Постанова

від 04.09.2007 по справі 16/149-07-3880

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/149-07-3880

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" вересня 2007 р. Справа № 16/149-07-3880

 м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Тельпіс Ф.А., Тодоров Д.М.    

від відповідача:  Кулик О.О.

від ІІІ особи: Кулик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії

на рішення господарського суду Одеської області від 27.06.2007 р.

у справі № 16/149-07-3880

за позовом приватного підприємства „Континент”

до державного підприємства „Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача –Міністерство економіки Придністровської Молдавської республіки

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

За розпорядженнями голови суду № 66 від 24.07.2007р. та № 73 від 07.08.2007р. проведено заміну суддів Одеського апеляційного господарського суду: Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л., Лашина В.В. суддями: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіною М.А.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 27.06.2007 р. (суддя Железна С.П.) позов приватного підприємства „Континент” (далі –ПП „Континент”) задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу  від 08.06.2005 р., укладений між  ПП “Континент” та державним підприємством “Рибницький будівельний трест” в особі ліквідаційної комісії (далі –ДП „Рибницький будівельний трест”), визнано право власності ПП “Континент” на рухоме та нерухоме майно бази відпочинку “Волна”, розташованої у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області. При цьому суд дійшов висновку, що сторони по справі фактично виконали умови договору купівлі-продажу бази відпочинку “Волна” від 08.06.2005 р., але ДП “Рибницький будівельний трест” ухилялось від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ДП „Рибницький будівельний трест” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому скаржник вважає, що договір купівлі-продажу бази відпочинку “Волна” від 08.06.2005 р. не має юридичної сили, оскільки ні ліквідаційна комісія ДП „Рибницький будівельний трест”, а ні Міністерство промисловості Придністровської Молдавської республіки не можуть здійснити відчуження бази відпочинку “Волна” без дозволу власника, яким являється Верховна Рада Придністровської Молдавської республіки, або без узгодженням з Міністерством економіки ПМР.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до наступного.

08.06.2005р. між державним підприємством “Рибницький будівельний трест”  в особі голови ліквідаційної комісії (Продавець) та ПП “Континент” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу на підставі протоколів № 7 та № 8 від 03.06.2005 р., якими оформлені результати торгів незавершеного будівництва бази відпочинку „Волна”, що відбулися на закритому аукціоні. Відповідно до умов п. 1 зазначеного договору  Продавець   зобов'язувався передати Покупцеві незавершену будівництвом базу відпочинку “Волна”, яка знаходиться   на території України, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, а також всі наявні у продавця документи на цю базу відпочинку. Вартість вказаного в договорі майна визначається згідно акту експертизи торгово-промислової палати ПМР № 017038 від 17.01.2005 р., відповідно до якого на базі відпочинку “Волна” знаходяться:  3 спальних корпуса на 72 місця кожний, площею забудови 216 кв. м., їдальня на 150 місць, площею забудови 450 кв. м.; душові (2 відділення), площею забудови 35 кв. м.; туалет (2 відділення), площею забудови 49 кв. м.; умивальник, площею забудови 56 кв. м.; 2 водонапірні вежі (для технічної води ) висотою 9 м; мережі водопроводу; електромережі; майданчик для стоянки автотранспорту, доріжки, майданчики; благоустрій, у тому числі клумби із залізобетонних кілець, навіси, бесідки тощо; обладнання їдальні, у тому числі холодильні агрегати (2 шт.); шафа жарильня; електричні котли (2 шт.); електропечі (2 шт.); вигони двосекційні (інв. № 017-020) –4 одиниці, площею забудови 168 кв. м.; трансформаторна підстанція (інв. №011) площею забудови 180 кв. м.; цистерна для питної води (інв. № 010) ємністю 16 куб. м.

Умовами розділу 2 договору купівлі-продажу сторони домовились, що Покупець здійснює оплату вартості майна, яка згідно протоколу аукціону № 8 від 03.06.2005 р. визначена в сумі 37130 доларів США або 300991 руб. ПМР. Оплата вартості майна здійснюється на протязі 30 днів з моменту передачі документів шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу сторони домовились,  що договір вважається виконаним та право власності переходить до Покупця з моменту оплати останнім всієї суми договору.

17.04.2007 р. ПП “Континент”, не отримавши ніяких документів, визначених договором купівлі-продажу, згідно платіжного доручення № 3 перерахувало на розрахунковий рахунок ліквідаційної комісії ДП “Рибницький будівельний трест” грошові кошти у сумі 310722,41 руб  ПМР в якості оплати вартості майна придбаного за договором купівлі-продажу від 08.06.2005 р.

Як зазначав позивач та з чим погодився суд першої інстанції, незважаючи на отримання грошових коштів за договором купівлі-продажу, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що і змусило позивача звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Апеляційна інстанція вважає, що судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України являється підставою для його скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 р., (далі –Угода) ратифікованої Законом України № 2666 від 12.06.2001 р., продаж, обмін, передання у заставу, оренду безкоштовно або на договірних засадах об'єктів права власності фізичним і юридичним особам здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатись майном кожної з Сторін, згідно з законодавством Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін. Будь-які додаткові угоди з цього приводу Сторонами не укладались. Отже, з огляду на наведені положення Угоди, враховуючи, що Придністровська Молдавська Республіка (ПМР) є територіальною одиницю Республіки Молдова, предмет продажу знаходиться на території України, - підготовчі дії, а також безпосередньо укладення договору на відчуження майна бази відпочинку „Волна” повинні здійснюватись уповноваженими органами ПМР відповідно до законодавства України. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що саме позивач, звертаючись із даним позовом, повинний довести правомірність укладення ним спірного договору купівлі продажу та невиконання продавцем саме свого зобов'язання щодо нотаріального посвідчення договору, що, в свою чергу позбавляє позивача здійснити державну реєстрацію такого договору, якщо це необхідно.  

Між тим, позивачем по даній справі, всупереч приписам ст. ст. 33, 34 ГПК України, з урахуванням наведеної вище Угоди та законодавства України наведені вище положення суду не доведені.

Так, матеріали справи не містять жодних належних і допустимих, у відповідності до приписів ст. 34 ГПК України, доказів, що предметом продажу являється саме нерухоме майно і власником цього майна являється саме продавець по договору, оскільки будь-які докази реєстрації права власності на нерухоме майно за ДП „Рибницький будівельний трест” відсутні. Також матеріали справи не містять і будь-яких належних доказів стадії будівництва, якщо предметом продажу являлось незавершене будівництвом нерухоме майно, та правомірності такого будівництва (рішення про відведення земельної ділянки під забудову і т. д.). Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, наведеним вище обставинам ніякої уваги не надав та сам, без будь-яких на те підстав, визначив правомірність будівництва і наявність саме нерухомого майна та належність цього майна саме продавцю по справі. Більш того, розглядаючи спір та задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, як це безпосередньо вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, визнав необхідним також нотаріальне посвідчення та реєстрацію і рухомого майна, що чинним законодавством України взагалі не передбачене.     

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинне законодавство України не передбачає можливості проведення закритого аукціону (закритих торгів), оскільки договір купівлі-продажу від 08.06.2005 р., укладений на підставі саме такого аукціону, оформленого протоколами за № 7 та № 8 від 03.06.2005 р. При цьому зазначені протоколи №№ 7 і 8 взагалі не містять переліку майна, яке виставлене на торги, а з тексту згаданих протоколів вбачається, що продавалось лише якесь незавершене будівництво, що розташоване на території бази відпочинку „Волна” (будь-які документи на базу відпочинку „Волна” відсутні) , а не все майно згаданої бази відпочинку. Більш того, з протоколу № 7 видно, що на торги виставлявся ЛОТ № 4, а був проданий ЛОТ № 2, вартість якого співпадає з вартістю, зазначеною в договорі купівлі-продажу. При цьому, вартість і перелік майна визначені лише в єдиному документі - акті експертизи № 017038 від 17.01.2005 р., складеному у м. Тирасполь, що проведена торгово-промисловою палатою ПМР.

Суд першої інстанції не надав ніякої правової оцінки і зазначеному вище акту експертизи, який, враховуючи положення Угоди та приписи ст. 34 ГПК України, неможливо вважати належним доказом. При цьому, у будь-якому випадку, зазначений акт експертизи, що складений за законодавством ПМР, не може підміняти необхідність надання належних і допустимих доказів права власності на нерухоме майно, що визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-ІУ від 01.07.2004 р. з відповідними змінами. Більш того, безпосередньо в самому акті зазначено, що будь-які докази права власності на майно, яке оцінювалось, експертам взагалі не надавались.

Також не може погодитись судова колегія і з висновком суду першої інстанції щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, оскільки, такі обов'язки договором сторони не передбачили, а здійснюючи оплату вартості без отримання документів позивач фактично в односторонньому порядку змінив умови договору купівлі продажу, що суперечить приписам ст. 188 ГК України.   

З огляду на викладені вище положення, будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Вимога скаржника щодо припинення провадження у справі задоволенню не підлягає, у зв'язку з відсутністю правових підстав по ст. 80 ГПК України.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Одеської області - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.06.2007 р. у справі №16/149-07-3880 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з ПП „Континент” на користь ліквідаційної комісії державного підприємства “Рибницький будівельний трест” державне мито, оплачене за подачу апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів після надання ліквідаційною комісією державного підприємства “Рибницький будівельний трест” доказів зарахування державного мита до Державного бюджету України.

Головуючий суддя                                                                                Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                      Таценко Н.Б.

Суддя                                                                                                      Мишкіна М.А.    

Постанова підписана  07.09.2007 р.