій державної власності, розташованого  за межами Придністровської Молдавської Республіки та заборонено виконавчим органам державної влади, у віданні яких знаходяться організації, які мають на балансі майно, розташоване за межами Придністровської Молдавської Республіки здійснювати будь-які дії щодо відчуження майна, списанню, передачі в оренду або у заставу без обов'язкового узгодження таких дій з виконавчими органами державної влади, уповноваженими на проведення приватизації.

Згідно заперечень представника Міністерства економіки Придністровської Молдавської Республіки питання приватизації спірного об'єкта належать до компетенції цього Міністерства, що свідчить про порушення сторонами за договором купівлі-продажу   від 08.06.2005р. вимог законодавства Придністровської Молдавської Республіки та надає підстави Міністерству економіки Придністровської Молдавської Республіки вважати спірну  угоди нічтожною. На підтвердження своєї правової позиції, крім вищевикладених документів, відповідач та третя особа посилаються на цілу низку законодавчих та нормативних актів Придністровської Молдавської Республіки.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  вирішує  господарські  спори  на  підставі Конституції України, Закону України "Про господарський суд", цього Кодексу,  інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський  суд  не  застосовує  акти  державних  та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,  що  передбачені  законодавством  України,  то  застосовуються правила міжнародного договору. Господарський   суд  у  випадках,  передбачених  законом  або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Жодного міжнародного договору з Придністровською Молдавською Республікою Україна не укладала, у зв'язку з чим, при вирішенні даного спору,  не підлягають застосуванню законодавчі та інші правові акти, які були прийняти Придністровською Молдавською Республікою. Будь-якого правового обгрунтування заперечень, які би базувалися на міжнародних нормах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, ані відповідачем ані третьою особою суду надано не було.

При цьому, враховуючи той факт, що Придністровська Молдавська Республіка знаходиться на території Республіки Молдови з невизначеним до нинішнього часу статусом, суд вважає правомірним звернути увагу учасників процесу на положення статті 5 Угоди   між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписаної 11.08.1994р. та ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 року N2666-III “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення  змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання   прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року”, якими передбачена реалізація майна із застосуванням законодавства, на території якої дане майно знаходиться.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про правомірність застосування  при розгляді даної справи вимог діючого законодавства України, яким врегульовані питання визнання угоди дійсною та визнання права власності.  

Звертаючись до наведених законодавчих положень, суд вважає правомірним зазначити, що при вирішенні питання про визнання угоди дійсною на підставі ст..220 ЦК України, суд повинен з'ясувати питання правомірності заявлених вимог з точки зору  саме виконання учасниками угоди її істотних умов та встановити факт ухилення одного із учасників від нотаріального посвідчення договору. Повноваження учасників договору та правомірність її укладання при розгляд  вимог про визнання угоди дійсною законодавцем не вимагається. З огляду на викладене, а також звертаючись до наведених по тексту рішення вище приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, суд  вважає правомірним залишити поза увагою нормативні акти органів Придністровської Молдавської Республіки, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної   ділянки, єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у письмовій  формі і підлягає нотаріальному   посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу  від 08.06.2005р. Продавцем були прийняті на себе зобов'язання з передачі Покупцю документів на базу відпочинку “Волна”, що відповідно до умов п.п. 4.1., 4.2. договору з урахуванням факту оплати вартості майна, є   в тому числі підставою для набуття та реєстрації права власності позивача на придбане за угодою майно.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів та актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але, в порушення наведених умов договору купівлі-продажу від 08.06.2005р., вимог ст.ст. 525, 526, 657 ЦК України відповідачем  прийнятих на себе договірних зобов'язань виконано не було. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Посилаючись на вищенаведене, а також вважаючи, що ПП “Континент” на законних підставах було набуто право власності на майно бази відпочинку “Волна”, однак відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. заважає позивачу належним чином здійснювати реалізацію своїх прав як власника об'єктом договору купівлі-продажу від 08.06.2005р., останній звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору дійсним та визнання права власності на рухоме та нерухоме майно бази відпочинку “Волна”, розташованої  у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, до складу якого входять: 3 спальних корпуса на 72 місця кожний, площею забудови 216 кв.м., їдальня на 150 місць, площею забудови 450 кв.м.; душові (2 відділення), площею забудови 35 кв.м.; туалет (2 відділення) площею забудови 49 кв.м.; умивальник, площею забудови 56 кв.м.; 2 водонапірні вежі (для технічної води ) висотою 9 м; мережі водопроводу; електромережі; майданчик для стоянки автотранспорту, доріжки, майданчики; благоустрій,    у тому числі клумби із залізобетонних кілець, навіси, бесідки тощо; обладнання їдальні, у тому числі холодильні агрегати (2шт); шафа жарильна; електрокотли (2шт); електропечі (2шт.); вигони двосекційні (інв.№017-020) –4 одиниці, площею забудови 168 кв.м.; трансформаторну підстанцію (інв.№011), площею забудови 180 кв.м.; цистерну для питної води (інв.№010) ємністю 16 куб.м..

Як зазначалось вище, вимогами чинного цивільного законодавства України для договорів купівлі-продажу нерухомого  майна  передбачена обов'язкова письмова форма даного виду договорів з подальшим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією договору (ст. 657 ЦК України), у зв'язку з чим недодержання  сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору тягне його нікчемність в силу положень ч. 1 ст. 220  ЦК України.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне            або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору не вимагається.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,  докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

На думку суду, факт знаходження майна бази відпочинку “Волна” у користуванні ПП “Континент” на умовах оренди з 2001 року, та знаходженням цього майна у користуванні позивача до нинішнього часу, а також перерахування грошових коштів у сумі 310722,41 руб  ПМР на розрахунковий рахунок ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест” в якості оплати вартості придбаного за договором купівлі-продажу від 08.06.2005р. майна згідно  платіжного доручення №3 від 17.04.2007р., що підтверджується,    у тому числі довідкою №475 від 17.04.2007р. управляючого Бендерської філії ЗАТ АКБ “Іпотечний”, свідчить про повне виконання сторонами по справі істотних умов договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. При цьому, слід зазначити, що відповідачем не заперечується достовірність наданих позивачем документів, які передували укладенню договору купівлі-продажу від 08.06.2005р., ні факт перерахування ПП “Континент” та отримання державним підприємством “Рибницький будівельний трест” грошових коштів за придбане за договором майно бази відпочинку “Волна”.

Твердження відповідача та третьої особи про нічтожність спірного договору не   мають під собою будь-якого правового обґрунтування.

Більш того, стверджуючи про незаконність укладеної між сторонами угоди, суду не були надані відомості щодо визнання договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. недійсним    у встановленому законом  порядку. Крім того, слід зазначити, що результати проведеного аукціону, на підставі якого відбулося укладення договору купівлі-продажу від 08.06.2005р. у встановленому законом порядку, також оскаржені не були. Доказів, спростовуючих наведене, відповідачем та третьою особою суду не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичне виконання сторонами по  справі умов договору купівлі-продажу  від 08.06.2005р., а також ухилення державного підприємства “Рибницький будівельний трест” від нотаріального посвідчення вказаного договору, суд, керуючись ст.ст. 220, 509, 525, 526, 610, 629, 657 ЦК України, доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПП “Континент” в частині визнання договору купівлі-продажу  від 08.06.2005р. дійсним.

Приймаючи до уваги висновки, до яких дійшов суд за результатами позовних   вимог ПП “Континент” про визнання договору купівлі-продажу  від 08.06.2005р. дійсним, суд  також вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги ПП “Континент” в частині визнання права власності на об'єкт вищезазначеного договору з урахуванням наступного.

Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який був чинним на момент виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до господарського суду з даними вимогами, однією з підстав виникнення права власності є укладення     цивільно-правових угод. Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 328, 329   ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема  із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  власник  на   свій   розсуд   володіє,   користується   і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не  суперечать закону.  Він  може  використовувати  майно  для здійснення   господарської   та  іншої,  не  забороненої  законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно  або  за  плату у володіння і користування іншим особам, у зв'язку з чим будь-які неправомірні дії третіх осіб, які обмежують повноту використання власником наданих йому законом повноважень володіння, користування і розпорядження належним йому майном, у тому числі і ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу на підставі якого заінтересованою особою було придбане спірне майно,   на думку суду,  є порушенням чинного законодавства України.

Положеннями ч. 1 –3 ст. 48 Закону України “Про власність” було встановлено, що Україна   законодавчо   забезпечує  громадянам, організаціям  та  іншим  власникам  рівні  умови   захисту   права власності. При цьому, власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист  права  власності  здійснюється  судом,  господарським судом або третейським судом.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення визнання права; становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку   в   натурі;   6)   зміна   правовідношення;   7) припинення   право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкод; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб(ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Частинами 1, 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами  захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України за загальним правилом право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому якраз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Підсумовуючи наведене, враховуючи ті обставини, що визнання за юридичною особою   права власності на придбане за цивільно-правовою угодою майно в судовому порядку не суперечить вимогам чинного цивільного законодавства, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог  ПП “Континент” та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст.328, 329 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV, ст.ст. 2 –4, 21, 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ , у зв'язку з чим за позивачем слід визнати право власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Волна”, розташованої  у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, до складу якого входять: 3 спальних корпуса на 72 місця кожний, площею забудови 216 кв.м., їдальня на 150 місць, площею забудови 450 кв.м.; душові (2 відділення), площею забудови 35 кв.м.; туалет (2 відділення) площею забудови 49 кв.м.; умивальник, площею забудови 56 кв.м.; 2 водонапірні вежі (для технічної води ) висотою 9 м; мережі водопроводу; електромережі; майданчик для стоянки автотранспорту, доріжки, майданчики; благоустрій,    у тому числі клумби із залізобетонних кілець, навіси, бесідки тощо; обладнання їдальні, у тому числі холодильні агрегати (2шт); шафа жарильна; електрокотли (2шт); електропечі (2шт.); вигони двосекційні (інв.№017-020) –4 одиниці, площею забудови 168 кв.м.; трансформаторну підстанцію (інв.№011), площею забудови 180 кв.м.; цистерну для питної води (інв.№010) ємністю 16 куб.м.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним договір купівлі-продажу  від 08.06.2005р., укладений між  приватним підприємством “Континент” та державним підприємством “Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії.

3.          Визнати право власності приватного підприємства “Континент” / 68400, м. Одеса, Французький бульвар 54/5, кімн.4, код ЄДРПОУ 31368347 / на рухоме та нерухоме майно бази відпочинку “Волна”, розташованої  у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, до складу якого входять: 3 спальних корпуса на 72 місця кожний, площею забудови 216 кв.м., їдальня на 150 місць, площею забудови 450 кв.м.; душові (2 відділення), площею забудови 35 кв.м.; туалет (2 відділення) площею забудови 49 кв.м.; умивальник, площею забудови 56 кв.м.; 2 водонапірні вежі (для технічної води ) висотою 9 м; мережі водопроводу; електромережі; майданчик для стоянки автотранспорту, доріжки, майданчики; благоустрій,    у тому числі клумби із залізобетонних кілець, навіси, бесідки тощо; обладнання їдальні, у тому числі холодильні агрегати (2шт); шафа жарильна; електрокотли (2шт); електропечі (2шт.); вигони двосекційні (інв.№017-020) – 4 одиниці, площею забудови 168 кв.м.; трансформаторну підстанцію (інв.№011), площею забудови 180 кв.м.; цистерну для питної води (інв.№010) ємністю 16 куб.м.

4.          Стягнути з державного підприємства “Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії / Придністровська Молдавська Республіка, м. Рибниця, вул. Чернишевського, 57, р/р 2211420000000015, корп. рахунок 2021000094 КУБ 42ЗАТ „Приднестровский Сбербанк” філія у м. Рибниця  / на користь   приватного підприємства “Континент” / 68400, м. Одеса, Французький бульвар 54/5, кімн.4, р/р 2600532037 а Другій Одеській філії АБ „УкрГАЗ банк ”, код ЄДРПОУ 31368347 / 85 грн. /вісімдесят пять грн.00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Рішення підписане 12.07.2007р.

Суддя